Новина:
Вслід за звісткою про смерть короля Саудії у п’ятницю, 3 Рабі ус-сані 1436р.х., що відповідає 23 січня 2015р., і після визначення нового короля в обличчі Сальмана ібн Абдуль Азіза з родини Саудів, багато каналів передали церемонію «байату» Сальману у якості нового короля арабської держави Саудія. У цій церемонії мала місце спроба надання їй відповідності ісламському Шаріатові для легітимізації влади королівської системи Саудів.
Коментар:
З того часу як родина Саудів за допомогою англійців завдала Халіфату смертельного удару в спину, вони призначили самих себе представниками від усіх мусульман – особливою сунітською общиною з виключним правом на правління, керуючою найважливішою частиною Аравійського півострову – землею Двох Святинь.
І з того часу сини родини Саудів змінювали один одного у правлінні, передаючи за спадком панування над багатствами цієї землі, самовільно розпоряджаючись користю від усіх її благ, немовби вона є їх приватною власністю. Вони сформували систему правління, яка має феодальну подобу, у якій почувають себе вільно світські капіталістичні компанії на тлі обділення мусульман благами цієї землі.
Понад того, існування родини Саудів послугувало причиною зупинки діяльності ісламських рухів за допомогою двох речей:
1. Фальсифікація істинного образу ісламського правління і спотворення політичної думки Ісламу за допомогою пропаганди європейської моделі священицької держави, яка існувала у середньовічній Європі і сьогодні одягнута у вбрання Ісламу. Це здійснюється через впливання величезних коштів у видання та популяризацію фетв та роз’яснень урядових вчених за допомогою усіх можливих засобів масової інформації: радіо, супутникові канали, університети, видавництва тощо.
2. Придушення та покарання кожного, хто закликав людей до ісламського правління на землі Двох Святинь. Саудійські в’язниці, переповнені вченими, свідчать про це, поряд із підтримкою усіх світських проектів в арабському регіоні і гасінням будь-якої іскри революцій або проектів зміни, як це відбувається в Єгипті та Ємені. Також слід враховувати їх величезну роль із підтримки проамериканської Організації Об’єднаних Націй у війнах, які американці та їх союзники ведуть в Іраку, Афганістані, а зараз – і в Сирії.
Цей злочинний режим залишив деякі ісламські формальності та назви, щоб невігласному в Ісламі спостерігачеві здавалося, що режим виконує деякі закони Шаріату. Як, наприклад, приведення у виконання законів кісасу (кровна помста) на площах міст, або обов’язковість носіння хіджабу жінкою у громадському житті, або контроль над людьми під час здійснення намазів відділом за наказом схвалюваного та утримування від засуджуваного непокірних, який діє лише у відношенні простого народу, заплющуючи очі на безчестя осіб, які відносяться до правління. І щоразу, коли помирає король, королівська адміністрація організовує засідання для формального принесення байату (присяги), який не враховує точки зору людей, спадкоємцеві престолу, якого вже призначили раніше.
Байат – це метод призначення халіфа в Ісламі. Це договір довір’я та вдоволення між мусульманами та особистістю халіфа, яка отримує свою посаду після обрання з боку людей за наявності необхідних умов, що включають у себе дієздатність кандидата на цю посаду, наявність яких перевіряє Махкамат аль-Мазалім (суд зі справ несправедливості з боку правителя). Байат неможливо укласти у межах неісламської системи правління, тому що це – один із законів Ісламу, які будуються на певному світогляді. І обов’язок мусульман у справі здійснення байату витікає зі слів Посланця Аллаха ﷺ, які є у двох достовірних хадісах від Мусліма: «Синами Ізраїля керували пророки. Щоразу коли помирав пророк, йому на зміну приходив інший. Після мене ж пророків не буде, а будуть халіфи, і їх буде багато». «Що ти нам накажеш?», – спросили сподвижники. Посланець Аллаха ﷺ сказав їм: «Дотримуйтеся байату (присяги), даної першому, і потім – першому з них, і дотримуйтесь їх прав. Воістину, Аллах спитає їх про те, що дав їм під відповідальність», у іншому хадісі «…і хто помирає без байату на шиї, помре смертю джахілії».
Воістину, відокремлення законів Шаріату від своїх основ і виконання цих законів без встановлення їх основи не надає цим справам ісламської якості і не встановлює шаріатської системи правління. Будь-яка система, що не виконує Іслам у повному обсязі на основі критеріїв халялю та хараму, не вважається ісламською системою, навіть якщо атрибути Ісламу будуть зовнішньо спостерігатися у правителях та формально будуть присутні у деяких законах. І виконання цих законів у подібному беззмістовному та відрізаному від основи вигляді приводить до недійсності та зіпсованості і робить закони Ісламу рівними до вигаданих людьми законів. Іще це приводить до погляду на ці шаріатські закони з точки зору зиску. З іншого боку, виконувані у такому вигляді закони анулюють проект Умми, тому що виконують функцію накладення «ісламських» заплат на порочну систему і слугують усиплянню мусульман, які бажають змін.
Воістину, дійсна присяга вимагає встановлення істинної Ісламської Держави. Те, без чого не виконується обов’язок, стає обов’язком. Байат халіфові – обов’язок мусульман, але принесення присяги неможливе, якщо не існує Ісламської держави Халіфат за методом пророкування, яка керує людьми Ісламом та забезпечує їх потреби.
І за допомогою встановлення цих законів досягається зв'язок з Аллахом через віддалення від Його заборон і виконання Його наказів.
Спеціально для радіо Хізб ут-Тахрір
Усама Шаїб, Туніс
07 Рабі ас-сані, 1436 р.х.
27.01.2015 р.
