Хізб ут-Тахрір вілаят Пакистан видає даний громадський погляд на політику стосовно військової доктрини озброєних сил Халіфату, який буде незабаром відновлений.
А. Преамбула: Наші благородні озброєні сили були поневолені Америкою та її інтересами, тому що Америка контролює їх скерованість через зрадників у військовому та політичному керівництві Пакистану.
У 2013р. військова доктрина Пакистанської армії, яка концентрувалась на індійській загрозі, була переглянута. Сьогодні доктрина розглядає внутрішні загрози як головні виклики безпеки країни. Індія більше не розглядається як загроза нашій безпеці, а т.з. американська війна з тероризмом, яка по суті є війною проти Ісламу та мусульман, стала головною проблемою для армії Пакистану. Перегляд доктрини відбувся у той час, коли Америка відчайдушно намагається встановити постійну військову присутність у регіоні під прикриттям обмеженого виводу своїх військ. Перегляд Зеленої книги є результатом стратегії, прийнятої США після подій 11 вересня, які передбачають переорієнтацію Пакистану, його ролі у регіоні та ролі його озброєних сил. Мета США полягає у трьох складниках: 1. Забезпечити зайнятість пакистанської армії безкінечною війною у межах власних кордонів. 2. Змінити у пакистанської армії концентрацію на Індії, таким чином, щоб забезпечити підйом Індії як регіональної держави. 3. Використати армію як засіб контролю над Уммою у її бажанні повернення Халіфату.
З самого початку війни в Афганістані, США спонукає армію Пакистану сконцентруватися на Зоні Племен. Офіційні особи США були стурбовані тим, що військові Пакистану повільно відмовлялись від встановленої військової стратегії, сконцентрованій на Індії. Вони запевняли, що США готові допомогти Пакистану у переорієнтації своєї армії на придушення внутрішнього протистояння. Інерційність пакистанської армії у цьому пояснювалась тим, що більшість в армії вступили до неї, щоб битися проти індусів, а не поти власних братів. Наказ воювати проти власних братів для захисту Америки спричиняє їм найбільшу стурбованість.
Отож, купка зрадників у керівництві армії, у тісній співпраці та узгодженні з американськими військовими та політичними особами, працювали над підступним планом, щоб змінити скерованість озброєних сил, таким чином, щоб вони прийняли війну Америки проти Ісламу центральною причиною свого існування. Цей масивний план складався із 6 основних пунктів:
1. Збільшити присутність у регіоні військ, у відповідь на заяву США про атаки з боку Зони племен. У 2004р. на додаток до військ Прикордонного корпусу Пакистану, у Зоні племен додатково були присутніми 10 000 солдатів. Їх кількість поступово збільшувалась на 10-15 тисяч кожен рік і досягло 100 000 солдатів у 2011р., а сьогодні їх кількість складає 150 000. Більша частина із цієї кількості була переміщена зі східного кордону з Індією.
2. Зі збільшенням кількості військ, США стали стверджувати, що у регіоні присутній ворог, з яким треба боротися за допомогою беспілотників. До 2007р. загальна кількість атак беспілотників була 8, у той час як у 2008р. – 35, у 2009р. – 53. Максимум прийшовся на 2010р. у кількості 117 ударів. У 2011р. було 64 удари, а у 2012р. – 46. За перші два місяці 2013р. беспілотниками було нанесено вже 9 ударів. Америка розглядає усіх чоловіків, вбитих у цих атаках, як бойовиків, не зважаючи на те, що переважна більшість із тисяч вбитих у результаті цих атак складають цивільні. Наслідки цих ударів були передбачуваними: багато нейтральних племен у регіоні вирішили спустити свою лють на армії Пакистану, яка у їх розумінні сприяла американським хрестоносним атакам проти старих, дітей та жінок.
3. Справа Реймонда Девіса та факти, які вказують на його діяльність у Зоні племен, вказують, що для подальшого розпалення атмосфери фітни, Америка через подібних до Реймонда Девіса, розробила змову з метою утворення громадської думки проти Зони племен, за допомогою здійснення «операції під чужим прапором». Ці атаки в основі націлені на густонаселені райони. Присутність Blackwater (Xe Services) та іншого приватного військового персоналу та їх вільне пересування по Зоні племен поруч із знайденням найманців з татуюванням на спинах, доводить, що США та зрадники у політичному та військовому керівництві змовились спільно у породженні та розпалюванні війни у Зоні племен. Отож, проти нас плетуть підступи не тільки США, але Каяні та Зардарі та їх клуб приспішників, який сприяє американському хрестовому походу, не зважаючи на їх заяви про те, що вони захищають нас та суверенітет нашої країни.
