Питання: В підсумковій резолюції саміту Європейського Союзу в Брюсселі 23 і 24 червня 2022 року, яка зачепила відносини Туреччини і Греції, особливо суперечки навколо островів в Егейському море, говориться: «Європейський Союз виражає глибоку занепокоєність неодноразовими нещодавніми діями і заявами Туреччини.
Анкара повинна поважати суверенітет і територіальну цілісність усіх країн-членів ЄС» («Голос Америки», 24.06.2022). Зі свого боку, МЗС Туреччини опублікувало наступне: «Зайняття упередженої, недалекоглядної і відірваної від реальності позиції у відношенні нашої країни в рішеннях, прийнятих в ході саміту голів держав і урядів ЄС викликає жалкування. Для Європейського Союзу неприйнятні спроби узаконити екстремістські і такі, що суперечать міжнародному праву, пропозиції, які стосуються Східного Середземномор’я і Егейського моря» («Анадолу», 24.06.2022).
Чи означає це, що у відносини між Туреччиною і Грецією знов повернулась напруженість? Чи може це призвести до війни між ними при тому, що обидві країни є членами НАТО? Яка позиція Америки, голови цього альянсу? Чи може вона зняти це напруження і заспокоїти ситуацію, або напруженість продовжить зростати?
Відповідь: Спробуємо відповісти в декількох пунктах:
1 — В Егейському морі нараховується біля 1800 малих і крупних островів і скелястих утворень, біля 100 із яких заселені, і усього 24 острови мають площу більше 100 км2. Ці острови почали підпадати під владу Ісламу і мусульман разом з Грецією з тих пір, як Мухаммад аль-Фатіх почав їх завоювання з 1456 р. після завоювання в 1453 році Константинополя, столиці Східного Риму. Але коли в Ісламській Османській державі почала проявлятись слабкість, держави невірних скористались ситуацією і вступили у змову проти неї, підбурюючи греків до повстанню. Більше того Британія, Франція і Росія розв’язали пряму морську війну проти Османської держави, щоб відокремити від неї Грецію. І це у них вдалось у 1830 році. Усе ж таки, суверенітет над багатьма островами залишався за Османською державою, поки Італія не окупувала острова Ментеше (або «дванадцять островів») в 1912 році під час війни в Лівії, які спочатку були 14 островами на додаток до десяти невеликих островів і скелястих скупчень. Ці острови мають важливе значення, тому що примикають до турецьких кордонів, і вони опинились поза зони її контролю після укладання Лозаннського договору. Деякі із них знаходяться приблизно в 3 км від турецького узбережжя, у той час як від грецького узбережжя вони знаходяться приблизно в 500 км. Ці острови були передані Італії по Лозаннському договору, який був підписаний урядом Анкари на чолі з Мустафою Кемалем через його представника Ісмета Іненю. Ці двоє відмовились від величезних територій Османської держави і вдовольнились кордонами нинішньої Туреччини, накресленими союзними країнами на чолі з Британією. Італія добилась визнання Британією її прав на острови в обмін на вступ у Першу світову війну на стороні союзних країн проти Німеччини і Османської держави. В 1947 році в Парижі була підписана мирна угода між союзними державами і Італією після поразки останньої у Другій світовій війні, згідно якої Італія передала Греції дванадцять островів Ментеше за умовою, що вони будуть демілітаризовані. Туреччина закликає до переговорів для визначення долі багатьох суперечливих островів, а також малих островів, які не були передані якій-небудь країні за попередніми домовленостями, у той час як Греція претендує на усі острови Егейського моря, за винятком деяких островів, які були залишені за Туреччиною по Лозаннському договору. Окрім того, Греція хоче збільшити свої територіальні води з 6 миль до 12 миль. Туреччина досі підкоряється Паризькій угоді, хоча вона не була стороною, яка підписала її. Міністр закордонних справ Туреччини Чавушоглу в інтерв’ю газеті «Hürriyet» 26.05.2022 заявив: «Греція повинна дотримуватись мирної угоди, укладеної в 1947 році, яка дозволяє тільки невеликій військовій частині грецьких солдатів знаходитись на островах Додеканес (Ментеше)». Потім він попередив про ескалацію обстановки, якщо Греція не буде дотримуватись умов мирного договору. Інша сторона кризи пов’язана з правами на суверенітет над островами — наприклад, морські зони впливу і економічні зони, — а також пов’язано з правом розвідки енергетичних ресурсів, таких як нафта і газ, поблизу цих островів. До того ж гостро стоїть питання розміщення на цих островах американських військових баз. Більше того, питання пов’язано з європейськими (і особливо французькими) амбіціями в цьому регіоні.
