Політичні події в Індонезії

США без зволікань направили свої привітання, в яких державний секретар Блінкен зазначив: «Вашингтон з нетерпінням чекає тісної співпраці з Прабово» (Al Jazeera, 20.03.2024). Вже 1 квітня 2024 року, іще до своєї інаугурації, Прабово вирушив до Китаю, де, як обраний президент, який не вступив в повноваження, зустрівся з головою Сі. Він заявив: «Індонезія повністю підтримує розвиток більш тісних відносин з Китаєм і має намір продовжувати курс дружби, встановлений президентом Джоко» (Reuters, 01.04.2024).

Отож, питання:

Чи означають такі квапливі привітання від США і такий оперативний візит до Китаю дещо важливе у відносинах Індонезії з Америкою і Китаєм? Інакше кажучи, чи відбудуться зміни в політиці Індонезії по відношенню до США? І як Індонезія буде вибудовувати свою політику у відношенні Китаю? І, нарешті, якою буде її позиція щодо агресії єврейського утворення проти Гази?

Відповідь:

Для роз’яснення відповіді на ваше питання важливо зазначити наступне:

Перше: Політика США у відношенні Індонезії.

1. Після звільнення Індонезії від голландського колоніального панування в 1949 році США почали запроваджувати свій вплив, пропонуючи економічну допомогу і кредити. Проте Індонезія відхилила ці пропозиції, справедливо вважаючи їх інструментом американського панування, не бажаючи змінювати одну форму колонізації на іншу. Далі Індонезія стикнулась з тиском з боку США, які організували хвилювання і кризи у країні.

В 1958 році президент Ахмад Сукарно піддався тиску і прийняв американську допомогу, що дозволило США запровадитись до країни і шукати нових агентів. Серед них виділився генерал Мохаммад Сухарто, який в 1966 році здійснив переворот проти Ахмада Сукарно.

Сухарто зміцнив своє положення за підтримкою США, які в 1975 році допомогли йому придушити комуністів і звільнити Східний Тимор від португальських колонізаторів. Проте його відмова виконати вимогу США про відокремлення Східного Тимору викликала у Вашингтону роздратування. Використовуючи МВФ і Всесвітній банк, США спровокували економічну кризу, що в ітозі призвело до студентських протестів і насильства, після чого Сухарто в 1998 році пішов у відставку, виявившись непотрібним для США, які викидають своїх агентів, коли ті затягують з виконанням їх повелінь і втрачають свою ефективність.

2. Після Сухарто пост президента зайняв його заступник Юсуф Хабібі, який керував країною трохи більше року — з 1998 по 1999 рік. Він вдовольнив вимоги США, погодившись на проведення референдуму про право на самовизначення Східного Тимору, що стало підготовкою до його відокремлення від Індонезії, і зобов’язався не пред’являти до нього претензій. Також він заклав основи виборчої системи під гаслом демократичних перетворень.

Після нього при владі опинився Абдуррахман Вахід, який займав пост президента біля двох років — з 1999 по 2001 рік. Проте парламент відсторонив його від посади, пред’явивши звинувачення в корупції. На його місце була призначена Мегаваті Сукарнопутрі, донька Ахмада Сукарно, першого президента Індонезії. Вона займала пост президента з 2001 по 2004 рік. Саме при ній в 2002 році Східний Тимор був офіційно відокремлений від Індонезії. Це стало черговим актом зрадництва, подібним тому, що коїли її попередники.

3. Згідно до нових поправок в законодавстві, в Індонезії були введені президентські вибори, при яких президент може займати пост не більше двох строків, кожен із яких триває 5 років. Таким чином, Сусіло Бамбанг Юдойоно був обраний президентом на два строки — з 2004 по 2014 рік. На виборах того ж року переміг Джоко Відодо, який потім був переобраний на другий строк в 2019 році. Його повноваження завершились у жовтні 2024 року.

Джоко Відодо прагнув зберегти незалежність Індонезії від США. В межах свого останнього візиту до Америки, який відбувся 13 листопада 2023 року, він зустрівся з президентом США Джо Байденом. Сторони домовились зміцнювати стратегічне партнерство і підсилити роль Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), оскільки США прагнуть взяти під контроль рішення цієї організації, до складу якої входять держави, не усі із яких перебувають під впливом Вашингтону. Америка використовує Індонезію для реалізації своїх цілей, скерованих на протидію Китаю або стримування його впливу, щоб завадити Пекіну домінувати в регіоні Південно-Китайського моря.

Держсекретар США Ентоні Блінкен, направивши привітання на честь Дня незалежності Індонезії 17 серпня 2024 року, зазначив: «На новому історичному етапі наших відносин президент Джоко Відодо і президент США Джо Байден у листопаді минулого року підняли рівень відносин між США та Індонезією до рівня всеохоплюючого стратегічного партнерства» («Аль-Яум ас-Сабіа», 17.08.2024).

