Хвала Аллаху, Який звеличив нас Ісламом, вшанував нас Кораном і зробив нас послідовниками найкращого з творінь!
Мир і благословення наставнику предводителів, а також його родині, сподвижникам і усім, хто пішов його прямим шляхом і послідував його Сунні до Судного дня!
Шановні гості, Ас-саляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух!..
Будь-хто, бажаючий визначитися з позицією чи висловити свій погляд відносно якогось питання, неодмінно повинний відштовхуватися від своїх інтелектуальних переконань, основаних на доктрині, у яку він вірить у своєму житті, і рухатися накресленим цією доктриною шляхом. В основі мусульманин вірить у те, що немає нікого гідного поклоніння, окрім Аллаха. І що Аллах послав Мухаммада ﷺ з посланням, яке регулює людське життя таким чином, який піднімає людину з темряви тваринного життя до висот людської досконалості, щоб вона стала вільною, не маючою панів, окрім її Творця. Тому мусульманин не приймає від творіння подібного до нього законодавства навіть в одному питанні.
Однак ми живемо у такий час, коли невірний Захід став видавати закони в усіх сферах життя. Його доктрина (відділення релігії від життя) несвідомо стала доктриною для деяких мусульман, а його думки, положення і закони стали регулюючими життя мусульман у різних частинах землі. Це привело до роздвоєння особистості мусульманина: він поститься і здійснює паломництво згідно з положеннями Ісламу, однак управляє і керується не Ісламом. А економіка Умми в усіх частинах Ісламських країн будується на несправедливих капіталістичних принципах. У соціальну систему увійшли деякі суперечливі Ісламові положення, які стали прийматися мусульманами, а люди стали дотримуватися законів свідомо і несвідомо. Це привело до того, що мусульманські спільноти, у тому числі і Судан, стали рідкими, не маючими відмінного окрасу і кольору: стали змішуватися закони невір’я із законами Аллаха, Шаріат з демократією, хіджаб, розпуста і табарудж (виставляння напоказ своїх красот), молитва, піст і лихварські банки!
У цьому бурхливому океані брехні Хізб ут-Тахрір устояв на основах Ісламу, не відходячи ані на крок, якими б не були наслідки чи спокуси. Істина більш гідна, щоб за нею слідували:
فَمَاذَا بَعْدَ الْحَقِّ إِلا الضَّلالُ فَأَنَّى تُصْرَفُونَ
«Що може бути за істиною, окрім омани? До чого ж ви відвернуті від істини!» (10:32).
Хізб працює серед Умми і разом з нею, щоб зробити Іслам її життєво важливим питанням, відродити Ісламський образ життя шляхом встановлення Халіфату і подальшого розповсюдження Ісламу як ідейного керівництва всьому світові, щоб вийшло людство з пригноблення людини людиною до справедливості Найщедрішого Володаря, від несправедливості капіталізму, соціалізму та інших вигаданих ідей у лоно правління Ісламом, щоб привести усе людство до щастя.
Через призму великої ідеології Іслам Хізб ут-Тахрір дивиться на усі питання та положення, і вже відштовхуючись від того, що диктує ідеологія і підштовхує до цього Ісламська доктрина, будується його бачення і погляд. Тому, погляд Хізб ут-Тахрір відносно національного діалогу в Судані коротко викладений у наступному:
По перше: Існуючий діалог між владою і опозицією не оснований на Ісламі, не дивлячись на те, що усі мусульмани. Навпаки, він оснований на західному погляді у переговорах. Так, за Ісламом діалог повинен привести до Шаріатського хукму (постанови), якому усі зобов’язані підкоритися:
فَلا وَرَبِّكَ لا يُؤْمِنُونَ حَتَّى يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لا يَجِدُوا فِي أَنْفُسِهِمْ حَرَجًا مِمَّا قَضَيْتَ وَيُسَلِّمُوا تَسْلِيمًا
«Але ні, клянусь твоїм Господом! Вони не увірують, поки не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати в душі незручність від твого рішення і не підкоряться тобі повністю!» (4:65).
Однак діалог на західній основі приводить до компромісних рішень, з якими згодні усі, але при цьому вони взяті не з Ісламу.
По друге: Той, хто стоїть за цим діалогом і дбає про його проведення – це Америка, а в дорожній картці Америки з програми реформ у Судані, підготованої Центром Картера 13.08.2013, говориться: «В Судані необхідно ініціювати національний і процес реформ, очолюваний самим суданським народом за підтримки міжнародної спільноти». У ній також згадується: «Процес повинен бути широким та у повній мірі, і включати усі елементи сьогоднішньої системи, ісламістів, а також озброєні і неозброєні опозиційні групи». І це те, що було прийнято урядом, отримавши назву «аль-уасба» 27/01/2014.
По третє: Цей діалог закликаний привести до досягнення «узгодженої» конституції:
1 – Світській системі, яка відокремить Іслам від політичного життя і піднесе голос явних і прихованих по-світському налаштованих людей;
2 – Роздроблення Судану під прикриттям узгодженої конституції за домовленістю в Досі, яка передбачає ідею самоуправління на додаток до федеральної системи, метою якої є її виконання за західним зразком.
