Президенти Судану та Республіки Південний Судан (РПС) Омар Башир та Сальва Кіір на переговорах у столиці Ефіопії Аддіс-Абебе дійшли згоди по восьми суперечливим пунктам.
Невирішеними залишаються питання щодо демаркації кордону та належності суперечливого району Аб’єй, а також створення демілітаризованої буферної зони вздовж кордону між двома країнами, яка складає більш ніж дві тисячі кілометрів вглиб та десяти кілометрів по обидва боки кордону.
Головною віссю угоди є передача питання щодо Аб’єй та інших суперечливих територій до Ради миру та безпеки Афросоюзу для ухвалення рішення з цього питання, після того як уряд прийняв їх дорожню карту.
Також проблемним є виплата РПС Судану на протязі трьох з половиною років компенсації у розмірі 3 028 мільйонів доларів. У реальності виплачується 15 доларів з кожним барелем нафти, яка експортується через Судан, через сорок днів від завантаження першого танкера. Також Південний Судан виплачує уряду Судану близько десяти доларів за перевезення та обробку бареля нафти.
Спостерігач та той, хто вивчає міжнародну ситуацію, яка передувала цій угоді, зрозуміє, що вона була підписана під постійним тиском невірних колоніалістів на чолі з Америкою. Так, 02.05.2012р. Рада безпеки ухвалила резолюцію №2046, яка дала відстрочку двом державам, Судану та РПС на три місяці для досягнення врегулювання невирішених питань між ними, впливаючи санкцією на основі сьомої глави. Це на додаток до інтенсивного відвідування міжнародних делегацій, зокрема послів США, Великобританії та Норвегії, які проявляли цілковиту активність для досягнення цієї угоди. Вони попередили африканські кола про закінчення фінансування цього переговорного процесу, із закінченням поточного раунду (газета журналістики 25.09.2012).
Під усім цим пресингом голови двох держав не уникнули семи засідань на протязі п’яти днів для досягнення цієї угоди, яка була схвалена генеральним секретарем ООН, президентом США, держсекретарем Клінтон, Європейським союзом та іншими.
Реальність цієї угоди полягає у тому, що уряд під тиском, як завжди, йде на принизливі поступки. Це вбачається у наступному:
• Уряди продовжували не приймати дорожню карту Африканського союзу і це здійняло галас. Незабаром вони погодилися прийняти та підписали її. Проте в угоді зазначені точки заходів безпеки – це «угода сторін на прийняття та активацію спільної делегації спостерігачів згідно з адміністративною та безпечною картою, яка була запропонована посередництвом у листопаді минулого року, без додавання спеціальних процедур в області 14-го кілометру»;
• Уряд Судану проголосив, що не буде підписувати жодних угод, пов’язаних із нафтою або економікою, а якщо підпише, то лише після рішення питання безпеки. Віце-президент Судану проголосив, що «уряд не допустить проходження навіть одного галону нафти на південь через її територію, доки не будуть узгоджені заходи безпеки, кордони» на 01.09.2012 року. Також обов’язковими є угоди, пов’язані з нафтою, митницею, банками, громадянською авіацією, автомобільно-транспортною службою, телекомунікацією, поштовими та телеграфними службами, зовнішніми боргами, охороною здоров’я та водами Нілу. Але питання безпеки, пов’язане з кордонами та суперечливими територіями, а також досьє Аб’єй, і досі ще залишаються невирішеними.
• Уряд продовжує вимагати компенсацію у розмірі 4,9 мільярди доларів за втрату 75% нафти, яка залишилася на Півдні, але вимушено погодився на 3.028 мільярдів доларів.
• Уряд вимагав суму у 36 доларів як плату за кожний барель нафти, яка проходить через його територію. Деталі наступні: 25 доларів – плата за транспортування, 6 доларів – за переправу та 5 доларів – за обробку оплати. Тоді уряд пішов на поступки і ухвалив середню ціну 10 доларів за барель. На переговорах голова урядової делегації, Ідріс Мохамед Абдул Кадер сказав: «Ми підкреслюємо бажання уряду в отриманні 36 доларів за барель» (прес-номер №6637). Це у загальній кількості складає 11 доларів за барель. Подробиці: Південний уряд сплачує компанії «Великий Ніл» для нафтових операцій за кожний барель: 8,4 доларів – за транзит, 1 долар - за переправу, 1,6 доларів – за обробку. Що стосується компанії «Petrodar», то Південний уряд сплачує йому за кожний барель: 6,5 доларів – за транспортування, 1 долар – за переправу, 1,6 – за обробку, всього: 9,1 доларів за барель. Це означає, що уряд прийняв майже чверть тієї ціни, яку вимагав. І для того, щоб приховати цю принизливу поступку, уряд пустив чутки, що ціна за барель – 25 доларів, і на додаток до цієї суми компенсації, яку вони повинні сплачувати, а це 15 доларів за кожний барель!