4. На виборах 14 лютого 2024 року перемогу у першому турі у якості президента отримав Прабово Субіанто, зять колишнього президента Мохаммада Сухарто, а пост віце-президента зайняв Гібран Ракабумінг Рак, син уходячого президента Джоко Відодо, набрав 58,58% голосів.

Примітно, що вік Гібрана, якому 36 років, не дозволяв йому балотуватись на пост віце-президента, оскільки закони Індонезії забороняють кандидатам молодше 40 років займати вищі пости в державі. Проте голова індонезійського Верховного суду, який є зятем президента Відодо, незадовго до виборів вніс поправку, яка дозволила кандидатам молодше 40 років брати участь у виборах.

Сам Відодо прагнув продовжити свій президентський строк, але, не зумівши цього добитись, уклав угоду з Прабово, щоб той призначив його сина Гібрана віце-президентом. Виборчий процес супроводжувався явною підтримкою Прабово з боку державної влади, включаючи армію, поліцію і розвідку, за безпосередньої участі президента Відодо.

США не заперечували проти такого ходу подій, як це зазвичай буває в подібних ситуаціях. Відомо, що Прабово в армії називали «людиною Америки», він проходив військову підготовку в США, зокрема в Форт-Беннінгу (Джорджія) і Форт-Бреггі (Північна Кароліна). Коли 20 березня 2024 року його перемога була офіційно підтверджена, США квапливо направили свої привітання. Ентоні Блінкен заявив, що «Вашингтон з нетерпінням очікує тісної співпраці з Прабово» (Al Jazeera, 20.03.2024). Це свідчить про його прихильність американським інтересам і зміцнення цих зв’язків.

5. Прабово Субіанто офіційно вступив на посаду президента 20 жовтня 2024 року, дав присягу і сформував новий уряд. Проте протягом перехідного періоду, який з миті його обрання до інаугурації тривав біля семи місяців, він продовжував виконувати обов’язки міністра оборони при уряді Джоко Відодо.

У цей період США провели масштабні військові навчання з Індонезією в районі Сідаваргу на острові Ява, який знаходиться в акваторії Південно-Китайського моря. Навчання почались 26 серпня 2024 року і тривали два тижні. До них приєднались також Японія, Таїланд, Великобританія, Сінгапур, Франція, Канада і Нова Зеландія.

Прабово також здійснив декілька міжнародних візитів, включаючи поїздку до США, де він провів переговори з міністром оборони Ллойдом Остіном. Пані посол США в Індонезії Камала Ширін Аль-Худейр заявила: «Наші відносини з новим президентом Індонезії склались іще задовго до того, як він став міністром оборони в 2019 році» (Al Jazeera, 20.10.2024). Це свідчить про давні зв’язки, які почались іще на початку його військової кар’єри, коли він проходив навчання на американських базах і займав ключові військові пости в епоху Сухарто.

Через декілька днів після інаугурації Прабово, 29 жовтня 2024 року, портал VOI — Voice of Indonesia опублікував наступний матеріал:

«Індонезійський міністр оборони Прабово Субіанто оговорив з пані послом США в Індонезії Камалою Ширін Аль-Худейр можливості зміцнення співпраці в оборонній сфері, включаючи морську безпеку. Начальник управління по зв’язкам з громадськістю Міністерства оборони Індонезії бригадний генерал Ідвін Адріан Суманта повідомив в понеділок, що американська пані посол виразила бажання США поглибити співпрацю в області морської безпеки.

На зустрічі в Міністерстві оборони Індонезії пані посол США також зазначила прагнення своєї країни до продовження щорічних військових навчань Super Garuda Shield, які стали традиційними в Індонезії.

Прабово подякував пані послу США за візит і підтвердив готовність Індонезії продовжувати зміцнення партнерства між двома країнами».

Із вищесказаного стає ясно, що новий президент Індонезії Прабово Субіанто з миті об’явлення про його перемогу на виборах 20 березня 2024 року і аж до його інаугурації 20 жовтня 2024 року, а також після цього продовжує слідувати курсу своїх попередників, причому з іще більшою відданістю Америці. Тому американський вплив в Індонезії залишається домінуючим!

Друге: політика Китаю у відношенні Індонезії.

1. Прабово Субіанто відвідав Китай 1 квітня 2024 рок в статусі обраного президента, іще не вступивши на посаду. Під час зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном він заявив: «Індонезія повністю підтримує розвиток більш тісних відносин з Китаєм і має намір продовжувати курс дружби, встановлений президентом Джоко». У свою чергу, Сі Цзіньпін зазначив: «Пекін розглядає відносини з Індонезією з точки зору довгострокової стратегії і готовий поглиблювати всебічну стратегічну співпрацю» (Reuters, 01.04.2024).

Слід зазначити, що Китай активно розвиває економічну діяльність в Індонезії як у сфері торгівлі, так і у сфері інвестицій. Обидві держави є членами Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), що припускає необхідність вибудовувати відносини таким чином, щоб Індонезія не займала ворожу позицію по відношенню до Китаю, зберігаючи при цьому свою прихильність американській лінії, як зазначалось вище.

