Благі передвістя від Посланця Аллаха — як до них ставились мусульмани?

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Посланець Аллаха (с.а.с.) передвіщав багато благих здійснень, що спонукають віруючих зробити їх і вселяють в них упевненість у допомозі і перемозі від Аллаха. Якісь передвістя чекають свого часу, а якісь вже здійснились.

Так від Аль-Бари ібн Азіба (р.а.) повідомляється: «Коли Посланець Аллаха (с.а.с.) наказав нам рити рів, в одній із його частин нам потрапило величезне каміння, яке не брали  кирки. Ми поскаржились на це Посланцю Аллаха (с.а.с.), який прийшов туди, узяв кирку і сказав: «З іменем Аллаха!», — і ударом відколов третину каміння зі словами:

اللَّهُ أَكْبَرُ أُعْطِيتُ مَفَاتِيحَ الشَّامِ، وَاللَّهِ إِنِّي لَأُبْصِرُ قُصُورَهَا الْحُمْرَ السَّاعَةَ

«Аллах великий! Даровані мені ключі від Шаму, і, клянусь Аллахом, воістину, зараз я бачу його чудові палаци!».

Слідом він (с.а.с.) наніс другий удар, відколовши іще третину каменя, і сказав:

اللَّهُ أَكْبَرُ، أُعْطِيتُ مَفَاتِيحَ فَارِسٍ، وَاللَّهِ إِنِّي لَأُبْصِرُ قَصْرَ الْمَدَائِنِ أَبْيَضَ

«Аллах великий! Дарована мені Персія, і, клянусь Аллахом, воістину, зараз я бачу білий палац Мадаіна!».

Потім він наніс третій удар і сказав:

أَكْبَرُ أُعْطِيتُ مَفَاتِيحَ الْيَمَنِ، وَاللَّهِ إِنِّي لَأُبْصِرُ أَبْوَابَ صَنْعَاءَ مِنْ مَكَانِي هَذَا السَّاعَةَ

«Аллах великий! Даровані мені ключі Ємену, і, клянусь Аллахом, з цього місця я бачу врата Сани!» («Фатх аль-Барі» (коментар «Сахіх аль-Бухарі») Ібн Хаджара аль-Аскалані).

Ці благі передвістя про майбутні ісламські відкриття нових територій втілились у життя у часи Праведного Халіфату за методом пророцтва, хоча саме передвістя прийшло мусульманам у часи їх блокади у місті Медина в умовах труднощів, страху, голоду і холоду. Після того, як Пророк (с.а.с.) повернувся до Свого Господа, мусульмани продовжили шлях, прокладений для них Посланцем Аллаха (с.а.с.). Халіф мусульман був їх Імамом і ватажком, запроваджував Шаріат Аллаха над ними, за допомогою них робив джихад на шляху Аллаха. Мусульманські армії проходили спекотні пустелі і буйні моря для того, щоб звеличити возвеличить Слово Аллаха, поширити Його справедливість по усьому Світу. Так втілювались у життя благі передвістя одне за іншим.

Сьогодні ми відмічаємо річницю завоювання Константинополя. Від Абдуллаха ібн Амра ібн аль-Аса повідомляється: «Одного разу ми сиділи з Посланцем Аллаха (с.а.с.) і записували хадіси, і Пророка (с.а.с.) спитали: «Яке із двох міст буде відкрито першим: Константинополь чи Рим?», — на що Посланець Аллаха (с.а.с.) відповів:

مَدِينَةُ هِرَقْلَ تُفْتَحُ أَوَّلاً

«Місто Іраклія буде відкрито першим», — маючи на увазі Константинополь» (хадіс переданий Ахмадом у книзі «Муснад», аль-Хакімом у книзі «Мустадрак», який зазначив, що хадіс є достовірним згідно умовам двох імамів. Аз-Захабі у своїй праці «Тальхіс аль-Мустадрак аль-Хакім» зазначив, що хадіс відповідає умовам Бухарі і Мусліма).

Передав Абдуллах ібн Бишр аль-Хасамі від свого батька, який чув, як Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَتُفْتَحَنَّ الْقُسْطَنْطِينِيَّةُ فَلَنِعْمَ الْأَمِيرُ أَمِيرُهَا وَلَنِعْمَ الْجَيْشُ ذَلِكَ الْجَيْشُ

«Константинополь неодмінно буде завойований. І який же чудовий той ватажок, і яке ж чудове те військо, що завоює його!» (передали Ахмад і аль-Баззар).

Перед нами приклад того, як мусульмани сприйняли благе передвістя про взяття Константинополя, як вони прагнули здійснити це, випереджаючи один одного. Перша спроба взяти місто була здійснена у 49 році хіджри (669 р. н.е.) іще у часи правління Муавії ібн Абу Суфьяна. Він організував масштабну сухопутну військову кампанію для осади міста, яку очолив Фадаля ібн Убейдуллах аль-Ансарі. Фадаля пройшов далеко вглиб візантійських територій аж до міста Халкідон (район Кадикьой сучасного Стамбула — прим.) на підступах до столиці Візантійської імперії.

