Яким чином мусульмани повинні відповідати на нападки на нікаб?
У першій частині даної статті обговорювалося питання про те, що мусульмани не повинні оскаржувати заборону нікабу чи будь-якої іншої частини Ісламу, використовуючи у якості основи “свободи особистості ” чи “права людини ”, які суперечать ісламським текстам. І це в силу того, що дані цінності основані на світському образі життя і ліберальних ідеалах, згідно з якими Бог і релігія не повинні втручатися у впорядкування мирських справ, а людям необхідно надати можливість робити дії, видавати закони і проводити свої життя згідно зі своїми бажаннями і примхами.
Іслам же стверджує, що Аллах ﷻ є єдиним Законодавцем в усіх сферах життя, а також те, що віруючі повинні здійснювати свої вчинки і задовольняти свої бажання виключно згідно з Його наказами. На додаток до цього, світські уряди і інститути постійно демонструють мінливу, непередбачувану і лицемірну природу виконання у життя даних цінностей, а також те, що вони гарантують їх дотримання лише у відношенні тих, хто дотримується світської лінії поведінки. Тому мусульмани повинні відмовитися від даних неісламських ідей і не використовувати їх у якості основи для вироблення своїх аргументів проти нападок на їх релігію і право практикувати свої ісламські вірування.
Друга частина даної статті розкриває шлях, згідно з яким мусульмани повинні відповідати на нападки на нікаб.
Наша відповідь як мусульман на нападки на нікаб чи іншу частину нашої релігії повинна бути спрямована на те, щоб розвіяти страхи і неправильне розуміння, яке привело до негативного погляду на нашу релігію в суспільстві. Наприклад, необхідно спростовувати і виявляти неспроможність наступних неправильних тверджень: мусульмани дівчата і жінки примушуються до носіння ісламського одягу, нікаб розділяє спільноти, становить загрозу безпеці, робить жінку підкореною чоловіку і не дозволяє їй грати активну роль в суспільстві.
При здійсненні цього ми не повинні соромитися того, щоб представляти Іслам як фундаментально іншу систему вірувань, цінностей і законів, яка кардинально відрізняється від західного світського ліберального образу життя і системи, одночасно розкриваючи позитивні плоди ісламських законів для суспільства. Наприклад, коли ми говоримо про ісламський одяг, не можна говорити про нього у відриві від всебічної ісламської соціальної системи, яка регулює відносини між чоловіками і жінками в суспільстві з метою захисту статусу жінки, отримання міцного родинного осередку, прав дітей і здорової взаємодії між статями, яка знецінюється сексуальним хаосом.
Поряд із цим, будучи мусульманами, ми повинні пам'ятати, що нашим обов'язком є не лише захистити свої права у суспільстві, в якому ми живемо, але також нести послання Ісламу людям навколо нас, адже Аллах ﷻ в Корані назвав віруючих “свідками перед людством ”. Це вимагає від нас кинути виклик і спростувати неісламські цінності і закони в нашому оточенні, а також представити Іслам у якості альтернативного образу життя, який може ефективно і справедливо організувати усі справи людства.
Це чітко видно в Сирі нашого улюбленого Пророка ﷺ, чиї дії в Мецці полягали не просто у захисті права мусульман практикувати свою віру, але також передбачали виклик неісламським віруванням, традиціям і законам Курайшу, подібно до ідолопоклонства, шахрайських економічних операцій, похованню заживо дочок, тиранічних дій правителів, ставлення до сиріт тощо. Також Пророк ﷺ закликав людей до благородної віри, цінностей і закон Ісламу. Тому наш підхід до реагування на атаки на нікаб чи нашу релігію, повинен передбачати викладене вище.
Так яким чином мусульмани повинні реагувати на нападки на нікаб?
