З іменем Аллаха, Милостивого і Милосердного
Відповідь на питання
Питання:
8 грудня 2024 року «Аш-Шарк аль-Аусат» опублікувала наступне:
«Пав режим Башара Асада. Сьогодні, в неділю, сирійська опозиція об’явила, що звільнила Дамаск і скинула правління президента Башара Асада, яке тривало 24 роки. В заяві опозиції, яка транслювалась на державному телебаченні, було сказано: «Хвала Аллаху, Дамаск звільнений, а тиран Башар Асад скинутий». Також опозиція додала, що усі ув’язнені звільнені»».
27 листопада 2024 року «Хайят Тахрір аш-Шам» почала наступ на півночі Сирії під назвою «Стримування агресії». За цим послідувала операція «Світанок свободи», почата Сирійською національною армією 30 листопада 2024 року. Були взяти під контроль Алеппо, повністю звільнені території провінції Ідліб, потім Хама і Хомс. І ось сьогодні був взятий Дамаск. Усе це трапилось приблизно за десять днів. Що стоїть за цими подіями в Сирії? Дякую за відповідь.
Відповідь:
Щоб зрозуміти суть того, що відбувається, треба звернути увагу на наступні факти:
По-перше — це угрупування, які брали участь у наступі. Згідно повідомленням BBC від 28 листопада 2024 року, в наступі беруть участь «Оперативний штаб аль-Фатх аль-Мубін», очолюваний «Хайят Тахрір аш-Шам», до якого входять «Національний фронт звільнення», підтримуваний Туреччиною, і «Джейш аль-Ізза». Також в операції бере участь Сирійська національна армія, яка представляє собою коаліцію опозиційних угрупувань, підтримуваних Туреччиною, але які не входять до «Оперативного штабу аль-Фатх аль-Мубін». Таким чином, більшість угрупувань, які беруть участь в операції, є або повністю залежними від Туреччини, або тісно пов’язаними з нею. Національна армія — це дітище Туреччини, а «Хайят Тахрір аш-Шам» діє під її контролем. Очевидна близькість між цим угрупуванням і Туреччиною є видною будь-якому, хто спостерігає за ситуацією.
По-друге, ці дії з самого початку нагадували свого роду «виховний захід» на адресу Башара Асада за те, що він не відгукнувся на прохання Ердогана. Ердоган через президента Росії Путіна просив «сприяти просуненню переговорів по нормалізації відносин між Анкарою і Дамаском і добитись того, щоб Башар прийняв скероване йому запрошення на зустріч» (Reuters, 25 жовтня 2024 року). Проте Асад не відреагував, а замість цього висунув умови, почав вимагати вивести турецькі війська і затягнув процес. Лавров, який виступив в ролі посередника від Росії, підтвердив це в інтерв’ю турецькій газеті «Hurriyet» від 1 листопада 2024 року, заявивши, що «основна перешкода — це присутність турецьких військ на півночі Сирії». У відповідь Ердоган виразив невдоволення і санкціонував дії «Хайят Тахрір аш-Шам» і Сирійської національної армії. Джерела із опозиції, пов’язані з турецькою розвідкою, заявили: «Анкара схвалила наступ» (Deutsche Welle, 30 листопада 2024 року).
По-третє, хоча цей наступ з самого початку і був націлений на звільнення зон деескалації навколо Ідлібу і був викликаний відмовою Башара Асада прийняти пропозиції Туреччини про переговори для досягнення політичного врегулювання між ним і опозицією, значна частина народу, яка страждає від несправедливості Башара, скористалась цією ситуацією і почала рух на усіх фронтах, не обмежившись лише зонами деескалації навколо Ідлібу, як планувалось з самого початку, а пішло на інші регіони Сирії. Оскільки сирійська армія також страждала від тиранії Башара і не була мотивованою захищати його, вона почала відступати на усіх фронтах. Це дозволило народним силам, які почали наступ з зон деескалації, просунутись через Алеппо, Хаму, Хомс і досягти Дамаску. Усе це відбулось досить стрімко і зайняло десять днів з миті початку операції 27 листопада 2024 року.
