Мета зустрічі президентів США і Росії в Женеві

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: Перша зустріч президентів США Байдена і Путіна пройшла в Женеві в середу, 16.06.2021. В чому зміст і яка мета цієї зустрічі?

Чи були досягнуті позитивні результати зустрічі двох президентів в Женеві, а точніше, чи можна говорити про покращення американсько-російських відносин після багатьох років, які були названі найгіршими за усю історію відносин цих двох держав?

Відповідь: Масштаби американсько-російського саміту можна зрозуміти, тільки зрозумівши обставини, які стали причиною погіршення відносин між двома країнами в останні роки:

1 — Багато ЗМІ і деякі політики називають ці дві країни — Америку і Росію — «велетнями» як пережиток минулого з часів, коли Америка і Радянський Союз вважались двома потужними наддержавами у світі, кожна із яких мала власний військовий табір. Проте сильне послаблення, яке спіткало Росію з падінням Радянського Союзу, позбавило її багатьох можливостей і зробило її нездатною конкурувати з Америкою. У зв’язку з цим зустріч, яка відбулась між головами двох країн, трохи уступає американсько-радянським самітам, які мали масштабні наслідки, оскільки у Росії не залишилось ніяких елементів величі, за винятком військової потужності, особливо ядерного і ракетного потенціалу, а також можливості освоєння космосу. В решті усіх інших сфер Росія втратила свою присутність.

2 — Американсько-російські відносини почали погіршуватись в останні роки правління Обами, коли США ввели санкції, пов’язані з окупацією Росією Криму в 2014 році, і виключили Росію із «G8». Потім були ведені нові санкції через втручання в американські вибори в 2016 році. Окрім цього, адміністрація Обами видворила 35 російських дипломатів, а в кінці грудня 2016 року, тобто після перемоги Трампа на президентських виборах і до вступу останнього до виконання своїх зобов’язань, ввела санкції у відношенні російських спецслужб (див. «DW News» за 14.01.2021).

Незважаючи на усі позитивні висловлювання Трампа про Путіна, усе ж таки, Америка продовжила накладати на Росію нові санкції і загострювати американсько-російські відносини. Консульські представництва Росії в багатьох американських містах були зачинені, російські інформаційні агентства в Америці піддались перевіркам і жорстким обмеженням. Свої санкції у відношенні Росії Білий дім приймав по обґрунтованим і необґрунтованим причинам. Так санкції були введені з причин арешту лідера російської опозиції Навального і отруєння російського дисидента Скрипаля в Британії в 2018 році, а також проти шести російських IT-компаній і підприємств по звинуваченню в кібератаках в кінці правління адміністрації Трампа. З приходом адміністрації Байдена ситуація іще більше усугубилась. І як могло бути інакше, адже новий президент Байден назвав президента Росії Путіна «вбивцею» і пригрозив тим, що Путін серйозно поплатиться за своє втручання в американські вибори (див «SkyNewsArabic» за 17.03.2021).

У відповідь на ці заяви російський посол покинув Вашингтон у березні 2021 року, а американський посол США покинув Москву наступного місяця. Америка пригрозила відрізати Росію від міжнародної фінансової системи.

3 — Демократична адміністрація Байдена привнесла іще більше негативу в американські відносини з Росією та її президентом, називаючи останнього винуватцем поразки Хілларі Клінтон на президентських виборах в 2016 році. Демократична опозиція вимагала від президента Трампа покарати Росію і звинувачувала його у поблажливому ставленні на адресу цієї країни. Демократи ставили Трампа у незручне становище і погрожували Росії у випадку перемоги демократів на президентських виборах в 2020 році. На очікуваних виборах переміг кандидат від демократичних сил, і це співпало з крупномасштабною хакерською атакою по «SolarWindsInc» — американської компанії, яка працює в області інформаційних технологій, які використовують секретні урядові агентства США. ЦРУ США звинуватило в цих кібератаках Росію. Після усього цього Америка відкрито почала називати Росію «своїм ворогом». Більше того, за два дні до вищезгаданої зустрічі голів двох держав — Америки і Росії — президент Байден пригрозив включенням України в НАТО. Таким чином, навряд чи можна віднести цю зустріч до проявів натягнутих відносин між двома країнами, швидше, це дещо інше. При уважному розгляді передісторії і ходу подій, які відбувались, стає ясно:

