Таємниці американсько-британського суперництва

Мета Британії полягає у тому, щоб конкурувати з Америкою за панування, а також брати співучасть з нею у міжнародній політиці, тобто контролювати міжнародні відносини і навіть внутрішню політику у країнах, щоб використовувати їх у якості інструмента контролю та захисту інтересів Британії, тобто у якості щиту. У цьому Британія слідує своїй стратегії , покриваючи свою слабкість (малий розмір, географічну віддаленість та нечисленність) шляхом використання інших народів та країн у якості інструменту досягнення своїх цілей, примушуючи їх діяти проти своїх ворогів. Цього Британія досягає декількома шляхами: доставляючи їм природні ресурси, покриваючи їх збитки, або ж створюючи труднощі, які примусять їх слідувати британській політиці. Що стосується Америки, то її мета — це одноосібне керування світом та побудова імперії, тобто абсолютна гегемонія та експлуатація інших народів. Про це говорилось у доповідях Іеєрємії та Вулфовіца, які детально описали американську політику після падіння СРСР у 1991 році.

Перша доповідь, складена під керівництвом радника по питанням оборони Пола Вулфовіца, що складалась із 46 сторінок, була опублікована Пентагоном при узгодженні з Радою національної безпеки США. Друга доповідь, що складалась із 70 сторінок та була складена під наглядом експертів , очолюваних адміралом Девідом Ієрєміє, була опублікована у березні 1992 року у газеті «NewYorkTimes»; у цій доповіді також була сформульована пострадянська політика Америки. Говорячи стисло, у ній мова йшла про «одноосібне керування світом та утискання усіх нинішніх та потенційних суперників, опираючись на військову потужність».

У цій статті основна увага буде приділена британській політиці, яка скерована на підрив американських планів та суперництво з нею за всесвітнє панування.

2 — Прояви американсько-британського суперництва: криза у Перській затоці

З початку нинішнього сторіччя Катар став головною майстернею для політики англійців у регіоні. Таким чином, супутниковий канал «Аль-Джазіра» став основною медіаплатформою, що руйнує політику Америки та її агентів у регіоні. Не випадково відкриття «Аль-Джазіри» у 1996 році співпало з закриттям арабського відділення «BBC», ставши заміною йому. Так, багато співробітників «BBC» перейшло на «Аль-Джазіру». Окрім цього, «Аль-Джазіра» використала і інший чинник — політичні гроші. Ці гроші стали величезним магнітом для приваблення політичних сил, таких як «помірковані» ісламські рухи у Палестині, Єгипті, Лівії, Тунісі та Сирії, щоб примусити їх іти по п’ятам Англії. Так столиця Катару Доха стала центром планування руйнування політики Америки та її агентів у регіоні.

Потім Британія стала використовувати іще один стратегічний чинник у Катарі, а саме — газ, багатство мусульман, щоб нанести удар по економіці США і по інструмент її економічної гегемонії — долару. Наприкінці 2014 року емір Катару Тамім уперше відвідав Китай. Китайці описали це як «перехід від звичайних відносин до стратегічного партнерства», оскільки була підписана угода між Катарським банком та Народним банком Китаю. Згідно угоді, замість американського долара буде створена двобічна обмінна лінія у китайській валюті на загальну суму 35 млрд. юанів на протязі трьох років («An-Nahar»). Була також досягнута угода про створення на території Катару першого у регіоні клірингового центру по проведенню розрахункових операцій у китайській валюті. Іншими словами, цей центр пропонує трейдерам та компаніям фінансові послуги у китайській валюті, не говорячи вже про те, що Катар продає Китаю скраплений природний газ (СПГ) за китайські юані. Усі ці дії загрожують долару США як валюті глобальної торгівлі. Американський економіст та письменник Уільям Енгдаль сказав: «Добре інформовані джерела у Нідерландах повідомили, що Вашингтон хоче покарати Катар за те, що він погодився продати Китаю газ за китайську валюту замість долара. Катар є крупнішим експортером скрапленого природного газу в Азію, що очевидно турбує Вашингтон», — як про це передає французький веб-сайт «AgoraVox».

Через місяць після карних заходів Вашингтону, здійснених Саудівською Аравією на початку червня 2017 року, Катар 4липня 2017 року проголосив про збільшення здобичі газу на 30% на протязі наступних декількох років. «До 2024 року Катар планує збільшити здобич газу до 100 млн. тонн на рік», — заявив на перс-конференції президент компанії «QatarPetroleum» Саад аль-Каабі. Катар є крупнішим у світі виробником скрапленого природного газу з поточним виробництвом 77 млн. тонн на рік.

«План Катару по збільшенню виробництва буде перешкоджати очікуваному росту експорту США», — сказав голова австралійської нафтової кампанії «WoodsidePetroleum» Дон Воелті. Він додав: «Проектам, які вимагають багатомільярдної інфраструктури, буде складніше конкурувати з Катаром. Те ж саме очікує і проекти переробки вугільного газу у скраплений природний газ, оскільки це вимагає постійних капітальних витрат на буріння нових свердловин... Це дозволить обмежити розширення США». Дон Воелті також сказав, що це збільшення дасть імпортерам , таким як Китай, Індія, Японія, Пакистан та Бангладеш, упевненість у поставках для розширення використання газу. Він також відзначив обмежені можливості СПГ США, призначені для Азії, через декілька перепон, найбільш важливими із яких є високі виробничі та транспортні витрати («AlkhaleejOnline»).