По-перше, ми повинні прояснити, що єдиною причиною того, що мусульманська жінка вбирається в ісламський одяг, є поклоніння своєму Творцю. Мета не полягає у маніфестації політичної заяви або ізолюванні від решти суспільства. Окрім цього, ми також повинні прояснити, що не дивлячись на відмінність точок зору у відношенні носіння нікабу в середі мусульман, думка про необхідність його носіння є ісламською думкою, основаною на певних текстах Корану і хадісах Пророка ﷺ. Тому навіть якщо ми прийняли для себе думку, згідно з якою покриття обличчя жінки не є обов'язковою чи рекомендованою дією в Ісламі, ми не можемо стверджувати що покриття обличчя нікабом не із Ісламу. Окрім цього, ми безумовно не можемо приєднатися до тих голосів, які висміюють і чинять нападки на наших сестер-мусульманок, що носять нікаб, так само як і не повинні повторювати озвучувані ними неправильні доводи проти даного предмету одягу, адже це лиш надасть зайвий привід для тих, хто демонізує нікаб, щоб демонізувати Іслам. Окрім цього, Аллах ﷻ говорить:
إِنَّمَا الْمُؤْمِنُونَ إِخْوَةٌ فَأَصْلِحُوا بَيْنَ أَخَوَيْكُمْ وَاتَّقُوا اللَّهَ لَعَلَّكُمْ تُرْحَمُونَ
«Воістину, віруючі — брати. Тому примиряйте братів і бійтеся Аллаха, можливо ви будете помилувані». (49:10).
По-друге, демонізація нікабу є простим продовженням старої західної світської казки про те, що Іслам є тиранією, відсталістю і не цивілізованістю, у той час як світська ліберальна система є сучасною, прогресивною і цивілізованою, яка одночасно визволяє пригноблень. Тому ми повинні повернути цю дискусію до її початку, показавши, що своїми постійними нападками на одяг мусульманської жінки, саме світська система (в якій люди замість Бога видають закони) проявила свої ворожі пороки, суперечності, а також свою тиранічну і відсталу натуру.
Дана система проявила себе як ірраціональна і непередбачувана ідеологія, яка позбавляє людей простого бажання практикувати свої релігійні вірування. Ця система позбавлена сталості у питанні прав, адже права можуть бути усунені в силу ірраціонального страху і упередження суспільства чи можновладців. Дана система проявила свою нездатність зібрати при собі релігійні вірування різних спільнот для того, щоб вони жили в одному суспільстві в атмосфері гармонії і взаємоповаги. Також вона проявила себе як слабка ідеологія, яка примушує людей приймати свої цінності за допомогою сили закону, замість сили доводів.
На додаток до цього, дана система виявила себе як система порочних ідеалів і масових суперечностей, у якій використовування скромного одягу засуджується, а в деяких світських державах вважається злочином, у той час як сексуалізація жінки, зрада і похіть заохочуються. Окрім цього, дана система проявила себе несправедливою і небезпечною, в межах якої жінок клеймлять, дискримінують і віддаляють від суспільства лише за носіння релігійного одягу. У цій системі політикам дозволяється практикувати брудну світську політику розпалювання ненависті і страхів у відношенні до культур меншостей заради отримання дешевих голосів, навіть якщо за рахунок розпалювання расизму і зрощування насіння розділення між спільнотами, одночасно обвинувачуючи шматок тканини в 6 дюймів у створенні бар'єрів і суперечностей в суспільстві.
Поряд із виявленням пороків вигаданої людиною світської ліберальної системи, ми також повинні роз'яснювати, яким чином ідеологія і система Ісламу, а також держава Халіфат несуть в собі правильний погляд і закони для захисту прав національних меншостей з метою виникнення гармонії і хороших відносин між мусульманами і немусульманами. В Ісламі усі громадяни користуються однаковими правами на захист життя, власності, честі і релігії, державі не дозволяється проводити дискримінацію своїх громадян, навпаки, вона повинна однаково ставитися до них поза залежністю від їх етносу, релігії, статі і кольору шкіри, ставлячись до них однаково справедливо і чесно. В Халіфаті у затінку ісламського правління немусульманам дозволяється практикувати свої релігійні обряди без будь-якого приниження, страху чи примушення до зміни своєї віри, а також без втручання держави у їх релігійну практику.