а)Зустріч між двома президентами завершилась через дві з половиною години замість запланованих чотирьох. Спільна прес-конференція між двома президентами не відбулась,кожен із них провів свою власну прес-конференцію, і обидві конференції транслювались телеканалом «Аль-Джазіра» 16 червня 2021 року та іншими мас-медіа в прямому ефірі. У спільній заяві сторони обмежились угодою про марність ядерної війни, незважаючи на відсутність усіляких передумов до такому розвитку подій. Американський президент Байден пообіцяв і далі виконувати зобов’язання Вашингтона по угоді СНВ-3 про скорочення стратегічних озброєнь після того, як схвалені сторонами комітети виконають покладені на них задачі по цим питанням. Стало відомо, що сторони обговорювали немало суперечливих питань, існуючих між двома країнами. Президент Росії звернувся до свого американського колеги з проханням пояснити, чому останній назвав його «вбивцею».

На своїй прес-конференції Байден говорив про руйнівні наслідки потенціальної смерті лідера російської опозиції Навального, який утримується сьогодні у місцях позбавлення волі. Тим не менш, Байден назвав конференцію плідною і позитивною, а також косвенно визнав, що зустріч передбачала деякий ультимативний посил на адресу Росії, якщо остання знов захоче втрутитись у вибори в США або знов наважитись на хакерські атаки. Між тим, російський президент на своїй прес-конференції признався в тому, що складно говорити про покращення американсько-російських відносин, при цьому зазначивши, що проблиски надії на таке покращення існують.

Російський президент піддав США різкій критиці щодо питань прав людини, нагадавши про американські розвідувальні в’язниці в Гуантанамо та в інших країнах, а також звинуватив Америку в негуманному ставленні до темношкірих людей та інших народів. Очевидно, що подібні заяви Путіна стали реакцію у відповідь на американські звинувачення у порушенні прав людини в Росії. На завершення Байден заявив про важливість проведення прямих зустрічей між ним і його російським колегою в уникнення усіляких непорозумінь у двобічних відносинах і заявив про те, що майбутнє цих відносин залежить від майбутніх кроків Росії.

б) При ретельному вивченні можна побачити, що ініціативу спричинити тиск на Росію висунула Америка. Саме вона погіршила до крайньої межі двобічні відносини, які, за словами російського президента Путина, були серйозно підірвані за останні роки. Одночасно з цим вона ж ініціювала зустріч на вищому рівні між двома лідерами , не домовившись по суперечливими питанням між двома країнами. Москва привітала рішення нового глави Білого дому і назвала Байдена першим американським президентом, який вирішив зустрітись зі своїм російським колегою в своєму першому закордонному турне, що було сприйнято як свідоцтво великого значення, яке Вашингтон надає Москві. У відповідь на це американський президент Байден наніс візит в Британію і зустрівся з англійським прем’єр-міністром Борисом Джонсоном, запропонувавши учасникам саміту «Великої сімки» зустрітись очно, а не віртуально через Інтернет.

На додаток до цього Байден особисто відвідав саміт НАТО в Брюсселі і повів декілька зустрічей, в тому числі з президентом Туреччини Ердоганом, а також зустрівся з головою Єврокомісії Урсулою фон дерЛяйен і головою Європейської ради Шарлем Мішелем. Таким чином, зустріч Байдена з Путіним була однією із багатьох зустрічей, які американський президент провів особисто в ході свого європейського турне,і вона не має ніякого відношенні до надій Росії,про які висловився російський президент на своїй прес-конференції!