4. Надання Індії на національному рівні статусу привілейованої нації, а також глобальна кампанія “Aman ki Asha” також була частиною змови для породження громадської думки, яка сприяє нормалізації стосунків з Індією та переводу уваги з Індії на Зону племен.
5. Якщо цього буде не досить, то США погодились на утворення Пакистанського Фонду протидії народним хвилюванням, щоб сприяти Пакистану у подоланні усіх пов’язаних із хвилюваннями наслідків. За свої операції у Зоні племен дана стратегія відома під назвою «конфлікт слабкої інтенсивності». Це відомо під перешкоди у 2009р. Такий специфічний підхід був необхідним для забезпечення пакистанської армії широким спектром військових інструментів, необхідних для придушення хвилювань. У їх число входили вертольоти Кобра, транспортні літаки, радари, прибори нічного бачення тощо. Для нанесення великої шкоди, США забезпечили озброєні сили 70 інструкторами, які тренували армію у проведенні операцій, а також обдурили керівництво повітряних сил, провівши модернізацію 52 блоку літаків F-16, у результаті чого повітряні сили Пакистану не зможуть вистрелити і єдиної ракети без кодів, які у руках США. Таким чином, США модернізували нашу техніку тільки для того, щоб низвергнути наші озброєні сили до рівня прославленої поліції, що стоїть на варті їх інтересів.
6. Зачистка озброєних сил від тих, хто має сильні здібності та ісламські схильності, які можуть очолити озброєні сили та скерувати їх на вдоволення потреб мусульман та Ісламу. Машарраф почав зачистку з офіцерів, подібно до генерала Усмані, а генерал Каяні продовжує полювання на відьом, на прикладі маючого багато нагород бригадного генерала Алі Хана, який перший виступив проти Мушаррафа, а згодом Каяні за їх чолобиття перед Америкою. Каяні та його клуб запродажних зрадників прийняли директиву, згідно до якої лише ті офіцери, які слугували у Зоні племен, будуть допущені для проходження навчання у престижному Кветтаському командно-штабному коледжі. Тому сьогодні просунення по службі має криваву ціну у вигляді вбивства та битви проти мусульман з метою захисту хрестоносців.
Метою усієї цієї чистки є утиснення величезної стурбованості Америки поверненням Халіфату. В одному зі своїх інтерв’ю у березні 2009 року Девід Кілкуллен, радник начальника Сполученого Центрального командування США, сказав: «Населення Пакистану складає 173 мільйони осіб, він володіє 100 ядерними боєголовками, армією більшою ніж армія США…Зараз ми досягли моменту…екстремістського перевороту, перебільшить усе, що ми бачили до цього у війні з терором». У статті, оприлюдненій у New Yorker 16 листопада 2009р., він заявив: «Головною небезпекою є заколот, за допомогою якого екстремісти в озброєних силах Пакистану можуть здійснити державний переворот». Один із високопосадових осіб адміністрації Обами підняв питання про Хізб ут-Тахрір…метою якої є встановлення Халіфату. Що стосується індуської держави, високопосадова особа з індійської розвідувальної служби RAW заявив у тій самій статті: «Ми стурбовані долею ядерних боєголовок Пакистану. Ми не стурбовані муллами, які захопили владу у країні, але стурбовані вищими офіцерами пакистанської армії, які є халіфатчиками … Деякі особистості, за якими ми спостерігаємо, мають намір очолити ісламську армію».
Отож, США забезпечили грошима, технікою та логістичною підтримкою, у той час як зрадники у керівництві країни забезпечили вбивство своїх братів мусульман з боку рядових солдатів. Це план, заради втілення якого вперто працювали зрадники у військовому керівництві, таким чином, щоб вони могли спокійно об’явити внутрішні проблеми головною загрозою замість Індії. Тисячі солдатів озброєних сил Пакистану та десятки тисяч цивільних були вбиті, так само як економіці було спричинено багатомільярдну шкоду. А зрадники у керівництві озброєних сил брешуть нам, щоб приховати свою змову та свою вічну відданість американському хрестоносцю. Вони не просто брехуни, вони жалюгідні шкідники, які докладають зусиль, щоб ввести людей в оману.