Уряд підписав цю принизливу угоду, і «прорекламував» це народу Судану під тим же принизливим аргументом – це збереження миру! Що це за мир, який приносять західні посланці, з гріховних рук яких крапає чиста кров мусульман Афганістану та Іраку?! Невже це не той мир, аргументуючись яким ми відрізали від нашої країни область розміром із Західну Європу, щоб побудувати там маленьку державу Південний Судан і допомогти змові проти наших інтересів? Або це мир, який диктує нам дати району Аб’єй, який рівний площі Лівану, свою державність? Мир може бути досягнутий лише з Ісламом. Невже це уряд, який жадає задовольнити невірний Захід, ніколи не порозумнішає?! Невже цей уряд не в змозі вчитися на своїх помилках?! Адже які б вони поступки не робили, невірний Захід каже, що змусить робити ще і ще! Якщо він не вчиться на своїх помилках, то нехай вчиться в інших, наприклад, напруженість, яка назріває між Японією та Китаєм та зосередження військових кораблів та літаків на островах, розмір яких не перебільшує шести кілометрів!
Ця угода, підписана між державами Суданом та Південним Суданом, переслідує дві мети:
Перша: Забезпечення півдню Судану християнського характеру, який Америка виростила на землях мусульман. Вона підтримує його життя, відновлюючи зв’язки християнства з державою Судан, використовуючи різні угоди. Наприклад, угода про чотири свободи, тобто забезпечення права на пересування, роботи, місця проживання та власності для громадян будь-якої з цих двох країн в іншу, або через систематичні угоди, пов’язані з нафтою та економікою. Таким чином, угода являє собою рятувальний пояс для виживання міні-держави Південного Судану від зникнення. Чиновник Африканського союзу Barney Ofacu на початку церемонії підписання сказав: «Воістину, ці дві відокремлені країни, будуть двома державами, здатними продовжити життя» (газета «Близький Схід» 28.09.2012р.). Америка, яка створила цю міні-державу – Південний Судан, зробила його успіх глобальним баченням. Американське радіо «Сава» передає слова Обами, у заяві перед Білим домом о четвер 27.09.2012р. після підписання: «Угода є проривом нової бази для підтримки глобального бачення двох життєздатних держав, кожна з яких знаходиться у мирі з іншим. Також це становить собою ключовий розвиток у рішенні економічних питань і питань безпеки між Суданом та Південним Суданом».
Друга: Ця угода є вступом до поступок уряду Судану області Аб’єй. Уряд вже вивів свої війська з цієї області, і вручив її ефіопським силам, іще до настання строку передачі. А це і є справжня поступка уряду Судану, те, що Обама назвав «істотним розвитком у рішенні економічних питань та питань безпеки, між Суданом та Південним Суданом». А державний секретар США описала це наступними словами: «Успіх цих угод буде залежати від наступних кроків». Представник делегації Південного Судану, Атіф Кіір повідомив газеті «Близький Схід № 28.09.2012р.: «Не буде жодних переговорів про Аб’єй. Лише Африканський союз, Рада миру та безпеки будуть видавати своє рішення…, - і, вислухавши доповідь Табо Мбекі, додав, - м’яч зараз знаходиться на боці поля Африканського союзу». Рада миру та безпеки Афросоюзу буде проводити засідання 20 жовтня щодо ухвалення рішення з питання Аб’єй. Табо Мбекі попередив двох глав держав в Аддіс-Абебе перед їх від’їздом, що він буде піднімати Африканському союзу миру пропозицію остаточного рішення питання Аб’єйя (Преса №6885).
