Новина:
Канал аль-Джазіра оприлюднив у суботу 22 березня новину під заголовком «Позиція Сирії у питання розбіжностей перед арабським самітом», у якій говориться: «На нарадах з підготування до арабського саміту у вчорашню п’ятницю були помітні гострі розбіжності між арабськими країнами у відношенні позиції Сирії на саміті, який відбудеться наступного вівторка, на якому арабські країни зажадають привести у силу резолюцію саміту в Досі і надати місце Сирії для сирійської національної коаліції, для сил революції і сирійської опозиції, при тому що деякі інші країни вже почали здійснювати цю резолюцію.
Німецьке інформаційне агентство цитує арабське дипломатичне джерело, що брало участь у зборах, що: «Королівство Саудівської Аравії прийшло, щоб відновити свою минулу позицію у раді ліги арабських держав у Каїрі по заклику нац. коаліції зайняти вакантне місце Сирії у Лізі, що викликало заперечення інших країн, які відмовилися вирішувати сирійську проблему методом вирішення вакантності її місця. Такі країни як Ірак, Ліван і Алжир вирішили застосувати цю резолюцію, а Єгипет відмовився піднімати це питання в ході обговорень.
Коментар:
Так, ми вже звикли до того, що арабські країни та їх міністри закордонних справ, лідери, голови, королі і президенти знаходяться в розбіжностях та суперечностях, не можуть знайти єдину думку з невирішених питань, які вельми цікавлять народи регіону арабського світу. Ці арабські режими не можуть прийти до консенсусу з найпростіших питань, як наприклад щодо питання про лояльність чи віддаленість, тобто щоб визначити на найпростішому рівні ворога і друга. Це питання може бути очевидним в очах народу цього регіону, але буде дуже важким в очах правителів, президентів і лідерів.
Сирійська справа є кращим доказом на страждання арабських режимів депресією. Деякі арабські країни, як наприклад Саудівська Аравія, Катар і деякі країни Перської Затоки розцінюють сирійський режим під управлінням Башара Асада як злочинний режим вбивці, який дозволив заборонене, пролив кров невинуватих з числа синів пригнобленої Сирії. А частина з них, такі як Ірак та Єгипет вважають режим Башара тиранічним режимом, тому що він перешкоджає стабільності і його обов’язково потрібно усунути, а те, що відбувається в Сирії проти Башара Асада, вважають нічим іншим як змовою проти опору і опозиції, що протистоїть іудеям.
Навіть стосовно палестинської проблеми деякі з них порахували після тривалого часу сіоністське утворення таким, з яким потрібно обов’язково взаємодіяти, встановити відносини дружби і торгівлі, а також у сферах безпеки і туризму публічно, а деякі з них порахували встановити з сіоністами відносини конфіденційно. Питається, хіба ці режими не розмовляють на одній мові і їх не об’єднує Один Господь і один Пророк? Так чому ж на одну справу, проблему і питання у них завжди різні думки? Хіба мусульмани не єдине тіло? Хіба Аллах і Його Посланець ﷺ не визначили для нас – хто друг, а хто ворог? Тоді чому відрізняється погляд на справи, події і питання? І чому ми не бачили ці арабські режими, щоб вони домовилися про більшу кількість пріоритетних справ і питань? Воістину, той хто зрозумів ці режими, бачить що вони агентурні на службі у західних країн Британії та Америки, і що вони діють згідно з інтересами країн, за якими вони слідують. Стає зрозумілим, що розбіжність у поглядах на питання викликана відмінністю у джерелах, тобто вони слідують у залежності від певної позиції цих держав, в інтересах яких вони діють. Тому знаходимо, що арабський режим слідує інтересами колоніальної держави для відстоювання її інтересів, а не інтересів регіону і народу. У цих арабських режимів ніколи не було лояльності до релігії їх народів, адже в іншому разі об’єдналися б їх погляди і цілі, більш того, була б одна країна, велика і сильна, з одним правителем, який би правив нею справедливо і праведно, як це було раніше на протязі століть.
Воістину, відмінність думок арабських режимів у відношенні Башара Асада це ніщо інше, як відмінність у думках між Америкою і Британією у їх ставленні до сирійського режиму. Америка дивиться на режим Башара як на її агента і тому допомагає йому, його режиму і його філіалам сильною підтримкою. Британія у той же час бачить режим Асада загрозою своїм інтересам у регіоні і тому поспішає ослабити його і порішити.
Арабські режими розрізняються за принципом лояльності до кожної з них. Є такі режими, котрі слідують за Америкою і є ті, хто слідує за Британією, тому ми бачимо відмінність в думках, незгоду і розділення у поглядах цих режимів у відношенні регіональних питань та інтересах народів. Тільки лояльність до Аллаха здатна зібрати усіх на єдиному слові, в єдиному ряду, визначити ворога і друга, користь і шкоду. Правду сказав Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.): «Ми – народ, якому Аллах дав міць Ісламом, і якщо ми будемо шукати міць в іншому ніж Іслам, то Аллах принизить нас».
Спеціально для радіо Центрального медіа-офіса Хізб ут-Тахрір
Доктор Фарадж Абу Малик
26 Джумада аль-уля 1435 р.х.
27.03.2014 р.
http://www.hizb-ut-tahrir.info/info/index.php/contents/entry_34627
