Міжнародні і регіональні аспекти ефіопсько-еритрейського конфлікту

Біля року назад Ефіопській армії вдалось придушити повстанців «Народного фронту звільнення Тиграя» (НФЗТ) і встановити свій контроль над усім регіоном. Потім повстанці знов силою взяли регіон під свій контроль і взялись захоплювати нові території, погрожуючи взяттям столиці Аддіс-Абеби. Чи є те, що відбувається, результатом внутрішнього регіонального конфлікту, або це усе-таки служить проявом геополітичного зіткнення?

Відповідь:

Для точного розуміння відповіді необхідно вивчити міжнародні і регіональні аспекти ефіопсько-еритрейського конфлікту і їх вплив на події:

Міжнародні аспекти:

1 — З міжнародної точки зору Ефіопія знаходилась під прямою італійською окупацією до повного вигнання італійців із країни при підтримці англійців у 1941 році. З повторним відновленням Хайле Селассіє I на імператорський престол в 1941 році Ефіопія перейшла під британський вплив. Потім, у 1974 році, скориставшись популярністю соціалізму, Америка змогла за допомогою групи офіцерів, які схилялись до марксизму, під назвою «Дерг» влаштувати державний переворот і змістити проанглійського імператора Хайле Селассіє. Таким чином, з 1977 року влада в Ефіопії зосередилась в руках проамериканського Менгісту Хайле Маріам, який припинив усі можливості повернення британського впливу. З того часу і по сьогоднішній день влада в Ефіопії знаходиться під впливом Америки, незважаючи на зміну правителів.

2 — Північний район Ефіопії — Тиграй — вважається оточеним регіоном. З півночі він межує з Еритреєю, з заходу — з Суданом, зі сходу — з регіоном Афар, і з регіоном Амхара — на півдні. Будь-яка військова підтримка повстанцям цього регіону здійснюється виключно проамериканськими агентами, які знаходяться або всередині самої Ефіопії, або в Судані, або в Еритреї. Це означає, що європейські наддержави, навіть якщо і володіють політичною волею, тим не менш, не можуть надати яку-небудь істотну підтримку бунтівному регіону.

Більше того, лідери «Народного фронту звільнення Тиграй» (НФЗТ), виступаючого проти центрального уряду в Аддіс-Абебі, мають тісні прямі відносини з Америкою. І якщо виключити часткову європейську політичну підтримку бунтівному регіону і низку критичних заяв європейських високопосадових осіб на адресу озброєних сил Ефіопії за встановлення свого контролю над регіоном у 2020 році, то конфлікт між урядом Аддіс-Абеби і повстанцями із північного регіону Тиграй позбавлений якого-небудь істотного європейського втручання.

3 — Що стосується питання будівництва і експлуатації греблі «Відродження», яке витягнуло Ефіопію на регіональну і міжнародну арену в останній роки, то це питання має зв’язок з Єгиптом і Суданом, а їх правителі, як відомо, є проамериканськими агентами. Навіть факт того, що зміщений з посади прем’єр-міністра Судану Абдалла Хамдук вважається про англійським і проєвропейським агентом, нічого по суті не змінює. Фактичні центри сили в Судані знаходяться в руках Америки, а це означає, що нові проанглійські і проєвропейські агенти в Судані не в силах втрутитись в ефіопський регіон Тиграй на благо Англії і Європи, які б’ються в надії на збереження за собою хоча б якоїсь частки в управлінні Суданом.

Що стосується сіоністського утворення, яке діє за лаштунками і підбурює ефіопський уряд до продовженню будівництва і експлуатації греблі «Відродження», щоб викликати уразливі місця і конфлікти, які обтяжать положення Єгипту, то складно уявити, щоб «ізраїльтяни» вирішили переступити американську політику, адже Америка суворо контролює боротьбу навколо греблі «Відродження» і управляє нею згідно з власними інтересами.