2 — Франція підтримала Грецію проти Туреччини. Вона об’явила про свою підтримку під час літньої грецько-турецької кризи між двома країнами в 2020 році і направила свої літаки Dassault Rafale і військові кораблі у противагу турецьким кораблям і у відповідь на пошуково-розвідувальні роботи турецькою стороною в Східному Середземномор’ї. У вересні 2021 року Франція підписала з Грецією угоду про взаємну співпрацю, яка передбачає «взаємодопомогу усіма відповідними засобами, якщо на територію однієї із них відбувається озброєний напад». Потім, щоб зміцнити цю угоду, Франція у січні 2022 року підписала з Грецією угоду про спільну військову співпрацю між двома країнами, в якій говориться, що «стратегічне партнерство об’єднує дві країни на військовому рівні», як на це вказує заява французького Генерального штаба. Ця угода дозволяє «зміцнювати і структурувати оборонно-військові відносини в довгостроковій перспективі і втілювати двобічну військову співпрацю на стратегічному і оперативному рівнях, а також вказує на те, що двобічна військова співпраця буде розширена («Франс-Пресс», 22.01.2022). За два дні до підписання цієї угоди Греція об’явила про отримання від Франції 6 із 18 винищувачів Rafale, про купівлю яких Греція об’явила в минулому році разом з 3 фрегатами за 5,5 млрд. євро. Агентство «Франс-Пресс» цитує експертів: «Ця оборонна угода є безпрецедентною і незвичайною, оскільки вона зв’язує дві держави-члени члена НАТО проти іншого члена альянсу — Туреччини». Окрім того, Франція вплинула на позицію Європейського Союзу, який в ітозі встав на бік Греції.
3 — Америка не упустила із виду цю активність з боку Франції. Тому вона вирішила звести нанівець її зусилля і спочатку нанесла удар по Греції. Греція, Кіпр і єврейське утворення 20.12.2018 об’явили про готовність почати будівництво газопроводу із Східного Середземномор’я в Європу без участі Туреччини і турецької північної частини Кіпру. По цьому газопроводу в Європу повинно було надходити біля 10 мільярдів кубометрів природного газу. Але Америка об’явила, що припиняє підтримку проекту. Американська сторона проінформувала єврейське утворення і Грецію 10.01.2022, що «не буде підтримувати проект політично і фінансово», і це стало своєрідною «перемогою Туреччини, яка була ізольована від проекту» («Asharq Al-Awsat», 10.01.2022). Грецький військовий журнал вказав у звіті, опублікованому 10.01.2022, що «проект Афін, націлений на підсилення геополітичного впливу, на те, щоб стати центром енергетики і укласти історичний союз з «Ізраїлем», який привів би до маргіналізації Туреччини, а також на досягнення інших цілей, повністю рухнув. Те ж саме відноситься і до Закону Маніатіса, що визначає зовнішні кордони континентального шельфу Греції. Обидва проекти рухнули. Туреччина розбила Закон Маніатіса через свою стратегію під назвою «Блакитна Батьківщина», і зміцнила свою перевагу над грецькими позиціями турецько-лівійською угодою. Потім ми бачимо таку позицію Вашингтона, яка на руку тільки Туреччині». В журналі вказується, що «прем’єр-міністр Греції Міцотакіс не хоче вести діалог з Туреччиною так само ж, як він не вів переговорів з Америкою». Також зазначається, що «Америка діє через Німеччину, щоб запобігти введенню санкцій проти Туреччини через кризу в Східному Середземномор’ї в минулому році». Таким чином, Америка хоче нанести удар по Греції за співпрацю з Францією і звести нанівець зусилля французів в регіоні. Америка бажає зв’язати проект з Туреччиною, своїм близьким союзником, який обертається в орбіті інтересів США, щоб протистояти Франції.
