بِسۡمِ ٱللَّهِ ٱلرَّحۡمَٰنِ ٱلرَّحِيمِ
Практичні приклади із Сунни та ісламської історії
● Почнемо зі стислого нагадування про те, якими є основні норми Ісламу у боротьбі з бідністю:
— Іслам дуже чітко та ефективно врегулював питання власності. Кожному дозволено здобувати будь-яку річ у приватну власність і володіти нею, якщо вона не є громадською чи державною власністю. Проте це можливо лише законними способами, які допустив Іслам (труд, торгівля, спадок, подарунки і т.д.), а не тими, які Іслам заборонив, такі як грабування, шахрайство, хабарництво, азартні ігри і накопичення (аль-канз).
— Іслам забороняє накопичення грошей, яке називається аль-канз (накопичення золота і срібла, навіть якщо з них виплачений закят), а також складування товарів для створення продовольчої монополії, яке називається аль-іхтікяр. Аль-іхтікяр — це приховання і збереження будь-якого товару в очікуванні, коли його ціна виросте при дефіциті його на ринку. Ісламські тексти та фікх ясно визначають ці акти забороненими (харам). Існує багато хадісів Посланця Аллаха ﷺ, які ясно відображають заборонність аль-іхтікяра (монополії). Бухарі передає від Саіда ібн аль-Мусайяба, а він — від Муаммара ібн Абдуллаха аль-Адавій, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لاَ يَحْتَكِرُ إِلاَّ خَاطِئٌ
«Лише грішник займається аль-іхтікяром».
Аль-Асрама передає від Абу Амами:
نَهَى رَسُولُ اللهِ أَنْ يُحْتَكَرَ الطَّعَامُ
«Посланець Аллаха ﷺ заборонив монополізувати харчові продукти».
Муслім передає від Муаммара по ланцюжку Саіда ібн аль-Мусаяба, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنِ احْتَكَرَ فَهُوَ خَاطِئٌ
«Той, хто робить аль-іхтікяр — грішник».
Монополізація заборонена у відношенні усіх речей без різниці між продуктами харчування, кормом для худоби і непродовольчими товарами, або предметами першої необхідності, або другорядними предметами, що відносяться до розкоші. Монополіст продає товар мусульманам по завищеній ціні, а це є забороненим (харам). Передається від Макила ібн Ясара, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ دَخَلَ فِي شَيْءٍ مِنْ أَسْعَارِ الْمُسْلِمِينَ، لِيُغْلِيَهُ عَلَيْهِمْ، كَانَ حَقّاً عَلَى اللهِ أَنْ يُقْعِدَهُ بِعُظْمٍ مِنَ النَّارِ يَوْمَ الْقِيَامَةِ
«Хто втручається у ціноутворення товарів мусульман, щоб підняти ним ціни, заслуговує того, щоб Аллах посадив його у сам вогонь Пекла у День Воскресіння».
— Іслам забороняє компанії і торгівлю, засновані на акціях. Партнерство і торгівля повинні ґрунтуватись на реальному співробітництві між людьми на основі «гроші + труд і (або) зусилля», тоді як товар партнерства або торгівлі повинен бути реальним продуктом з реальною вартістю.
— Іслам зробив золото і срібло єдиною державною валютою і заборонив її залежність від будь-якої іноземної валюти, іншої держави або міжнародної угоди.
— Ніяка область економіки, чи то з боку приватної особи, чи то держави, не має відношення до лихварства. Банк же є лише державним, який видає кредити без відсотків (ріба). Також державі не дозволяється брати кредити в інших під відсотки.
— В Ісламі немає податкообкладання. Халіфат не буде і не може брати на постійній основі податки з людей.
Бідність, яка існує на наших землях і по усьому світу, викликана відсутністю цих основ і правил! Таким чином, якщо усі ці правила будуть реалізовані, то не залишиться ніяких причин, які могли б призвести до виникнення або росту бідності у державі. Окрім того, у Халіфаті є певні механізми для розподілу між людьми, незалежно від їх релігії, раси або статі. Ми також повинні розуміти, що неможливо втілити цю ісламську політику при нинішніх неісламських режимах.