Регіональні національні аспекти:

Ефіопія вважається відсталою країною в інтелектуальному та інших планах. Незважаючи на правління лівоцентристських офіцерів з 1974 по 1991 рік, жодна ідеологія не змогла поширитись в Ефіопії. Від соціалістів було багато галасу, а толку — мінімум. Вони нічим не відрізнились від свого подільника в Єгипті — проамериканського агента Абдель Насера. Згідно офіційної статистики, більшість населення цієї країни сповідують християнство, хоча за неофіційними даними 60% населення Ефіопії складають мусульмани (див. звіт «Центру досліджень «Al Jazeera» за 15 квітня 2015 р.). З причини міжнародного тиску, який прагне надати Ефіопії статус християнської держави, вплив Ісламу в цій країні залишається в цій країні дуже слабким і невідчутним. Таким чином, народи Ефіопії в сусідніх їй країн позбавлені усілякої ідеї, здатної зміцнити єдність всередині суспільства.

2 — Відсутність дієвої ідеї призвело до переважання сліпої родоплемінної прихильності і націоналістичних настроїв в усіх сферах політичного життя, на рівні держави, партійних об’єднань, блоків і коаліцій. Саме через родоплемінний фанатизм і націоналістичні настрої політичні сили спричиняють вплив і дію на громадське життя в Ефіопії. Звідси виникають міжплемінні чвари, міжнаціональні конфлікти і міжрегіональні прикордонні суперечки. На думку націоналістів, штат Оромія зі столицею Аддіс-Абеба є вітчизною найбільшої ефіопської етнічної групи оромо, які складають 40% населення Ефіопії, а штат Амхара — народу амхара (20% населення Ефіопії), Огаден на сході Ефіопії — сомалійців (6%), регіон Тиграй — тиграйців (5%) та інших найбільш дрібних етнічних груп.

3 — Окрім прикордонних суперечок, важливу роль в житті країни грає походження першої управляючої особи, яка вважається лідером національної більшості в країні. Наприклад, британський агент, імператор Хайле Селассіє, і американський агент, Менгісту Хайле Маріам, походили від етнічної групи амхара. В період їх тривалого правління в країні насаджувалась амхарська культура і амхарська мова у якості офіційної державної мови, незважаючи на те, що столиця Аддіс-Абеба знаходиться в Оромії і переважна більшість населення країни складається із оромійців-мусульман, які скаржаться на дискримінацію на протязі усієї сучасної історії Ефіопії. З причини внутрішніх національних суперечок і зовнішнього прагнення надати Ефіопії статус християнської держави представники тиграйської національної групи займали більшість місць в уряді 1991 році лідера партії «Народний фронт звільнення Тиграй» (НФЗТ) — Мелеса Зенауі Асрес (до його смерті у 2012 році).

Причому національна група складає меншість в Ефіопії. Навіть після призначення Хайлемаріам Десалень, представника іншої нечисленної етноконфесійної групи, в 2012 році на пост виконуючого обов’язки прем’єр-міністра, тиграйці продовжували панувати у владі і контролювати усі державні структури, зокрема — озброєні сили, сили безпеки і розвідки. Потім в столичному окрузі Аддіс-Абеби оромійці влаштували масові протести, які почались у 2015 році і завершились відставкою Десаленя у 2018 році. Згодом на пост прем’єр-міністра країни уперше за усю історію сучасної Ефіопії був призначений представник оромійців — Абій Ахмед Алі.

4 — Прем’єр-міністр Абій Ахмед почав очищати державні структури від тиграйців і відправив у відставку у червні 2018 року двох високопосадових представників Тиграя — начальника штабу армії і голову Національної служби безпеки і розвідки. «Народний фронт звільнення Тиграя» (НФЗТ) розцінив цей крок як замах на тиграйців, за якими були закріплені ці важливі пости з 1991 року. Дивним було те, що прем’єр-міністр Абій Ахмед на протязі усього періоду свого правління не вжив ніяких серйозних кроків на благо свого утискаємого в правах народу оромо, а навпаки, вступив в союз з амхарійцями. Можливо, його змішане походження від батька мусульманина-оромойця і матері християнки-амхарійки сформувало в ньому таку національну приналежність, яка схилялась на бік амхарійців. І варто відчути цю схильність, як тут же оромійці вступили в союз з «Народним фронтом звільнення Тиграй» (НФЗТ) проти Абій Ахмеда.

