بسم الله الرحمن الرحيم
(Переклад)
Хвала Аллаху, благословення та мир Посланцю Аллаха ﷺ, його сім'ї та сподвижникам (р.а.).
Пане Шавкат Мірзійоєв, у своєму виступі на 46-й сесії Ради ООН з прав людини у 2021 році Ви заявили: «У рамках впровадження національного механізму запобігання тортурам ми продовжимо суворо припиняти всі форми тортур, нелюдського або принижуючого гідність поводження. Такі злочини не мають терміну давності. Ми маємо намір ратифікувати Факультативний протокол до Конвенції проти катувань». І відомо, що уряд Узбекистану приєднався до цієї угоди та зобов'язався захищати народ Узбекистану від катувань.
У тому ж році Ви підписали нову постанову «Про вдосконалення системи запобігання тортурам». З цією метою було організовано курси навчання у сфері боротьби з тортурами для осіб, які здійснюють оперативне розслідування, дізнання, оперативно-розшукові та попередні слідчі заходи, а також для працівників установ з виконання покарань. 19 липня 2023 року в Ташкентській області відбувся навчальний курс на тему «Підвищення професійних навичок працівників державних органів у зв'язку з підготовкою шостої періодичної доповіді Республіки Узбекистан про виконання Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання». За повідомленням прес-служби Верховного суду Республіки Узбекистан, сьогодні Узбекистан ратифікував понад вісімдесят міжнародних документів у сфері прав і свобод людини. У зв'язку з цим усередині країни було проведено безліч зустрічей та семінарів, а також ухвалено відповідні рішення.
Незважаючи на вжиті заходи та рішення щодо забезпечення прав і свобод громадян Узбекистану, 4 січня 2024 року співробітники внутрішніх справ у взаємодії зі Службою державної безпеки (СДБ) на світанку увірвалися до будинків деяких наших братів, які проживали у місті Ташкент. Особи, що піддалися обшукам, є членами Хізб ут-Тахрір і раніше, в 1999–2000 роках, вже були засуджені і провели в місцях позбавлення волі величезні терміни (близько 20 років). Декого з них затримали із застосуванням грубої сили з боку співробітників спецназу в масках. Після цього затриманих привезли до будівлі міністерства внутрішніх справ, де вони зазнали найжорстокіших тортур.
9 травня цього року в Шейхан-Тахурському районі Ташкента розпочався суд над цими 23 віруючими, під час якого вони розповіли судді про тортури, яких зазнали. Зокрема, знущання з них складались:
1) Доставивши затриманих у відділення внутрішніх справ, їм на голови одягли мішки та протягом двох днів чинили на них тиск, включаючи тортури, які в один із днів тривали з 2-ї години дня до 6 години ранку.
2) Затримані були примушені до підписання зізнань, які були заздалегідь підготовлені слідчими органами для того, щоб згодом вони лягли в основу обвинувального висновку. Як елементи тиску, зокрема, використовувалося таке:
а) Якщо хтось відмовлявся підписати визнання, йому погрожували тим, що приведуть його дружину у відділення внутрішніх справ, де її буде зґвалтовано.
б) Одному із затриманих погрожували тим, що його син, який навчається за кордоном, буде доставлений до Узбекистану за допомогою посольства.
в) До відділення був доставлений син іншого із затриманих, де після цього на його батька чинився тиск, що якщо батько не підпише визнання, то його сина буде ув'язнено.
г) Іншого затриманого до початку слідства піддали допиту, який супроводжувався катуваннями електричним струмом.
Відомо, що конституція та законодавство Узбекистану суворо забороняють довільні арешти та затримання. Проте державні органи й досі продовжують цю практику. І це незважаючи на відсутність будь-яких речових доказів, що підтверджують вину вищезазначених заарештованих у Ташкенті осіб, а також незважаючи на відсутність потерпілих. Проте їх все одно безпідставно заарештували. Хоча Республіка Узбекистан ратифікувала Конвенцію ООН проти катувань, активісти Хізб ут-Тахрір зазнавали жорстоких тортур. Під тиском слідчих їх змусили дати свідчення. Згодом усім затриманим вручили підозру за ст. 159 та ст. 244 Кримінального кодексу Узбекистану. Саме ці статті застосовувалися проти членів Хізб ут-Тахрір за часів Карімова.