4 — Греція зрозуміла, що розлютила Америку своєю угодою з Францією і своїм зближенням з нею. Щоб виправити це, Греція погодилась підписати угоду з Америкою, яку грецький парламент переніс з 14 жовтня 2021 року на 13 травня 2022 року. Під час голосування прем’єр-міністр Греції Міцотакіс виступив на захист угоди, заявивши: «Угода про оборонну співпрацю з США служить національним інтересам країни і є вотумом довіри Греції. Ця угода важлива, тому що, по-перше, вона включає чітке зобов’язання про те, що американська присутність в Греції буде продовжуватись кожні 5 років (замість одного року, як раніше) з правом кожної сторони припинити його, якщо вона порахує це необхідним. По-друге, ця двобічна співпраця з США важлива, тому що вона розширюється не тільки у часі, але і у просторі. На військово-морській базі Суда (на острові Кріт) модернізується уся інфраструктура і підсилюється загальна роль бази. В Суді знаходиться єдиний причал у східній частині Середземного моря, до якому може причалювати американський авіаносець. Також знаходять застосування стрільбище в Літохоро і два військових табори — перший в Волосі і другий в Александруполісі. По-третє, нова угода важлива, тому що в ній чітко виражена загальна воля до взаємному захисту суверенітету і територіальної цілісності від будь-якої загрози, навіть озброєного нападу» («Youm7», 13.05.2022).
Таким чином, Америка підкорила своїй волі Грецію, зміцнила там свій вплив і паралізувала співпрацю з Францією.
5 — Потім заяви Греції у відношенні Туреччини пом’якшились, а прем’єр-міністр Греції сказав: «Важливо підтримувати відкритими канали зв’язку з Туреччиною, незважаючи на різку риторику, яка підсилила напруженість між двома сусідами» («Thenewkhalij», 17.06.2022). Така ситуація поставила Європейський Союз у скрутний стан. Щоб зберегти обличчя, ЄС обмежився загальною поблажливою заявою по відношенню до Туреччини, висловивши при цьому підтримку Греції на тому підґрунті, що вона є членом Союзу. Як було згадано у питанні: «В підсумковій резолюції саміту Європейського Союзу в Брюсселі 23 і 24 червня 2022 року під назвою «Східне Середземномор’я» говориться, що Європейський Союз виражає глибоку занепокоєність неодноразовими нещодавніми діями і заявами Туреччини і що Анкара повинна поважати суверенітет і територіальну цілісність усіх країн-членів ЄС».
До цієї резолюції прем’єр-міністр Греції сказав: «Ми повністю підтримуємо те, що було викладено у підсумковій заяві саміту ЄС, в якому на Туреччину була покладена відповідальність за суверенітет і територіальну цілісність членів Європейського Союзу і яка вимагає від неї знизити напруженість згідно з міжнародним правом» («Голос Америки», 24.06.2022).
6 — Америка змогла знизити напруженість між Туреччиною і Грецією. Туреччина обертається в орбіті американської політики, а Греція дотримується оборонного договору з Вашингтоном. Вплив Євросоюзу, особливо Франції на Грецію зменшився. Тому малоймовірно, що суперечка навколо островів в Егейському морі, включаючи острови Ментеше, буде мати яке-небудь рішення в осяжному майбутньому. Усе залишиться так, як і було на протязі довгих десятиріч. Турецький режим косвенно визнав передачу дванадцяти островів Греції згідно Паризькому договору 1947 року і не збирається повертати їх, як і інші острови, які не були офіційно передані Греції по домовленостям. Світський турецький режим не вживе серйозних дій по відновленню суверенітету над островами в Егейському морі, які контролюються Грецією. Ердоган не здатен ані на що, окрім словесної війни, після якої він відступає, як це трапилось в 2020 році, коли він повернув бурові судна у Східному Середземномор’ї, і питання було закрите. Не очікується, що між Туреччиною і Грецією буде війна за суверенітет над цими островами. Усі ниточки зараз — в руках Сполучених Штатів. Туреччина обертається в американській орбіті, а в Греції після укладання угоди американський вплив тільки виріс
7 — Острови Егейського моря і навіть Греція опинились у складі Ісламської Османської держави після завоювання Константинополя в 1453 р., як колись обіцяв Посланець Аллаха ﷺ:
لَتُفْتَحَنَّ الْقُسْطَنْطِينِيَّةُ فَلَنِعْمَ الْأَمِيرُ أَمِيرُهَا وَلَنِعْمَ الْجَيْشُ ذَلِكَ الْجَيْشُ
«Константинополь неодмінно буде завойований! Який же чудовий той амір і яке ж чудове те військо!» (Ахмад).
Через три роки, тобто в 1456 році, завоювання скерувались у бік Греції і у бік тих островів. З часом на цих островах почав лунати азан. Одного разу вони знов повернуться під владу Ісламу, коли мусульмани кинуться у бій під головуванням халіфа. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّمَا الْإِمَامُ جُنَّةٌ يُقَاتَلُ مِنْ وَرَائِهِ وَيُتَّقَى بِهِ
«Імам — це щит, за яким б’ються і яким захищаються» (Муслім).
5 Зуль-хіджа 1443 р.х.
04.07.2022 р.
