19.01.2020 у газеті «Al-Ahram» була опублікована стаття «Секуляризм і свобода релігіям» Саада Мухаммада Ахмада.
У цій статті присутнє пряме протиріччя Ісламу. Зокрема, мова йшла про те, що вимога про встановлення секуляризму ніяк не суперечить Ісламу. Автор статті умудрився зв’язати Іслам з правлінням так званого «уряду Порятунку» на чолі з Умаром аль-Башіром. Він також заявив, що в Ісламі є поняття «духовні люди». Він додумався сказати, що в Ісламі є такі ж свободи, як і у секуляризмі. Автор вимагав відокремити Іслам від політики і правління, аргументуючи це тим, що Іслам упорядковує лише зв’язок індивіда з Господом, а такого зв’язку, як зв’язок з державою, взагалі немає! Він згадав іще багато чого, але я не буду на цьому зупинятись торкнусь лише деяких аспектів.
Для початку я хотів би задати питання тим, хто стверджує, що «секуляризм» не суперечить Ісламу: про який секуляризм ви говорите?
Автор статті не згадав визначення секуляризму, хоча він усім відомий: відокремлення релігії від життя і держави. Секуляризм, як у цілому, так і у деталях, іде врозріз з Ісламом. Адже Іслам — це акида, із якої витікають закони для життя. Закони Ісламу вирішують проблеми у житті людей, зокрема — проблеми у сфері правління. Іслам узаконив формою правління лише систему Халіфату, де в усіх сферах життя запроваджуються шаріатські закони. Аллах сказав:
وَأَنِ احْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَن يَفْتِنُوكَ عَن بَعْضِ مَا أَنزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись, їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49),
وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ فَأُولَٰئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є невіруючими» (5:44).
Також система Халіфату підтверджується практикою Посланця Аллаха ﷺ, його сподвижників і правителів, яка мала місце на протязі тринадцяти сторіч. На протязі усієї історії Ісламу мусульмани знали лише систему правління у виді Халіфату. Тому заміна шаріатських законів законами людей є волаючим замахом на право Аллаха, адже Він сказав:
إِنِ الْحُكْمُ إِلَّا لِلَّهِ ۚ أَمَرَ أَلَّا تَعْبُدُوا إِلَّا إِيَّاهُ ۚ ذَٰلِكَ الدِّينُ الْقَيِّمُ وَلَٰكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُونَ
«Рішення приймає лише Аллах. Він велів, щоб ви не поклонялись нікому, окрім Нього. Це і є права віра, але більшість людей не знає цього» (12:40).
Іншими словами, у людини немає права на видання законів, це право належить лише Аллаху! Видавати закони самій людині є прямим невір’ям.
Що стосується того, що режим аль-Башіра, виявляється, займався реалізацією Шаріату, то виникає питання: а у чому це виражалось?
Іслам непричетний до режиму аль-Башіра, як непричетний вовк до зникнення пророка Юсуфа (а.с.). Адже даний режим не запроваджував Іслам навіть одну годину. Більше того, про це заявив сам аль-Башіір у своєму виступі у місті Кассала у 2015 р. Режим аль-Башіра був секуляристським, він лише прикривався ісламськими гаслами. Доказом тому є конституція Судану і прийняті закони. Більше того, режим аль-Башіра не зупинився на цьому — він розгорнув боротьбу проти Ісламу; і перше, що зробив аль-Башір і його приспішники, так це узурпували владу у країні, але ж панування належить Ісламу, а влада — Уммі.
Умма вправі обирати для себе у якості правителя кого побажає, бо правитель є її представником (вакілем) у запровадженні законів Ісламу. Режим аль-Башіра відокремив південь Судану, розпалив військові конфлікти у провінціях Дарфур, Кордофан, Блакитний Нил та ін. — це дало привід для здійснення американського плану по дробленню усього Судану на незалежні регіони. Злочинів режиму аль-Башіра не порахувати, усі дії режиму вказують на те, що він далекий від Ісламу.
Хто сказав, що в Ісламі є сан духовних людей?
Термін «духовні люди» не має нічого спільного з Ісламом, цей термін з’явився у християн Європи. Духовними людьми називають тих, хто заявляє про себе як про представника Бога на землі, а потім вони стали інструментом у руках імператорів. Що стосується народів Європи, то вони були поневолені під приводом релігії, жили у приниженому стані. У результаті в один із періодів народ постав проти Церкви. І по підсумку протистояння з Церквою був досягнутий компроміс, по рішенню якого релігія відокремлювалась від життя суспільства і була заперта у стінах церкви. Саме так з’явився термін «секуляризму».
Хіба в Ісламі є такі ж свободи, як і у секуляризмі?
Свобода, до якої закликає секуляризм, базується на чотирьох речах:
1) Свобода віросповідання: людина вправі обирати релігію і вправі змінити її, коли побажає.
