Глава Ословської адміністрації в Рамаллі Махмуд Аббас відвідав Туреччину за запрошенням її президента Реджепа Тайіпа Ердогана і виступив з промовою перед турецьким парламентом в четвер, 15 серпня 2024 року.
В своїй промові він заявив: «Я вирішив разом з усіма членами палестинського керівництва вирушити до сектору і закликаю Раду Безпеки ООН забезпечити наш доступ до цього сектору». Він також сказав, що його візит відбудеться, «навіть якщо це буде коштувати нам життя,адже наше життя не дорожче життя найменшої дитини в Газі». Потім він додав: «Ми слідуємо законам Шаріату і прагнемо або до перемоги,або до мучеництву», як він сам виразився.
Аббас також заявив, що «Держава Палестина володіє юрисдикцією над сектором Газа і Західним берегом з незмінною столицею в Єрусалимі». Він закликав «світових лідерів і Генерального секретаря ООН приєднатись до візиту» і «забезпечити його доступ до сектору Газа». Він стверджував, що його рішення було прийнято для того, щоб довести, що «нашим пріоритетом сьогодні є припинити агресію з боку «Ізраїля», повністю і негайно вивести війська із сектору Газа, прискорити надання гуманітарної допомоги, запобігти насильницькому переселенню, забезпечити повернення біженців до їх домів, припинити заселення і злочини окупаційних сил і поселенців на Західному березі і в Єрусалимі». Він також заявив, що його наступна мета — це «Єрусалим, незмінна наша столиця», повторивши свої колишні висловлювання: «Ми вже говорили це раніше: немає держави в Газі, і немає держави без Гази». Аббас високо оцінив «головуючу роль Туреччини під керівництвом президента Ердогана за його сміливу і принципову позицію в захисті законних прав палестинського народу за свободу і незалежність».
Член Виконкому Організації звільнення Палестини Ахмед Маджалані заявив, що об’явлення президентом Аббасом про своє рішення направитись до Гази «посилає усім сигнал, що наступний день після війни в Газі буде визначатись палестинським керівництвом». Він додав, що Палестинська адміністрація «прагне після завершення війни встановити свій контроль над Газою, щоб вона знаходилась під егідою Організації звільнення Палестини і в межах однієї політичної системи, з єдиним урядом і озброєними силами».
Махмуд Аббас зробив гучні заяви, щоб предстати перед своїми турецькими хазяями в парламенті як справжній «національний» лідер, володіючий усіма необхідними якостями для керівництва. Він намагався створити враження, що несе на своїх плечах відповідальність за захист людей в Газі і здатен приймати найбільш важкі і сміливі рішення. Він говорив про намір вирушити до сектору Газа, стверджуючи, що його життя важливе не більше, аніж життя найменшої дитини в Газі, і що він прагне слідувати законам Шаріату, що приведе або до перемоги, або до мученицької смерті.
Те, що Махмуд Аббас сказав перед турецькими депутатами — ніщо інше, як невдала вистава, в яку не повірить навіть малолітня дитина в Газі. Ердоган, режисер цієї вистави, так само невдалий і непереконливий, як і сам Аббас. Дії Ердогана і Аббаса — це лише різновид дешевої політичної гри, скерованої на те, щоб очистити їх заплямовані репутації зрадників народу Гази, які здали його на розтерзання окупаційної армії, яка пригноблює і знищує народ, перетворюючи його життя на пекло. Насправді, вони не зробили нічого реального для допомоги жителям Гази, а їх вистава була наповнена лише порожніми словами і брехливими обіцянками.
Доказом цьому служить той факт, що Махмуд Аббас хоче вирушити до Гази під захистом іноземних лідерів, Генерального секретаря ООН і Ради Безпеки, а не своїми силами чи силами Ердогана і Туреччини. Як можна говорити про мучеництво і перемогу, якщо він збирається їхати до Гази під охороною Ради Безпеки, ООН, Америки і крупних держав? Його слова — це лише інша форма його відомого пораженського гасла: «Захистіть нас!»
В дійсності, Махмуд Аббас не може пересуватись по Західному берегу без дозволу на те єврейського утворення. Він сам визнавав це раніше, коли говорив: «Ми живемо під чоботом окупації». Аббас завжди покладався на захист з боку Америки, Ради Безпеки і ООН, і єдине, що він може робити самостійно — це благати і просити захисту.
Він мріє, що Америка і єврейське утворення коли-небудь дозволять йому встановити контроль над сектором Газа, як заявив його прибічник Маджалані. Аббас і його прогнила адміністрація сподіваються повернути владу в Газі під покровительством окупаційної армії після поразки ХАМАСу. Але він забув чи віддав перевагу забути, що майбутнє не визначається зрадниками, боягузами і слабаками, і що його адміністрація — це усього лише невеликий апарат безпеки, чия єдина функція — координація питань безпеки, а не політика.
Махмуд Аббас, його підконтрольні єврейському утворенню служби, його корумповане оточення і міністри, не гідні повернення до сектору Газа після того, як вони були вигнані звідки з ганьбою. Його заяви про перемогу чи мучеництво — це лише ілюзія, в яку не вірять навіть діти Гази, які розірвали його зображення на вантажівках, що розвозили воду по вулицям міста.
Ця показова акція Махмуда Аббаса в Анкарі не є його власною ініціативою, оскільки він не розпоряджається навіть собою. За цією ініціативою стоїть президент Туреччини Ердоган, який привів його до парламенту, що організувати цю жалюгідну виставу.
Ердоган скоїв тяжкий злочин, коли організував цю дитячу гру, і зазнав в цьому повної поразки. Як він міг не побачити, що Аббас — це чоловік, якого усі знають як головного змовника проти сектора Газа, і який не представляє Газу ані на народному, ані на офіційному рівні? Протягом перших десяти місяців війни в Газі Аббас не проронив ані слова, як нібито він живе на іншій планеті. А коли він нарешті зволив виступити перед турецьким парламентом, його промова була сповнена суцільною брехнею.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Аль-Хатвані
28.08.2024р.
