Це — іще одна пухлина на тілі Умми, поруч з ураженням ісламських рухів у боротьбі з західною культурою, її секуляристськими законами, які втілюються у мусульманських країнах вогнем та мечем, танками та колоніалізмом, поруч з відголосками нерозуміння Ісламу в епоху ідейного занепаду (вплив якого триває по сей день), що потягнув за собою відокремлення арабської мовної енергії від ісламської енергії та закриття дверей іджтіхаду.
Ці слова на превеликий жаль, виходять із вуст деяких вчених та шейхів, яких преподносять як дороговказні зірки «ісламських» рухів. Такого роду вчені іще більше перебувають у ідейному занепаді, аніж Умма (враховуючи їх метод мислення); вони намагаються приспати пильність Умми, вводячи її в оману, видати брехню за істину.
Вони намагаються надати легітимності секуляризму, демократії, республіканству у наших країнах. Особливо у такій країні,як Ємен, де Америка розпалила озброєну боротьбу за допомогою своїх місцевих та регіональних важелів впливу, увібравши їх у шати релігії та міжмазхабних відмінностей, щоб тим самим підготувати підґрунтя для збільшення впливу секуляризму, оскільки діалог з правлячим режимом, проведений Америкою в Ємені до вступу хоусітів у Сану, не відповідав її вимогам. Для цього вона розпалила війну на основі міжмазхабної ворожнечі, підштовхуючи людей думати про боротьбу як про протистояння релігійних течій, щоб потім передати свій політичний проект ліквідації впливу релігії на життя суспільства.
Висловлювання, на яке ми хочемо дати спростування у цій статті, стало виходити із вуст деяких вчених та проповідників після того, як до цього ці ж слова було чути від секуляристів та правозахисних організацій. Подібні організації руйнують Ємен, намагаються його секуляризувати, щоб нічого не залишилось від релігії у житті людей, навіть на індивідуальному рівні.
Використовуючи подібні висловлювання, вчені та проповідники привчають жителів Ємену до прийняття світської конституції та результатів діалогу, який проводила Америка для іще більшої секуляризації країни після того, як колишній режим не зміг цього зробити. Колишні режим та конституція по своїй суті були секуляристськими, але приховано що залишало можливість людям дотримуватись частини Ісламу, їх звичаїв традицій і того, що вони успадкували від попередніх поколінь. На сьогоднішній день Америка бажає втілити республіканську систему та вибіркові елементи демократії та її ідей, таких як свобода віросповідання, свобода особистості та свобода власності, як це передбачено її потворною культурою.
Ця роль відведена агітаторам та блазням, які увібрались у шати вчених та ісламських рухів, щоб надати допомогу у здійсненні американського плану і для появи тих ідей, які повністю відповідали б цьому у наших країнах. Для цього були випущені книги при підтримці Тавакуль Карман, яка була удостоєна Нобелевської премії; нею ж була створена огидна прозахідна організація. Одними із цих книг були «Свобода в Ісламі» Мухаммада Саіфа Адіні та «Відродження Корану» Абдуллаха аль-Кайсі. Також були і інші же книги, які роздавались безкоштовно.
У своїх дослідженнях та міркуваннях Карман дотримується шляху Рашида аль-Ганнуши. Їх думки співпадають, коли вона піддає сумніву придатність Шаріату, стверджуючи, що в Ісламі немає конкретної політичної системи, слідувати та здійснювати яку було б обов’язковим. Потім вона піддала сумніву худуди Шаріату (покарання, встановлені Ісламом) за віровідступництво, гомосексуалізм, грабіжництво і т.д., стверджуючи,що ці закони в Ісламі виведені із припускаємих (занній) доказів, а не із категоричних, що не може бути шаріатськими законами, навпаки, це — усього лише виведені на основі іджтіхаду мінливі думки по фікху.