Таким чином, у той час як генерал Каяні прилюдно засуджує атаки беспілотників, він приховано прохає їх підсилення. У той час як його мовчанка була приголомшливою під час пригоди в Абботобаді (тому що він брав співучасть у ній), він попереджений США, що має намір здійснити однобічні напади на Північний Вазиристан, що «Вони можуть здійснити це, але вони повинні десять разів обміркувати, бо Пакистан – це не Ірак і не Афганістан». Каяні запевняє увесь Пакистан, що він не зможе воювати проти США, але коли після пригоди на прикордонному пункті Салала під загрозою опинилось його перебування при владі, були зачинені лінії тилового забезпечення НАТО, що значно розстроїло плани США. У відповідь на це Америка замість того, щоб почати бомбити нас, звернулась до інших шляхів забезпечення через середньоазіатські республіки.
Стаття у газеті Dawn від 19 жовтня 2011р. пише, що генерал-майор Надім заявив: «Військова доктрина Індії «Холодний старт» включала у загрози конфронтацію з Пакистаном». Він також сказав, що 7 із 9 одиниць індійської армії, а також 3 ударні групи розгорнуті на кордоні Пакистану. 81% наступальних та основних баз орієнтовані проти Пакистану. За його думкою: «Ми не можемо ґрунтувати нашу стратегію на благих намірах, якими б благородними вони не були, якщо ці наміри можуть змінитися на ніч. Наша стратегія повинна ґрунтуватися на можливостях Індії». Тому ми задаємося питанням: Як може армія під керівництвом Каяні усього через декілька тижнів після заяви генерала Надіма прибрати Індію з позиції головної загрози? Хіба вони не ті, про яких сказав Аллах ﷻ:
وَإِذَا لَقُوا الَّذِينَ آمَنُوا قَالُوا آمَنَّا وَإِذَا خَلَوْا إِلَىٰ شَيَاطِينِهِمْ قَالُوا إِنَّا مَعَكُمْ إِنَّمَا نَحْنُ مُسْتَهْزِئُونَ اللَّهُ يَسْتَهْزِئُ بِهِمْ وَيَمُدُّهُمْ فِي طُغْيَانِهِمْ يَعْمَهُونَ أُولَٰئِكَ الَّذِينَ اشْتَرَوُا الضَّلَالَةَ بِالْهُدَىٰ فَمَا رَبِحَت تِّجَارَتُهُمْ وَمَا كَانُوا مُهْتَدِينَ
«Коли вони зустрічають віруючих, то кажуть: «Ми увірували». Коли ж вони залишаються наодинці зі своїми дияволами, вони кажуть: «Воістину, ми з вами. Ми лише глузуємо». Аллах поглузує над ними та збільшить їх беззаконня, у якому вони скитаються усліпу. Вони – ті, які купили оману за вірне керівництво. Але угода не принесла їм користі, і вони не пішли прямим шляхом». (2:14-16).
Б. Політичні викладки: Чинники, які сприяють відновленню істинної ролі озброєних сил у справі служби Ісламу та мусульманам.
Б1. Що стосується положення ворожих країн у регіоні, то американська хватка над Афганістаном та усім регіоном повністю залежить від Пакистану, його логістичної підтримки, розвідки і професійних та компетентних озброєних сил. Розуміючи, що без встановлення контролю над озброєними силами Пакистану, вона не набуде успіху у своїх цілях, Америка побудувала політику для схилення на свій бік агентів у військовому та політичному керівництві Пакистану. Це було досягнуто за допомогою постійних контактів військових та політичних офіційних осіб Америки, так само як за допомогою програм навчання військових з боку іноземних сил, через які Америка виявляє найбільш схильних до впливу військових. Тому американська хватка над регіоном ламка і може бути скасована у раховані години, якщо до влади у Пакистані прийде щире керівництво.
