Народилася героїня, тепер вже ув’язнена, Зульфія Аманова 26 січня 1994 року у місті Ош у Киргизстані, вона була третьою дитиною в родині. Закінчила школу і 4 роки вивчала Коран. Школу закінчила з відзнакою, до 11 класу навчалася у російській школі. Також вона вивчила арабську і англійську мови, вивчила ісламські науки, такі як акида, фікх, біографію Пророка ﷺ, науки тафсіру і хадісів. Вона вивчила Коран напам’ять, а у 2013 році поступила у підготовчу школу для медичної освіти, бажаючи стати лікарем.
Її батько, шахід іншаАллах, одного разу відправив повідомлення з в’язниці до своїх дітей. З того, що він сказав їй, було наступне: «Я бажав, щоб ти вчилася в університеті, однак я бажаю щось, ти бажаєш щось, але Аллах робить те, що побажає Він».
Його діти були кращого виховання і високого нраву, особливо Зульфія, яка домоглася здійснення бажання свого батька, вона оволоділа релігійними і мирськими науками, і на додаток до цього, завжди допомагала своїй матері, братам і сестрам у сільськогосподарських роботах, щоб допомогти в утриманні своєї родини.
Мати Зульфії дуже довго і тяжко страждала, витримуючи величезні труднощі у вихованні своїх дітей і ще більше страждала на протязі чотирнадцяти років, скитаючись між в’язницями Узбекистану, у надії відвідати свого чоловіка і батька їх дітей.
Зульфія згадує ті страждання, кажучи: «Ми не кожного разу могли бачити нашого батька, коли відвідували його, іноді, після довгих важких черг нас ставили перед фактом, що його перевели у іншу в’язницю, а іноді вони нам просто не давали його побачити і ми були вимушені ночувати де доведеться. Але не втрачали надії побачити його, відвідати і доставити ті речі, які необхідні йому».
«Одного разу у суворий зимовий день ми поїхали у Ташкент, щоб відвідати нашого батька у в’язниці «Сангород». Нам не дозволили відвідати його і ми залишилися, очікуючи дозволу для зустрічі до пізнього вечору, у нас не було місця, де ми могли б заночувати. Таким чином, ми пішли у будинок коло в’язниці і попрохали хазяїна будинку впустити нас перечекати до ранку, він дав нам маленький стілець, ми залишилися у прихожій будинку і просиділи до світанку».
І ось тепер дружина шахіда іншаАллах, Хамідулли, наша сестра Махаббат, хоча не пройшли іще дні жалоби про смерть її чоловіка, як вона розлучилася вже і з дочкою, якій було двадцять років. Її було заарештовано через її сміливість, вона вимагала розслідування для визначення обставин смерті її батька і вимагала також віддати їм тіло її батька.
Тут ми нагадаємо про володарів сили і влади в режимі і про президента республіки Киргизстан Атамбаєва Алмазбека, пращури якого були мусульманами, жили у затінку Ісламу і правили Ісламом з того моменту, як Іслам зайшов у Киргизстан і до самої окупації Киргизстану Росією.
Коли Росія окупувала Кокнадський емірат, називався цей емірат також «Царство Алай» Курбанджан Дадка, яка мешкала на півдні Киргизстану, стала воювати проти невірних, взявши у руки зброю. Киргизька жінка, у якої було шестеро дітей, а їй було п’ятдесят років, повела армію у десять тисяч проти російської армії. І вона своєю зброєю змогла налякати невіруючого ворога, який потім проголосив велику нагороду тому, хто вб’є її…
О керівники армії Киргизького режиму! Ви – сини матерів, які були мусульманами, не погоджувалися з невір’ям і захищали ісламські землі. Чи ви забули про це?! Ви сини Ісламської Умми, ви не брати росіян і не брати єврея Карімова.
Пращури ваші боролися проти невірних і допомагали Ісламу і мусульманам, не слугуйте ж ворогам Ісламу, не саджайте у в’язниці мусульман і не катуйте їх для того, щоб догодити невірним… адже найбільш гідний того, щоб ви Йому догоджали – це Аллах!
Ви кажете – «ми мусульмани», тоді яким чином ви слугуєте невірним?!
Як ви дозволяєте собі заарештовувати доброчесну, щиру дівчину, мусульманку, яка говорить: «Мій Господь – Аллах»?!
Ми закликаємо владу Киргизстану негайно визволити Зульфію Аманову, усіх її сестер і мусульман, які закликали до релігії Аллаха. Ми попереджаємо вас про наслідки ваших злочинів зі справи Зульфії та інших мусульман, які закликали до Ісламу. Закликаємо вас залишити тиранію і не чинити несправедливість, щоб врятувати себе від ганьби у цьому житті і покарання у майбутньому, яке набагато суворіше від усіх покарань цього життя.
إِنَّ الَّذِينَ يُحَادُّونَ اللَّهَ وَرَسُولَهُ أُولَئِكَ فِي الأذَلِّينَ (٢٠)كَتَبَ اللَّهُ لأغْلِبَنَّ أَنَا وَرُسُلِي إِنَّ اللَّهَ قَوِيٌّ عَزِيزٌ
«Ті, які ворогують з Аллахом і Його Посланцем, опиняться у числі найбільш принижених. Аллах приписав: «Перемогу неодмінно одержимо Я і Мої посланці!». Воістину, Аллах Всесильний, Могутній» (58:20,21).
Жіноче відділення Центрального Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
15 Раджаб 1435 р.х.
14/05/2014
№ 034/1435h