Насправді, Шаріат з усіма його аспектами обов’язковий до виконання, тому що усе, що у ньому є, — це одкровення від Аллаха. При цьому немає різниці, чи виведені його закони на підґрунті категоричних доказів або виведені на підґрунті хабар ахад (повідомлень від одного передавача). Усі сподвижники одностайні (Іджма ус-Сахаба) у тому, що є ваджибом керуватись у діях хабар ахад. Керівництво хабар ахад ми можемо спостерігати у їх винесених рішеннях. Подібні безпідставні висловлювання призводять до того, що закони, виведені на підґрунті хабар ахад, стають даремними, відкинутими у бік, а це веде до неправильного тлумачення категоричних законів, ниспосланих у короткій формі, бо саме Сунна, яка прийшла до нас за допомогою хабар ахад, вносила ясність у їх розуміння, а відмова від останньої неминуче тягне за собою відмову від законодавства у цілому.
Слідувати Сунні є ваджибом, так само, як і Корану. Сказав Всевишній Аллах:
وَمَآ ءَاتَىٰكُمُ ٱلرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَىٰكُمۡ عَنۡهُ فَٱنتَهُواْۚ
«Беріть же те, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам» (59:7),
مَّن يُطِعِ ٱلرَّسُولَ فَقَدۡ أَطَاعَ ٱللَّهَ
«Хто підкоряється Посланцю, той підкоряється Посланцю Аллаху» (4:80),
فَلۡيَحۡذَرِ ٱلَّذِينَ يُخَالِفُونَ عَنۡ أَمۡرِهِۦٓ أَن تُصِيبَهُمۡ فِتۡنَةٌ أَوۡ يُصِيبَهُمۡ عَذَابٌ أَلِيمٌ ٦٣
«Нехай же стережуться ті, які опираються його волі, як би їх не спіткала спокуса або не спіткали їх болісні страждання» (24:63),
وَمَا كَانَ لِمُؤۡمِنٖ وَلَا مُؤۡمِنَةٍ إِذَا قَضَى ٱللَّهُ وَرَسُولُهُۥٓ أَمۡرًا أَن يَكُونَ لَهُمُ ٱلۡخِيَرَةُ مِنۡ أَمۡرِهِمۡ
«Для віруючого чоловіка та віруючої жінки немає вибору при прийнятті ними рішення, якщо Аллах та Його Посланець вже прийняли рішення» (33:36),
فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤۡمِنُونَ حَتَّىٰ يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيۡنَهُمۡ ثُمَّ لَا يَجِدُواْ فِيٓ أَنفُسِهِمۡ حَرَجٗا مِّمَّا قَضَيۡتَ وَيُسَلِّمُواْ تَسۡلِيمٗا
«Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують,доки не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не облишать відчувати у душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю» (4:65),
أَطِيعُوا اللَّهَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ
«Підкоряйтесь Аллаху, підкоряйтесь Посланцю» (4:59),
قُلۡ إِن كُنتُمۡ تُحِبُّونَ ٱللَّهَ فَٱتَّبِعُونِي يُحۡبِبۡكُمُ ٱللَّهُ
«Скажи: «Якщо ви любите Аллаха, то слідуйте за мною, і тоді й Аллах полюбить вас» (3:31).
Усе це явним чином вказує на обов’язковість слідування тому, з чим прийшов Посланець ﷺ, враховуючи той момент, що підкорення Посланцю ﷺ є прямим підкоренням Аллаху; при цьому немає різниці, чи ґрунтувалось це підкорення на законах, взятих із хадісів мутаватір, або ахад.
Усе, що прийшло у Корані та хадісах, є шаріатським доказом, керуватись яким — ваджиб. У цій площині хадіси, як і Коран, є одкровенням від Аллаха. Тому не дозволяється говорити, що ми керуємось лише категоричним із Книги Аллаха та Сунни Посланця ﷺ, а усе, що окрім цього, відкидаємо. Подібні слова припускають залишення Сунни. Насправді необхідно поєднувати Коран та Сунну, керуючись хадісами як шаріатським. Не дозволяється, щоб від мусульманина виходило подібне розмежування, адже Пророк ﷺ застеріг від цього, сказавши:
يُوشِكُ الرَّجُلُ مُتَّكِئاً عَلَى أَرِيكَتِهِ يُحَدَّثُ بِحَدِيثٍ مِنْ حَدِيثِي فَيَقُولُ بَيْنَنَا وَبَيْنَكُمْ كِتَابُ اللَّهِ عَزَّ وَجَلَّ مَا وَجَدْنَا فِيهِ مِنْ حَلاَلٍ اسْتَحْلَلْنَاهُ وَمَا وَجَدْنَا فِيهِ مِنْ حَرَامٍ حَرَّمْنَاهُ أَلاَّ وَإِنَّ مَا حَرَّمَ رَسُولُ اللَّهِ مِثْلُ مَا حَرَّمَ اللَّهُ
«Близький той час, коли людина буде лежати на своєму дивані і говорити: «Між нами і вами — Книга Аллаха. Те, що у ній ми знайшли дозволеним — вважаємо дозволеним, те, що знайшли забороненим — ми вважаємо забороненим». Воістину, те, що заборонив Посланець, рівносильне тому, що заборонив Аллах» (вивів Ібн Маджа від Мікдама ібн Мадія Якаріба Кіндія).