По-четверте, позиції регіональних і міжнародних гравців
1. Іран і Росія: Обидві країни були приголомшені тим, що відбувається. Росія підсилила заходи безпеки на авіабазі Хмеймім і військово-морській базі в Тартусі. Також між країнами відбулась телефонна розмова: «Міністр іноземних справ Аракчі обговорив з російським колегою Лавровим розвиток ситуації в Сирії» (Анадолу, 30 листопада 2024 року).
Після цього наступу Іран звернувся до Туреччини, вжив дипломатичні зусилля для зупинення наступу і врегулювання проблеми. 2 грудня 2024 року міністр іноземних справ Ірану Аббас Аракчі прибув до Анкари і зустрівся з міністром іноземних справ Туреччини Хаканом Фіданом, який, у свою чергу, після обговорення ситуації з Ентоні Блінкеном, заявив: «Політичний процес між режимом і опозицією повинен привести до позитивних результатів для миру і стабільності в Сирії» (Анадолу, 1 грудня 2024 року).
2. Туреччина: Анкара прагнула до політичного врегулювання з Башаром Асадом через мирні переговори, як цього бажали і США. Проте Асад, здається, розраховував отримати додаткові переваги і не квапився реагувати. Башар навмисно затягував з відповідями на пропозиції Ердогана, розраховуючи, що це не викличе заперечень з боку Америки. Тим не менш, Ердоган, здається, будучи роздратованим цією поведінкою, отримав схвалення США на те, щоб надати Асаду урок. Це повинно було зробити переговорний процес більш ефективним в умовах бойових дій, на тлі яких Ердоган би виглядав як такий, що отримав перемогу над Асадом. В результаті Туреччина підштовхнула опозиційні угрупування до наступу, забезпечивши їх зброєю і розвідданими.
а) 25 жовтня 2024 року Ердоган, звертаючись до журналістів після зустрічі з Путіним на саміті БРІКС в Казані, заявив: «Я попросив президента Росії Путіна сприяти просуненню переговорів про нормалізацію між Анкарою і Дамаском і переконати Башара прийняти запрошення на зустріч» (Reuters, 25 жовтня 2024 року).
б) Російські посередники неодноразово відповідали Ердогану, що Башар Асад висуває низку умов для зустрічі і нормалізації відносин, одна із яких — виведення турецьких військ із Сирії. Міністр іноземних справ Росії Сергій Лавров підтвердив це в інтерв’ю турецькій газеті «Hurriyet» 1 листопада 2024 року, заявивши: «І Туреччина, і Сирія демонструють серйозну зацікавленість у відновленні діалогу для нормалізації відносин, але основною перешкодою залишається присутність турецьких військ на півночі Сирії». Це вказує на упертість Башара, який скористався прагненням Ердогана до нормалізації і підтримкою арабських країн, щоб зміцнити свої позиції. Він подумав, що Америка усе іще потребує його, оскільки не знайшла йому альтернативи.
в) Коли турецький режим втратив надію на досягнення домовленості з Башаром Асадом в поточних умовах, Ердоган отримав згоду Америки на спричинення військового тиску як прелюдії до політичного врегулювання. Після чого 27 листопада 2024 року турецький президент активізував озброєні угрупування. Це підтверджується тим, що саме Туреччина дала «зелене світло» для їх наступу, щоб спричинити тиск на режим Башара. Джерела із опозиції, пов’язані з турецькою розвідкою, повідомляють: «Анкара дала добро на наступ», (Deutsche Welle, 30 листопада 2024 року).
Ціль полягала в тому, щоб примусити Башара сісти за стіл переговорів з Ердоганом, нормалізувати відносини з Туреччиною і примиритись з опозицією, що відкрило б шлях до політичного рішення згідно з американським баченням. Саме це мав на увазі Ердоган під час телефонної розмови з Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем, коли сказав, що Сирія вступає в «нову стадію», як повідомляється: «Турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган в четвер підкреслив, що Сирія входить до нової стадії, яка буде протікати в атмосфері спокійного управління» (Arabi21, 5 грудня 2024 року).