Цей Африканський союз, будучи одним із інструментів політики США в Африці, керує (регулює) військами у регіоні з метою збереження інтересів Америки у Сомалі. Саме цей союз раніше завдав удару по територіальній цілісності Судану, відокремивши його південну частину. Саме він є ініціатором кордонів, встановлених нині між двома державами, до речі урядом Судану, які до перегляду цього питання та його ухвалення були охарактеризовані як «нікчемний розділ». Тому віддавати на відкуп питання Аб’єй цьому Африканському союзу, щоб той вирішував його долю, виглядає як із ролі посередника перейти до ролі головного судді, який вирішує проблему між двома державами. Це, у свою чергу, веде до відокремлення Абєй від Судану та передача його до рук нового сіоністського утворення (іще одного ізраїлю!!!) – міні-держави на Півдні Судану.
О мусульмани! О наш народ у Судані! Це правда, така ж, як сонце на небі – уряд продовжує іти на поступки невірному Заходу та його інструментам! Уряд виказав недбальство і втратив землі та багатства на півдні, і зараз готовий викинути район Аб’єй під гаслом «референдум злочину»! І замість того, щоб зберегти єдність з півднем, де існують докази того, що він (Південь) не може обходитися без півночі і повинен бути з ним пов'язаний, уряди «прикрашають» себе такими, принижуючими людську гідність, угодами. Замість об’єднання, ми бачимо, як цей уряд занадто нехтує інтересом свого народу, і робить одну поступку за іншою, у пошуках вдоволення невірного Заходу, не переслідуючи інтереси народу Судану!
Віддавати Заходу землі мусульман в Аб’єйї та іще багато іншого дає невіруючим владу над мусульманами, а це заборонено словами Всевишнього Аллаха:
وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلا (١٤١)
«Аллах не відкриває невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).
О мусульмани! О наш народ в Судані! Воістину ви зобов’язані відчитувати цей уряд на основі Ісламу. Всемогутній Аллах каже:
وَاتَّقُوا فِتْنَةً لا تُصِيبَنَّ الَّذِينَ ظَلَمُوا مِنْكُمْ خَاصَّةً وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ شَدِيدُ الْعِقَابِ
«Бійтеся спокуси, яка вразить не лише тих із вас, хто був несправедливий. І знайте, що Аллах суворий в покаранні» (8:25).
Хузайфа ібн аль-Яман передає, що Пророк, (с.а.в.) «Клянуся Тим, у Чиїй длані моя душа! Ви обов’язково будете закликати до схвального та забороняти осуджуване, або ж Аллах пошле на вас своє покарання. Потім ви будете закликати до Нього, а Він не буде відповідати вам». В іншому хадісі: «Якщо моя Умма не буде говорити тиранові, що він тиран, то можна розпрощатися з нею». Ми опинилися у такому приниженні та слабкості лише через те, що відхилилися від шаріату Всемогутнього чого Аллаха, і виправдали зло, уявивши, що наші інтереси в тому, що пропонує нам невірний ворог – Захід.
Лише система Ісламу зможе повернути мусульманам гордість та силу:
يَقُولُونَ لَئِنْ رَجَعْنَا إِلَى الْمَدِينَةِ لَيُخْرِجَنَّ الأعَزُّ مِنْهَا الأذَلَّ وَلِلَّهِ الْعِزَّةُ وَلِرَسُولِهِ وَلِلْمُؤْمِنِينَ وَلَكِنَّ الْمُنَافِقِينَ لا يَعْلَمُونَ
«Вони кажуть: «Коли ми повернемося до Медини, то могутні серед нас обов’язково виженуть звідти принижених». Могутність притаманна Аллаху, Його Посланцю та віруючим, але лицеміри не знають цього» (63:8).
Мусульманин повинен боятися лише Аллаха. Ісламська система втілиться лише на тлі своєї праведної держави Халіфат, до якого ми закликаємо вас, закликаємо вас працювати для його встановлення на землі. Адже лише Халіфат здатний звільнити наші землі від рук невірного Заходу та об’єднати усі мусульманські території під своїм правлінням.
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اسْتَجِيبُوا لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمْ لِمَا يُحْيِيكُمْ وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ يَحُولُ بَيْنَ الْمَرْءِ وَقَلْبِهِ وَأَنَّهُ إِلَيْهِ تُحْشَرُونَ (٢٤)
«О ті, які увірували! Відповідайте Аллаху та Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя. Знайте, що Аллах опиняється між людиною та її серцем (може завадити людині домогтися того, що їй бажано) і що ви будете зібрані до Нього» (8:24).
Четвер, 25 Зулькада 1433
11 Жовтня 2012