Скасування парламентських виборів в 2020 році і наслідки цього

Звертаючи увагу на вищенаведені міжнародні і регіональні аспекти, стає ясно, що пригоди в Ефіопії провокуються міжнаціональними і етнічними домаганнями, якими користуються маючі у цій країні вплив наддержави згідно зі своїми політичними інтересами. Такими були внутрішні конфлікти в Ефіопії на протязі усієї новітньої історії країни. Якщо звернути увагу на минуле, можна помітити, що уперше про народ тиграй заговорили в 1975 році з миті заснування «Народного фронту звільнення Тиграя» (НФЗТ). По спливанню 15 років у 1991 році лідер НФЗТ Мелес Зенауі повністю прибрав владу в Ефіопії до своїх рук. Потім Зенауі взявся вносити конституційні поправки для забезпечення народу тиграй права на відокремлення від Ефіопії на випадок, якщо Аддіс-Абеба буде утискати представників тиграй. Таким чином, у 1995 році в ефіопській конституції з’явилась 39 стаття, яка надає усім народам Ефіопії право на визначення і беззаперечне відокремлення.

На ту мить представники тиграй не мали потреби у використанні цієї статті конституції, бо влада знаходилась у них в руках. З приходом Абій Ахмеда Алі у владу Аддіс-Абеба у 2018 році вплив представників тиграй почав іти униз по похилій. І варто було Абій Ахмеду перенести призначені на серпень 2020 року парламентські вибори під приводом коронавірусної пандемії, як НФЗТ тут же відхилив це перенесення і провів вибори в Тиграї в однобічному порядку, представивши регіон Тиграй в положенні бунтівника, який став на шлях відокремлення від держави. Врешті решт сепаратистські тенденції НФЗТ і взяття ним військових таборів ефіопської армії в регіоні, а також категорична відмова центрального уряду від однобічних виборів в Тиграї спровокували 4 листопада 2020 року конфлікт між бунтівним регіоном і центральною владою. Ефіопський уряд при підтримці ефіопської арії зміг у короткі строки взяти під контроль увесь регіон з його столицею Мекелє, що вимусило НФЗТ піти в гори.

Виведення урядових сил із Тиграя

Декілька місяців центральний уряд в Аддіс-Абебі почав раптово відступати. Цьому передувало проголошення про виведення військ Еритреї із конфлікту, хоча раніше Аддіс-Абеба відкидала присутність еритрейської армії в Тиграї. Прем’єр-міністр Ефіопії Ахмед Абій 26 березня повідомив, що еритрейській війська, які підтримують військову операцію проти сепаратистів в Ефіопії, будуть виведені із Тиграя (див. «France 24», 26.03.2021). Потім пролунала новина про вихід самої ефіопської армії із Тиграя. Голова МЗС Ефіопії об’явив про виведення урядових військ із Тиграя, зазначивши, що це є політичним рішенням. При цьому він додав: «З сьогоднішнього дня ми більше не несемо відповідальності за те, що відбувається в Тиграї» (див. «Al-Masry Al-Youm» за 30.06.2021).