Мусульманська армія провела там зиму, увесь цей час Муавія надавав армії необхідну підтримку припасами і прислав додаткові сили на чолі з Суфьяном Ібн Ауфом (Ібн аль-Асір аль-Джазарі, «Аль-каміль фі ат-Таріх» (Повний звід всезагальної історії)). Проте мусульмани не змогли отримати вирішальних переміг і були вимушені зняти осаду і повернутись у Дамаск. У цьому поході помер сподвижник Абу Айюб аль-Ансарі, його поховали під стінами Константинополя (Халіфа ібн Хайат — «Таріх»).

Наступна спроба мусульман взяти Константинополь відбулась у 98 р.х. (717 гр. н.е.) у часи правління халіфа Сулеймана ібн Абдульмаліка.

Окрім вище приведених спроб були здійснені і інші походи, у ході яких мусульмани доходили лише до передмість Константинополя, а потім повертались. Деякі історики зазначили їх як спроби завоювання Константинополя. Серед них військова кампанія аббасидського халіфа Харуна ар-Рашіда з метою покарати візантійського імператора Нікіфора I. У ході цієї кампанії мусульмани завоювали місто Гераклея (нинішній Ереглі — Туреччина). Потім відбулись спроби Османської держави до правління Мухаммада аль-Фатіха, але вони не принесли успіху.

Отож, у ці дні, багато років назад, 26 Рабіуль-авваль 857 р.х. аль-Фатіх почав військову кампанію по осаді і взяттю міста Константинополь, яка тривала біля двох місяців, і рано вранці, у вівторок 20 Джумада аль-уля,він переможно увійшов у місто, зліз з коня і пав ниць перед Аллахом, віддаючи Йому хвалу за перемогу і допомогу. Благе передвістя Пророка (с.а.с.) втілилось у життя руками цього молодого, 21-річного аміра, який готувався до виконання пророцтва іще з дитинства.

Його батько Султан Мурад II приділяв дує велику увагу синові, віддаючи його на навчання кращим викладачам і алімам тієї епохи, серед яких Ахмад Гурані (Молла Гурані), про якого згадує вчений-історик Джалалуддін ас-Суюті як про першого вчителя Мухаммада: «Він був вченим-факіхом, серед сучасників він був відомий своїми глибокими і чудовими пізнаннями, його називали «сучасний Абу Ханіфа». Також Мухаммад аль-Фатіх навчався у шейха Ак Шамсуддіна ібн Хамза, який іще у дитинстві вклав у нього хадіс Посланця (с.а.с.) про завоювання Константинополя. Так хлопчик ріс з прагненням і думкою про те, що завоювання здійсниться його руками.

Саме так перші мусульмани, їх халіфи та армії усіляко намагались виконати благі звістки Посланця Аллаха (с.а.с.), саме так звеличувався Іслам і віруючі, коли їх релігія запроваджувалась у життя у державі і суспільстві. Хто ж сьогодні має честь приєднатись до цього вшанованого списку і виконати решту передвість Посланця Аллаха (с.а.с.) — встановлення Халіфату за методом пророцтва, розгромлення євреїв і завоювання Риму? Її має правитель, який шукає вдоволення і поблажливості Америки? Чи той, хто квапиться завоювати любов євреїв? Або ж цю честь має тиран, деспот, грішник, не правлячий Шаріатом Аллаха? А, може, правитель, що обрав закони невір’я і невігластва над законами Господа світів, або ж правитель-раб, насильно поставлений над своїми підданими, не маючий з ними нічого спільного, вшанований цієї честі ти?

Проте після знищення Османського Халіфату 3 березня 1924 мусульманські країни відчинили двері для невірного колоніального Заходу, який вчинив хаос на Землі, згубив пашні і приплід. Мусульманські країни розділились на карикатурні утворення, на чолі кожного із яких встали люди із нашої плоті, які говорять нашою мовою, але які вручили нашу землю і народ у служіння своїм невірним господам. Вони стали «Людьми з плітками, подібними хвостам корів, якими вони б’ють людей», набрали армії для захисту своїх тронів, вбили багато душ, відкрили багато жахливих темниць, одурманили розуми людей усілякими зловонними ідеями і створили покоління, які знають лише вірність до певної правлячої родини, партії чи людині.

