Сказав Аллах Всемогутній у Корані:
اللَّهُ وَلِيُّ الَّذِينَ آمَنُوا يُخْرِجُهُم مِّنَ الظُّلُمَاتِ إِلَى النُّورِ ۖوَالَّذِينَ كَفَرُوا أَوْلِيَاؤُهُمُ الطَّاغُوتُ يُخْرِجُونَهُم مِّنَ النُّورِ إِلَى الظُّلُمَاتِ ۗأُولَـٰئِكَ أَصْحَابُ النَّارِ ۖهُمْ فِيهَا خَالِدُونَ
«Аллах — Покровитель тих, які увірували. Він виводить їх із мороків до світла. А покровителями і помічниками невіруючих є тагути, які виводять їх із світла до мороків. Вони є мешканцями Вогню і пребудуть там вічно» (2:257).
У цьому благородному аяті ясно говориться про те, як людина може вийти із пітьми до світла, із пітьми многобожжя, непослуху Аллаху і нововведень до світлу віри та істини: методом слідування наказам і заборонам Аллаха Всевишнього, Який опікає мусульман, дарує їм перемогу, допомагає їм і зміцнює їх. Подібно тому, як темрява не дає очам людини побачити перед собою предмети і усвідомити їх, так само і невір’я не дає серцю побачити істину і усвідомити віру.
Також у цьому благородному аяті міститься вказівка і на інший процес, на те, як віруючий може вийти із світла назад у морок, від якого до цього врятувався, тобто після віри знов стати невірним, не дай Аллах. Або, іншими словами, як віруючий може відокремитись від Ісламу, припинити ним керуватись у своєму житті, примішувати капіталістичні поняття у наші суспільства, та так, щоб мусульмани вважали, нібито капіталізм не суперечить Ісламу. У будь-якому випадку, людина виходить із світла у морок у ту мить, коли починає слідувати прикладу невірних, співпрацювати з ними і брати їх собі у друзі так, що ці «друзі» виводять мусульманина із істини назад у пітьму невігластва і гріха.
В омани є багато доріг, і Аллах ﷻ пояснив їх, сказавши, що мороку багато, а світло одне, щоб шлях істини був одним:
وَأَنَّ هَـٰذَا صِرَاطِي مُسْتَقِيمًا فَاتَّبِعُوهُ ۖوَلَا تَتَّبِعُوا السُّبُلَ فَتَفَرَّقَ بِكُمْ عَن سَبِيلِهِ
«Таким є Мій прямий шлях. Слідуйте по ньому і не слідуйте іншими шляхами, оскільки вони зіб’ють вас з Його шляху» (6:153).
Це світло, з яким приходили все пророки і посланці до своїх народів, викликало переворот у методі мислення та самому їх житті. Іслам перевернув життя курайшитів, а потім і усього світу, викликавши революцію серед народів так, що мусульмани стали світовими лідерами, хоча до цього були слабкі і пригноблювані. Ісламська Умма несла свою релігію більше 13 стріч, за час яких її армії висувались на схід і на захід, усуваючи бар’єри і перешкоди на шляху поширення блага Ісламу серед інших народів. Ісламська Умма завойовувала цілі країни і поширювала світло своєї віри... Розбиваючи царства і ламаючи трони тиранів, приєднуючи країни і народи до свого тіла так, що вони і нині є мусульманами, а їх землі — землями Ісламу, невідокремлюваними одна від одної, вирваними із пащі Заходу.
Проте, коли мусульмани відійшли від своєї релігії як від образу життя та повноцінної системи, вдовольнившись правлінням системи невір’я, капіталізм, який отримав правління над ними вогнем і мечем, почав виводити мусульман із світла Ісламу назад у морок, і це почало відбуватись одразу після руйнування Халіфату. До цього мусульмани жили у світлі Ісламу, під ісламським правлінням, але після розпаду їх держави вони повернулись назад до правління невір’я, із якого вийшли 13 сторіч назад. Вороги мусульман захопили їх багатства,привласнили собі їх ресурси і окупували їх землі, виправдовуючись тим, що бажають блага для мусульман! Тепер же положення людства стало дуже схожим на положення курайшитів до Ісламу.
