Такі слова, як «батьківщина» (ватан) і «патріотизм», є політичними термінами, під якими мається на увазі виключно зв’язок з певною країною. Цей зв’язок зробили основою для відносин серед людей, щоб кожна людина могла залишитись при своєму світогляді (акиді) та ідеї.
При цьому ані для кого не секрет, що батьківщина, патріотизм, націоналізм не придатні бути зв’язком між людьми, тому що із них не витікають ідеї, закони, які будуть управляти справами людей, які будуть визначати яким способом упорядкувати постійні відносини, щоб суспільство було відмітним від решти інших. Іншими словами, щоб бути придатним зв’язком, ідеї повинні упорядковувати постійні відносини між людьми,у той час як батьківщина, патріотизм, націоналізм не мають нічого спільного з подібними ідеями, адже вони — лише продукт колонізатора, запроваджений у серця тих, хто спокусився його культурою та ідеями, хто погодився прислужувати йому.
Це було зроблено для того, щоб розхитати вірність і довіру мусульман до Ісламу. З падінням держави мусульман закони Шаріату були віддалені від правління і упорядкування справ людей. Їм на зміну прийшли закони капіталізму, які досі мучать нас і несуть нам страждання, і так вже на протязі майже 100 років. Але, незважаючи на наше положення, пропагандисти західної культури продовжують стверджувати і використовувати її основою для життя суспільства.
Що стосується лінгвістичного значення слова «родина» (ватан), із якого і походить термін «територіальна приналежність», то у тлумачному арабському словнику «Лісан аль-Араб» говориться: «Ватан» — це місце проживання, у випадку з людиною це її житло. Множиною цього слова буде «автан». В іншому словнику Муъджам аль-Айн» (автор Халіль ібн Ахмад) говориться: «Ватан» — місце проживання людини. У відношенні тварин слово «ватан» використовується у значенні загону для худоби». Говориться: «Людина обрала новим місцем проживання таку-то територію», — тобто обрала її своїм середовищем існування. Середовищем існування називають кожне місце, де людина влаштувалась для якої-небудь справи». У тлумачному словнику «Муджам ас-Сахах» (автор Ісмаил аль-Джаухарі) приводиться: «Ватан» — місце проживання людини. У випадку з тваринами «ватан» — це загон». Говориться: «Я поселився на землі», — тобто обрав її своєю батьківщиною, освоїв ці землі».
Таким чином, значення слова «батьківщина» (ватан) у більш широкому його змісті — село або місто, тобто населений пункт, у якому проживає людина. До падіння Халіфату у мусульман не було іншого значення для слова «ватан», проте пропагандисти ідеї «патріотизму» після окупації мусульманських земель спотворили зміст слова «ватан», щоб закласти основу майбутнім картонним державам, які згодом встановив колонізатор. Так Захід викривив слово «ватан», щоб потім воно вказувало мусульманам на Ліван, Ірак, Йорданію, Палестину, Сирію, Єгипет та інші країни, які з’явились після західних угод, на чолі яких знаходиться угода Сайкс–Піко.
У якості додаткової інформації можна звернутись до статті у журналі «Аль-Ваъй» під назвою «Концепція патріотизму не має нічого спільного з Ісламом», опублікованою у №313 даного журналу.
Ствердження, що Посланець ﷺ заклав основи ідеї «територіальна приналежність» у Мединській угоді, є абсурдом, слідування пристрастям, ігноруванням прямого шляху. Адже перший пункт Мединської угоди звучить так: «Це — грамота від Мухаммада, Посланця Аллаха, про відносини між віруючими із (племені) курайш і (міста) Йасріб, (а також) тими, хто послідував за ними, приєднався до них і брав участь з ними у джихаді. Усі вони складають одну Умму, окрему від інших людей». До Умми відносяться лише ті, хто увірував в Іслам, тобто мухаджири, ансари і ті, хто послідував по їх стопам і бився з ними в одних рядах після того, як була підписана дана угода. Дана категорія виділяється із числа інших жителів Медини, щоб про них знати як про тих, хто об’єднався на основі ісламського світогляду (акида), що вони — одне ціле і не змішуються з іншими. Але при цьому люди (мусульмани, мушріки, євреї та інші), які проживають у Медині, незважаючи на свою відмінність, усі є підданими Ісламської Держави, яка гарантує своїм громадянам турботу про кожного окремо, доки той проявляє лояльність і підкорення.
