Переслідування мусульман в Бірмі має давню історію. Воно почалось іще з часу падіння ісламського правління на Індійському субконтиненті і британської колонізації регіону.
Британські колонізатори навмисно розпалювали конфлікти між представниками різних релігій і етнічних груп, щоб легше контролювати підкорені народи і грабувати їх багатства.
Перше релігійне переслідування мусульман в М’янмі відбулось у часи правління короля Баіннауна (1550-1589 рр.), який заборонив халяльний забій птахів і худоби через релігійний фанатизм і насильно примушував мусульман слухати буддійські проповіді і приймати буддизм.
В XVII сторіччі в Аракані трапилась жахлива різанина мусульман через релігійні мотиви: були вбиті члени родини принца Шах-Джахана, чоловіки з бородами обезглавлені, а жінки кинуті до в’язниці, де вони помирали від голоду. Ця різанина була скерована проти усіх мусульман-біженців індійського походження.
У часи правління короля Бодопаї (1782-1819 рр.) були заарештовані і вбиті чотири знамениті мусульманські імами М’янми за відмову їсти свинину. Після світової економічної кризи 1929 році в Бірмі, яка знаходилась під британським правлінням, в 1930 році спалахнули антиіндійські безлади, в тому числі проти мусульман. Тільки за перші півгодини було вбито не менше 200 індійців, їх тіла були скинуті до річки.
В 1997 році в Мандалаї спалахнула міжетнічна ворожнеча проти мусульман з боку буддистів, які напали на їх житло. У першу чергу були атаковані мечеті, а потім дома мусульман, їх крамниці і транспортні засоби поблизу мечетей. В 2001 році монахи по усій країні поширили брошуру під назвою: «Страх перед зникненням раси», в якій містились антиісламські матеріали. Підсилення ісламофобських настроїв трапилось після знищення статуй Будди в Афганістані, що спровокувало буддійських монахів вимагати зруйнування мечеті Ханта в Тавнгу «у відплату». 15 травня 2001 року в Тавнгу спалахнули безлади проти мусульман, коли расисти під керівництвом буддійських монахів зруйнували офіси, торгові точки і дома мусульман, знищили їх майно, зруйнували понад 11 мечетей, спалили понад 400 домів і вбили понад 200 мусульман.
В 2016 році уряд М’янми опублікував дані перепису населення відносно релігійної і етнічної приналежності, проведеної в 2014 році. Ці дані показали зниження частки мусульманського населення з 3,9% від загального ї числа населення в 1983 році до 2,3%. Перепис не включив біля 1,2 мільйона мусульман-рохінджа. За результатами перепису число зареєстрованих мусульман склало приблизно 1 мільйон 147 тисяч 495 людей із загального числа населення країни, яке нараховує 51,5 мільйона людей.
М’янма, також відома як Бірма, управляється військовою диктатурою з миті її формальної незалежності від Великобританії в 1948 році. Вона розташована в Південно-Східній Азії і межує на півночі з Індією і Китаєм, на сході — з Китаєм, Лаосом і Таїландом, на півдні — з Таїландом і Індійським океаном, на заході — з Бенгальською затокою, Бангладеш та Індією. Незважаючи на велику територію (біля 677 тисяч квадратних кілометрів), сезонний клімат, який сприяє плодючості землі, і багаті природні ресурси, такі як цинк, мідь, залізо, свинець, вугілля, мармур, а також важливі продукти, включаючи рис, деревину, газ, боби, одяг, мідь, олово, вольфрам і залізо, річний прибуток на душу населення не перевищує 1700 доларів. Населення М’янми складає біля 50 мільйонів людей, більшість із яких буддисти, а офіційна статистика, яка вважається недостовірною, показує, що частка мусульман не перевищує 5 відсотків.
Як і в інших країнах так званого третього світу, колоніальні держави обходились з М’янмою так само, як з іншими «банановими республіками». Країна стала ареною боротьби між старим колоніалізмом в лиці Великобританії і жадібною колоніальною державою — Америкою. З миті набуття незалежності в 1948 році і до звільнення Америкою лідера Національної ліги за демократію Аун Сан Су Чжи із в’язниці і проведення виборів в 2015 році, управління країною повністю контролювалось англійцями. Проте з появою Су Чжи на політичній арені політичний вплив розділився між англійцями, який представлялись армією, і політичним табором, який підтримує Америку. Це не протривало довго: після виборів 2020 року, на яких партія Су Чжи отримала переважну більшість (83%), армія на чолі з генералом Мін Аунг Хлаінгом, агентом британців, здійснила військовий переворот проти Су Чжи, не визнавши результати виборів, які погрожували їх домінуванню, яке триває з 1962 року.
За Су Чжи стоїть Америка, і її інтерес до М’янми пов'язаний, перш за усе, з її близькістю до Китаю. Америка хоче оточити Китай з усіх боків і запобігти його розширенню, щоб він залишався обмеженим своєю територією. Тому Америка прагне усунути британський вплив в цій країні, як і в інших регіонах, особливо на субконтиненті. Щоб зірвати ці американські спроби, Великобританія, використовуючи свою політичну хитрість, підштовхнула своїх агентів в бірманській армії до зближенню з Китаєм. Вони почали налагоджувати відносини з комуністами, щоб приховати свою істинну сутність, яка тягнеться з першого військового перевороту армії в 1962 році, а також вони зблизились з Росією. Таким чином, Великобританія спокусила Китай і Росію підтримкою бірманського режиму для протистояння Америці, хоча насправді в країні немає реального впливу Китаю і Росії, окрім їх прагнення до домінування і протистояння американській експансії в Південній Азії.
Щодо мусульман в М’янмі, то головну відповідальність за їх переслідування і вигнання з 2017 року несе лідер перевороту. Незважаючи на конфлікт між Америкою і Великобританією в Бірмі, вони єдині в підтримці буддистів в їх гоніннях на мусульман, не проявляючи ніяких ознак уявної гуманності з боку Заходу, окрім порожніх загальних заяв. Коли в 2017 році армія і фанатичні буддисти, в числі яких особливо виділялись їх зловмисні монахи, почали переслідувати мусульман, Америка не вжила ніяких значущих дій, а їх союзниця Аун Сан Су Чжи, лауреат Нобелевської премії світу, захищала дії армії, скеровані на переслідування і насильницьке виселення сотень тисяч мусульман.
Переслідування мусульман в Бірмі не припиняться. Немає надії на те, що їх захистять які-небудь правителі мусульманських країн, будь-то такі, що лежать поблизу як Бангладеш, або більш далекі, адже положення мусульман в принципі не бентежить правителів.
Немає щита мусульман — Імама і Халіфа! Якщо б він був, він би не дивився мовчки на несправедливість, навіть якщо ця несправедливість відбулась по відношенню до однієї жінки із Рохінджа, яка заволала б: «О, мій Халіф!», не говорячи вже про тисячі, яких вбивають і виганяють із своїх земель.
الْإِمَامُ جُنَّةٌ يُقَاتَلُ مِنْ وَرَائِهِ وَيُتَّقَى بِهِ
«Імам — це щит, за яким б’ються і яким захищаються» (хадіс).
Сьогодні одним із найважливіших обов’язків стала наполеглива і серйозна робота по встановленню устрою, який, з дозволу Аллаха, встане на захист мусульман у будь-якому куточку світу. Це — система Праведного Халіфату за методом пророцтва, про який Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллаха) сповістив у хадісі:
ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةٌ عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ
«Потім буде Халіфат за методом пророцтва» (Ахмад).
Газета «Ар-Рая»
Білал Аль-Мухаджир, Пакистан
28.08.2024р.
