Якою буде міжнародна ситуація сьогодні порівняно з тим, якою вона була 100 років тому?
– Сучасний міжнародний колоніальний конфлікт не сильно відрізняється від свого попередника на початку ХХ сторіччя.
– Наддержава США контролює міжнародний театр та будує плани по розграбуванню, поневоленню та колонізації народів, або по їх колонізації та знищенню. Таким чином, слово «колоніалізм» вводить в оману, тобто означає «побудова», «поставлення», у той час як реальність колоніальної політики – це руйнування та вандалізм. І він – колоніалізм – буває не інакше, як на тілах та органах підкорених їм народів, будь то в Опіумних війнах, нав’язаних Англією Китаю, або у Першій та Другій світових війнах і у наступних за ними усе іще не завершених війнах, в яких проявляються жадання колоніальних держав (Європи та Америки, яка набула спадщину європейського колоніалізму). І завжди колоніальні держави прагнули виправдати свої злочини, які то слугували у благо людства, то коїлись заради поширення демократи та захисту прав людини і т.п. гасла, що вводять в оману. І останнім подібним гаслом стала розв’язана Америкою війна з тероризмом замість хрестового походу, проголошеного Бушем-молодшим після 11 вересня 2001 року.
– Є багато деталей, пов’язаних з конфліктами між колоніальними державами, які напали на Ісламську Умму. Проте існує широка грань, яка поєднує в собі ці конфлікти, що полягає у тому, що у той час як проявляються деякі другорядні розбіжності та погляди у конкурентній боротьбі за долю колоніального пирога, усе ж існує консенсус між Сходом та Заходом від Китаю і Росії до Європи та Америки відносно недопущення повернення єдності Ісламської Умми. Так, західні країни, які протистояли марксистському соціалізму, прагнучі добитись розпаду Радянського Союзу, не могли погодитись та ніколи не погодяться з об’єднанням мусульман у затишку держави Халіфат, який почне сягати від Індонезії на сході до Марокко на заході.
– Держава Халіфат означає наявність культурної альтернативної моделі, яка стане виявляти вади порочної капіталістичної культури, пропонуючи людству піднесену чисту альтернативу. А тому країни Заходу на чолі з Америкою розпочали демонізацію Ісламу та мусульман та винайшли опудало «тероризму», створене їх же інструментами для обґрунтування запуску військових кампаній у Сирії, Ємені, Іраку, Сирії, Афганістані і там, де того вимагатимуть їх інтереси. У той же час боротьба з тероризмом лягла і на зношених мусульманських правителів під видом американської мантії, щоб зберегти свої хиткі трони. А тому вони поспішають реалізовувати усе, що велить їм Америка, навіть якщо це означає перетворення своїх правлінь (влади) у шпигунські поліцейські режими, які займаються утисканням мусульман, які стараються заради звільнення від західної хватки, або які займаються просуненням концепцій західної культури, побудованої на доктрині відокремлення релігії від життя, прикрашаючи західне життя, що ґрунтується на принципі користі та максимального слідування пристрастям та бажанням. Як і підсилено та інтенсивно працюють ці правління для викривлення значення Ісламу та його понять у серцях мусульман, запускаючи послідовні кампанії, скеровані на «секуляризацію Ісламу» під різними приводами, як необхідність іти у ногу із сучасністю, необхідність наздогнати сучасний світ, щоб не залишитись позаду так званої «цивілізації». Також серед цих приводів – нікчемне ствердження про те, що Іслам обмежився вищими цінностями для індивіда та суспільства , широко відкривши двері для набуття користі від загальнолюдської культури, а тому нема протиріччя між демократією та Радою (Шурою), як і нема протиріччя між концепцією свобод та поняттям «Нема примушення у релігії». І навіть деякі шейхи стали стверджувати, нібито західна культура здійснює (або веде до досягнення) ісламські цінності, виведені із уявлюваних ними «цілей Шаріату»!!! І із числа таких фетв – відома індійська фетва Мухаммада Абдо, який вважається основоположником «ісламського пробудження», який виніс рішення про те, що британська система судочинства в Індії уособлює цінності правосуддя та оберігає інтереси людей, а тому звернення до неї не є дозволенням (рухса), а, навпаки, є обов’язком (ваджибом) для мусульман.