Таким є положення нинішніх мусульманських правителів. Ми, клянусь Аллахом, вже на грані сумнівів у мужності наших озброєних сил, у їх вірі і богобоязливості, у їх дусі і безстрашності. Що ж стримує їх після того, як вони усе побачили і почули? Що заважає їм виконати покладений на них обов’язок, за виконання якого мусульмани їм платять майном і життями? Горе їм! Мусульмани вже морально і психічно, душевно і фізично рухнули у депресію і потонули у відчаї того, що їх армії усе ж таки встануть стрясуть трони правителів-зрадників! Що уразило вас, офіцери і солдати, нащадки Умара і Салахуддіна? Спростуйте наші сумніви навколо вас. Підвисьте самооцінку, стряхніть з себе пил приниження і зітріть з Умми ганьбу слабкості. Покваптесь здійснити благі передвістя Посланця Аллаха (с.а.с.), надати нусру Хізб ут-Тахрір для встановлення Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, розгрому євреїв і завоювання Риму!

Встановлення Халіфату і звільнення аль-Кудса включить нас у «число обраних, кращих», вшанованих Аллахом такою честю, з якою незрівнянно ніщо у цьому світі! Блаженства Рая тій армії! Блаженства Рая тим солдатам, які втілять у життя благі звістки Пророка (с.а.с.), здійснення Бадра, твердість ас-Сіддіка, завоювання Умара, походи Усмана! Блаженства Рая тій армії, яка повторить для Ісламу дні Кадісії, Ярмука, Хайбара, здійснення Халіда і досягнення Салахуддіна! Блаженства Рая тій армії, яку Аллах після того, як Халіфат знов підніме стяг Ісламу, обдарує перемогою, другим завоюванням аль-Кудса; блаженства Рая тій армії, яка гарматами, літаками і танками увійде в іще більше столиць — Рим, Лондон і Вашингтон.

Блаженства Рая тим, хто виконає благе передвістя улюбленого Пророка Мухаммада (с.а.с.) і завоює Рим, як про це нам повідомили Ахмад та інші: «Одного разу Абдуллаха ібн Амра ібн аль-Аса спитали: «Яке місто буде відкрито першим: Константинополь чи Рим?». Тоді Абдуллах ібн Амр попросив принести скриню з кільцем, потім витягнув із скрині папірець і сказав: «Одного разу ми сиділи з Посланцем Аллаха (с.а.с.) і записували хадіси, і тут Пророка (с.а.с.) ситали: «Яке із двох міст буде відкрито першим: Константинополь чи Рим?», — на що Посланець Аллаха (с.а.с.) відповів:«Місто Іраклія буде відкрито першим», — маючи на увазі Константинополь».

Блаженства Рая тим, хто здійснить пророцтво про поширення Ісламу по усій Землі, в усіх куточках світу, де не залишиться ані міста, ані  села, ані дому, куди б він не увійшов, звеличивши чи принизивши! Повідомляється від Таміма ад-Дарі, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَيَبْلُغَنَّ هَذَا الْأَمْرُ مَا بَلَغَ اللَّيْلُ وَالنَّهَارُ وَلَا يَتْرُكُ اللَّهُ بَيْتَ مَدَرٍ وَلَا وَبَرٍ إِلَّا أَدْخَلَهُ اللَّهُ هَذَا الدِّينَ بِعِزِّ عَزِيزٍ أَوْ بِذُلِّ ذَلِيلٍ عِزّاً يُعِزُّ اللَّهُ بِهِ الْإِسْلَامَ وَذُلّاً يُذِلُّ اللَّهُ بِهِ الْكُفْر

«Воістину, ця справа обов’язково досягне усілякої місцевості, куди досягають день і ніч, і Аллах не залишить оселі, будь вона із глини чи шкіри, у яку Він не введе цю релігію, за допомогою величі могутнього чи приниженням низького, величчю, з якою Аллах звеличить Іслам, і приниженням, з яким Аллах принизить невір’я» (Ахмад).

Блаженства Рая тим, хто преклонить увесь світ перед законами його Творця, як про це повідомив Посланець (с.а.с.) у достовірному хадісі:

انَّ اللَّهَ زَوَى لِي الْأَرْضَ فَرَأَيْتُ مَشَارِقَهَا وَمَغَارِبَهَا وَإِنَّ أُمَّتِي سَيَبْلُغُ مُلْكُهَا مَا زُوِيَ لِي مِنْهَا

«Воістину, Аллах розпростер переді мною землю так, що я побачив її схід і її захід. І, воістину, влада своєї Умми пошириться над усім тим, що було переді мною розпростерто».

Яке ж велике це передвістя! Яке ж правдиве це пророцтво! І яким же чудовим є те, що мусульмани сьогодні діють  заради здійснення цього! О, Аллах, обери нас у число тих, хто встановить Халіфат, звільнить аль-Кудс, завоює Рим та усі столиці невір’я! О, Аллах, згуби до останнього тих, хто завдав мусульманам страждання і гніт — американців, євреїв і слугуючих їм американських правителів!


Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Сулейман аль-Мухаджірі, Ємен