Новина:
Нещодавно помер король Абдуллах і новим королем у державі Саудів призначили Сальмана.
Коментар:
По-перше, з точки зору фікху, режим правління родини Саудів недійсний у своїй основі, оскільки система правління в Ісламі не є королівською, де влада передається від одного представника правлячої родини до іншого представника цієї ж родини без втручання Умми у справу вибору й усунення правителя.
Навпаки, правилом в Ісламі є те, що влада належить Уммі. Тобто Умма володіє правом вибору того, хто правитиме нею і виконуватиме над нею закони Шаріату, а також на Умму покладається обов’язок звіту правителів у випадку їх відхилення від прямого шляху.
Це нездійсненно у королівській системі Саудів, тому що король у ній насолоджується такою владою та привілеями, які ставлять його над державою та законом. Він одноосібно користується цими привілеями, не розділяючи їх ані з ким, а існуючі закони роблять цю владу недоторканою, тому що влада у цій системі передається йому автоматично після смерті його попередника, а його особистість стає відомою раніше за те, як Умма висловить свою думку на цей рахунок.
Істина полягає в тому, що системою правління в Ісламі є система Халіфату, яка є загальним управлінням справами усіх мусульман у цьому житті. І це управління не належить певній частині людей, які мають відношення до якогось роду. На додаток, в Ісламі не лише відсутня передача влади за спадком – Іслам відкидає престолонаслідування як таке.
Ісламський метод отримання влади обмежений байатом (присягою) Умми халіфу, з вибором і згодою. Тобто байат – це договір, укладений зі згоди та вдоволення. І не дозволено отримання присяги з людей через нав’язування та примушення на користь визначеного раніше правителя після смерті попереднього, тому що примушення робить недійсною цю присягу у якості договору згоди і вдоволення, що відноситься до будь-якого з договорів у принципі.
Також байат приноситься лише халіфу усіх мусульман, а не спадкоємцю престолу або спадкоємцю спадкоємця престолу.
І це – шлях Пророка ﷺ та шлях праведних халіфів після нього. І це – Шаріат, а усе, що суперечить йому, є нововведенням, яке винайшла родина Саудів та їх шейхи, які зобов’язали людей підкоритися цьому.
А тому система родинного королівського правління, успадкована Сальманом від його попередників, незаконна за Шаріатом. І його успадкування престолу – незаконне, як незаконне успадкування престолу усіх попередніх королів родини Саудів.
Що стосується шейхів та вчених, які ведуть розмови про боротьбу з нововведеннями на землі Двох святинь і роздмухують суперечливі точки зору фікху на весь світ, то хай вони побояться Аллаха і повернуться до Нього!
На них лежить обов’язок роз’яснювати людям незаконність правління і престолонаслідування цієї родини Саудів, і вони хай роз’яснять людям справжню систему правління в Ісламі та обов’язковість спільної роботи для встановлення цього правління!
По-друге, з політичної точки зору, система правління Саудів відноситься до держав невір’я, як і інші системи правління у світі, які диригують Саудією так, як побажають, а Саудія проводить у їх відношенні політику, яка залежить від орієнтації її короля. Саудія іноді може слідувати у своїй політиці Америці, іноді – Британії, але ніколи вона не слідує інтересам мусульман.
Усі ці держави невірних проводять в ісламському світі однакову загальну політику, у якій вони одностайні і від якої не відступають. Це відноситься, наприклад, до співучасті мусульманських країн з невірними у змовах на державному рівні у межах різноманітних союзів, або до проведення конференцій на культурному рівні, наприклад, присвячених діалогові релігій, або до спроб секуляризації, як спроба дому Саудів змінити деякі ісламські закони, на яких будується соціальне життя в суспільстві.
Це – загальні (і схожі на стійкі) риси у політиці Саудії, як і в політиці інших держав у мусульманських країнах, тому що їх хазяї – американці, англійці та європейці – єдині у цих загальних для них справах, і, отже, положення справ у цьому напрямі залишиться сталим.
Однак, стосовно подробиць та деталей політичних справ, які відносяться до внутрішньої або зовнішньої політики, або відносяться до площини взаємовідносин всередині самої родини Саудів, стає очевидно, що в них неминучі майбутні зміни, передумови чого вже чітко з’явилися в різких рішеннях Сальмана, прийнятих одразу ж після передачі йому влади.
Так чи варто очікувати початку внутрішньої боротьби в родині Саудів після визначення Мухаммада ібн Наіфа спадкоємцем спадкоємця престолу й усунення його сильного суперника Мутаба ібн Абдуллаха, у результаті чого Мухаммад ібн Наіф стає королем у наступному поколінні? А також чи буде ця боротьба відбуватися після призначення Мухаммада ібн Сальмана міністром оборони та головою королівської адміністрації?
І чи припиниться британський вплив у Саудії, який відродив король Абдуллах свого часу?
Чи варто очікувати скорого усунення англійського агента ат-Тавіджрія, реального правителя у минулому та радника з внутрішніх питань, з метою підготування зміцнення впливу Америки наявними сьогодні на вагомих посадах її людьми?
І чи змінить Сальман державну політику у відношенні нафтової проблеми, яка стурбувала увесь світ в останні місяці з причини саудійської позиції (яка викликає суперечки), за допомогою якої Америка непокоїть Росію та Іран?
І чи зміниться позиція у відношенні Ірану? Або продовжиться залякування людей в Саудії іранською загрозою? І, відповідно до цього, чи зміниться політика Саудії відносно Ємену, Іраку та Шаму?
І чого очікувати від Ємену і від інших держав Перської затоки, які продовжують залишатися під британським впливом? Чи стане американський вплив, який знову з’явився у Саудії, жалом, яке розпалить боротьбу між цими державами, або їх підступи проти Ісламу об’єднають їх партії?
На превеликий жаль, ми сьогодні, живучи на землі вічного небесного Послання, передаємося з рук одного неісламського правління до рук іншого неісламського правління! Як не сумно, але наші благословенні землі перетворилися на арену боротьби між державами невір’я з одного боку, та на арену внутрішньо кланової боротьби за владу – з іншого!
На тлі дій тих і цих загублені закони Аллаха і Його Шаріат, загублені права слабких мусульман у наших країнах і за їх межами, розкрадені багатства мусульман, а також – використовуються наші ресурси заради інтересів наших ворогів і заради пристрастей тих, хто панує над нами!
І усе це супроводжується відсутністю правильного руху з боку синів кращої з общин, спрямованого на те, щоб покінчити з цією смутою!
Ми прохаємо Аллаха показати нам і нашим братам на землі двох Святинь істину в її дійсному вигляді, наділити нас честю слідування за нею і честю роботи з її встановлення. І ми прохаємо Аллаха про те, щоб ми встановили Шаріат Аллаха істинно, щоб ми присягнули істинному Імамові мусульман і щоб ми обрубали руки змовників, тих, хто насміхається та ворогів!
إِنَّ اللَّهَ بَالِغُ أَمْرِهِ ۚ قَدْ جَعَلَ اللَّهُ لِكُلِّ شَيْءٍ قَدْرًا
«Воістину, Аллах вершить справу! Але для кожної речі Аллах встановив термін!».
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір.
Абдуллах аль-Кахтаній
05 Рабі ус-сані, 1436 р.х.
25.01.2015
