Президент Алжиру і кандидат на майбутніх президентських виборах Абдельмаджид Теббун заявив, що «армія його країни готова і чекає, коли відкриється кордон між Єгиптом і сектором Газа». На четвертий день виборчої кампанії в своїй промові Теббун в місті Константіна сказав: «Ми ніколи не відмовимось від Палестини у цілому і від Гази зокрема», додавши: «Клянусь вам Аллахом, якщо б вони допомогли нам і відкрили кордон між Єгиптом і Газою... тоді ми могли б перейти до дії». Він продовжив: «Я дав обіцянку. Армія готова, і як тільки відкриється кордон і нашим вантажівкам буде дозволено увійти, ми побудуємо три лікарні за 20 днів, відправимо сотні лікарів і допоможемо у відновленні того, що зруйнували сіоністи» (Газета «Аль-Марсад» від 19.08.2024)
Більше десяти місяців невпинного геноциду нашого народу в Газі, в ході якого були скоєні одні із найбільш жорстоких і кривавих масових вбивств в сучасній історії, настільки жахливих, що язик не може описати увесь їх масштаб і жорстокість. Проте правителі мусульманських країн не поворухнули і пальцем, байдуже ставлячись до того, що відбувається, незалежно від того, чи перебувають вони поруч з Палестиною чи вдалині від неї, як нібито вони глухі і німі. А кращі зі них підраховують загиблих і поранених, фіксують зруйновані місця або проводять формальні засідання своїх національних рад безпеки, або ж вимагають від міжнародної Ради по боротьбі з тероризмом прискорити реалізацію проекту «Двох держав» в угоду Америці (офіційному спонсору злочинів єврейського утворення), побоюючись, що хвиля народного гніву змете хиткі і тремтячі режими, серед яких знаходяться уряди Єгипту, Йорданії і Алжиру.
Понад десяти місяців день у день проливається кров старих, жінок і дітей. Ані люди, ані каміння, ані дерева, навіть тварини не змогли приховатись від «високоточних» єврейських обстрілів. Цілі житлові квартали були зруйновані, сотні мечетей, лікарень і шкіл були знищені, кров лилась з-під уламків, а розкидані рештки збирались у мішки. Єврейське утворення безкарно безчинствує в регіоні, підносячись над землею, ніби квапиться виконати свою останню обіцянку. І за увесь цей час ми не почули жодного слова, ані навіть натяку від президента Алжиру про роль армій в захисті Гази. А якщо і було від цих нікчемних правителів яке-небудь співчуття, то тільки на театральних самітах, формальних зустрічах, де озвучувались засуджуючі заяви, а на ділі просто чекали завершення війни, як нібито священна земля і земля нічного піднесення Посланця Аллаха ﷺ не має до них ніякого відношення. Як нібито ці лиха не кояться на землі Першої Кібли і Третьої святині!
Але коли починається передвиборча кампанія заради чергового президентського строку, наші правителі не упускають можливості об’являти війну на словах, підхоплюючи народні настрої. Вони майстерно володіють мистецтвом обману, вміло мобілізують ресурси для зміцнення своєї влади і тиранії, а також для збереження свого положення. Між риторикою Теббуна, Аббаса і Ердогана немає ніякої різниці, окрім ступеня лояльності колонізатору-невірному, який у будь-яку мить може замінити одного агента на іншого. Тим не менш, усі правителі епохи тиранії продовжують використовувати Палестину як козирну карту в дешевих політичних іграх, щоб ввести народ в оману і завоювати його симпатії, граючи на почуттях наївних і довірливих людей. Такі дії, як заколисування солодкими словами, стали причиною нинішнього приниження і ганьби, через яке палестинці десятиріччями відчувають гіркоту зрадництва, а ми, у свою чергу, відчуваємо безсилля і пригніченість, викликані відсутністю влади Ісламу, сплачуючи за це кров’ю мусульман по усьому світу. Сьогодні Газа стала мірилом людяності в епоху правління нікчемних правителів. Де ж сьогодні вчені, подібні аль-Ізз ібн Абд ас-Саламу, щоб продати цих претендентів на владу на невільницькому ринку?
