Прес-реліз по конференції «Рятувальне коло – правильне ісламське бачення»

З нагоди трагічної дев’яносто третьої річниці зруйнування Халіфату, Хізб ут-Тахрір провів у суботу 4 Раджабу 1435 року (3 травня 2014 року) всесвітню конференцію, на яку з’їхалися шановані мислителі і політики з Судану і країн Арабської весни, щоб надати правильне ісламське бачення у країнах Арабського світу і Судану. Конференція відбулася під заголовком: «Рятувальне коло – правильне ісламське бачення для рішення проблем Судану без регресу Арабської весни».

Конференцію відкрив амір Хізб ут-Тахрір, видатний вчений Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта з промовою, у якій він торкнувся заслуг суданців перед Ісламом з часів праведного халіфа Усмана (р.а.), згадав про їх боротьбу проти англійських окупантів, які знаходилися шістдесят років з 1896 по 1956 роки. Потім відзначив, що на заміну прямому колоніалізму прийшов непрямий політико-просвітницький колоніалізм і гнилі капіталістичні цінності, які виразилися відокремленням півдню Судану від його північної частини.

Також торкнувся діалогу, який проводиться в Судані за підбурювання Америки і її агентів для пошуку компромісного рішення, що приводить до протилежного тому, що в релігії. Він відзначив, що рішення нашим проблемам не є чимось невідомим, як і не є теорією, віддаленою від реальної дійсності. Навпаки, це рішення прописане у Книзі Всевишнього Аллаха, Сунні Посланця Аллаха ﷺ і підтверджено одностайністю благородних сподвижників (р.а.).

У завершення своєї промови амір нагадав три історичні події у цьому благородному місяці Раджаб, у якості повчання для кожної свідомої і розумної людини. Перша – це «Ісра ва Мірадж» (Подія нічної подорожі і вознесіння). Друга – це дозвіл Аллаха розпочати пошук допомоги (Таляб ан-Нусра) для встановлення ісламської держави. Ці дві події осяяли світ з дозволу і милості Аллаха. Що стосується третьої події, це – настання темряви вслід за світлом, коли англійці влаштували змову зі своїми агентами з числа арабських і турецьких зрадників проти Халіфату в Стамбулі і зруйнували його. Потім розчленували наші країни на мізерні шматочки, внаслідок чого почали випадати одне за одним нинішні лиха і трагедії. У довершенні звернувся до мусульман із закликом розсіяти цю нещасну темряву і повернути світло Халіфату.

Доповідачі конференції пролили світло на ситуації в Єгипті, Ємені, Сирії і Тунісі до і під час революцій Арабської весни і на положення, які склалися у країнах після них. Також було зачитано доповідь про Судан, де освітлювалися проблеми Судану і запропоновані рішення. У завершенні були озвучені істинні і правильні рішення великої ідеології Ісламу, які представив центральний інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір. Учасники конференції підсумували наступні питання:

1 –Чому спалахнули Арабські революції і що вони дали?

Революції арабської революції спалахнули з бажанням змінити похмуру дійсність і деспотичний режим правління після того, як терпіння умми луснуло у відношенні її диктаторських правителів-узурпаторів. Тому гаслом революцій було: «Народ бажає зміни режиму».

Ці революції вирізнилися вимаганням Ісламу, навіть якщо розуміння деяких не було повноцінним. Вони ознаменувалися благословенними п’ятничними днями «Джума». Площі революцій стали свідками спільних намазів, на здійснення яких збиралися мільйони мусульман, готових жертвувати найдорожчим – власними душами. Усе це гармонійно співвідносилося з величною доктриною, яку вони сповідують.

Ці революції зруйнували бар’єр страху в Умми, яка кинулася голими грудями на кулі гнобителів.

Системи не змінилися, навіть якщо були усунуті перші особи правлячого режиму зі своїх престолів.

2 –Як були вироджені революції Арабської весни (рецидив революції)?

Безбожний Захід (Америка і Європа), який тримає під контролем найбільш сильний клас умми, а саме збройні сили, зміг зобразити себе прибічником революцій. Однак за лаштунками він робив усе, щоб звернути революції від їх ісламського вектору і виставити ці революції в образі прориву у вимозі демократії через голоси своїх агентів з числа секуляристів, лібералів та інших.

