Змова проти Палестини не є чимось новим, вона почалась задовго до падіння Халіфату. Секретні і відкриті конференції привели до того, що Палестина була передана євреям.
У той час колонізаторами були Франція і Великобританія, і Палестина була визнана національною батьківщиною для євреїв. Більшість корінних жителів Палестини були вигнані, як це було оговорено в Угоді Сайкс-Піко. Через рік після цієї угоди Бальфур прямо пообіцяв передати Палестину, яка перебувала під британським мандатом, євреям. Тодішні держави визнали, було дано зобов’язання, що через три десятиріччя після Декларації Бальфура це злочинне утворення з’явиться.
З того часу змови, інтриги і підступні плани по збереженню єврейської присутності в Палестині і забезпеченню їх безпеки стали стратегічною ціллю для усіх країн світу. Прагнення до збереження цього штучного утворення не обмежується тільки США і Заходом, але також є ціллю їх маріонеток із числа правителів арабських і неарабських країн. Більше того, можна сміливо стверджувати, що надання підтримки єврейській окупації Палестини стало міжнародною стратегією, що сьогодні стало очевидною реальністю.
Війна в Газі показала, що якщо б не підтримка зрадників із числа мусульманських правителів та їх панів, існування єврейського утворення не протривало б і дня. Якщо ця нечисленна група муджахідів із Гази завдала євреям таких серйозних страждань, маючи в руках лише свою віру в Аллаха і трохи зброї, то що було б, якщо на бій проти них вийшли мусульманські армії?
Те, що коїться сьогодні в Газі — вбивства, вигнання і обрушення домів на голови їх мешканців — ясно демонструє масштаби політичного лицемірства у світі. Усі західні країни об’єднались проти Росії, наклавши на неї політичну, економічну, інформаційну і культурну блокаду, заявляючи, що Росія є агресором. Захід обіцяв дбати про українців, відкрив для них кордони і не припиняє надавати їм військову допомогу. У той же час ми бачимо відмову в допомозі жителям Гази в їжі, воді і медикаментах, а якщо б вони це могли, то позбавили б їх і повітря. Причинами цих подвійних стандартів є два чинника:
— во-перше, жертвами вбивств є мусульмани, і у них немає ані захисника, ані лідера, який би стояв на стражі своїх земель, честі і релігії;
— по-друге, агресором є єврейське утворення, яке західні і східні режими одностайно підтримують. Воно їм потрібно у якості ножа в тілі Ісламської Умми, щоб завадити їй об’єднатись.
Усі країни ворожі до Ісламу і його послідовникам. Про це ясно сказано в Книзі Аллаха більше, аніж чотирнадцять сторіч назад. Аллах говорить:
وَلاَ يَزَالُونَ يُقَاتِلُونَكُمْ حَتَّىَ يَرُدُّوكُمْ عَن دِينِكُمْ إِنِ اسْتَطَاعُواْ
«Вони не перестануть битись з вами, поки не відвернуть вас від вашої релігії, якщо тільки зможуть» (2:217).
А також Він говорить:
يُرِيدُونَ لِيُطْفِؤُوا نُورَ اللهِ بِأَفْوَاهِهِمْ وَاللهُ مُتِمُّ نُورِهِ وَلَوْ كَرِهَ الْكَافِرُونَ
«Вони хочуть загасити світло Аллаха своїми ротами, але Аллах збереже Своє світло, навіть якщо це ненависно невіруючим» (61:8).
Ворожість невіруючих до Ісламу і мусульман — це питання віри, в якому немає сумнівів і в ньому недоречні дискусії. Захід ніколи не дозволить мусульманам повернутись до своєї релігії, тим більше в Газі, яка на ділі відроджує поняття джихаду в своїй первісній формі після того, як невіруючі протягом стількох років прагнули стерти його із свідомості мусульман. Вони замінили джихад такими термінами, як опір і боротьба, щоб відвернути мусульман від того, що було джерелом їх величі — джихаду на шляху Аллаха!
Те, що відбулось і продовжує відбуватись в Газі, нагадало Ісламській Уммі про великі битви, такі як Ярмук і Айн Джалут. Подвиги цієї стійкої віруючої групи людей в Газі обнажили порочність і зрадництво правлячих режимів, викривши їх істинну сутність. Якщо б жителі Гази прийняли над собою маріонетковий уряд, вони б не проявили такої стійкості і не досягли таких видатних результатів в своїй боротьбі.
