Тиждень паралічу у сфері освіти і офіційних установах
Ліван як і раніше відчуває параліч в офіційних установах, у тому числі у школах і вузах, через страйк, проголошений координуючим профспілковим органом, починаючи з минулого четверга і на протязі цілого тижня. У знак протесту проти доповіді парламентської комісії, яка рекомендувала вирахувати відсотки від заробітної платні, про які раніше було узгоджено між комісією і владою. І тоді персонал почав серію демонстрацій, яка завершиться великою демонстрацією у середу в столиці. Комісія ж погрожує подальшими ескалаціями, зокрема загрози пов’язані зі зривом державних екзаменів. У зв’язку з цим ми коментуємо наступне:
Якщо ми подивимося на економічне становище ліванців, то знайдемо його дуже складним. Окрім того, що воно страждає від кризи капіталістичної економіки загалом, яка є в усьому світі, воно у справжній час страждає набагато більше від корупційної політики, яка поглиблює кризу ліванської структури.
Що стосується кризи ліванської економіки, отриманої від капіталістичної системи, то це через те, що капіталістична система за своєю суттю веде до концентрації багатств серед невеликої групи акул-капіталістів, яким вдалося, дякуючи цій системі придбати більшість багатств країн у світі. Оскільки капіталістична система не встановлює межі чи обмеження на те, яким чином капіталісти збільшують свої величезні багатства. А навпаки, відкриває їм усі можливості укладати різні договори і угоди, які ведуть до подальшої концентрації багатства в одних руках і найвідоміша з цих угод - це лихварство, уособлене в банках і в акціях компаній. Якщо додати до усього цього те, що керівники різних спільнот, які розділяють державні посади, розграбували величезну кількість державних грошей і державних ресурсів для досягнення своїх інтересів і зміцнення свого лідерства. Таким чином стає зрозуміло, наскільки складною є економічна проблема в Лівані.
Політична гра на основі спільнот, сектантства, змішана з капіталістичною системою в Лівані відкриває усі можливості для фінансових акул і лідерів спільнот використовувати свої гроші і вплив, щоб отримати доступ до політичних посад, де законодавча влада належить їм, а простолюдини думають, що ці посадовці представляють їх. А також виконавчий інструмент знаходиться в руках цих акул і використовується ними для досягнення своїх інтересів. Таким чином, палата депутатів видає закони, які відповідають їх інтересам. А виконавча влада, зокрема та, яка контролює фінансові рішення, витрачає більшу частину державної скарбниці на проекти, які зливають державні кошти у їх власні кишені. Невипадково те, що роботодавці і власники фінансових інститутів та банків є тими, хто протистояв вимогам робітників про підвищення зарплатні, за сприяння представників у виконавчій і законодавчій владах.
І незалежно від степеню прийнятності вимоги співробітників і легітимності страйку, в науці економіці відомо, що підвищення заробітної платні робітників з обмеженими прибутками є немаловажливим фактором у розвитку економіки, яка страждає від економічного спаду, тому що більш високі зарплатні збільшать їх купівельну здатність і перетворять їх зарплатні в оборотний капітал на місцевих ринках, що позитивно позначиться на економічному русі. Єдиною умовою для цього є забезпечення достатньої кількості ресурсів для державної скарбниці для виплати цих зарплатень. Але хіба Ліван страждає від нестачі цих ресурсів? Насправді, прибутки державної скарбниці достатні для того, щоб підняти зарплатні та звання, і перевищують статок у рази незалежно від того, чи є законними або незаконними ці ресурси і прибутки скарбниці тих правителів, які не приймають до уваги халяль і харам у фінансовій сфері. Але справа в тому, що більша частина цих прибутків систематично крадеться фінансовими акулами і владою, перш ніж вони дійдуть до скарбниці. А потім, вже після того, як гроші дійдуть до скарбниці, іще одна частина буде розкрадена через так звані боргові послуги, які перекачують основну частину загального бюджету банкам-кредиторам держави, тобто великим і малим лихварям. А також через вигадані або напів-вигадані проекти, якими користуються правителі і фінансові акули, не кажучи вже про традиційні різноманітні форми крадіжок і розкрадань у цій країні.
Капіталістична економіка - це економіка грошей і їх акул, а не людська і суспільна економіка. А саме в Лівані – це економіка крадіїв, суспільних лідерів і фінансових акул.
Коли побудується Ісламська держава і виконає справедливу ісламську економічну політику (у найближчому майбутньому, дасть Аллах), люди побачать величезну різницю між реальністю нинішньої несправедливої економічної системи і між ісламською економічною системою, яку встановив Всевишній Аллах для людей. Достатньо того, що економічна політика в Ісламі будується на гуманітарних, людських високо розвинутих основах, найбільш важлива з яких виражається в Корані у наступному аяті:
كَيْ لا يَكُونَ دُولَةً بَيْنَ الأغْنِيَاءِ مِنْكُمْ
«…щоби не дісталося воно багатим серед вас…» (59:07).
Всевишній Аллах говорить у Священній Книзі:
وَلَوْ أَنَّ أَهْلَ الْقُرَى آمَنُوا وَاتَّقَوْا لَفَتَحْنَا عَلَيْهِمْ بَرَكَاتٍ مِنَ السَّمَاءِ وَالأرْضِ وَلَكِنْ كَذَّبُوا فَأَخَذْنَاهُمْ بِمَا كَانُوا يَكْسِبُونَ
«Якщо б жителі поселень увірували і стали богобоязливі, Ми розкрили б перед ними благодать з неба і землі. Але вони порахували це брехнею і Ми схопили їх за те, що вони придбавали» (07:96).
Ахмад аль-Касас
Голова Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір Ліван
13 Раджаб 1435 р.х.
12.05.2014
№ H.T.L.