Хоча в основі необхідно віддалятися від усього, що не має відношення до Ісламу, а не віддаляти Іслам, тому що правління тим, що ниспослав Аллах, є обов’язком Умми. Всевишній Аллах говорить:
وَمَنْ لَمْ يَحْكُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ فَأُولَئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень у відповідності з тим, що ниспослав Аллах, є невіруючими» (5:44).
Єдність країни під владою Ісламу є обов’язком Умми і не дозволено ані під жодним приводом розривати країну. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Якщо хто з’явився до вас у той час, коли ваша справа єдина, бажаючи розламати вашу гілку (тобто розділити вашу єдність), чи розколоти вашу общину (джамаат), то вбийте його», - передав Муслім у своєму Сахіху від Усмана ібн Абу Шейба.
По четверте: Учасники діалогу дивляться на правління і владу як на здобич (пиріг), за яку вони змагаються. У той час як правління і влада в Ісламі – це дбання про справи людей і найкраще застосування Ісламу над громадянами, а також вона – довірене, за що необхідно нести відповідь у Судний день. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Воістину, вона (влада) - довірене (амана), і в Судний день вона ганьба і шкодування, окрім як для того, хто взяв її за правом і виконав те, що він зобов’язаний був у відношенні до неї».
По п’яте: Питання, які були включені президентом республіки у його виступі, іменованому «аль-уасба», а саме: політична свобода, бідність, суданська приналежність і свободи, - то їм немає місця в Ісламі, оскільки усі ці та інші питання Іслам вирішує у відповідності з обов’язковими для Умми законами Шаріату.
Правління і політика в Ісламі є Шаріатськими законами, де влада належить Уммі, яка присягає людині що об’єднала у собі умови Халіфа, щоби він правив нею Книгою Аллаха та Сунною Його Посланця ﷺ і вів її політику (управління) у відповідності із законами Ісламу. Обов’язком же Умми є спостерігати за ним і притягати його до відповідальності, якщо він перейшов межі Ісламу чи недбало виконує його. Також її обов’язком є підкорення йому у благому, коли він робить це найкращим чином. Хізб ут-Тахрір докладно розтлумачив ці положення так, що це всіх заспокоює відносно положень і законів держави. Усе це у книгах і виданнях Хізбу, який також прийняв Проект Конституції Ісламської держави, виведений із Книги Аллаха, Сунни Його Посланця ﷺ і того, на що вони вказують: Іджма ус-сахаба (одностайна згода сподвижників) і Шаріатський Кияс (порівняння за аналогією) у відповідності з правильним іджтіхадом, який спирається на силу доказів.
Що стосується бідності, то економічна система в Ісламі гарантує її вилікування, якщо будуть виконані закони Ісламу для застосування і здійснення. Так, якщо б наявні багатства в Судані були справедливо розподілені згідно із законами Ісламу, а потім оптимально використані на благо людей, то усі жителі Судану стали б багатіями, простягаючи свої руки з благом своїм братам-мусульманам у бідних країнах.
Що ж стосується Суданської приналежності, то ми – мусульмани і наша приналежність – це Іслам, оскільки родоплемінний зв'язок і географічне положення не мають нічого спільного з рішенням проблем і урегулюванням криз. Тому як людина у будь-якому місці залишається людиною, у якої є інстинкти і органічні потреби, задовольняння яких вона потребує. А це у свою чергу потребує ідеології, яка регулює їх. Іслам це і є правильна ідеологія, яка розглядає усі ці інстинкти та потреби без надання цілковитої свободи і без утискання одних іншими, оскільки ця ідеологія від Творця:
أَلا يَعْلَمُ مَنْ خَلَقَ وَهُوَ اللَّطِيفُ الْخَبِيرُ
«Невже цього не буде знати Той, Хто створив, якщо Він Проникливий (або Добрий), Обізнаний?» (67:14)
Що ж стосується свобод у західному розумінні, то їм немає місця в Ісламській державі і Ісламському суспільстві, оскільки усі є рабами Аллаха, які підкоряються Його законам. Захід же вдався до цих свобод, коли зробив деяких людей богами для себе, які видають для інших закони. Навпаки, в Ісламі усі обмежені наказами і заборонами Аллаха. Ці свободи не знайшли свого місця у мусульманських країнах, окрім як у світлі несправедливих правителів-тиранів і деспотів, які мучать умму найгіршим чином, приводячи її до загибелі. Однак коли виконається Іслам з його справедливими законами, тоді люди відчують усю безглуздість цих свобод і їх застосування.
У завершення, через цю платформу ми спрямовуємо наше звернення до усіх політичних сил і до щирих синів цієї країни, щоб вони повернулися до свого Творця і прийняли Ісламську доктрину єдиною основою, від якої вони стануть відштовхуватися у досягненні істини і виведенні країни з криз. І цього не станеться, окрім як за допомогою встановлення Праведного Халіфату за методом пророкування, який стане правити нами по справедливості, ожививши у нас життя Праведних Халіфів: Абу Бакра, Умара, Усмана та Алі, хай буде вдоволений ними усіма Аллах!
Ва ас-саляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух!
Ібрахім Усман (Абу Халіл)
Офіційний представник Хізб ут-Тахрір Судан
Субота, 18 Раджабу 1435 р.х.
17/05/2014
№ H.T.S. 25/2014