3. США: Америка не була здивована наступом сирійської опозиції. Радник з національної безпеки США Джейк Салліван заявив: «Нас не здивувало те, що озброєна сирійська опозиція скористалась новими обставинами, які склались» (Al Jazeera Net, 1 грудня 2024 року). Білий дім не виразив занепокоєння відносно того, що відбувається, як повідомлялось на сайті «Al Jazeera Net» 1 грудня 2024 року: «Ми стежимо за ситуацією у Сирії і перебуваємо у контакті з регіональними країнами протягом останніх 48 годин».
Представник Ради національної безпеки США Шон Севітт сказав: «Сполучені Штати разом зі своїми партнерами і союзниками закликають до деескалації і захисту цивільного населення і меншостей, а також до початку серйозного і надійного процесу, який дозволить завершити цю громадянську війну раз і назавжди шляхом політичного врегулювання згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН №2254» (RT, 1 грудня 2024 року).
2 грудня 2024 року «Al Jazeera» повідомила, що Держдепартамент США в своїй заяві підкреслив: «Поточна ескалація підкреслює необхідність термінового політичного рішення конфлікту, яке повинно бути ініційовано сирійським урядом і відповідати резолюції №2254 Ради Безпеки ООН». Ця резолюція, прийнята в 2015 році, так і не була реалізована донині. Вона передбачала початок мирних переговорів у січні 2016 року. Надання сирійському народу права вирішувати майбутнє країни, створення перехідного уряду, проведення виборів під егідою ООН і негайне припинення атак на цивільне населення.
4 грудня 2024 року «Al Hurra» опублікувала заяву Ентоні Блінкена, де він підкреслив: «Найважливіше зараз — просунення політичного процесу на основі резолюції Ради Безпеки ООН у спробі вирішити і завершити громадянську війну в Сирії».
Окрім того, 7 грудня 2024 року «Khabar News Agency» опублікувала на своєму сайті, що турецький МЗС сказав: «Блінкен проінформував нас про необхідність початку переговорів між сирійським урядом і опозицією».
4. Єврейське утворення. Як повідомила «Euronews Arabic» 30 листопада 2024 року, «прем’єр-міністр «Ізраїля» Біньямін Нетаньяху у вівторок ввечері виступив з заявою перед «ізраїльтянами» щодо прийняття перемир’я з «Хезболлою». В своїй промові він також згадав сирійського президента Башара Асада, сказавши: «Асад грає з вогнем». Не минуло і декількох годин після його заяви, як сирійські угрупування почали скоординований наступ на позиції сил Асада в північній частині Сирії, що викликало багато питань. Нетаньяху провів екстрену нараду по безпеці, присвячену подіям в північній Сирії, що є незвичайною справою в подібній ситуації, як про це сказали «ізраїльські» ЗМІ».
Пізніше, 1 грудня 2024 року, «Al Jazeera Net» процитувала статтю із газети «Yedioth Ahronoth», в якій повідомлялось, що «ізраїльська» армія запобігала посадці іранського літака в Сирії, підозрюючи, що він перевозив зброю для ліванської «Хезболли». Це показує прагнення єврейського утворення під приводом перешкоджання поставкам зброї до Лівану, не допустити повернення Ірану на сирійську арену. Ізраїль явно не хоче концентрації військової присутності Ірану чи його союзників в Сирії і, як наслідок, в Лівані.
По-п’яте, підсумок.
На підґрунті вищевикладеного можна зробити наступні висновки:
1. Країна, яка контролювала початок наступів на зони деескалації в Сирії, — це Туреччина, яка діяла зі схвалення США.