● Перш за усе, Іслам утворює робочі місця, полегшує зайнятість і не розглядає скорочення робочих місць і звільнення у якості економічного інструменту, як це має місце у капіталізмі. Капіталізм розглядає скорочення робочих місць і, отож, певний рівень безробіття як засіб захисту капіталу для його власників. Таким чином, держава буде сприяти кожному, хто здатен працювати, у пошуку роботи або засобів заробітку, щоб вдовольнити свої потреби і потреби тих, хто знаходиться під його опікою: дружина, іти, сестри, батьки. Фінансові витрати на утримання (нафака) жінки Іслам поклав на її чоловіка, нафака дітей — на їх батька, нафака батьків — на їх дітей, нафака родичів — на того, хто отримує спадок.
Усе це підтверджується ясними шаріатськими текстами. Іслам забезпечив фінансовим утриманням для вдоволенням основних потреб двох типів громадян держави, які не відносяться до вищезгаданих нами: тих, у кого немає нікого, хто вважається зобов’язаним утримувати їх, і тих, у його є той, хто несе відповідальність за нафака, але він не у змозі її надавати. У такому випадку нафака стає обов’язком Байт уль-Маль, оскільки Пророк ﷺ сказав:
مَنْ تَرَكَ مَالًا فَلِوَرِثَتِهِ، وَمَنْ تَرَكَ كَلًّا فَإِلَيْنَا
«Хто залишив після себе майно, воно належить його спадкоємцям, а хто залишив сироту, то його забезпечення лежить на нас».
● Також по Ісламу держава забезпечує основні потреби усіх своїх громадян без винятку, а саме — безпеку, охорону здоров’я і освіту згідно відповідним шаріатським текстам. Варто відзначити, що прибутків Байт уль-Маль для вдоволення цих потреб досить настільки, що не доведеться обкладати податками заможних мусульман для досягнення вищезгаданої мети. Але якщо по яким-небудь причинам прибутків Байт уль-Маль виявиться недосить для витрат на покриття вдоволення цих потреб, то лише з забезпечених мусульман одноразово стягуються податки, щоб вдовольнити основні потреби Умми (вчений Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта, «Економічні кризи. Їх реальність і рішення з точки зору Ісламу»).
По суті, усі ці пункти розкривають причину того, чому у часи правління Умара ібн Абдульазіза не знайшлось жодної людини в Африці, якій би треба було виплачувати закят. Цей приклад ми приводили у першій частині нашої статті.
● Ісламська економіка може функціонувати лише у межах комплексного запровадження усіх ісламських положень і систем. Тому основною умовою цього успіху було і залишається наявність Халіфату і його богобоязливого правителя — халіфа. Історія повна багатою кількістю особистостей, які правили Уммою на основі богобоязливості (такви). Проте халіф Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.) залишив найчисленніші і яскраві приклади того, якими якостями повинен володіти цей правитель. Іслам забезпечив правителя цілями і законами для реалізації турботливої політичної і економічної системи.
● Халіф Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.) був першим, хто створив базову інституційну і організаційну структуру для громадської політики згідно з нормами і законами Корану і Сунни, що дозволило подальшим халіфам виконувати свої обов’язки хранителів справ Умми. Він організував громадські служби і систему допомоги для бідних і потребуючих допомоги. Він був першим, хто ввів грошові допомоги для дітей, сиріт, вдів та інвалідів, а також старим і по безробіттю, навіть для державних служб охорони здоров’я. Допомогу із Байт уль-Маль отримували бідні, у тому числі — із числа євреїв і християн із завойованих територій, яких Іслам вважав громадянами Халіфату. Ті, хто практикував монополію з метою підвищення цін, були покарані різними способами, у тому числі — вигнанням із країни.
● У часи чотирьох праведних халіфів кожна дитина, особлива та, яка цього потребувала, отримувала грошову допомогу із Байт уль-Маль. Особливу увагу було приділено збереженню юридичних, освітніх і фінансових прав дітей-сиріт. Халіф Умар (р.а.), наприклад, наказав опікунам і тим, хто доглядав за дітьми-сиротами, збільшувати їх власність за рахунок використання цих грошових засобів у торгівлі, щоб уникнути їх зменшення виплатою з них закяту. Він говорив: «Торгуйте із майна сиріт, щоб закят не з’їв це майно». Коло до нього прийшов чоловік з дитиною, від якої відмовились, він сказав цьому чоловіку: «Він вільний, ти — його опікун, а його нафака лягає на нас». Халіф Алі ібн Абу Талиб (р.а.) призначив 10 дирхамів за кожну новонароджену і покинуту дитину.