Той, хто спостерігає за позицією західних політиків та їх заяв, чітко і ясно відчуває їх ворожість по відношенню до Ісламу та мусульманам. Серед них – заяви Джорджа Буша-молодшого, Річарда Кларка, Девіда Кемєрона, Тоні Блера, Франсуа Міттерана, Мануеля Вальса, Сільвіо Берлусконі і т.д. Вони не приховували свого наміру працювати над «секуляризацією Ісламу» і над перетворенням його у священицьку релігію, яка нічим не відрізняється від християнства та індуїзму. Як і відбувались явні заклики з боку високопосадових керівників до необхідності внесення змін у навчальні плани мусульман, а також «адаптації до сучасності» релігійних організацій, таких як коледжі, факультети та об’єднання, на кшталт аль-Азхара, а також муфтіїв та її послідовників.
Ми також знайшли промову Обами, яку він говорив в Анкарі у квітні 2009 р. , потім – у Каїрі у червні 2009 р. та у Джакарті у листопаді 2010 р. у контексті його его основного послання, в якому він зі свого боку намагався обдурити мусульман, кажучи їм, нібито Америка відчуває до них абсолютну дружелюбність. Проте у той же час він направив рішуче послання правителям мусульман про необхідність підкорення американським директивам у роботі по недопущенню повернення Ісламу до життя. І усе це – ніщо інше, як продовження політики національної безпеки, встановленої Джорджем Бушем-молодшим у вересні 2002 р., де він закликав до необхідності поширення понять західної культури та демократії у свідомості мусульман, старого і малого, з с акцентом на освітянські програми.
– І у відповідь на диктовки Обами, які закликали мусульманських правителів протистояти «ідеям екстремізму», Сісі ініціював в Єгипті «релігійну революцію», яка закликана виправити радикальні екстремістські концепції, що присутні в основоположних ісламських збірках та книгах. Наслідком чого продажні мінбари стали свідками сплеску заяв, інтерв’ю та статей, які закликають до «поміркованого Ісламу», який атакує ідею того, що Іслам включає у себе систему правління та життя, і просуває ідею відокремлення релігій від держави та громадського життя. Таким чином, релігія у них – це особисте питання, яке зводиться до відношень індивіда з Його Творцем, і він вільний у цьому бути релігійним та богобоязливим або атеїстом, невіруючим заблудлим. І усе це – під приводом свободи віросповідання, адже «нема примушення у релігії»! У тому ж дусі були і заяви Алі Джума (муфтій Єгипту), Раіссуні (заступник голови «Міжнародного союзу мусульманських вчених») та інших …
– І, нарешті, з чим виступили лідери «Ан-Нахда», у першу чергу– Ганнуші, який відкрито закликав до розділення двох «несумісностей» – релігії, який він називає «закликом», і політики. Якщо це не є світскістю, то тоді що таке «світськість»?!
– Природньо, для просунення подібних гасел та пропозицій необхідний був підходящий «ґрунт», щоб обвести (обдурити) простолюдинів та спонукати їх сліпо втікати від жаху «тероризму», який зображується з найгіршими якостями та характеристиками. Так, на тлі новин про вибухи у мечетях, молебнях і на популярних ринках, на тлі вбивств та зачисток доповнюється театральна підготовка, щоб примусити людей відмовитесь від «огидного тероризму» та прийняти отруту західної культури, яку уявляють прихильною до дотримання прав та свобод людини . І це відбувається без згадування про її чорний список колоніальних війн у Старому та Новому світі, включаючи використання ядерних бомб, у чому Америка досі відмовляється вибачатись . І іще багата кількість прикладів застосування забороненої зброї у В’єтнамі, а до того – у відомій Опіумній війні, нав’язаній в Великобританією при колонізації Китаю, і чорний колоніальний список Франції у Тунісі, Алжирі та решти частини Африки... І після усього цього ми чуємо злякані та панічні крики біженців із столиць уявної «культури та людяності», які втекли від аду їх же колоніальної політики!
Дорогі брати!
11.01.2011, тобто за три дні перед втечею тирана Бен Алі, я звернувся зі закликом до нашого народу у Тунісі під заголовком «Куди тепер, о Тунісе?», у якому я задавався питанням:
1 – Невже ці демонстрації завершаться передачею влади одному із помічників Бен Алі?!