в) Виходячи із вищесказаного, можна стверджувати , що позитивні результати зустрічі двох лідерів на вищому рівні виявились вельми скудними і обмежились поверненням послів обох держав в свої посольства, а також обіцянкою щодо стратегічного договору СНВ-3. При цьому Байден зазначив, що покращення відносин між ними залежить від майбутніх кроків Росії, а точніше, від її поступок і помилок, таких як, наприклад, стратегічна помилка Росії у наданні допомоги Америці по сирійському питанню і об’явлення російським президентом військової інтервенції в Сирію після зустрічі з американським президентом Обамою в Нью-Йорку 28 вересня 2015 року. Тоді Росія запропонувала свої військові послуги Америці, і штовхнула її на це або відчувана нею ненависть до Ісламу і мусульманам і бажання воювати в Сирії, або надія на розрив тієї міжнародної ізоляції, яка окутала її після окупації Криму у 2014 році, і західних санкцій, якій послідували після цього. Проте головне в цій історії було те, Америка вкусила солодкість російських військових послуг і побачила їх ефективність на службі американських інтересів по сирійському питанню, і зараз вона бажає усіма силами перевести цю місію на китайське досьє. Втручання Росії в Сирію, ясно розуміючи проамериканську лояльність Башара, було серйозною стратегічною помилкою , на яку не пішло б керівництво зі здоровим глуздом жодної незалежної країни.

г) Що стосується негласних цілей Америки, які вона переслідує у своєму тиску на Росію, то вони зводяться до того, щоб протиставити Росію Китаю. Згадайте колишнього держсекретаря США Генрі Кіссінджера — автора стратегії використання Росії у спричинені тиску на Китай і примушення Кремля до мирного співіснування з Америкою під час В’єтнамської війни в середині шістдесятих минулого сторіччя. І сьогодні американські політичні кола вважають цього літнього політика стратегічним політичним мислителем, який добре розуміється в міжнародній політиці. В 2016 році Кіссінджеру, якому було вже за дев’яносто років, ці політичні кола організували важливі і особисті зустрічі з американськими кандидатами в президенти Хілларі Клінтон і Дональдом Трампом. Однією із його рекомендацій на адресу двох кандидатів була важливість і необхідність використання Росії на боці Америки проти Китаю.

д) Незважаючи на те, що дані цілі є негласними , тим не менш, Вашингтон дає знати Москві про них тим або іншим шляхом, і Росія чудово розуміє це. 24 грудня 2018 року міністр закордонних справ Росії Лавров заявив: «Сполучені Штати хочуть перетворити Росію в інструмент обслуговування інтересів США і протиставити нас Китаю. Наприклад, зараз всерйоз обговорюють, як використовувати Росію проти Китаю на свою користь, але, звичайно, з нами цього не вийде» (див. «RT» за 24.12.2018).

е) Саме цього Америка хоче від Росії, і тому спричиняє тиск на останню і створює напруженість згідно з теорією Генрі Кіссінджера про стримування Китаю з використанням Росії. Адже Росія не конкурує з Америкою ані в економіці, ані в міжнародній політиці, як і не володіє компонентами наддержави, за винятком військової машини . Американсько-радянські, а потім американсько-російські договори помістили військову машину Росії в жорсткі рамки, далекі від загрози Америці. Більше того, Америка вийшла із багатьох угод, як, наприклад, Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО), підписаний 26 травня 1972 року між США і СССР, і ввела в дію протиракетний щит в Східній Європі у травні 2016 року. Росія не має сильної економіки, яка дозволяла б їй далі розвивати свій військовий потенціал , рівний тому потенціалу, яким володіє Америка. Таким чином, ядерний стратегічний потенціал Росії не був причиною напруженості в американсько-російських відносинах. Навпаки, дана напруженість у відносинах з Росією має на меті спричинити тиск на останню, що віддалити її від Китаю, який став об’єктом великої настороженості для Америки. Так в.о. міністра оборони США Патрік Шенахен закликав американських військових сфокусуватись на Китаї, заявивши: «Китай, потім Китай, потім Китай» (див. «Al-JazeeraNet»03.01.2019).

ж) Тим не менш, до сьогоднішнього дня Америці так і на вдалось за допомогою загострення відносин з Росією обернути останню проти Китаю, особливо на тлі того, що цей американський тиск на Росію співпав з американським тиском на Китай в торговій війні , що привело до зближення ю Росії з Китаєм. Інакше кажучи, американський тиск на Росію з метою примусити останню стати на бік Америки проти Китаю дав результати, протилежні тому, чого чекала Америка, яка, безперечно, розуміє небезпеку скерованості Росії до зближення з Китаєм. Тому адміністрація Байдена вирішила відмовитись від методу «тиску» на Росію і у якості альтернативи використати метод «подати надію» — результатом чого і послідувала вищезгадана зустріч двох президентів, — а потім, наскільки це можливо, покласти край російсько-китайському зближенню. У зв’язку з цими був запущений великий діалог за допомогою комітетів, сформованих на зустрічі двох президентів.