Окрім цього заборонені будь-які ображання, висміювання і демонізація їх віри. Права усіх громадян фіксовані і незмінювані, адже законність визначається не згідно з мінливою і непостійною свідомістю людей, а згідно з ісламськими текстами, які забороняють те, щоб закони ґрунтувалися на примхах можновладців. Без сумніву, усе це є прикладом принципів істинно цивілізованої, справедливої і прогресивної системи. Подібне справедливе ставлення Халіфату до немусульман є причиною того, що в минулому іудеї, рятуючись від переслідувань інквізиції християнської Іспанії у 15 столітті, шукали притулку в Халіфаті, адже знали про ті права, якими будуть наділені при ісламському правлінні. Їм дозволялось селитися у найбагатших регіонах держави, там самим отримуючи користь від цього, будь-то Стамбул, Сараєво, Бурса чи Ізмір. Їх добробут привів до того, що багато з іудеїв називали цей період у затінку Халіфату Золотим віком.
Тому ми повинні перевести дискусію з хіджабу в бік пошуку системи, яка змогла б ефективно захищати права меншостей, добре обходитися з ними, створити гармонію між різними релігійними спільнотами в одному суспільстві і впорядкувати справи людства ефективним і справедливим чином.
По-третє, ми повинні виступати проти брехні, розвіювати страхи, спростовувати неправильні уявлення, а також кидати виклик неспроможним обвинуваченням і помилковим уявленням у відношенні нікабу і всього мусульманського одягу жінки в цілому. Наприклад, не нікаб веде до того, що жінка стає непомітною в суспільстві, як стверджують ряд феміністок. Навпаки, демонізація і заборона ісламського одягу в затінку світських систем веде до того, що мусульманські жінки або бояться залишати свої будинки, відсторонюючись від навчання і працевлаштування, або взагалі обмежуються у своєму праві вільно пересуватися в суспільстві. Саме це веде до ізолювання індивідів, а також породжує сумнів між людьми, який іноді приводить до конфліктів, що підтверджується нещодавніми масовими заворушеннями у Франції у зв'язку із забороною на носіння нікабу.
Окрім цього, деякі секуляристи розповсюджують брехню про те, що Іслам наказує жінці покриватися, адже вважає її спокусницею і причиною порочності суспільства, що не має основи у будь-яких ісламських текстах. Але в реальності саме західна капіталістична система торгує жінкою як певною спокусою, дозволяючи бізнесу експлуатувати її жіночу привабливість і тіло заради отримання прибутку. Окрім цього, як можна характеризувати відсталістю чиєсь бажання одягатися скромно, щоб зберегти свою гідність, одночасно вважаючи оголення жіночого тіла для задоволення чоловіків сучасним і прогресивним? Як може простий релігійний одяг вважатися гнітючим, у той час як обмежуючий, нереальний еталон краси, що несамовито просувається індустрією краси, моди і розваг у капіталістичних ліберальних державах вважатися визвольним? Саме це породжує розлади в прийманні їжі, штовхає жінок лягати під ніж заради косметичних процедур, що несуть загрозу життю, з метою відповідності так званому “ідеальному тілу ”. Саме це сковує самооцінку і впевненість молодих дівчат, які не у змозі відповідати цим ірраціональним стандартам “тілесної краси ”. Усе це становить собою психологічне пригноблення жінок.