Закон Шаріату, який був відроджений в Газі, гласить, що джихад буде тривати до Судного Дня, поки останні із мусульман не битимуться з Даджалом, що підтверджено в хадісі Пророка ﷺ:
وَالْجِهَادُ مَاضٍ مُنْذُ بَعَثَنِي اللهُ إِلَى أَنْ يُقَاتِلَ آخِرُ أُمَّتِي الدَّجَّالَ، لَا يُبْطِلُهُ جَوْرُ جَائِرٍ وَلَا عَدْلُ عَادِلٍ
«Джихад буде тривати з тієї миті, як Аллах відправив мене і поки останні із моєї Умми не битимуться з Даджалом. І не зможе скасувати його ані несправедливість тирана, ані справедливість справедливого».
Ця Умма почала повертатись до своєї релігії, вершиною якої є джихад. Проте шаріатський закон повинен бути розглянутий з усіх боків, щоб добитись його виконання, оскільки джихад по своїй суті не є задачею лише однієї області, району чи кварталу. Це загальний шаріатський закон для усієї Ісламської Умми, і якщо Умма не виконує його, вона перебуває у гріху, особливо коли мова йде про звільнення священної землі, звідки було піднесення Пророка ﷺ.
Тому помилковим є обговорення того, чи досить сил у жителів Гази, — такий підхід в основі не вірний. Джихад не є обов’язком тільки жителів Гази, а є обов’язком усієї Умми, поки хоча б одна ділянка мусульманської землі знаходиться під окупацією. Питання, яким слід задатись — це: чи досить сил у Ісламської Умми для того, щоб битись з євреями і звільнити Палестину, а не тільки для того, щоб зупинити війну в Газі? Відповідь на це питання очевидне для кожного, хто розмірковує: Умма сьогодні володіє достатніми матеріальними, духовними і людськими ресурсами, щоб звільнити Палестину, Андалусію і захопити Рим. Їй не вистачає лише одного — ватажка, який правив би по Корану і Сунні, щоб повернути Уммі її честь і гідність, піднявши армії і зруйнувавши ці штучні держави.
Проблеми Гази і усієї Палестини у цілому не було б, якщо б не був скасований захисник і хранитель цієї Умми, якщо б не був усунутий щит, про який сказав Пророк ﷺ:
وَإِنَّمَا الْإِمَامُ جُنَّةٌ يُقَاتَلُ مِنْ وَرَائِهِ وَيُتَّقَى بِهِ
«Воістину, імам — це щит, за яким б’ються і за яким захищаються».
Змови, які плетуться як за лаштунками, так і відкрито під видом конференцій чи переговорів за посередництвом Катару, Єгипту, США чи інших країн, не принесуть користі Палестині чи Газі. Результатом цих проектів буде лише зміцнення американсько-європейського рішення палестинського питання, основою якого є створення держави в кордонах 1967 року. Ця палестинська держава буде більше схожа на муніципалітет, основна задача якого — захищати євреїв, охороняти їх кордони і перешкоджати будь-яким спробам напасти або хоча б наблизитись до них.
Хоча проект створення двох держав, з точки зору міжнародної спільноти та їх підлеглих, забезпечить єврейському утворенню безпеку, проте само це утворення продовжує відкидати будь-яку форму державності для палестинців. Євреї продовжують вбивати і руйнувати в Газі і на Західному березі, саботуючи усі переговори і конференції, вбиваючи навіть тих, хто згодний на політичне врегулювання. Безконтрольна кампанія вбивств скерована на підрив будь-якого проекту по створенню двох держав, навіть якщо він вигідний самим євреям.
Аллах запечатав серця євреїв і наділив їх такими якостями, від яких вони не можуть позбутись, і це стало їх невід’ємною стороною. Вони — народ наклепників, як їх описав Умар, нехай буде задоволений ним Аллах, а до цього їх охарактеризував Аллах в Своїй Книзі багатою кількістю якостей, серед яких особливо виділяються їх боягузтво і жага життя за будь-яку ціну, навіть якщо це життя в приниженні. Зараз вони руйнують своє майбутнє своїми руками і руками стійких і віруючих муджахідів. Їх зухвалість і безчинства сьогодні пояснюються лише тим, що вони не зустрічають на своєму шляху належного опору.
Проте майбутній Халіфат, з дозволу Аллаха, вижене їх із Палестини, а якщо хтось із них і залишиться, то тільки на умовах мусульман. Так що терпіння і іще раз терпіння, адже:
إِنَّهُمْ يَرَوْنَهُ بَعِيداً * وَنَرَاهُ قَرِيباً
«вони бачать це далеким, а Ми бачимо це близьким» (70:6,7).
Газета «Ар-Рая»
Халід Аль-Ашкар
21.08.2024р.