У свою чергу, прем’єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед заявив: «Своїм виходом із Тиграя ми даємо народу Тиграя шанс глибоко поміркувати над ситуацією, яка склалась. Ми витратили біля 100 мільярдів биров на Тиграй, а ця сума в 13 разів перевищує наш річний бюджет регіону. Віднині ми не хочемо продовжувати ці марні трати» (див. «Al-Masry Al-Youm» за 30.06.2021). Незважаючи на переважну перемогу проурядової партії прем’єр-міністра Абія Ахмеда на парламентських виборах 10 липня 2021 року, яку сам Абій Ахмед називав великою народною підтримкою військової кампанії ефіопських військ проти Тиграя, ефіопські війська були виведені із Тиграя під приводом того, що центральний уряд вважає захист греблі «Відродження» пріоритетною задачею, особливо після декількох зіткнень з суданською армією через контроль прикордонної полоси — землі аль-Фашака (див. «Al-Quds Al-Arabi», 02.07.2021).

Американська підтримка

Заради справедливості треба сказати, що слабка ефіопська армія не змогла б з такою легкістю взяти під контроль бунтівний регіон у кінці 2020 року, якщо б не підтримка з боку США. Підтвердженням тому служить участь еритрейської армії разом з ефіопською армією в боях за взяття регіону. Як відомо, президент Еритреї Ісайяс Афеверкі є старим проамериканським агентом. Очевидно також, що саме Америка дозволила еритрейській армії покинути Тиграй після невизнання її участі в боях на стороні уряду Аддіс-Абеби. Ані при жодних обставинах міністр закордонних справ і прем’єр-міністр Ефіопії не наважились би заявити про добровільний ухід ефіопської армії із Тиграя і не стали б розчищати дорогу перед НФЗТ, якщо б не розпорядження з боку США.

Змінення американських планів

При уважному вивченні того, що трапилось, і того, що відбувається в Ефіопії, стає ясно, що американські плани у відношенні Ефіопії і усього Африканського Рога змінились. Це пояснюється наступним:

1 — Спочатку, коли Америка підтримала уряд Абій Ахмеда і направила на допомогу останньому Саудівську Аравію в лиці Ібн Сальмана, вона вважала, що Абій Ахмед зможе встановити стабільність в Ефіопії. Потім Америці стало ясно, що він не в силах здійснити покладене на нього, що об’єднання НФЗТ з «Фронтом звільнення оромо» (ФЗО) для скинення уряду Аддіс-Абеби ясно вказує на поразку Абій Ахмеда у притягненні на свій бік представників навіть власного народу. Це — з одного боку, а з іншого — попередня адміністрація Трампа, яка забезпечувала підтримку військової кампанії ефіопської армії проти Тиграя в кінці 2020 року і придушенню НФЗТ за допомогою участі озброєних сил проамериканського агента — президента Еритреї, розцінювала те, що відбувається, так само, як це розцінює сіоністське утворення («Ізраїль»).

Як Америка, так і «Ізраїль» вважали самовідданість прем’єр-міністра Ефіопії Ахмеда у справі будівництва греблі «Відродження» серйозною і стратегічною загрозою для Єгипту. Таким чином, у межах передвиборчої боротьби і у прагненні заручитись голосами євреїв адміністрація Трампа допомогла Абій Ахмеду відновити свій контроль над регіоном Тиграй в кінці 2020 року.

2 — З приходом адміністрації Байдена американські плани у відношенні Ефіопії і Африканського Рогу змінились, і американська політика почала приводити Ефіопію до розпаду. Це пояснює, чому адміністрація Байдена дозволила спочатку еритрейській армії, а після і озброєним силам Ефіопії вийти із Тиграя, кинувши регіон напризволяще сепаратистів. Якщо звернути увагу на заяви американських офіційних осіб про події в Ефіопії, можна помітити повну обізнаність Америки про розпад Ефіопії. Вони багато говорять про «територіальну цілісність Ефіопії», незважаючи на те, що НФЗТ та інші угрупування, які вступили з ним в союз, відрито ігнорують це! Дана позиція США відносно розпаду Ефіопії підтверджує наступне:

