Новина:
О неділі 26 квітня стало відомо, що Верховний представник ЄС з питань закордонних справ Федеріка Могеріні не візьме участі у саміті Україна-ЄС, проведення якого намічене на 27 квітня у столиці України Києві. 27 квітня голова дипломатії ЄС, генсек ООН та прем’єр-міністр Італії вийдуть у Середземне море на військовому кораблі, де обговорять питання щодо порятунку людей у морі та опору нелегальній міграції.
Джерело: ZN.UA
Коментар:
У другій половині квітню увагу багатьох європейських політиків за ЗМІ було прикуто до проблеми нелегальної міграції з країн Близького Сходу та Африки до країн ЄС. Приводом для цього послугували трагічні випадки загибелі величезної кількості мігрантів у Середземному морі. Так 14 квітня загинуло 400 осіб, 16- 41, а 19-го квітня сталася найбільш масштабна катастрофа з судами, що були переповнені нелегальними мігрантами, у результаті якої загинуло близько 700 осіб.
20 квітня міністри закордонних та внутрішніх справ країн ЄС схвалили план з 10 пунктів для подолання кризової ситуації з мігрантами, у числі яких збільшення фінансування на боротьбу з нелегальною міграцією, захоплення та знищення судів контрабандистів, дактилоскопіювання мігрантів, організація роботи зі спільної обробки клопотань про надання притулку та інше.
За розгляду заходів, ужитих керівництвом ЄС для запобігання подібним трагедіям у Середземному морі стає очевидно, що вони не мають нічого спільного з істинним вирішенням даної проблеми, оскільки націлені на наслідки проблеми, а не на її причину.
Вирішенням проблеми міграції з Африки та Близького Сходу буде припинення тієї нестабільності, яка наявна у даних регіонах на протязі довгих десятиліть. Колонізація Африки з початку 20 сторіччя, а потім і Близького сходу, вслід за падінням Османського Халіфату, привела до постійного суперництва європейських наддержав за володіння багатими ресурсами даних країн. Колонізатори вправно ініціювали перевороти, вбивства, громадянські війни, зіткнення та етнічною, територіальною, релігійною або мазхабною ознакою для збереження свого домінування у тій чи іншій країні регіону.
Так наприклад, до 70-х років 20 сторіччя найбільші країни Близького Сходу, такі як Ірак та Сирія, розривалися постійними переворотами, які були наслідком боротьби між Америкою та Англією. Для того, щоб зрозуміти масштаби нестабільності, які створювалися даними наддержавами у регіоні буде достатньо згадати, що лише за 1949р. у Сирії у результаті міжнародного суперництва відбулося 3 державних перевороти.
У 70-х роках в усіх найбільших країнах Близького Сходу під керівництвом наддержав влада перейшла до рук диктаторів, які спиралися на потужну військову та репресивну машину, що дозволило їм залишатися при владі аж до початку Арабської весни.
Після початку Арабської весни західні лідери, лицемірно «забувши» про свою минулу підтримку згаданих вище диктаторів та дружбу з ними, намагаючись утримати народи регіону від повернення до ісламської форми правління, стали обвинувачувати їх у пригнобленні своїх народів, вимагаючи подати у відставку. Скориставшись відсутністю політичної свідомості у партій та рухів, що прийшли до влади на хвилі Арабської весни у Лівії, Тунісі, Ємені та Єгипті, вони змогли обернути назад народні революції у цих країнах.
Тому вона дозволила йому будь-якою ціною придушити революцію, у результаті чого кількість жертв стала обчислюватися сотнями тисяч.
Що стосується Америки, положення в ній ще гірше з причини ідейної відсталості народів цих країн у порівнянні з народами Близького Сходу.
Таким чином, Захід, який пишається тим, що несе у цьому світі розвиток та високі цінності за 100 років одноосібного панування у світі не приніс нічого окрім руйнувань, страждань та знищення до Африки та Близького Сходу, так само як і до інших регіонів.
Саме злочинна політика Америки, Англії, Франції, а також Росії на Близькому Сході й у Африці створила умови, коли населення цих країн вимушене залишати свої оселі, платити величезні грозі контрабандистам та, ризикуючи життям, перетинати у «човнах смерті» Середземне море у пошуках кращого життя.
А усе що пропонують лідери ЄС – це конфіскація та знищення судів, задіяних у нелегальній міграції, дактилоскопіювання мігрантів, повернення їх назад тощо.
Це і є капіталізм – ідеологія, яка завжди замість розгляду істинних причин проблеми намагається впоратися з її наслідками. Якщо Захід хоче дійсно вирішити проблему нелегальної міграції, йому слід вжити лише один простий крок – піти геть з Африки та Близького Сходу.
Ісламська Умма, яка населяє Близький Схід, здатна сама влаштувати свої справи і повернути минуле положення, коли цей регіон, уособлений Ісламським Халіфатом, був маяком справедливості, розвитку, науково-технічного прогресу, мирного співіснування в одній державі носіїв різних релігій та світоглядів на протязі більше ніж 10 віків.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Голова Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні Фазил Амзаєв
14 Раджаб 1436 р.х.
03.05.2015 р.