Ісламська держава ґрунтується на ісламському світогляді (акиді) і прихильності до Ісламу, вона гарантує мусульманам та іншим громадянам гідне життя, яке необхідне людині. Образ життя визначається законами Шаріату, і ніхто не може суперечити їм або ігнорувати їх. І тут нема нічого спільного з західною ідеєю про батьківщину та територіальну приналежність. Адже по Ісламу Халіфат повинен поширювати Іслам по усьому світу і захищати території, де править Іслам. При цьому території Ісламу завжди залишаються країнами мусульман, навіть якщо правління Ісламу було скасовано на їх землях, наприклад, через вигнання мусульман звідти, як це сталося на Піренейському півострові.
Земля важлива, але вона не є основою для зв’язку і приналежності. Основою є любов до Аллаху, Його Посланцю ﷺ. Любов до Аллаху, Його Посланцю ﷺ, до джихаду повинна бути в авангарді любові. Любов — це крайня відданість і підкорення наказам,, а також відмова від забороненого без вагання та коливань. Не повинно бути коливань:
— у запровадженні Шаріату (наповненого вірою, милістю і співчуттям) над людьми,
— у прагненні нести людям прямий шлях і ввести їх в Іслам без примусу і зловживання.
Сказав Аллах:
وَقُلِ ٱلۡحَقُّ مِن رَّبِّكُمۡۖ فَمَن شَآءَ فَلۡيُؤۡمِن وَمَن شَآءَ فَلۡيَكۡفُرۡۚ إِنَّآ أَعۡتَدۡنَا لِلظَّٰلِمِينَ نَارًا أَحَاطَ بِهِمۡ سُرَادِقُهَاۚ وَإِن يَسۡتَغِيثُواْ يُغَاثُواْ بِمَآءٖ كَٱلۡمُهۡلِ يَشۡوِي ٱلۡوُجُوهَۚ بِئۡسَ ٱلشَّرَابُ وَسَآءَتۡ مُرۡتَفَقًا
«Скажи: «Істина — від вашого Господа. Хто хоче, нехай вірує, а хто не хоче, нехай не вірує.». Ми приготували для беззаконників Вогонь, стіни якого будуть оточувати їх з усіх боків. Якщо вони почнуть просити по допомогу (або дощ) то їм допоможуть водою, подібно розплавленому металу (або осадку масла), яка обпалює обличчя. Огидний напій і поганий притулок!» (18:29).
Відданість може бути лише Аллаху, Його Посланцю ﷺ і віруючим. Іслам — це зв’язок між мусульманами різних рас і країн. Країни мусульман — це країни, де правив Іслам, жителі яких прийняли Іслам, навіть якщо потім влада опинилась у руках немусульман. Ідея про батьківщину як про зв’язок між жителями якої-небудь території суперечить Ісламу. Адже ідея про родину і патріотизм відноситься до числу змов Заходу, щоб закріпити розділення територій Ісламу на понад 50 картонних країн. Головною же цих недодержав стала боротьба з Ісламом і усунення його впливу на життя мусульман.
Сказав Аллах:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَتَّخِذُوٓاْ ءَابَآءَكُمۡ وَإِخۡوَٰنَكُمۡ أَوۡلِيَآءَ إِنِ ٱسۡتَحَبُّواْ ٱلۡكُفۡرَ عَلَى ٱلۡإِيمَٰنِۚ وَمَن يَتَوَلَّهُم مِّنكُمۡ فَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلظَّٰلِمُونَ ٢٣ قُلۡ إِن كَانَ ءَابَآؤُكُمۡ وَأَبۡنَآؤُكُمۡ وَإِخۡوَٰنُكُمۡ وَأَزۡوَٰجُكُمۡ وَعَشِيرَتُكُمۡ وَأَمۡوَٰلٌ ٱقۡتَرَفۡتُمُوهَا وَتِجَٰرَةٞ تَخۡشَوۡنَ كَسَادَهَا وَمَسَٰكِنُ تَرۡضَوۡنَهَآ أَحَبَّ إِلَيۡكُم مِّنَ ٱللَّهِ وَرَسُولِهِۦ وَجِهَادٖ فِي سَبِيلِهِۦ فَتَرَبَّصُواْ حَتَّىٰ يَأۡتِيَ ٱللَّهُ بِأَمۡرِهِۦۗ وَٱللَّهُ لَا يَهۡدِي ٱلۡقَوۡمَ ٱلۡفَٰسِقِينَ
«О ті, які увірували! Не беріть свого батька і братів собі у помічники і друзі, якщо вони відали перевагу невір’ю перед вірою. А ті із вас, які беруть їх собі у помічники і друзі, є беззаконниками. Скажи: «Якщо ваш батько, ваші сини ваші брати, ваші дружини, ваші родини, набуте вами майно, торгівля, застою у якій ви побоюєтесь, та оселі, які ви облюбували, миліше вам, аніж Аллах, Його Посланець і боротьба на Його шляху, то чекайте, доки Аллах не прийде зі Своїм велінням. Аллах не наставляє на прямий шлях нечестивих людей» (9:23,24).
