Новина :
Духовне управління мусульман Киргизстану з метою прихильності «традиційному Ісламу» на минулому тижні провело низку заходів. В різних регіонах були проведені зустрічі із метою роз’яснення «Про свободу віросповідання і релігійні організації». Основною темою зустрічей було підкреслити необхідність слідування ханафітському мазхабу і матурідітському віровченню з метою боротьби з екстремізмом і тероризмом.
Коментар:
Через цю причину необхідно зачепити термін «традиційний Іслам» і питання мазхабів, який просувається урядом.
Термін «традиційний Іслам» почав використовуватись в Середній Азії, включаючи Киргизстан, після розпаду Радянського Союзу з цілю інтеграції норм і цінностей Ісламу до деяких традицій. Хоча «традиційний Іслам» існував і в радянську епоху, наприклад, зберігались окремі релігійні приписи, такі як нікях і поховальні обряди. Ці норми преподносились поряд з традиціями і звичаями, такими як «викрадання нареченої» і «40-й день після смерті», по яким навіть були написані цілі книги.
Проте після появи капіталістичної ідеології в Середній Азії норми Шаріату були обмежені під приводом «світської держави», оскільки в світській державі релігія не втручається до політики, а закони для життя не витікають із Шаріату, а приймаються членами парламенту. Релігійні практики допускались тільки в особистих питаннях, таких як нікях, поховальні обряди, молитва і пост. Згода на практику тільки цих аспектів релігії без втручання до політики і життя по законам, прийнятим парламентом, називається «традиційним Ісламом». Мусульман, які стверджують, що треба жити за законами Шаріату, а не за законами парламенту, почали називати «екстремістами». Немає сумнівів, що «традиційний Іслам» — це проект, адаптований для використання Ісламу тільки в індивідуальних справах і слідування шляху, встановленого державою.
Насправді, пов’язувати «традиційний Іслам» з ханафітським мазхабом — це велика помилка. Абу Ханіфа в своєму фікху опирався на звичаї (урф) народу, які не суперечать Ісламу, поряд з Кораном, Сунною, іджмою, киясом і істіхсаном. Дане питання залишається на розсуд муджтахіда, і це не означає, що, на думку Абу Ханіфи, звичай має перевагу над Шаріатом. Навпаки, якщо звичай не суперечить Шаріату, то, на думку Абу Ханіфи, він може бути джерелом і може враховуватись при виведенні ісламських постанов.
Виникає купа питань до релігійних лідерів і державних службовців, які використовують ханафітський мазхаб для просунення «традиційного Ісламу». Чому ви не вимагаєте дотримання ханафітського мазхабу в економічних питаннях, як ви вимагаєте слідування йому у питаннях молитви? Наприклад, Абу Юсуф, учень Абу Ханіфи, детально роз’яснив економічні питання в Ісламі в своїй книзі «Аль-Харадж». Проте ви замість цього слідуєте капіталістичній економічній системі і законам, утвердженим парламентом, заснованим на лихварстві і податкообкладанні, які представляють собою тяжкий тягар для народу! Яке покарання передбачено за такі тяжкі злочини, як крадійство і перелюбство, згідно ханафітському мазхабу? А щодо політики освіти, яка заснована на західній культурі і змішаному навчанні? Згідно ханафітському мазхабу система правління повинна ґрунтуватись на Ісламі чи на демократичній республіканській системі?
Таким чином, термін «традиційний Іслам» представляє собою проект глобальної системи невір’я, скерований проти Ісламу як ідеології. Іслам — це інтелектуальна Акида, із якої витікають ідея і метод. Ісламська ідея полягає у переконаності, що Всевишній Аллах ниспослав рішення для усіх життєвих проблем, з якими стикається людина. Метод же представляє собою звід шаріатських законів, які забезпечують втілення цієї ідеї в життя. Говорячи точніше, метод — це роз’яснення механізмів збереження і захисту Акиди, а також встановлених Аллахом законів, скерованих на усунення злочинів у суспільстві. Окрім того, він визначає норми, які регулюють відродження Ісламу. Неможливо розглядати ідею і метод окремо один від одного, оскільки кожен закон повинен бути нерозривно пов’язаний з механізмом його реалізації. Наприклад, якщо у суспільстві коїться злочин, такий як крадіжка, то, згідно законам Ісламу, крадій повинен піддатись покаранню у виді відсікання руки. Це не тільки застерігає людей від злочинів, але й спонукає їх шукати дозволені способи заробітку. Проте в «традиційному Ісламі», який сьогодні активно насаджається, відсутні покарання за злочини. Це вимушує мусульман звертатися до законів невір’я, що, у свою чергу, зміцнює позицію системи невір’я. Саме тому прибічники невір’я цілеспрямовано просувають проект «традиційного Ісламу», прагнучи зберегти підкорення Ісламської Умми і запобігти будь-яким корінним змінам. Однією із ключових задач цього проекту є представлення покори Умми невір’ю як прояв терпіння, а також розповсюдження серед мусульман стану слабкості і безпорадності, щоб вони не помічали порочність системи невір’я. Тому ми не повинні мовчати щодо такого проекту, а повинні зосередити свій заклик і зусилля на повному дотриманні Ісламу.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір»
Мумтаз Мавераннахр
8 Рамадана 1446 р.х.
8 березня 2025 р.