Старі режими правління повернулися під новими масками. Військові в Єгипті повернулися, а разом з ними і минула гвардія, після того як вплутали прибічників поміркованого Ісламу в демократичну гру і провалили їх. Що стосується Тунісу, то його помірковані ісламісти відкрито погодилися з відділенням Ісламу від правління і політики, ставши бородатими секуляристами у владі.

3 – Стійкість революції у Сирії:

Із самого свого початку сирійська революція зосереджувалася на ісламській доктрині. Вона почала з виходом масових демонстрацій з мечетей. З перших своїх днів ісламська революція Шаму вимагала ісламській халіфат, що змусило Захід, зокрема Америку відчувати побоювання, а також негласно або непрямо радити злочинному режиму вчинити як можна більше масових вбивств. Хоча перед публікою робила вигляд, що підтримує революцію. Хізб ут-Тахрір викрив ці ігри Америки і її агентів перед повсталим народом, що посилило рішучість революціонерів і стійкість усі ці роки. Америка і досі продовжує мобілізовувати своїх агентів всередині і за межами Сирії для того, щоб повалити революцію. З дозволу Аллаха, члени Хізб ут-Тахрір і далі будуть зміцнювати революціонерів та муджахідів, викриваючи ігри Заходу, а також продовжить свою наполегливу діяльність по відновленню ісламського образу життя.

4 – Справжність реформаторства в Судані:

Американська адміністрація старалася зберегти режим правління у цілях довершення плану з розчленування Судану шляхом переговорів і діалогів, а потім прийняття компромісної конституції.
Суданський уряд отримав урок із того, що сталося в Єгипті і розпочав копіювання туніської моделі, яка передбачає внесення світськості (секуляризму) і віддалення Ісламу. Тому заклик до діалогу з прийняття компромісної конституції робив акцент на світськості і ділення Судану в формі федералізації. Як це відбувається в Ємені.

5 – Коло порятунку для Судану та ісламської умми, а також усього світу загалом:

Перше: Усвідомлення тієї істини, що невіруючий імперіаліст; Америка, Росія і Франція є ворогом і його слід зупинити від гри долями і багатствами мусульман.

Друге: Рятувальне коло для мусульман, а за ними і для всього людства загалом, уособлюється у виконанні систем і законів Ісламу над людьми у затінку держави Другого Праведного Халіфату, час якого прийшов.

Третє: Ісламська доктрина говорить про хибність ідей діалогу на неісламській основі і невірності секуляризму, громадянської держави, компромісної конституції і федеративної форми правління.

Четверте: Обов’язком ісламської умми слугує прийняття ідей ісламської держави Халіфат, ісламської конституції і єднання усіх мусульманських країн під владою халіфа.

П’яте: Правильний шлях змінення полягає у слідуванні шляху Пророка ﷺ. Для цього уммі необхідно підтримати Хізб ут-Тахрір. Це згуртування, яке веде свою діяльність на основі Ісламу і відчуває складності суспільного життя шляхом ідеологічної і політичної боротьби, прагнучи до утвердження базових опор ісламської держави – ідеологію з усіма витікаючими з неї законами і рішеннями, достатній кадровий ресурс (державних мужів), громадська думка, сформована із загального розуміння і підтримка з боку щирих володарів сили і захисту. Таким чином умма зможе перехопити рятувальне коло свого порятунку і встановити державу Ісламу – Халіфат.

Хізб ут-Тахрір виробив детальну конституцію, де кожна стаття основується на шаріатських доказах і запропонував її уммі для дослідження, обговорення і прийняття її, а також прилучення до роботи хізбу по утвердженню цієї конституції в реальному житті суспільства і держави.

وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنْكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الأرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِنْ قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَى لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُمْ مِنْ بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْنًا يَعْبُدُونَنِي لا يُشْرِكُونَ بِي شَيْئًا وَمَنْ كَفَرَ بَعْدَ ذَلِكَ فَأُولَئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ

«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він обов’язково зробить їх намісниками на землі, подібно до того, як Він зробив намісниками тих, хто був до них. Він обов’язково обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55).

Ібрахім Осман
Офіційний представник Хізб ут-Тахрір в Судані