Об’єднуючою ланкою між мусульманами є віра в Аллаха та Його релігію. А відданість повинна бути лише Аллаху, Його Посланцю ﷺ та віруючим. Якщо не буде віри, не буде і відданості. Адже близькість уз спорідненості, блага цього світу у виді майна, житла, пасовиськ, полів і т.д. не зрівняються з любов’ю до Аллаху, Його Посланцю ﷺ, з виконанням Його наказів і віддаленням від Його заборон. При цьому Іслам не забороняє блага цього життя, він лише наказує керуватись його законами для упорядкування життя, щоб кожен міг взяти своє право.
Сказав Аллах:
قُلۡ مَنۡ حَرَّمَ زِينَةَ ٱللَّهِ ٱلَّتِيٓ أَخۡرَجَ لِعِبَادِهِۦ وَٱلطَّيِّبَٰتِ مِنَ ٱلرِّزۡقِۚ قُلۡ هِيَ لِلَّذِينَ ءَامَنُواْ فِي ٱلۡحَيَوٰةِ ٱلدُّنۡيَا خَالِصَةٗ يَوۡمَ ٱلۡقِيَٰمَةِۗ كَذَٰلِكَ نُفَصِّلُ ٱلۡأٓيَٰتِ لِقَوۡمٖ يَعۡلَمُونَ
«Скажи: «Хто заборонив прикраси Аллаха, які він дарував Своїм рабам, і чудовий прожиток?». Скажи: «У мирському житі вони призначені для тих, хто увірував, а у День воскресіння вони будуть призначені виключно для них». Так Ми роз’яснюємо знамення людям знаючим» (7:32).
Держава є виконавчим органом, який бере на себе турботу про інтереси людей, упорядковує їх за допомогою комплексу ідей, критеріїв, переконань, які приймають люди, вірячи у їх правильність. Ці речі беруть свій початок із світогляду людей. Так ісламський світогляд є ідейною основою для Ісламської Держави, і із нього витікають закони, ідеї і рішення життєвих проблем. Саме цей світогляд і є секретом сили держави та її існування.
Ісламський світогляд об’єднує мусульман, зв’язує їх, робить їх одним тілом. Цей світогляд і те, що витікає із нього, упорядковує життя мусульман, визначає для них ідеї, критерії і поняття про життя. Вони роблять відмітною ісламську особистість та ісламську культуру від інших особистостей і культур. Мусульмани є однією Уммою, окремою від інших людей, яких пов’язує ісламський світогляд та ідеї. Саме світогляд та ідеї надають аклії і нафсії ісламського характеру. А немусульмани, які живуть серед мусульман, також є громадянами Ісламської держави, але при цьому вони не відносяться до Умми. Таким було розуміння мусульманами слів Посланця ﷺ: «… між віруючим із (племені) (племені) курайш та (міста) Йасріб (а також) тими,хто послідував за ними, приєднався до них і брав участь з ними у джихаді. Усі вони складають одну Умму, окрему від інших людей».
Це тривало доти, доки Захід не нав’язав нам терміни «батьківщина», «патріотизм», «націоналізм», хоча сам намагається позбутися від них, тому що вони перешкоджають об’єднанню.
Хіба мусульмани не повинні піднятись як один і виправити це ганебне положення, відновивши ісламський образ життя через встановлення Другого Праведного Халіфату? Адже саме це зробив Посланець Аллаха ﷺ у Медині з метою врятувати людство, вивести його із мороку тиранії до світла Божественної милості. І так тривало понад тринадцять сторіч.
О Аллах, прости нам наші гріхи і надмірності, яких ми припустились у нашій справі, змилуйся над нами, над нашими батьками родителям, мусульманами, мусульманками, живими і мертвими. Мир і благословення Пророку Мухаммаду ﷺ, його родині і сподвижникам. Хвала Аллаху — Господу світів.
وَٱللَّهُ غَالِبٌ عَلَىٰٓ أَمۡرِهِۦ وَلَٰكِنَّ أَكۡثَرَ ٱلنَّاسِ لَا يَعۡلَمُونَ
«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це» (12:21).
Спеціально для Центрального інформаційного відділу Хізб ут-Тахрір
Ібрахім Саляма
16 Джумада аль-ахіра 1440 р.х.
21.02.2019 р.