Що стосується Індії, то її правління також є ламке з тенденцією до колапсу. Вона заснована на фанатизмі до такого ступеню, що у ній присутнє багата кількість сепаратистських груп, які бажають розділення Індії. Вона не здатна гарантувати безпеку та процвітання неіндусам і, навіть , індусам нижчих каст. Індійська держава є енергозалежною від величезних газових та нафтових ресурсів мусульманських земель і від Пакистану для їх транспортування.
Б2. Усі стратегія США у регіоні побудована на тому, що Пакистан повинен бути поступливим та підкореним. США залежить від Пакистану у питанні входження до центрально-азіатських республік, потребує Пакистану для стабілізації ситуації в Афганістані, а також потребує Пакистану для того, щоб здійснити підсилення Індії. У силу свого розташування та явної сили, Пакистан є реальною регіональною супердержавою, чия скерованість визначає сценарій розвитку подій у регіоні. Тому виникнення у регіоні мусульманської держави, заснованої на Ісламі як на об’єднуючому чиннику, замість вузького націоналізму, кардинально змінить регіональний розвиток. Іслам є об’єднуючою силою для мусульман Південної та Центральної Азії, яка складає кількість більше півмільярда осіб, 200 мільйонів із яких живе у самій Індії. Індія охоплена з флангів мусульманами Пакистану та Бангладеш. Пакистан також може стримувати вихід Індії до Аравійського моря. Окрім цього, торгівельні шляхи, а також шляхи постачання енергоресурсів Індії проходять через землі мусульман. Сукупна кількість солдатів в озброєних силах Ісламської Умми досягає 6 мільйонів осіб, у той час як в Індії усього 1 мільйон солдатів. Заклик до Халіфату поширюється через Центральну та Південну Азію, отож присутня платформа для повторного об’єднання мусульманських земель.
Б3. Присутні численні неворожі країни у регіоні, які обурені американською агресією на своїх кордонах. Вони також схильні до доступу до величезних ресурсів мусульманських земель.
Б4. Озброєні сили Пакистану складають 617000 солдатів регулярної армії та 513000 резервістів, 304000 осіб перебувають у військах подвійного призначення та 20000 слугують у Підрозділі стратегічного планування. Також варто відзначити, що Пакистан має величезне та у своїй більшості молоде населення, що значно збільшує число придатних для служби в армії чоловіків до десятків мільйонів.
В. Вимагання законів шаріату, пов’язані з обов’язками озброєних сил у звільненні людства від пригноблень правління куфру.
В1. Політична орієнтація головнокомандувача озброєними силами, Халіфа, буде цілком відмінна від сьогоднішніх політичних рабів Америки. Опіка держави, її політичні дії, дискурс ЗМІ і військові дії будуть спрямовані на досягнення трьох ключових цілей по зовнішній політиці:
Перше: Халіф буде знаходитися з ворожими немусульманськими державами у стані війни. Це нації, як окупували ісламські землі або вчинили подібні акти агресії. Халіфат спрямує ресурси Умми на визволення ісламських земель, таких як Кашмір та Палестина. Він також зменшить загрозу з боку ворожих держав за допомогою усунення присутності їх баз, посольств і персоналу у мусульманських землях. Він розірве усі політичні і військові контакти з ворожими державами, які використовують ці контакти, щоб наказувати своїм агентам у військовому і політичному керівництві і вести роботу над набуттям нових. Як це було в минулому, Халіфат не піде на компроміс у цьому питанні, навіть якщо будуть потрібні десятиріччя , щоб досягти цього, подібно до того, як це мало місце при звільненні мечеті Аль-Акси від хрестоносців.
Друге, Халіфат буде розглядати сьогоднішні мусульманські держави як об'єкт об'єднання, тобто Халіфат є єдиною державою для усіх мусульман і Умма зобов'язана вхопитися за Халіфа у виконанні Ісламу. З перших часів встановлення, Халіф буде працювати над усуненням кордонів між мусульманами і створенням єдиних озброєних сил, єдиної державної скарбниці і єдиного громадянства для рясної і ресурсомісткої Умми. А Хізб ут-Тахрір як єдина у світі глобальна ісламська партія, що працює над встановленням Халіфату, мобілізується з повною енергією для сприяння Халіфу у цьому.