Більшу частину Ісламської Умми уразив моральний розклад, серед мусульман почала головувати порочність, різноманітний бруд, їх акида, думки і почуття зіпсувались — усе це трапилось з причини панування над ними невірних режимів. Сьогодні багато хто переступає кордони дозволенного Аллахом, руйнують їх, поширюють ідеї невір’я. Інші ж просто не дотримуються цих законів з причини свого невігластва, а також через відсутність справедливого правителя, який би запроваджував Іслам.
У минулі часи людей розрізняли по тому, яким ідолам вони поклоняються, по їх жертвоприношенням, по тому, яких вождів вони підносять і у яких забобонах переконані. Вони гадали по тому, у який бік полетить пташка, вчиняючи згідно рішенню нерозумної істоти. Проте, коли прийшов Іслам, то він вивів їх із пітьми невір’я, навчивши поклонятись лише Аллаху, Господу людей, замість того, щоб поклонятись людям, камінням і палкам. Люди увірували і почали поклонятись лише Аллаху, будучи абсолютно відданими Йому, ставши кращою Уммою, виведеною для усього людства.
І хоча сьогодні ідея атеїзму лише ззовні зачепила наші суспільства, тим не менш, світськість — відокремлення релігії від життя — отримала широке розповсюдження серед нас, обмеживши поклоніння Аллаху сферою особистого виконання релігійних обрядів, без того, щоб це поклоніння відбивалось на взаємовідносинах серед людей та у політичному житті. Це, звичайно ж, наслідки масштабної ідейної слабкості, в якій опинилась уся Ісламська Умма під кінець часів Османського Халіфату, через що він врешті решт розпався.
Було зіпсоване розуміння таких тем, як різк, шіфа і перемога від Аллаха, лояльність до Аллаху, замість чого почали набувати популярність такі ідеї, як «користь», «інтереси», «меньше із зол» і т.д... Пітьма капіталізму привела Ісламську Умму до остаточної відсталості. Мусульмани доручили думати за себе релігійним діячам, які прислуговують правителям, які, у свою чергу, продались західним колонізаторам. Мусульмани прийняли чужді Ісламу ідеї за свої через те, що ці ідеї були представлені під ісламським окрасом, як,наприклад, демократичні свободи — стовпи секуляризму у принципі, — поміркований Іслам, початкову згоду прийняти будь-яку іншу думку, ствердження, що демократія походить із Ісламу, і багато інших ідей, через які Умма передала право своїм продажним правителям і невірним режимам приймати рішення замість себе самої.
І навіть незважаючи на те, що мусульмани врешті решт підняли революції проти своїх правителі через їх несправедливість, репресії та корумпованість, мусульмани усе одно не захотіли у загальній масі прийняти до виконання проект Ісламської Держави, без усіляких домішок, убавлень і відстрочок. Разом з цим, мусульмани ніколи не досягнуть розвитку, доки не позбудуться від невірних агентурних режимів і не замінять їх на правління Ісламу, на закони Аллаха повсюдно, не даючи порочним ідеям заново розкладати мусульман.
Також до Ісламу серед людей були сильно поширена ідея племінного зв’язку, через яку виникали міжплемінні чвари, порушувалась гідність, одні грабували інших і т.д. У наші дні, коли землі мусульман розділились згідно кордонам Сайкс–Піко, з’явився новий від подібного «племінного» зв’язку, через який люди стали розділятись на йорданців, іракців, ліванців і т.д. Вони готові битися один проти другого за засоби до існування лише з тієї причини, що один прийшов на територію іншого! Подібно тому, як серед курайшитів було поширено лихварство, і їх економіка будувалась на цьому, так і сьогодні серед мусульман, незважаючи на їх віру у заборонність лихварства, воно поширюється завдяки капіталізму, по законам якого мусульмани сьогодні живуть.
Капіталізм нав’язує їм відсоткові кредити як у банківських операціях, так і в усіх інших фінансових розрахунках. Доходить до того, що деякі мусульмани вважають відсоткові кредити необхідністю і користю для себе! До Ісламу серед буде ходила традиція розпивання алкоголю, через що серед низ часто виникали конфлікти і поширювались пороки. Сьогодні ж, в умовах відсутності Халіфату, в ісламські землі ця традиція повертається знов, розкладаючи розуми нашої молоді та її поведінку. Не бачачи виходу із безробіття та економічних проблем, окрім як в іграх та забавах, молодь занурюється в них, не говорячи вже про ЗМІ, які за допомогою серіалів, фільмів і розважальних програм пропагують ідею про те, нібито алкоголь, азартні ігри і змішування статей взагалі з самого початку притаманні мусульманам і є їх звичайним способом життя!