2 – Чи завершаться ці демонстрації збереженням цієї вигаданої людиною тиранічної конституції, статті якої були підготовлені та прописані в Європі?! Чи продовжиться її втілення?!
3 – Чи буде знов проливатись кров, яка вже лилась в інтересах Америки та Європи?!
4 – Чи буде ця приливна хвиля демонстрацій у черговий раз підкорена і підпорядкована служінню локальним інтересам порочних кіл та корупціонерів, як це завжди буває після кожної події подібного роду у нашому мусульманському світі?!
А 18.01.2011, тобто через тиждень після мого звернення, Хізб ут-Тахрір звернувся до нашого народу у Тунісі із заявою під заголовком «Влада Бен Алі вийшла через задні двері та повернулась через вікно, або, швидше, через двері, після усіх кровопролить!», попереджаючи, що «проблема полягає не в особистості тирана Бен Алі, а у вигаданій системі, яку він залишив після себе, і саме ця система виробляє на світ тиранів…», яке було завершено словами: «Путівник не обманює свою родину, і Хізб ут-Тахрір закликає до ваших прагнень відповісти на заклик невинної крові, яка була пролита під час вашого великого повстання. Ця кров закликає вас не робити її марною своїм мовчанням перед вигаданими режимами, які чинять над вами несправедливість… Ця кров закликає вас вирвати західний вплив, його інструменти та одурманених його просвітою маріонеток із вашої країни … Ця кров закликає вас, щоб ви відповіли на клич того, хто закликає вас до Аллаха та встановили Праведний Халіфат – обіцянку Аллаха та благу звістку Його Посланця ﷺ. Чи відповісте ви?».
Туніський рух «Ан-Нахда» завершив десяту конференцію проголошенням перетворення політичного ісламського руху у мусульманську демократичну партію, залишивши пропагандистську діяльність (заклик) громадянським організаціям. Ганнуші виразив свою прихильність концентрованій роботі руху «Ан-Нахда» навколо турбот повсякденного життя туніського громадянина і переходу від боротьби за ідентичність до турботи о проблемах людей.
Таким чином, проголошення «Ан-Нахди» – це відкрита заява про прийняття західної секуляризації, побудованої на відокремленні релігії від життя та обмеженні ролі релігії ритуалами та обрядами у поклоніннях, і тільки. І це означає лише одне: розчинення у західній культурі за рахунок ісламської доктрини та послання Ісламської Умми, яким Аллах вшанував її у свідченні проти людей після того, як описав її кращою із громад, виведених серед народів.
Що стосується нас, то ми бачимо, що народ Тунісу глибоко укорінився в історії з тих пір, як Аллах вшанував його Ісламом, і Туніс став маяком, за допомогою якого люди знаходять прямий шлях , з якого висувались промені відкриттів (завоювань) на Північ Африки та Андалусію… Ці землі прославились іменем Укби ібн Нафіъ, який вирушав звідси в ісламські походи на Північ Африки, досягнувши берегів Атлантики, і зупинився перед шумом хвиль, промовивши: «Якщо б я знав, що за тобою є люди, то вирушив би у твої товщі на човнах з конями!».
Так, ось така вона– зелена країна Туніс, і такі були її сини – муджахіди на шляху Аллаха, які підносять Його слово та допомагають Його релігії.
І це дійсно суть конфлікту сьогодні!
Глобальний колоніалізм з його західним та східним крилом використовує усі свої сили та підступність для укорінення у світі панування своєї матеріалістичної культури, що зазнала поразки, а також для запобігання появи ісламського привида, який став надією людства, щоб позбутися від напасті цієї культури.
Проте Аллах та Його Посланець ﷺ не сприймають нічого іншого, окрім як допомоги Ісламу. Всевишній Аллах обіцяв, а Його обіцянка – істина:
А Посланець Аллаха ﷺ повідомив нам про благу звістку у хадісі: «Всевишній Аллах показав мені землю, і я побачив її Схід та Захід. І, воістину, володіння моєї Умми досягне того, що було показано мені».
Істину сказав Аллах та Його Посланець ﷺ, навіть якщо це і ненависно невірним, лицемірам та боягузам, у серцях яких хвороба.
Доповідь голови Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір Усмана Баххаша на конференції «Майбутній Халіфат – порятунок для усього світу», проведенню якої 04.06.2016 перешкодила туніська влада
28 Шаъбан 1437
4.06.2016