Третє, Халіф встановить відносини з неворожими немусульманськими державами з метою несення заклику до Ісламу всьому світові, подібно до того як чинив подібним чином Халіф на протязі більше тисячоліття. Метою цієї Умми, Умми Останнього Посланця до людства, Посланця Аллаха ﷺ є несення священного послання Ісламу всьому світові. На протязі віків існування Халіфату, вона була факелом світла і істинного шляху для всього людства.. Вона встановлювала стандарти правління, справедливості, розквіту, знання і безпеки більше тисячоліття. Вона постійно прагнула розповсюдити Іслам, усуваючи несправедливість вигаданого людиною правління над людьми. Її озброєні сили привітно зустрічалися народами, адже вони не були колоніальними грабіжниками, які грабували і мародерствували, вони були праведними моджахедами, які прагнули піднести слово Аллаха ﷻ. У той час люди приймали Іслам натовпами, бачачи його практичне застосування подібно до того, як це робити наші пращури у часи першого відкриття наших земель перед Ісламом. Тому Халіфат буде шукати держави, піддатливі до прийняття Ісламу, встановлюючи з ними відносини, включаючи економічні, торговельні, добросусідські і культурні зв’язки. Він буде використовувати ці відносини, щоб розкрити їм несправедливість капіталізму, а також утискування і експлуатацію, яку він породив по всьому світові.
Він подасть їм Іслам у яскравому і практичному вигляді, так само як закликає їх громадян переїхати у Халіфат і насолоджуватися благами Ісламу. Усе це є прелюдією перед закликом суспільств увійти до Халіфату або чинити джихад, щоб усунути фізичні перепони відкриттю даних земель Ісламу. Джихад не є напад на членів суспільства, але є війна виключно з озброєними силами, з жорсткими законами, що перешкоджають завданню шкоди громадянським. Ці закони були знаком мужності на поле бою на протязі віків стрімкого і значного розширення.
Таким чином, Халіф персонально буде керувати справами озброєних сил, створивши злиття між політичним баченням і військовими активами. Він буде вдаватися до політичних маневрів, щоб ізолювати та послабити своїх ворогів за допомогою дій світового масштабу. Тому введення військ буде відбуватись згідно із зовнішніми загрозами та потребами, а не через причину надуманих та штучно створених внутрішніх факторів з метою вислужитися перед Америкою. Окрім цього, будучи політиком та державною особою, Халіф не обмежений межами військового мислення, і також буде практикувати політичні засоби, щоб підсилити боєздатність армії у реалізації цілей.
Хізб ут-Тахрір прийняв у своїй книзі «Введення до конституції» статтю наступного змісту:
«Стаття 65: Халіф є головнокомандуючим армією, він призначає начальника генерального штаба, генералів бригад, а також командирів дивізій. Генерали та командири, у свою чергу, призначають решту офіцерів армії. Члени генерального штабу призначаються, згідно з їх військовою просвітою, начальником генерального штабу».
Далі у цій статті уточнюється, що Джихад є обов’язком кожного мусульманина, але управління джихадом відноситься тільки до Халіфа і нікого іншого. Халіф може призначити кого-небудь, щоб він керував джихадом від його імені у тому, що надано йому в обов’язок доти, доки він перебуває під його наглядом та управлінням. Але надання йому повної незалежності без якогось спостереження та управління заборонено».
Що стосується розгортання військ, то це оговорено у статті 66:
«Стаття 66: Усі армійські підрозділи представляють собою єдину армію зі спеціально визначеними місцями дислокації – військовими таборами. Частина таборів дислокується у різних провінціях (вілаятах). Друга частина у стратегічно важливих регіонах, а деякі військові табори є постійно мобільними, будучи ударними силами. Усі ці армійські підрозділи організуються у групи. Кожна така група отримає ім’я армії з присвоєнням номеру. Так, наприклад, перша, третя армії. Також вони можуть носити назву відповідної провінції (вілаяту) або області (імалату).
Далі у цій же статті вказано : «Це відноситься до правила «Те, що необхідно для виконання обов’язкового …», якщо це необхідно для захисту території, подібно розміщенню армії на кордонах та встановленню баз у різноманітних стратегічних місцях для захисту території і т.д.».