2. Їх ціллю є початок «серйозного політичного процесу» і «нової стадії» для формування нового режиму в Сирії. Підтвердженням цьому є заяви американських і турецьких офіційних осіб, деякі із яких я іще раз повторю:
Представник Ради національної безпеки США Шон Севітт заявив: «Сполучені Штати разом зі своїми партнерами і союзниками закликають до деескалації і захисту цивільного населення і меншостей, а також до початку серйозного і надійного політичного процесу, який дозволить завершити цю громадянську війну раз і назавжди шляхом політичного врегулювання згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН №2254» (RT, 1 грудня 2024 року). Турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган 5 грудня 2024 року підкреслив: «Сирія входить до нової стадії, яка буде проходити в атмосфері спокійного управління» (Arabi21, 5 грудня 2024 року).
3. Хоча США та їх прибічники не уточнюють, яке саме політичне врегулювання вони мають на увазі, поточна ситуація на фронтах за участю багатої кількості протиборчих сил дозволяє припустити, що Америка та її союзники планують створення в Сирії коаліційного уряду. Він замінить режим скинутого тирана і буде включати регіони з широкою автономією, подібної курдській автономії в Іраку.
4. США, як головний ініціатор і регулятор цього врегулювання, подбають про те, щоб воно відповідало інтересам єврейського утворення. Як це було закріплено в угоді щодо припинення вогню між єврейським утворенням і Ліваном, яка вступила в силу вранці 27 листопада 2024 року, як раз у день початку бойових дій у Сирії. Це врегулювання скеровано на недопущення повернення Ірану з його військовим впливом на сирійську арену, що виключить можливість сухопутної військової взаємодії між Іраном і його партією в Лівані.
Це те, про що можна зробити висновок, виходячи із заяв американських і турецьких офіційних осіб, згаданих вище, відносно початку наступу в Сирії.
По-шосте, на завершення:
Те, що відбувалось і відбувається сьогодні у Сирії, де проливається кров, руйнуються дома і родини опиняються без даху над головою, — це, воістину, трагедія. Особливо гірко усвідомлювати, що усе це відбувається заради політичного врегулювання і початку нового етапу, який лише небагато чим відрізняється від нині існуючих світських громадянських режимів в країнах мусульман, встановлених невірними колонізаторами та їх агентами після того, як вони скасували правління на основі Ісламу (Халіфат) сто років назад. Після цього на нас обрушились народи, подібно тому, як голодні собаки накидаються на їжу.
Проте Ісламська Умма знов набуде своєї честі і гідності, як це було раніше. Халіфат буде відновлений з дозволу Аллаха, але для цього янголи не зійдуть з небес, щоб зробити це за нас. Це наш обов’язок, і бездіяльність неприпустима. Це задача істинно віруючих чоловіків, які зберігають вірність Господу і твердо слідують істині. Такі люди є як в армії, так і серед опозиції, і їх щирість надихає, навіть якщо їх небагато.
Події останніх десяти днів показують, що ті, хто борються проти режиму — це не тільки прибічники Туреччини і Америки, які прагнуть до зміни цього режиму на інший світський режим. Серед учасників є ті, хто, страждаючи від тиранії режиму, прагне до його скинення, щоб виконати сподівання мусульманського народу. До цих людей ми звертаємось з закликом: зробіть усе можливе, щоб зірвати нав’язувані невірними колонізаторами та їх агентами порочні світські політичні рішення! Нехай ваші жертви не будуть марними і не зникнуть безслідно! Підтримайте тих, хто трудиться для встановлення ісламського правління і праведного Халіфату, і вшануйтесь великої нагороди та істинного успіху!!
І тоді ви опинитесь серед тих, кому уготовано велике благо:
نَصْرٌ مِنَ اللهِ وَفَتْحٌ قَرِيبٌ وَبَشِّرِ الْمُؤْمِنِينَ
«Допомога від Аллаха і близька перемога. Повідом же благу звістку віруючим!» (61:13).
6 Джумада аль-ахіра 1446 р.х.
08.12.2024