● Коли Умар (р.а.) отримав у подарунок від свого валія в Азербайджан солодощі, він поцікавився, чи їли усі жителі місцевості таке. Відповідь була такою, що подібне частування призначено для особливих людей, вищого класу. Тоді Умар (р.а.) велів цьому валію наступне: «Бійся Аллаха. Їж із цього тоді, коли усі мусульман тієї місцевості наситяться».
● Посланець Аллаха ﷺ приділяв особливу увагу потребам вдів. З тією ж увагою і турботою цю відповідальність на себе взяли і халіфи. Абу Бакр (р.а.) купував і роздавав одяг бідним вдовам у зимові місяці. Умар (р.а.) регулярно виплачував суми жінкам, які переселилися із Мекки в Медину. Алі (р.а.) продовжував виконувати цю відповідальність перед усіма бідними, вдовами і та іншими потребуючими допомоги — соціальне забезпечення!
● Халіф Умар (р.а.) часто відвідував і допомагав сліпій жінці у Медині, оскільки у неї не було нікого, хто б їй допомагав — пенсія по інвалідності! Він також видав наказ про виплату грошової допомоги на дітей, які були відлучені від грудей, а потім почав виплачувати за кожну дитину з дня народження дитини. Сума складала 100 дирхамів з дня пологів, 200 дирхамів — у більш старшому віці, а по досягненню підліткового віку ця сума збільшувалась. Умар (р.а.) також передбачав додаткові 6 дирхамів за дитину незалежно від статі на додаток до того, що він виплачував батьку у якості підтримки на утримання цих дітей. Ці практики продовжували мати місце при наступних халіфах — дитячі грошові допомоги!
Був створений спеціальний заклад для того, щоб піклуватись про психологічні, побутові і фінансові справи родин солдатів, особливо при їх відсутність, їх інвалідність або якщо вони стали шахідами.
● Халіф Умар (р.а.) привів свою дружину у якості акушерки для породілля із племені бедуїнів, а сам у той час власноруч приготував їжу для її родини, поки вона народжувала. Він просидів біля намету в очікуванні народження дитини, а наступного дня призначив родині регулярні грошові допомоги із Байт уль-Маль — грошова допомога по вагітності і пологам і грошова допомога по догляду!
Умар не робив різниці між мусульманами і немусульманами і піклувався про кожного громадянина. Він розпорядився виділяти щоденні витрати із Байт уль-Маль старому і бідному єврею, сказавши: «Подивіться, ми брали з нього джизью, коли він був молодим. Неправильно буде залишити його у такому положенні, коли він зістарився», — грошові допомоги по старості! Він побачив групу християн, які страждали на проказу, і виділив засоби на їх лікування із Байт уль-Маль — медичне забезпечення! Тим же, кого не можливо було вилікувати, він призначав виплати до останніх днів їх життя — допомога хворим !
● Османський Халіфат оглядав усі продукти харчування, перш ніж дозволити продавати їх на ринку. Щоб регулювати ціни у періоди недостатньої пропозиції у певних регіонах, халіф сприяв конкуренції за допомогою імпорту із інших вілаятів Халіфату. Наприклад, у часи правління халіфа Абдульхаміда I (1774–1789) у Стамбулі виник дефіцит м’яса, і м’ясники почали підвищувати ціни на м’ясо і навіть відмовились продавати його. Халіф запросив м’ясників із Фракії приїхати і відкрити магазини і м’ясні лавки у Стамбулі. Таким чином, з причини підсилення конкуренції ціни знов упали до прийнятного рівня. Халіфат також накладає штрафи за непорядну торгівлю. Ті, хто обважував на вагах, повинні були заплатити штраф у розмірі 1 срібної монети (Akçe) за кожні 5 грамів обманно проданого м’яса. Законодавчі норми також включали арешт м’ясників, які відмовлялись продавати м’ясо (http://dergipark.gov.tr/download/article-file/185222).
Це усього лише декілька прикладів того, як Халіфат займається справами Умми і здійснює ефективні кроки у боротьбі з бідністю. Просимо Аллаха у найближчий час обдарувати нас поверненням Праведного Халіфату за методом пророцтва.
لَا تَقۡنَطُواْ مِن رَّحۡمَةِ ٱللَّهِۚ
«Не впадайте у відчай у милості Аллаха» (39:53).
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Захра Малік
Член Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
13 Раджаба 1440 р.х.
20.03.2019 р.