По-четверте, і це вкрай важливо, ми повинні відвести фокус цієї дискусії від ісламського одягу і роз'яснити, як це було зазначено вище, що даний одяг є частиною всеохоплюючого зводу законів, які формують ісламську соціальну систему, що регулює відносини між чоловіками і жінками, приносячи певні відчутні позитивні результати для суспільства. Ця соціальна система також включає в себе заборону на прикрашання жінок в громадському житті, а також заборону на виставлення її сексуальності. Також вона забороняє усамітнення не пов'язаних один з одним родинним зв'язком чоловіка і жінки, їх вільне змішування, а також сексуальні відносини поза шлюбом, встановивши жорсткі покарання за перелюбство і зради.
Ці закони спрямовують збудження і задоволення сексуального інстинкту виключно у шлюб, віддаляючи його від суспільного життя. Усе це веде до захисту родинного осередку і прав дітей, які народжуються виключно в шлюбі, коли відомо хто є їх батьками, а отже, хто відповідальний за їх забезпечення, виховання і дбання про них. Ця ісламська соціальна система дозволяє чоловікам і жінкам взаємодіяти в освіті, а також в економічному і політичному житті, так само як і в інших справах, важливих для суспільства. Усе це здійснюється у продуктивній формі, яка далека від знецінювання даної взаємодії за допомогою збудження сексуального інстинкту.
Ісламський дрес-код сам по собі сприяє формуванню ідеалу, згідно з яким жінка повинна оцінюватися виходячи з її свідомості і навичок, а не виходячи з її краси. На додаток до цього, заборона на виставлення жінок напоказ і заборона на пропаганду в суспільстві сексуального збудження перешкоджає формуванню небезпечної атмосфери, яка підриває авторитет жінок і збільшує кількість таких злочинів як насилля, зґвалтування, наругу, а значить формує для них безпечне суспільство, у якому вони можуть спокійно вчитися, працювати і подорожувати. Однак, усі ці закони можуть бути всебічно застосовані лише у затінку системи ісламського Халіфату, яка виконує усі закони шаріату в державі.
Тому судити необхідно капіталістичну світську ліберальну систему, а не Іслам і одяг мусульманської жінки. Тому що ця система заперечує те, що відносини між чоловіком і жінкою потребують регулювання і як наслідок вимушена керувати зруйнованими родинами, покинутими дітьми, вагітними підлітками, матерями-одиначками і боротися з хворобами, що передаються статевим шляхом, мирячись з високим рівнем ґвалтувань, сексуальних наруг і ображанням дівчат і жінок.
У завершення, ми, мусульмани повинні бути вірні своїй релігії. Це означає, що ми не повинні погоджуватися з образою, зневагою чи засудженням будь-якої частини Ісламу, без того щоб ґрунтовно відповісти на нього. Це не має на увазі відстоювання своєї позиції за допомогою ідеалів, які суперечать нашій релігії, подібно до ідеї ліберальних свобод, прав людини чи західної концепції гендерної рівності. Але має на увазі ініційовані дискусії про пороки вигаданих людиною цінностей і систем, які сьогодні домінують у світі і привели його в хаос повсюдної несправедливості у відношенні жінок і всього людства взагалі. Також це має на увазі презентацію найвищих ісламських цінностей, законів і системи Халіфату відкритим і всебічним чином у якості альтернативи, здатної організувати справи людства, захистити статус і права жінок відмітним і справедливим чином. Тому замість того, щоб дозволити іншим сперечатися про 6 дюймів тканини, як мусульмани давайте змінимо формат дискусії навколо нікабу.
وَمَنْ أَحْسَنُ قَوْلا مِمَّنْ دَعَا إِلَى اللَّهِ وَعَمِلَ صَالِحًا وَقَالَ إِنَّنِي مِنَ الْمُسْلِمِينَ
«Чия мова прекрасніше, ніж мова того, хто закликає до Аллаха, чинить праведно і говорить: «Воістину, я - один із мусульман»?». (41:33).
Написано для Центрального Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
доктором Назрін Наваз
членом Центрального Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
07 Мухаррама 1435 р.х.
2013/11/10