2. Від 9 листопада 2024 року кувейтська газета опублікувала на своєму сайті наступне:

«Голова Китаю Сі Цзіньпін і президент Індонезії Прабово Субіанто обмінялись рукостисканнями під час церемонії підписання угод в Домі народних зібрань в Пекіні. Це був перший закордонний візит Субіанто після вступу на посаду три тижні назад.

Президент Індонезії зустрівся з головою КНР Сі Цзіньпіном в Пекіні і пообіцяв підтримувати тісні відносин з Китаєм, який є найбільшим торговим партнером Індонезії і одним із найбільших іноземних інвесторів в країні.

73-річний Прабово, відставний генерал, заявив під час зустрічі з Сі: «Індонезія розглядає Китай не тільки як велику державу, але й як велику цивілізацію», додавши: «Наші країни підтримують тісні відносини протягом сторіч». Він також зазначив, що «в нинішніх геополітичних і геоекономічних умовах цілком природно, що Індонезія і Китай стають дуже близькими партнерами в багатьох областях».

Сі пообіцяв підтримувати адміністрацію Субіанто і подякував за те, що його першим візитом в міжнародному турне стала саме поїздка до Китайської Народної Республіки. Він сказав: «Я переконаний, що Індонезія буде дотримуватись незалежного шляху розвитку, продовжуючи добиватись нових успіхів в досягненні національного процвітання і добробуту, а також грати важливу роль як в регіональному, так і в міжнародному масштабі».

Китай і Індонезія є ключовими економічними партнерами, проте між країнами виникали розбіжності з питань суверенітету в Південно-Китайському морі. Після Пекіну Субіанто має намір вирушити до Вашингтону за запрошенням президента США Джо Байдена, а потім відвідати Перу, Бразилію і Великобританію в межах міжнародного турне».

Із вищесказаного стає ясно, що відносини між Індонезією і Китаєм обмежуються переважно торгово-економічною співпрацею, яка не зачіпає політичний вплив США в Індонезії. Торгівля залишається основним аспектом їх взаємодії, але коли справа доходить до питань впливу, суверенітету і Південно-Китайського моря, між країнами виникають розбіжності.

Третє: Політика Індонезії у відношенні проблем мусульманського світу.

1. Як відомо, Індонезія — країна з глибокою ісламською історією, її жителі почали приймати Іслам іще у першому сторіччі за хіджрою Чисельність населення Індонезії приблизно 300 мільйонів людей, причому біля 90% із них — мусульмани.

Площа країни складає понад 1,9 мільйонів км², і вона багата на природні ресурси і сировинні матеріали. Індонезія має потенціал стати великою державою, якщо візьметься і запровадить проект ісламської конституції, а керівництво країни перейде до рук свідомої, такої, що дотримується Ісламу, влади.

2. Зовнішня політика нового президента Індонезії по відношенню до питань мусульманського світу у багато чому повторює лінію його попередника, яка відповідає політиці США. Під час виступу на саміті «Діалог Шангрі-Ла» в Сінгапурі 1 червня 2024 року Прабово заявив: «Триетапна пропозиція президента Байдена про припинення вогню в Газі — це крок в правильному напрямку. Ми готові, якщо буде запит від ООН, відправити крупні миротворчі сили для забезпечення припинення вогню, його моніторингу і надання захисту усім сторонам». Він додав: «Ми підтримуємо справедливе рішення палестинського питання, що означає права не тільки «Ізраїля» на існування, але й права палестинців мати свою державу і жити в мирі» (Reuters, 01.06.2024).

Проте його обов’язок як голови мусульманської країни — підтримати народ Гази, направивши озброєння і сили, достатні для того, щоб зупинити агресивного ворога, який вбиває дітей, жінок, беззбройних чоловіків і руйнує дома, школи, лікарні.

До цього часу єдиною допомогою Індонезії Газі було лише будівництво індонезійської лікарні, яку єврейське утворення зруйнувало. Це утворення, будучи ворогом Ісламу і мусульман, продовжує отримувати потужну підтримку від США, але, незважаючи на це, новий президент Прабово, замість того, щоб захищати інтереси мусульман, продовжує зміцнювати відносини з Америкою, іще більше зближуючись з нею, що пояснюється його старими зв’язками з Вашингтоном і його підтримкою.

Четверте: Політика нинішньої влади Індонезії, як продовжує слідувати за США, позбавляє країну можливості стати великою державою. Якщо б керівництво в Індонезії перейшло до політично грамотних і щирих лідерів, які слідують Ісламу, застосовують ісламську конституцію, засновану на вірі і релігії індонезійського народу, Індонезія могла б об’єднати мусульманські країни, особливо сусідні, такі як Малайзія, і стати опорною точкою для відродження Праведного Халіфату за методом пророцтва.

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اسْتَجِيبُوا لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمْ لِمَا يُحْيِيكُمْ

«О ті, які увірували! Відповідайте Аллаху і Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя» (8:24).

9 Джумада аль-уля 1446 р.х.
11 листопада 2024 року.