Прес-реліз
Вимоги голови МЗС Німеччини в Дамаску — зухвалий шантаж, на який є тільки одна гідна відповідь!
3 січня 2025 року міністр іноземних справ Німеччини Анналена Бербок та її французький колега Жан-Ноель Барро відвідали Сирію, де зустрілись з нинішнім правителем Ахмадом аш-Шараа. Голова МЗС Німеччини заявила: «Після завершення болючого етапу правління Асада перед сирійцями з’явилась можливість повернути контроль над своєю країною. Цей спільний візит є європейською пропозицією допомогти почати новий шлях. Це вимагає політичного діалогу, який включає усі етнічні і релігійні групи. Особливо важлива участь жінок, оскільки в цьому регіоні права жінок — це ключовий індикатор громадської свободи!». Щодо курдів, вона підкреслила: «Необхідно створити надійні гарантії безпеки і інтегрувати Сирійські демократичні сили (СДС) до нової системи безпеки. Початок переговорів між різними фракціями для досягнення цієї цілі — це важливий перший крок, який відбувся за участю Німеччини. Усі ці групи повинні брати участь у процесі розробки нової конституції і в майбутньому сирійському уряді, що було чітко роз’яснено новим лідерам в Дамаску». Міністр також заявила про необхідність «якомога швидше виявити, об’явити і знищити решту хімічної зброї у Сирії за співпрацею з Організацією по забороні хімічної зброї. Існує нагальна необхідність знищити його безпечним чином, щоб захистити населення і регіон». Вона додала, що «європейська безпека вимагає інтеграції Сирії до міжнародної спільноти. Це допоможе зберегти цілісність країни і запобігти перетворенню Сирії знов на маріонетку іноземних сил або на полігон для екстремістських угрупувань, таких як ІДІЛ. Не слід підривати початок нового етапу у Сирії кроками по ісламізації судової влади і освіти». Таким чином, будь-яка підтримка з боку Німеччини чи Європи «залежить від гарантії, що у Сирії не з’являться нові ісламські структури».
Замість того, щоб виступити з пропозицією про співпрацю під час свого візиту до Дамаску, міністр іноземних справ Німеччини привезла з собою список вимог, скерованих на збереження світського режиму у Сирії. Підтримка буде надана тільки за виконанням цих умов, які відповідають західним уявленням про державу і суспільство.
Пропозиції, які сформулювала міністр, насправді є погрозами для нової адміністрації в Дамаску: або економічна допомога і розвиток, або ізоляція і санкції; або інтеграція меншостей і збереження територіальної цілісності, або розділення і розпад; або контроль над озброєнням і його скорочення, або нові військові удари по стратегічним об’єктам.
Натякаючи на різні інструменти тиску, міністр намагається вибудувати загрози з ціллю підкорити нове керівництво Сирії. Це свідчить про те, що роль Німеччини не змінилась навіть після падіння режиму Асада: ціль залишається колишньою — придушити ісламську революцію! З 1974 року Німеччина вибудовувала дипломатичні і економічні відносини з режимом Асада і систематично підривала визвольну боротьбу ісламських рухів.
На політичному рівні, підтримуючи резолюцію ООН №2254, Німеччина прагнула відсторонити ісламські сили і вивести на передній план світську опозицію для взаємодії з режимом Асада. На правовому рівні вона вдавалась до озброєної боротьби у Сирії, використовуючи низку несправедливих судових рішень під приводом боротьби з тероризмом. Одночасно з цим Німеччина надавала військову і фінансову підтримку сепаратистським і контрреволюційним силам, таким як Сирійські демократичні сили.
Застереження Бербок про «ісламізацію судової влади і освіти» у Сирії відкриває завісу її істинної місії: не допустити формування основ суспільства — законів і громадських норм — на принципах і переконаннях сирійських мусульман.
Ця колоніальна вимога з боку міністра іноземних справ Німеччини заслуговує тільки однієї відповіді — повного розриву дипломатичних відносин! Лише так німецький уряд зрозуміє, що торгувати Ісламом і кров’ю шахідів неприпустимо, і що Умма ніколи не змириться з такими поступками!
Німецькому уряду слід було б утриматись від подальших погроз на адресу мусульман Сирії. Риторика, яку використала голова МЗС, є мовою неоконсерваторів, які об’явили війну Ісламській Уммі і проводили політику її розділення і розколу усіма можливими засобами. Проте ця політика зазнає краху у Сирії, як вона провалилась в Афганістані, оскільки ідея Халіфату тісно пов’язана з вірою, ідентичністю і великою ісламською спадщиною народу Сирії. Незабаром по милості Аллаха ця ідея знайде своє втілення в політичній реальності на території Шаму і усього Близького Сходу, поклавши край усім колоніальним змовам, і тоді вороги забудуть намовляння шайтана. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
أَلَا إنَّ عُقْرَ دَارِ الإِسْلامِ الشَّامُ
«Центр Ісламу — Шам»
Інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір
у німецькомовних країнах
П'ятниця, 10 Раджаба 1446 р.х.
10.01.2025 р.
№03/1446 х.