В2. Що стосується витрат на озброєні сили, то Халіф покладе край традиційному конфлікту поміж витратами на медицину і освіту та оборону. Економіка Халіфату – це не економіка соціалізму, так само яке не економіка капіталізму. А, отже, він утворить величезні прибутки, необхідні для усіх обов’язків, покладених на Халіфат, без вагань отримання прибутків та фінансового росту. Халіфат перебудує отримання прибутків державою згідно до законів шаріату для прискорення індустріалізації, яка є попередньою умовою для військової переваги та завершення технологічної потреби в інших країнах. Халіфат стане отримувати величезний прибуток з громадської власності, такої як енергоносії та державних кампанії, подібно організаціям по побудові масштабних проектів та важкої промисловості. Він накладе закят на індустрію та харадж на сільське господарство, і покладе край пригноблюючим податкам на прибуток та продажі, які скували економічну активність. Він також відмовиться сплачувати відсоткові позики колоніалістам та іншим, які складають третину витрат Пакистану у вигляді обслуговування кредитів, з урахуванням того, що позики були сплачені декілька разів у вигляді відсотків. І якщо цього буде не досить для виконання обов’язків, то він звернеться з проханням благодійних пожертвувань та позик до народу або вдасться до надзвичайного податкообкладання на багатство. Проте це торкнеться лише тих, хто задовольняє свої основні та другорядні потреби.
Окрім цього, утворити сильні озброєні сили, які прагнуть до військової переваги, мається на увазі індустріалізацію та технологічні інновації, які стимулюють усю економіку. Цей феномен спостерігався у сучасний час у західних націй, включаючи Америку. У минулому, Халіфат був світовим лідером у технологічному розвитку та наукових знаннях, знаходячись у цьому плані попереду на десятиріччя, а іноді і на сторіччя від найближчих суперників. Халіфат був першовідкривачем у винаході зброї, морських технологій та прийомах ведення війни. Усе це сприяло йому у перетворення на світового лідера без будь-яких суперників протягом сторіч. У майбутньому Халіфат з волі Аллаха також буде вживати рішучих заходів для того, щоб знов стати головуючою державою для несення Ісламу усьому людству. Отож, однією з частин цих зусиль стане те, що він припинить технологічну залежність від Заходу та сконцентрується на потужній індустріалізації і питанні наукових досліджень.
Хізб ут-Тахрір описав дане положення у книзі «Введення до Конституції» наступною статтею:
«Стаття 69: У наявності армії у повній мірі повинно бути озброєння, оснащення, техніка, необхідні приналежності та боєприпаси, які дають можливість виконувати своє задачу як ісламської армії».
Далі до цієї статті приводяться «Доказом цьому є наступні слова Аллаха ﷻ:
وَأَعِدُّوا لَهُم مَّا اسْتَطَعْتُم مِّن قُوَّةٍ وَمِن رِّبَاطِ الْخَيْلِ تُرْهِبُونَ بِهِ عَدُوَّ اللَّهِ وَعَدُوَّكُمْ وَآخَرِينَ مِن دُونِهِمْ لَا تَعْلَمُونَهُمُ اللَّهُ يَعْلَمُهُمْ ۚ وَمَا تُنفِقُوا مِن شَيْءٍ فِي سَبِيلِ اللَّهِ يُوَفَّ إِلَيْكُمْ وَأَنتُمْ لَا تُظْلَمُونَ
«Приготуйте проти них скільки зможете сили та бойових коней, щоб устрашити ворога Аллаха і вашого ворога, а також тих, яких ви не знаєте, але яких знає Аллах. Щоб ви не використали на шляху Аллаха, вам буде повернуто сповна, і з вами не вчинять несправедливо». (8:60)
Тому підготовка до битви є обов’язком і ця підготовка повинна бути відкритою, для того, щоб устрашити ворогів та лицемірів серед підданих. Аллах ﷻ говорить «щоб устрашити» і це є іллятом для приготування. Підготовка не буде повною, доки не буде виконана причина, через яку вона була вменена, яка полягає в устрашінні ворогів та лицемірів. Отож, обов’язковим є забезпечення армії усім необхідним озброєнням та оснащенням, щоб виникло устрашіння і, що більш важливе, гарантія того, що армія здатна виконувати свою місію, якою є джихад несення заклику до Ісламу».