4. Таким образом, зустріч Байдена з Путіним була скерована на досягнення цієї цілі, тобто вселити в Путіна надії на зняття американської напруженості і санаційного тиску у відношенні Росії, щоб отримати в обмін російську підтримку американської позиції проти Китаю, або, принаймні , не допустити російсько-китайського зближення. Що стосується інших моментів напруженості між двома країнами, то вони не заслуговують такого великого значення. Наприклад, Росія не виступає проти Америки в дискусії по Сирійській кризі, яку Вашингтон хоче врегулювати по своєму плану; головне, щоб Америка не намагалась виставити Росію у поганому світлі. Аналогічно ситуація обстоїть по Афганістану; Росія не змогла запалити землю під ногами американців в Афганістані, як це зробила Америка проти радянських солдатів у вісімдесяті роки.

Що стосується втручання Росії в американські вибори, то це пов’язано з відкритістю Інтернету як нового засобу впливу. По усій видимості, Росія недооцінила силу відповідної реакції Америки, інакше навряд чи б Росія наважилась на подібне. Говорячи про кібератаки, в здійсненні яких Америка звинувачує Росію, то вони не мають ефективного впливу, який складно було б нейтралізувати. Після своєї зустрічі з Путіним Байден заявив, що у Америки є значний кібернетичний потенціал для того, щоб прискорити саботаж в кібернетичному просторі Росії, якщо остання надумає знов скоювати хакерські атаки. У якості прикладу Байден спитав Путіна, як би той себе почував, якщо б російська нафтова інфраструктура піддалась такій же атаці, як американський паливний трубопровід.

5. Президент Росії покинув Женеву, чудово розуміючи, що Америка чекає подальших кроків від Росії в найближчі місяці, що Вашингтон стежить за цими кроками і вивчає їх за допомогою спільних комітетів, формування яких було прийнято на зустрічі. Президент Росії чудово розуміє масштаби руйнівних наслідків американського тиску на Росію , адже він відчув деякі із них. Одночасно з цим він також розуміє, що Китай може у будь-яку мить кинути Росію напризволяще і скеруватись в обійми Заходу , бо торгові інтереси Китаю на Заході набагато більші, аніж торговий оберт з Росією.

Тому найближчі місяці стануть свідком прориву в американсько-російських відносинах, і повернення послів — це тільки початок. А російсько-китайські відносини, ймовірніше усього, почнуть холонути і підуть на спад. Інакше кажучи, з кожною відлигою в американсько-російських відносинах буде проникати холод в російсько-китайські відносини. Якщо це трапиться, то ініціатива американського президента Байдена про проведення зустрічей з російським президентом Путіним покладе край зближенню Росії з Китаєм і вимусить Кремль спричиняти тиск на Китай, навіть якщо у меншій мірі, аніж очікує Америка згідно теорії Кіссінджера. Якщо цього не трапиться, якщо Росія продовжить під керівництвом Путіна свою бунтівну політику, швидше усього, адміністрація Байдена підсилить тиск на Росію і пригрозить останній полосою вогню на Кавказі, де тліє азербайджансько-вірменський конфлікт, а потім — на землях України, які, на думку західних держав, повинні возз’єднатись.

Так ці деспотичні держави , зокрема — США, не думають про благополуччя людства, навпаки, вони одержимі своїми матеріальними інтересами, в гонитві за якими вони готові вбивати невинних людей.

Всевишній Аллах говорить:

أُوْلَـئِكَ شَرٌّ مَّكَاناً وَأَضَلُّ عَن سَوَاء السَّبِيلِ

«Вони займають іще більш погане місце і знаходяться на найбільш заблудлому шляху (5:60).

 

9 Зуль-када 1442 р.х.
20.06.2021 р.