В іншій версії від Джабіра приводиться:
مَنْ بَلَغَهُ عَنِّي حَدِيثٌ فَكَذَّبَ بِهِ، فَقَدْ كَذَّبَ اللَّهَ وَرَسُولَهُ وَالَّذِي حَدَّثَهُ
«… до кого дійшов хадіс від мене, а він порахував його брехнею, той звинуватив у брехні Аллаха, Його Посланця та того, хто його передав».
У Шаріаті, якщо хабар ахад є сахіх або хасан, то він приймається як довід, і є ваджибом керуватись ним у вчинках. Немає різниці, чи відносяться закони, виведені на підґрунті хабар ахад, до законів поклоніння, взаємовідносин або покарань. Використовувати хабар ахад як довід у виведенні шаріатських законів є підтвердженим фактом, і на цьому зійшлись сподвижники. У Шаріаті свідчення про що-небудь як довід приймається у судовому позові, незважаючи на те, що саме свідчення по своїй суті — хабар ахад. Тому робиться співставлення прийняття хабар ахад з прийняттям свідчення, тому що текстами Корану підтверджено, що суддя на підґрунті свідчення двох чоловіків або одного чоловіка та двох жінок виносить рішення відносно майна, свідчення чотирьох чоловіків — відносно перелюбства, свідчення двох чоловіків — відносно худудів та відплати (касас). Пророк ﷺ на підґрунті одного свідка та клятви володаря майні виносив рішення. Він ﷺ також приймав свідчення однієї жінки у встановленні факту годування грудьми. Усе перелічене є хабар ахад. Так само вчиняли сподвижники (р.а.), і немає доводів, які стверджують протилежне.
При винесенні рішень суддя враховує той момент, що якщо свідок не є брехуном або недоумкуватим, то його слова приймаються як правда, бо на користь ствердження того, що він бреше, виступають тільки одні сумніви, що не може бути вагомим аргументом. Усе це відбувається на підґрунті хабар ахад, тому, враховуючи таке положення речей, є обов’язковим застосувати це і до того, що передається шляхом ахад від Посланця ﷺ. Адже якщо передавач хадісу є справедливим, точним у передаванні інформації, зустрічався з тим, хто передав йому хадіс, то перевага віддається на користь того, що він говорить правду, тому що на користь ствердження, що він бреше, немає вагомих доказів, а усього лише припущення. Говорячи іншими словами, прийняття хабар ахад у якості доказу ідентичне прийняттю свідоцтва у тяжбах від одного або двох людей. Враховуючи усе вищесказане, хабар ахад є доводом у Шаріаті, як на це вказав Коран.
О мусульмани! Подібні слова є величезною небезпекою для нашої релігії та Умми. Погляньте на того, хто говорить подібне: його дії ідуть всупереч з його ж висловлюваннями, адже він сам приймає будь-які закони та законодавства, які напряму суперечать категоричним законам, який прийшли у Корані та Сунні. О щирі раби Аллаха! Вам є ваджибом сторонитись подібної єресі та вступати у ряди тих, хто займається діяльністю по встановленню Другого Праведного Халіфату, правління у якому буде здійснюватись за методом пророцтва. Саме Халіфат втілить повний Іслам, не відкинувши у бік жоден із законів Всевишнього. Ми закликаємо вас змагатись у цьому один з одним!
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абдуль Мумін аз-Зайлаі
Керівник інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Ємені
17.10.2017