Заяви президента Алжиру у цей політично значущий для нього час і його вкрай запізніла реакція, яка співпадає з передвиборчою кампанією, є нічим іншим, як дешевою спекуляцією на крові шахідів і стражданнях тих, хто волає про допомогу в Газі. Аллах Всевишній говорить:
وَإِنِ اسْتَنصَرُوكُمْ فِي الدِّينِ فَعَلَيْكُمُ النَّصْرُ
«Якщо вони попросять вас про допомогу у справах релігії, то ви повинні допомогти» (8:72).
Це зрадництво не уступає зрадництву арабських режимів, подібних єгипетському, який мовчить про злочини єврейського утворення, і навіть надав йому коридор Салах ад-Діна у якості плати за його злочини, щоб захистити себе від гніву Умми і появи нового Салах ад-Діна нашого часу. Чого ж чекає Теббун, не відправляючи свою армію, поки повністю не знищать Газу? Або ж він хоче відправкою алжирського судна з паливом для електростанцій до Лівану і обіцянкою побудувати лікарні, спокутувати провину за те, що зрадив Палестину?
Усі правителі, підтримуючи порочну угоду Сайкс-Піко, беруть співучасть у блокаді Гази. Вони примушують свої армії охороняти національні квазі-держави і світські режими, які вимагають від мусульманина візи і паспорту, що перетнути кордон заради допомоги своєму брату-мусульманину, хоча їх обов’язком є забезпечувати безпеку Умми та її суверенітет над своєю землею, багатствами і святинями, включаючи місце нічного піднесення Посланця Аллаха ﷺ.
Президент Алжиру нізащо не підніме свою армію на війну з євреями і не буде надихати своїх солдатів на жертви і героїзм заради цього. Замість цього він буде прагнути переконати їх, що будівництво трьох лікарень — це перемога у вигаданій битві! Це не тільки підриває ідею джихаду як вершину Ісламу, але й принижує роль армій, зводячи питання звільнення Єрусалиму до гуманітарної допомоги і рятувальним місіям, відволікаючи Умму та її армії від істинної цілі. Замість того, щоб скерувати свої зусилля на повне звільнення від колоніального іга і відновлення влади Ісламу, вони відсторонюються від проблем Умми, у той час як сіоністсько-хрестоносний альянс, об’єднавшись, навалився на Умму так, як ніколи.
Хіба рішенням палестинської проблеми є будівництво лікарень і надання допомоги, або ж для цього необхідна мобілізація армій для боротьби з єврейським утворенням для його остаточного викорінення з благословенної землі? Хіба не цього чекають від вас ті, хто волає до вас, бажаючи утамувати спрагу помсти в своїх серцях? Хіба у армій Умми немає морських і повітряних флотів, щоб зруйнувати бази своїх ворогів? Або ж це чергове найбільше зрадництво, яким оплутали себе правителі мусульман?
На завершення хочу сказати, що між гіркою реальністю окупації і звільненням стоїть тільки лише рішення про об’явлення війни. Звільнення Аль-Акси — це честь, яка не дається тому, хто не гідний називатись чоловіком. Алжир, завдяки своєму стратегічному положенню, регіональному впливу, доблесній армії, військовому флоту, великому Ісламу і славетній історії, здатний, з дозволу і допомогою Аллаха, при наявності політичної волі і щирої віри в Аллаха, змінити ситуацію на користь мусульман і в найкоротші строки викоренити єврейське утворення.
Хізб ут-Тахрір буде продовжувати нагадувати про це арміям мусульман, стукати в їх двері, в тому числі і в двері мусульманської армії Алжиру, поки цей заклик не знайде відгук в серцях щирих і відданих володарів сили і міці, тих, хто мріє про джихад і боротьбу, хто підтримує Газу і Палестину не тільки на словах, але й на ділі, б’ючись з тими, на кого пав гнів Аллаха. Всевишній сказав:
قَاتِلُوهُمْ يُعَذِّبْهُمُ اللهُ بِأَيْدِيكُمْ وَيُخْزِهِمْ وَيَنْصُرْكُمْ عَلَيْهِمْ وَيَشْفِ صُدُورَ قَوْمٍ مُؤْمِنِينَ
«Бийтесь з ними! Аллах покарає їх вашими руками, принизить їх, допоможе вам проти них і зцілить серця віруючих людей» (9:14).
Газета «Ар-Рая»
Віссам Аль-Атраш, Туніс
28.08.2024р.