Тут виникає природне питання:
Чому режим Узбекистану дозволяє собі заарештовувати та катувати громадян, які кажуть: «Господь мій — Аллах», — думають лише про добре і живуть на благо своєї країни, громадян та суспільства?
У той же час влада дозволяє злочинцям і лиходіям поширювати корупцію, грабежі та руйнування в країні за повної свободи та невимушеності. Чому так відбувається? А як же голосні гасла «свобода думок і переконань» і «думка проти думки, ідея проти ідеї...»?
Те, що сталося і відбувається в Узбекистані, підтверджує інтелектуальну поразку світського режиму, а також факт того, що нинішні можновладці йдуть по стопах ката Карімова… Інакше чому режим повертається до арештів та катувань членів Хізб ут-Тахрір, які провели понад двадцять років свого життя у в'язницях Узбекистану? І чому режим бреше та фабрикує необґрунтовані звинувачення?!
Переслідування та засудження когось просто за думки та переконання не є чимось новим для народу Узбекистану. Мусульмани Узбекистану звикли до цього з часів режиму Карімова, який міг зробити винною будь-яку невинну людину. Але що вражає, так це прихильність лідерів нинішнього режиму шляху колишнього тирана, що триває, на тлі їхніх заяв, що вони не дотримуються «політики репресій і придушення голосів»!
Нижче ми наводимо список імен наших братів, яких судять у Шейхан-Тахурському районі Ташкента:
1) Якубов Муроджон Нігматжанович.
2) Абзалов Махмуд Дадабоєвич.
3) Агламов Ісамітдін Джалалович.
4) Хікматов Фахрітдін Шарафович.
5) Фазільбеков Давронбек Улугбекович.
6) Ахунджанов Умід Абдурахімович.
7) Мамуров Ділмурод Мухтарович.
8) Тулаганов Мірзохіт Мірвохідович.
9) Мірзахмедов Машраб Шамілевич.
10) Гафур БахтіярТалатович.
11) Миртолібов Абдураззак Абдупаттахович.
12) Ашрапов Садріддін Салохіддінович.
13) Алімухаммедов Азіз Агзамович.
14) Мірзахметов Отабек Абдухалілович.
15) Рахматов Анвар Саматович.
16) Юлдашев Анварджон Сабітович.
17) Нізомов Мурат Тахірович.
18) Камалов Хайрулла Абдуллаєвич.
19) Махмудов Ділмурод Рахімович.
20) Абдуллаєв Забіхулла Халілуллаєвич.
21) Абдурахманов Шавкат Абдурашитович.
22) Рахімов Ібодулло Рахманович.
23) Шамсієв Олім Туляганович.
А також ми наводимо список членів Хізб-ут-Тахрір, несправедливо заарештованих у Ташкентській, Андижанській, Кокандській, Каршинській та Самаркандській областях. Вони були доставлені до Ташкента і також перебувають під слідством:
1) Мусаєв Шукрулло Садуллаєвич.
2) Салімов Ділшад.
3) Тохтасінов Абдулхамід.
4) Мухаммедов Мухаммадджон.
5) Масалієв Равшан.
6) Омонтурдієв Абдугаффар.
7) Теміров Торакул.
8) Ергашев Хуршид.
9) Хімматов Отабек.
10) Азізов Бахтіяр.
11) Хакімов Бахтіяр.
12) Йолдошев Камаль.
13) Разіков Бабур.
14) Абдуррохманов Анвар.
15) Тагаєв Шавкат.
16) Арабов Улугбек.
Ми вкрай занепокоєні долею згаданих осіб, знаючи про катування та тиск, які вони зазнають під час слідства.
