Пішов з життя мучеником член Хізб ут-Тахрір Розієв Фархад у віці 42 роки, який проживав у Ташкентській області у поселенні Таштепа.
Фархад, нехай змилується над ним Аллах, у його щирості, чистоті серця, у богобоязливості та у благочесті перед Всемогутнім Аллахом був чоловіком, з якого береться приклад. Він протягом довгих років у в’язницях тирана Карімова стояв твердо та непохитно. Навпаки, тяжкі випробування іще більше зміцнили його віру та переконання у благій звістці Посланця Аллаха ﷺ: «..Потім буде Халіфат за методом пророцтва».
Ця реальність нашого положення під владою тирана, в’язниця, утискання, пригнічення та переслідування, ріки крові мусульман проливаються в усьому світі, і кров нашого брата Фархада не була першою невинною кров’ю, яка пролилась в Узбекистані у жорстокій боротьбі між істиною та брехнею. Боротьба розпалилась між добром та злом, на чолі зі злочинцем євреєм Карімовим та катами, яке перетинали межі дозволеного на землі та поширювали на ній багато нечестя, не залишилось злочинів, які вони не скоїли б. Проте, щира та богобоязлива група благочестивих мусульман твердо тримаються за істину, вони закликають до істинного Ісламу, який був ниспосланий Мухаммадом ﷺ, і ведуть роботу для втілення Ісламу шляхом встановлення другого праведного Халіфату на основі методу пророцтва.
Родина шахіда Фархада забрала його благословенне тіло у вілаяті Бухари з в’язниці Каравулбазару. По звичці злочинного режиму, для того, щоб приховати свої злочини від громадськості, сили безпеки СНБ та місцева поліція наказали поховати його одразу, і не дозволили нікому із його родичів або друзів та сусідів, здійснити погребальну молитву та взяти участь у похованні. О понеділка 21 жовтня 2013 року після молитви Аср його тіло поховали і тільки деякі із його родини змогли взяти участь у погребальній молитві.
Ми просимо Всемогутнього Аллаха змилостивитися над нашим братом Фархадом, прийняти його з почестю та зібрати його з пророками, праведниками та шахідами, о як чудові такі соратники. Ми також просимо Його надихнути та зміцнити його родину,його батьків та братів, які несуть заклик, обдарувавши їх силою, терплячістю, стійкістю та втіхою.
الَّذِينَ إِذَا أَصَابَتْهُمْ مُصِيبَةٌ قَالُوا إِنَّا لِلَّهِ وَإِنَّا إِلَيْهِ رَاجِعُونَ
«Які, коли їх спіткає лихо, говорять: «Воістину, ми належимо Аллаху і до Нього повернемося» (02:156).
Центральний Інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір
№ 002/1435h
Неділя , 07 Мухаррам 1435 р.х.
10/11/2013