До ісламу серед курайшитів також ходила думка про те, що жінка має низьке положення у суспільстві і є усього лише об’єктом втіх та розваг. Жінки прикрашались для сторонніх чоловіків і виходили у суспільство напівголими. Практикувались різноманітні види шлюбів, які не відрізняються нічим від сучасної проституції. Бувало так, що чоловік відправляв свою дружину до вождю племені, щоб та завагітніла від нього, і потім цей чоловік отримував більш високий статус у суспільстві. Бувало так, що одна жінка виходила заміж одразу за групу чоловіків, спала з кожним із них, і якщо народжувалась дитина, то вона мала право обрати їй батька із цієї групи чоловіків, який, на її думку, має більшу схожість з дитиною.
Бувало і так, що у певного будинку вивішувалось щось на кшталт прапору, із якого розумілось, що у цьому домі живе жінка, яка нікому не відмовляє, і нею може скористатись усілякий бажаючий. Точно такі ж види взаємостосунків у тій чи іншій формі сьогодні поширені на Заході, який експортує усю цю розпусту у мусульманські країни, який заявляє, що усі ці взаємостосунки і є свободи особистості! У старину Захід дивився на жінку як на худобу і зло, а сьогодні дивиться на неї як на тіло, об’єкт задоволень і дешеву робочу силу...
Прийшов Іслам і позбавив людство від усієї цієї темряви, підніс положення жінки, узаконив її право спадкування, право бути суддею серед людей, право бути носієм заклику, право присягати правителям і піддавати їх звіту, надав їй можливість відстоювати усі свої права перед чоловіком, захистив її від експлуатації як жінку на роботі і т.д. Більше того, Іслам зняв з неї обов’язок працювати у принципі і навіть зобов’язав витрачати на неї певну кількість грошей її опікуном. Іслам підніс жінку тим, що поклав на неї найбільш велику задачу: виховувати наступне покоління мусульман, прихильних Шаріату Аллаха у щасливих, урівноважених родинах, щоб виховувати із них майбутніх світових лідерів. Також Іслам зробив жінку помічницею для чоловіка та його опорою, а не ворогом чи суперником. Аллах розподілив відповідальність як серед чоловіків, так і серед жінок, не віддаючи перевагу одним над другими, дав кожному із них певні права і обов’язки, виділивши право бути главою у родині чоловіку, бо йому Аллах дав більше здібностей утримати і захищати родину. Також Іслам постановив, що майно жінки залишається її особистим майном, і ні у кого немає права брати із нього що-небудь без її дозволу, навіть якщо жінка багатша за свого чоловіка.
Шлях світла один, другого немає. Він полягає у повному та безумовному слідуванні наказам і заборонам Аллаха, які Він приписав і схвалив для нас, які запроваджував на практиці Посланець Аллаха ﷺ у першій Ісламській Державі у Сонцесяйній Медині і які після нього запроваджували праведні халіфи. Проте прийшли часи, і колонізатор нав’язав нам свої закони невір’я (військовим, просвітницьким та ідейним шляхом), у результаті яких наше життя стала нестерпно тісним, ісламські ідеї піддались гонінням, як і наша акида, а нас самих стали репресувати, виганяти і депортувати з наших земель.
Колонізатори однозначно не бажають, щоб ми та усе людство жили у світлі Ісламу, тому що це буде означати кінець їх капіталізму, кінець їх безкарним грабуванням і крадіжкам по усьому світу. Тому ми говоримо з повною упевненістю, що в Ісламської Умми немає іншого способу повернутись назад до світла, з яким прийшов Посланець Аллаха ﷺ, окрім як діяти для повного усунення режимів невір’я, які правлять нами сьогодні, з наступним встановленням Праведного Халіфату, який захистить мусульман, запровадить Шаріат Аллаха і понесе Іслам у світ як світло, прямий шлях і милість Аллаха до усьому людству.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ханнан Шаіб
4 Рамадану 1440 р.х.
09.05.2019 р.