2) Свобода особистості: людина вчиняє так, як їй заманеться, п’є, що побажає; приймає у якості їжі, що захоче; одягається, як побажає і т.д.
3) Свобода власності: людина має право збільшувати своє майно як побажає,, будь то шляхом лихварства (ріба), азартних ігор (кимар), продажу наркотичних речовин, проституції і т.п. речей.
4) Свобода слова: людина має право говорити, що хоче і як хоче.
Саме на цьому базується свобода у секуляризмі. Якщо розташувати ці свободи на ваги Шаріату, то ми знайдемо, що вони суперечать Ісламу як у цілому, так і у деталях.
Давайте розглянемо кожну із свобод окремо:
1) Свобода віросповідання. Іслам не примушує людину до його прийняття, але якщо людина прийняла Іслам, то вона не має права вийти із Ісламу. Іншими словами, мусульмани не мають свободи віросповідання. Аллах сказав:
إِنَّ الدِّينَ عِندَ اللَّهِ الْإِسْلَامُ
«Воістину, релігією у Аллаха є Іслам» (3:19).
Посланець ﷺ сказав:
مَنْ بَدَّلَ دِينَهُ فَاقْتُلُوهُ
«Хто змінив свою релігію — вбийте його» (Бухарі).
Таким чином, ми бачимо, що в Ісламі немає місця свободі віросповідання.
2) Свобода особистості. Іслам обмежив дії людини хукмами Шаріату. Саме шаріатські хукми визначають, які дії можна робити, а які ні. Наприклад, перелюбство — харам, розпивання спиртного — харам, виходити на вулицю жінці без шаріатської форми одягу — харам і т.д. За недотримання цих та до них подібних хукмів передбачені покарання (укубати). Тому шаріатське правило гласить:
اَلْأَصْلُ فِي الْأَفْعَالِ التَّقَيُّدُ بِالْحُكْمِ الشَّرْعِيِّ
«Вчинки у своїй основі обмежені шаріатськими хукмами».
Таким чином, ми бачимо, що в Ісламі немає місця свободі особистості.
3) Свобода власності. Іслам встановив для людини шляхи набуття і збільшення багатства, а також метод його використання. Тому заборонено індивіду збільшувати багатство за допомогою лихварства (ріба), обману (аль-гіш), продажу заборонених речей. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَا تَزُولُ قَدَمَا عَبْدٍ يَوْمَ الْقِيَامَةِ حَتَّى يُسْأَلَ عَنْ أَرْبَعٍ عَنْ عُمْرِهِ فِيمَا أَفْنَاهُ وَعَنْ عِلْمِهِ مَا عَمِلَ بِهِ وَعَنْ مَالِهِ مِنْ أَيْنَ اكْتَسَبَهُ وَفِيمَا أَنْفَقَهُ وَعَنْ جِسْمِهِ فِيمَا أَبْلَاهُ
«Не зсунеться раб у Судний день, поки його не спитають про чотири речі:
1) про життя, як він його провів;
2) про знання, куди він їх застосував;
3) про його багатство, як він його придбав і куди витратив;
4) про тіло, як він його використовував» (аль-Баззар, ат-Табарані).
Таким чином, ми бачимо, що в Ісламі немає місця свободі власності.
4) Свобода слова. Іслам поклав на людину відповідальність за те, що вона говорить. Більше того, він зробив язик однією із причин для потрапляння у Рай чи у Пекло. Іслам заборонив ображати і глузувати з інших людей. Що стосується даної свободи на Заході, то це дозволило тим, хто там живе, ображати Посланця Аллаха ﷺ, були зняті огидні фільми про його життя під приводом свободи слова, свободи вираження. Так невже ви хочете такої свободи?
Що стосується свободи, про яку говорив Умар ібн аль-Хаттаб, то це відхід від поклоніння людям до поклоніння Творцю людей.
Але ніяк він не мав на увазі відхід від хукмів Ісламу, як передбачено у демократичних свободах.
На завершення я хотів би сказати автору і до нього подібним секуляристам: «Або ви дійсно невігласи у розмінні Ісламу та його хукмів і невігласи у розумінні суті секуляризму,або ж ви свідомо стали ворогами релігії Аллаха і притаїли у душі злобу у відношенні Ісламу і мусульман. Якщо ж ви із числа невігласів, то покайтесь перед Аллахом, поверніться до вивчення Ісламу та його хукмів, якщо в вас залишилась хоч піщинка іману. Але якщо ви свідомо стали ворогами Ісламу і мусульман, тоді Умма не має до вас ніякого відношення.
Так обирайте, до якої категорії ви відноситесь!».
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Мухаммад Амін Дафуллах — Хартум
30 Джумада аль-уля 1441 р.х.
25.01.2020р.