В3. Що стосується навчання армії, то оскільки Халіфат прагне стати головуючою державою у світі для несення Ісламу усьому людству з першого дня, то він буде виховувати у ній усі необхідні навички від військової кваліфікації до ісламської усвідомленості. Програма навчання армії не буде опиратися на іноземних інструкторів із ворожих держав, які використовують подібне навчання як можливість вселити страх перед іноземною державою, так само як вивчити військову тактику та стратегію, застосовану мусульманами. Також важливим є наявність ісламської усвідомленості для правильної мотивації як у битві, так і в закріпленні перемоги, у вигляді заручення підтримкою націй знов відкритих земель перед Ісламом і його справедливістю. Тому у представників усіх видів озброєних сил буде ясність у тому, що Халіфат не є колоніальною державою, яка вбиває цивільних, а після узурпує ресурси. Навпаки, Іслам є милістю для усього людства, і Халіфат буде захищати громадян знов відкритих земель, так само як він робить це по відношенню до решти своїх громадян. Насправді, протягом усієї історії пригноблені звертались до армій мусульман з тим, щоб вони звільнили їх, тому що із них йшла справедливість.
Хізб ут-Тахрір пише у книзі «Введення до Конституції»:
«Стаття 67: Армія повинна мати максимально високу професійну підготовку, високий інтелектуальний рівень, а також кожна людина в армії повинна отримувати ісламську просвіту, яка дозволяє йому розуміти Іслам, хоча б у загальній формі».
Далі у статті 68 пишеться:
«Стаття 64: Кожний табір повинен бути забезпеченим достатньою кількістю офіцерів, які мають високі військові знання та досвід планування та здійснення військових операцій. А також, у цілому, в армії повинна бути максимальна кількість таких офіцерів».
В4. Стосовно комплектації озброєних сил людським ресурсом, варто відзначити, що ця Умма – Умма джихаду та несення Ісламу усьому людству. Вона описувалась як така, що скасовувала тиранію та пригноблення від людей. Усе суспільство буде переорієнтовано у межах цих цілей як головних обов’язків. Хізб ут-Тахрір описав дане положення у книзі «Введення до Конституції» наступною статтею:
Стаття 62: Джихад є обов’язком мусульман. Згідно з цим військова підготовка є обов’язковою. Кожний мусульманин чоловік, який досяг 15 років, повинен пройти військову підготовку та бути готовим до джихаду. Стосовно набору в армію для служби у постійній армії, то це є колективним обов’язком (фарз кіфая).
Також сказано у статті 63:
«Стаття 57: Армія складається із двох частин – регулярної частини військ, солдати якої отримують зарплату із бюджету держави подібно до державних службовців, і резервної частини військ, до яких відносяться усі мусульмани, здатні носити зброю».
Довідка: для ознайомлення з доказами із Корану та Сунни згаданих статей звертайтесь до книги «Введення до Конституції». Для ознайомлення з самим статтями перейдіть за посиланням: http://htmediapak.page.tl/policy-matters.htm
Г Стратегія: Перетворення озброєних сил в ісламську суперсилу
Г1. Халіф як політичний лідер та головнокомандуючий армією скерує озброєні сили до виконання своєї ролі у захисті Умми від ворожих не мусульманських держав, об’єднавши усі мусульманські країни в єдину державу та понісши Іслам усьому людству.
Г2. Необхідно припинити будь-яку технологічну залежність від ворожих держав, встановивши програму по швидкій індустріалізації для оволодіння військовою перевагою, підтримуваною переважною економічною системою, яка забезпечує державу великими прибутками для витрачання на обов’язки , поставлені Халіфату.
Г3. Необхідно припинити будь-яку залежність від ворожих держав у питанні навчання озброєних сил шляхом утворення внутрішніх можливостей для реалізації цього. Також необхідно встановити програми по розвитку ісламської усвідомленості в озброєних силах. Варто припинити усі контакти з офіційними особами ворожих держав та усі подібні стосунки на кшталт спільних навчань, співпраці розвідувальних служб та контактів поміж військовими відомствами.
Хізб ут-Тахрір
вілаят Пакистан
21 Рабі ус-Сані 1434 р.х.
4 березня 2013