а) Те, що відбувається, в дійсності є реалізацією американського плану. Дев’ять угрупувань об’єднались з НФЗТ проти центрального уряду. «Фронт звільнення оромо» (ФЗО), який погрожує самій столиці, також входить у цю дев’ятку. Союз цих угрупувань був утворений в американській столиці — Вашингтоні. «Коаліція, яка складається із дев’яти антиурядових угрупувань, заявила в п’ятницю 5 листопада 2021 року про намір скинути уряд прем’єр-міністра країни Абія Ахмеда силою або шляхом переговорів і сформувати перехідний уряд. Лідери повстанських угрупувань заявили про створення коаліції в Вашингтоні, зважаючи на заклики африканських і західних лідерів по припиненню вогню і врегулюванню конфлікту між центральним урядом і НФЗТ і его союзниками» (див. «DW» за 05.11.2021). Таке проголошення із Вашингтону вказує на те, що цими силами управляє Америка, яка сьогодні вирішила ослабити уряд Абій Ахмеда.

б) Американський журнал «Foreign Affairs» опублікував довгу статтю про війну в Ефіопії з наступним змістом: «… Навіть якщо вдасться досягти режиму припинення вогню і врегулювати конфлікт, усе ж таки відсутність єдиної патріотичної ідентичності і сильні розбрати навколо того, хто і як буде правити країною, не дають врятувати Ефіопію від розколу». На думку видання, «… без переконливого всеохоплюючого і взаємоприйнятного погляду на ефіопську державність Абій Ахмед не зможе перешкодити сепаратистським силам взяти верхи над силами, бажаючими об’єднання» (див. «Al Jazeera» за 06.11.2021).

Висновок

Америка прагне ослабити центральний уряд Абій Ахмеда в Аддіс-Абебі і прокладає шлях до послідовних перемог повстанців Тиграя та інших бунтівників в ефіопських регіонах. Те, що відбувається, іде згідно з американським планом, прийнятим адміністрацією Байдена для розколу жителів Ефіопії і розділу країни на квазідержави. Можливо, цей розділ не відбудеться у найближчий час, проте саме це передбачає справжній план США згідно з поточними подіями. Аналогічний план застосовувався у відношенні Судану, згідно з яким південь Судану був відокремлений від країни. Усе це свідчить про злочинну одержимість американського політичного менталітету. Америка та інші колоніальні держави не звертають уваги на смерть тисяч невинних людей, коли мова йде про реалізацію своєї політики і досягнення своїх інтересів, особливо якщо це відбудеться за рахунок слабких народів.

Першими, хто платить ціну за реалізацію американського в Ефіопії, є мусульмани, які у своїй більшості заселяють столицю Аддіс-Абеби і піддаються найбільшій дискримінації в Ефіопії. Усі ефіопські політичні сили погоджуються зі своїми хазяями із безбожних колоніальних наддержав в забороні мусульманам мати частку в правлінні Ефіопії і в наданні Ефіопії статусу християнської держави. Незважаючи на те, що мусульмани складають більшість населення цієї країни, вони навмисно не дають Ісламу ніякої присутності на політичній арені в Ефіопії.

Африка є зразком західної жахливої злочинності. Досить згадати масові вбивства в Руанді та інших країнах. Як правило, мусульмани стають першими жертвами цих конфліктів. Час показав, що ніхто не зможе протистояти цих жахливим міжнародним силам, окрім істинної держави Ісламу. І цією державою є Халіфат, який поширює серед людей істину замість сліпої прихильності і зловонного націоналізму, який знімає завісу зі злочинів цих наддержав, даючи урок тим, хто вміє вилучати назидання, і який вміє вилучати назидання, і який буде говорити усьому світу наступні слова Всевишнього Аллаха:

وَقُلْ جَاءَ الْحَقُّ وَزَهَقَ الْبَاطِلُ إِنَّ الْبَاطِلَ كَانَ زَهُوقاً

«Скажи: «Явилась істина, і згинула брехня. Воістину, брехня приречена на загибель» (17:81).

16 Раби ус-сані 1443 р.х.
21.11.2021 р.