Це — один із інструментів Британії у боротьбі з Америкою. Вона використовує правителів Катару, які слугують британській колоніальній політиці, доручаючи їм ущербні проекти (здійснення яких є зрадництвом мусульман) в служіння амбіціям англійців, що реалізуються у помсту американцям.

Що стосується участі інших держав у доставці природних ресурсів та покритті збитків, то це пояснює політику Британії у відношенні Китаю, скеровану на те, щоб послабити американську гегемонію. І це — один із секретів британської політики.

3 — Таємниці американсько-британського суперництва: британсько-китайські відносини

Британсько-китайські відносини є практичним втіленням британської зовнішньої політики у притягненні інших до досягнення своїх стратегічних цілей. І тут мова йде про притягнення Китаю до послаблення панування Америки, яка визначила свій долар інструментом економічної гегемонії.

У червні 2013 року Банк Англії та Банк Китаю підписали трирічну угоду про обмін валютою на 200 млрд. юанів у рік. Це — перша і найкрупніша у своєму роді угода по усьому світу для китайської валюти («LaTribune»). Тодішній керівник Банку Англії Мервін Кінг назвав Лондон глобальним центром для міжнародних валют, включаючи китайський юань. Він додав, що механізм обміну «дозволяє Банку Англії обмінювати валюту, у тому числі — китайський юань, і дозволяє кампаніям для укладання торгових угод використовувати національну валюту Китаю замість долара США» («AlborsaNews», 25.06.2013). Департамент казначейства Британії об’явив про плани зробити Лондон, який вважається крупнішим центром фінансових обмінів, основним центром обміну юанями за межами Китаю (згідно тому ж джерелу).

У 2014 році Британія стала першою західною державою, яка випустила державні облігації (тобто папери, гарантовані британським урядом) у китайській валюті. Потім, під час свого візиту у Китай у 2014 році, міністр фінансів Великобританії Джордж Осборн підтвердив, що його держава підтримує вступ китайської валюти у міжнародний валютний клуб (долар, євро, фунт стерлінгів та японська ієна). За даними Міжнародного агентства по фінансовим услугам (SWIFT), британці підготували дослідження та плани по полегшенню фінансових угод між лондонською та шанхайською біржами так, що лондонський ринок стане крупнішим зовнішніми ринком китайської валюти, якщо виключити Сінгапур та Гонконг. Також Британія стала першою західною країною, яка приєдналась до Азіатського банку інфраструктурних інвестицій (АБІІ), який, насправді, є міжнародним китайським банком, створеним у противагу Азіатському банку розвитку, підкореному Америці. Наприкінці 2015 року на французьких сайтах з’явилось повідомлення, що Америка, Японія та Канада заперечили створенню Азіатського банку інфраструктурних інвестицій та були дуже незадоволені прагненням Великобританії приєднатись до нього.

Таким чином, Британія продовжувала зміцнювати відносини з Китаєм так, що британський прем’єр-міністр Девід Кемєрон сказав: «У західному світі нема такої відкритої країни для китайських інвестицій , як Великобританія». Потім нинішній британський прем’єр-міністр Тереза Мей у травні 2016 року сказала, що відносини між Великобританією та Китаєм вступили у «золоту еру». Президент Китаю Сі Цзіньпін підтвердив на урочистому прийомі у лондонському Букінгемському палаці, що 2016 рік стане першим роком цієї «золотої ери» між двома державами.

Британія продовжує підтримувати китайську валюту, щоб наносити удари по долару США, знаючи, що китайська економіка — друга у світі. Так з 1 жовтня 2016 року китайський юань приєднався до долару, євро, фунту та японській ієні у кошику валют SDR (Спеціальні права запозичення (СПЗ) або СДР (англ. SpecialDrawingRights, SDR, SDRs) — штучний резервний та платіжний засіб, емітуємий Міжнародним валютним фондом (МВФ)). Це сприяє інтернаціоналізації китайської валюти , яка тепер вважається однією із світових валют у торгівлі поруч із доларом.

Великобританія здійснює серйозні кроки по послабленню американського долару — інструмента економічної гегемонії США, зміцнюючи британський фунт. Якщо британський фунт є третьою валютою у міжнародних валютних резервах після долару та євро, тоді Великобританія отримує величезну користь , обмінюючись з Китаєм валютою. Це підсилює вплив фунта у другій по розміру економіці світу, і перетворює Британію на крупнішого вигодонабувача із азіатських країн навколо Китаю, в яких проживає 3,6 млрд. людей. Це сприяє росту британської економіки та відкриває можливості для її громадян та кампаній у противагу Америці.

4 — Завершення

Це — один із аспектів капіталістичної колоніальної боротьби між двома державами — Америкою та Британією, — які висмоктують кров народів та грабують їх багатства. Ісламські землі стали найбільшою ареною суперництва між капіталістичними колонізаторами , які використовують своїх місцевих маріонеток в обличчі правителів мусульман.

Діти великої Ісламської Умми повинні зупинити продажних правителів, здійснюючи політичні кроки на основі Ісламу разом з щирими активістами із Хізб ут-Тахрір. Заради вдоволення Всевишнього Умма повинна повернути Халіфат за методом пророцтва, який буде правити на основі законів Аллаха та вести джихад на шляху Аллаха. Халіф же буде щитом, за яким б’ються і яким захищаються. Він стане світлом у пітьмі цього світу, поширивши Іслам в усіх куточках землі. Тільки так можна зупинити капіталістичних колонізаторів.

وَاللهُ غَالِبٌ عَلَىْ أَمْرِهِ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُونَ

«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це» (12:21).

Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Мухаммад Абдуллах
20 Зуль-хіджа 1438 р.х.
12.09.2017 .