Новина:
На минулому тижні, в п’ятницю, 3 січня 2025 року, Франція запропонувала новій сирійській адміністрації допомогу у процесі розробки нової конституції. Міністр іноземних справ Франції Жан-Ноель Барро, виступаючи перед журналістами в Дамаску, заявив: «Ми запропонували новій сирійській адміністрації технічну і юридичну допомогу в процесі розробки нової конституції». Він також додав: «Ми будемо працювати з сирійцями і допомагати їм у побудові нового майбутнього».
Коментар:
В своїй пропозиції допомогти новій Сирії у розробці конституції міністр іноземних справ Франції особливо підкреслив термін «технічна допомога», щоб відволікти увагу від суті питання. Конституція у першу чергу виражає ідентичність держави, а отож, і ідентичність суспільства, на якому ця держава ґрунтується з точки зору її культури, світогляду і образу життя. Міністр повторює хибну тезу, просуваємо Заходом і деякими західнізованими інтелектуалами в наших країнах. Вони стверджують, що держава — це держава без основи, маючи на увазі, що вона не повинна бути зв’язана з якою-небудь ідеологією або дотримуватись певного світогляду. На їх думку, держава повинна представляти собою виключно адміністративний заклад, який займається управлінням, застосуванням законів і рішенням нагальних питань без прихильності до якої-небудь ідеї. При цьому вони заявляють, що сучасна західна держава є саме такою і не зв’язана з жодною ідеологією.
Найменше, що можна сказати про це ствердження — це те, що воно є відвертою брехнею, оскільки не існує успішної держави, яка не володіла б поглядом на життя і культурою, яка його виражає. Під успішною державою мається на увазі держава, побудована суспільством, яке має свій власний образ життя, де само суспільство формується на основі певної культури, яка об’єднує людей, організовує їх життя і створює суспільство з унікальною ідентичністю. Потім це суспільство засновує державу, яка управляє його справами на основі законів, витікаючих із цієї культури. Таким чином, держава стає виконавчим органом культури і образу життя суспільства. Країни Заходу, які вважаються «сучасними державами», аніскільки не відхиляються від цього правила, а, навпаки, є його наочним підтвердженням. Вони представляють собою виконавчий орган тієї культури, яку сформувало західне суспільство приблизно два з половиною сторіччя назад і яка була виражена філософами епохи Просвіти, які повстали проти культури Середньовіччя. Ця нова культура заснована на ідеї відокремлення релігії від життя, суспільства і держави, тобто на ідеї секуляризму. Вона розглядає життя з точки зору матеріальної вигоди і визначає щастя як досягнення максимального тілесного задоволення. Виходячи із цього світогляду, роль держави зводиться до охорони громадських свобод. Далі була прийнята філософія демократії як системи управління, заснованої на відокремленні релігії і церкви від суспільства і держави. Згідно до цієї філософії, право видавати закони і визначати політику держави належить виключно народу. Таким чином, народ проголошується джерелом суверенітету.
Щодо ісламської держави, то її положення істотно відрізняється. Це держава, яка відображає ісламський образ життя, є втіленням ісламського суспільства, яке вибрало Іслам як шлях і керівництво для свого життя. Цей шлях ґрунтується на вірі у Всевишнього Аллаха як Творця і Управителя, тобто ґрунтується на свідченні, що «Немає бога, окрім Аллаха, і що Мухаммад — Посланець Аллаха». Акида визначає образ життя мусульман, який сформований на ісламському погляді на світ і життя, що було до нього і що буде після. Тому, щоб цей образ життя був повноцінно реалізований, необхідно, щоб існувала держава, яка буде регулювати справи людей на основі законів, які виходять із акиди, на якій будується суспільство. Це означає, що держава повинна реалізовувати Іслам у якості ідеології, системи, культури і образу життя, тобто держава повинна ґрунтуватись на ісламській акиді,оскільки вона є опорою суспільства.
Увесь цей зміст міститься в словах Всевишнього Аллаха:
فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤْمِنُونَ حَتَّى يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لَا يَجِدُوا فِي أَنفُسِهِمْ حَرَجاً مِّمَّا قَضَيْتَ وَيُسَلِّمُوا تَسْلِيماً
«Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують, поки не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати в душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю» (4:65).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір»
Ахмад аль-Касас
Член Центрального інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір»
10 Раджаба 1446 р.х.
10 січня 2025 р.
