3 жовтня 2012. о середі з боку Сирії відбувся обстріл району Акчакалє (Шанлиурфа), у результаті якого загинуло 5 мусульман. Цей інцидент є ознакою виконання плану між невірними та кривавим режимом партії БААС.
На протязі більш ніж 20 місяців банди Асада, які руйнують Сирію, стікають кров’ю під ударами хоробрих та рішучих груп опору. Саме це, а також те, що Америка та держави регіону не підготували заміну Асаду, кинуло їх у приголомшуючу немічність, яка штовхнула до винайдення різних планів.
Уряд Туреччини із самого початку звірств сирійського режиму до сьогоднішнього дня дає відстрочку режиму Башара Асада, обмежуючись виключно осудженням та зверненням до міжнародної спільноти, що є слідуванням плану США відносно Сирії. Усе це робить уряд Туреччини фігурантом цього підступного плану. Декрет, виданий одразу після інциденту в Шанлиурфа, вказує на це. І як би не казали, що метою декрету є залякування сирійського режиму, але дії кажуть про протилежне. Тому що уряд Туреччини, який постійно гуркоче немов гроза, але не може вилити ані жодної краплі дощу, не дивлячись на те, що загинули його громадяни, не в змозі почати наступ на кривавий сирійський режим до того часу, доки не отримає дозвіл від НАТО чи США. І це є очевидним фактом. У такому випадку якою є істинна причина цих подій і що собою має на увазі цей декрет?
Захід та США не змогли знайти альтернативне рішення, яке повинно прийти на заміну помираючому режиму Асада у Сирії. На противагу цьому групи опору, на чолі яких стоять командири, які бажають встановлення ісламської держави, стрясають основи режиму партії БААС. Тому у випадку виникнення у Сирії ісламської держави або наближення моменту її виникнення, супротивниками чого є США, Європа, Росія, Іран, арабські режими та Туреччина, може виникнути необхідність у військовому вторгненні. Безсумнівно, Халіфат як форма ісламського правління є кошмарним сном для невірних і поява навіть маленької вірогідності його виникнення позбавляє їх сну та спокою.
Вірогідним є розгляд варіанту нанесення удару з боку Туреччини. Саме з цією метою здійснюється обстріл турецької території з боку Сирії, щоб можна було підготувати підґрунтя для вторгнення та відповідну законодавчу базу, а також схилити на користь такого вторгнення суспільну думку у Туреччині. Військові маневри та зосередження військової сили на турецькому боці кордону, а також створення у співучасті з США «операційного механізму» і часті останнього часу візити високопоставлених представників кяфірських держав є ознаками вірогідного вторгнення. У чому полягає істинна загроза та небезпека, заради якої сьогодні лунає гонг війни? Кат Асад та його банди, або мусульмани, які хочуть його скинути?
Якщо б метою цього вторгнення насправді було б припинення тиранії у Сирії та усунення безжалісного режиму Асада, то жоден мусульманин не виступив би проти такого вторгнення. Але, на превеликий жаль, ми бачимо, що не дивлячись на щоденне пролиття крові у Сирії близько двох років, не дивлячись на посягання на гідність мусульманок, не дивлячись на інформацію про небачені катування, у Турецької держави не затремтить ані волос. Усе це вказує на відсутність найменшого бажання усунути режим Асада. Адже інакше серця жадають того, щоб в атмосфері цілковитої підтримки суспільної думки уряд АКР та турецькі озброєні сили поспішили на допомогу закликаючим мусульманам, подібно до того, як це мало місце в історії та воздали шайтанам, які мовчать перед лицем несправедливості.
Форма та зміст виданого декрету вказують на те, що Туреччина рухається у фарватері плану США, який націлений на мусульман і перешкоджання створенню ісламської форми правління. Варто остерігатися того, щоб війська, які не були мобілізовані до сьогоднішнього дня для порятунку мусульман, не впали у легковажність підкорення наказам невірних та вторгнення в землі Шаму, коли в них виникне Праведний Халіфат з волі Аллаха, що поза сумнівами, буде непідкоренням Аллаху та скеровано проти Ісламу. Приєднання до невірних у момент активізації мусульман, а також отримання допомоги від них замість надання підтримки мусульманам, безсумнівно є великим злочином, який відкриває шлях до покарання Аллаха, а також політичним самовбивством та плямою ганьби, яка ніколи не буде забута ісламською Уммою.
وَمَا لَكُمْ لَا تُقَاتِلُونَ فِي سَبِيلِ اللَّهِ وَالْمُسْتَضْعَفِينَ مِنَ الرِّجَالِ وَالنِّسَاءِ وَالْوِلْدَانِ الَّذِينَ يَقُولُونَ رَبَّنَا أَخْرِجْنَا مِنْ هَٰذِهِ الْقَرْيَةِ الظَّالِمِ أَهْلُهَا وَاجْعَل لَّنَا مِن لَّدُنكَ وَلِيًّا وَاجْعَل لَّنَا مِن لَّدُنكَ نَصِيرًا
«Чому б вам не битися на шляху Аллаха і заради слабких чоловіків, жінок та дітей, які кажуть: «Господь наш! Виведи нас із цього міста, жителі якого є беззаконниками. Признач нам від Себе покровителя і признач нам від Себе помічника»?» (4:75).
Хізб ут-Тахрір
Вілаят Турречина
20 Зуль Къада 1433 р.х.
6 жовтня 2012