Хізб-ут-Тахрір не є терористичною організацією, і партія, що діє більш ніж у п'ятдесяти країнах протягом більш ніж сімдесяти років з моменту свого заснування, не була викрита у вчиненні будь-яких актів насильства чи диверсій. Минуло понад двадцять п'ять років з того часу, як влада Узбекистану оголосила війну Хізб ут-Тахрір. Незважаючи на всі жахливі злочини, жорстокі вбивства та катування, що нерідко призводили до смерті, а також десятиліття тюремного ув'язнення, за якими стояла група злочинців з узбецьких силових структур, жоден випадок насильства або саботажу з боку Хізб ут-Тахрір щодо співробітників силових органів не був зафіксований і тим паче доведений!
Включення Хізб ут-Тахрір до списку терористичних організацій Узбекистану є абсолютно необґрунтованим, і навіть грубою помилкою. Тому ми вимагаємо від Духовного управління мусульман Узбекистану, Комітету у справах релігій, правоохоронних органів та інших офіційних осіб сприяти прийняттю рішення про виключення Хізб ут-Тахрір зі списку терористів!
Загальновідомо про зниження рівня злочинності у тих регіонах, де проживали ці чисті, праведні та благочестиві люди, яких зараз несправедливо та агресивно судять. Адже саме вони донесли ісламський заклик до байдужих злочинців і злодіїв, внаслідок чого, з милості Аллаха, вони змінили свій спосіб життя і перетворилися на праведних людей.
Ті, кого судять, ставлять інтереси та безпеку народу Узбекистану вище власних інтересів та особистої безпеки!
Ті, кого сьогодні судять, це люди Віри, далекі від краплі лицемірства, проголошують істину і не бояться осуду нікого, крім Аллаха. Це ідейні люди, які дотримуються правильної методології.
وَمَنْ أَحْسَنُ قَوْلًا مِمَّنْ دَعَا إِلَى اللَّهِ وَعَمِلَ صَالِحًا وَقَالَ إِنَّنِي مِنَ الْمُسْلِمِينَ٣٣
«Чиї слова прекрасніші за слова того, хто закликає до Аллага, робить добро й говорить: «Воістину, я — один із відданих Йому»?» (41:33).
Чому сьогодні праведні та чисті змушені залишати батьківщину та їхати за кордон, рятуючись від несправедливості, тюремного ув'язнення та вбивств?!
Ми говоримо пану Шавкату Мірзійоєву:
Всі члени Хізб ут-Тахрір, які перебувають у в'язницях Узбекистану, які зараз перебувають під судом і слідством, а також ті, хто змушений жити у вигнанні, є невід'ємною частиною мусульман Узбекистану. Аллах надав їм повне право висловлювати свою думку на благо цієї країни та її народу... Більше того, коли Ви вступили на пост президента, Ви склали присягу на тих конституційних засадах, які підтвердили право на вираження думки та свободу поклоніння. Таким чином, режим практично не виконав ні наказу Аллаха, ні ці конституційні рамки!
На закінчення ми вимагаємо:
1) Зняття з Хізб-ут-Тахрір статусу «терористичної організації».
2) Негайного звільнення всіх затриманих серед членів Хізб ут-Тахрір, які незаконно утримуються у в'язницях Узбекистану, деякі з яких перебувають під вартою ось вже двадцять п'ять років.
3) Зняття всіх звинувачень із членів Хізб ут-Тахрір, яких сьогодні судять у Ташкенті, їх звільнення, а також виявлення та притягнення до відповідальності тих, хто їх катував та утискував.
4) Припинення слідства за усіма кримінальними справами щодо членів Хізб ут-Тахрір.
5) Припинення кримінального переслідування членів Хізб ут-Тахрір, які перебувають у розшуку, включаючи тих, хто був змушений залишити країну.
29 Зуль-хіджа 1445 р.х. Хізб ут-Тахрір/Узбекистан
05.07.2024 г.
