Ми не будемо сильно поглиблюватись у репліку шейха аль-Азхара д-ра Ахмада ат-Тайіба у відповідь на виступ президента Каїрського університету д-ра аль-Хушта.
Хоча варто відзначити, що цю репліку зі схваленням сприйняло багато мусульман, які довгий час не бачили сміливих позицій від провідних особистостей, особливо після того як держава встановила жорсткий контроль над аль-Азхаром, щоб тримати релігійний учбовий заклад на дистанції від громадського життя. Шейх аль-Азхара ат-Тайіб виступив з сильною промовою проти тих, хто підняв гасло сучасності, оновлення релігійного дискурсу і війни з тероризмом, але заключна заява конференції, яка була зачитана самим же шейхом, стерла усе, що він сказав до цього. Стало ясно, що шейх аль-Азхара обома руками тільки «за» аль-Хушта і тих, хто стоїть за ним, підтримавши спотворення концепцій Ісламу з метою їх узгодження зі стандартами Заходу.
«Обновлення» у тому значенні, у якому його запропонував аль-Хушт, виглядає так: відмовитись від старого батьківського дому, щоб побудувати для себе новий, — і це те, що підтверджується у заключній заяві конференції, яка була зачитано шейхом ат-Тайібом. Підсумкова заяві пропонує нам прийняти сучасний Іслам, який відповідає концепціям Заходу і позбавлений якого-небудь змісту, відмовившись від «старого» Ісламу, який був ниспосланий Мухаммаду ﷺ. В Ісламі, який пропонується, немає ані джихаду, ані Халіфату, ані системи правління, ані Шаріату, ані єдності держави, ані єдності Умми. Розглянемо це детальніше …
Аль-Азхар закликав провести у своєму конференц-центрі міжнародну конференцію під назвою «Оновлення ісламської думки» у період 2–3 Джумада аль-ахіра 1441 р.х., що відповідає 27–28 січня 2020 р. Ця та інші аналогічні конференції проводяться у відповідь на заклик президента ас-Сісі оновити релігійний дискурс, що стало його головною метою після захвату влади і об’явлення війни проти потенційного тероризму, для чого він і був обраний Заходом — щоб вести війну проти ідей і положень Ісламу.
Жодний підкорений заклад, як аль-Азхар, що отримує накази від правлячого режиму, не може ігнорувати заклик «його величності», тим більше, якщо вважати, що цей заклик відповідає інтересам ворогів Умми і що за ним стоять злі наміри. Але головна проблема і лихо полягає у тому, що ці заклади маніпулюють свідомістю і спотворюють релігію Господа світів, позбавляючи Іслам якого-небудь змісту. Вони вирішили, що є нова релігія, якій ми повинні слідувати, відмовившись від того, що було ниспослано Мухаммаду ﷺ. Вони вважають, що їх нова релігія відповідає сучасному світу, а те, що було підходящим у часи пророцтва, сподвижників, табіїнів і табі табіїнів, неприпустимо сьогодні. Як погано вони розмірковують!
Концепція оновлення ісламської думки означає повернення до витоків і відродження їх у житті мусульманина, що дозволяє відновити те, що було втрачено, виправити те, що було спотворено о, і відповідати новим подіям і явищам. Ісламський погляд на процес оновлення — це відродження культурної моделі, яка існувала раніше, а не відмова від неї. Але те, що було представлено у заключній заяві конференції, виходить за рамки ісламського погляду. Учасники конференції закликали прийняти західне бачення, засноване на запереченні існування іншого джерела знань, окрім людського джерела, побудованого на видимій реальності чи відчутній матерії, а також на відмові від минулого за допомогою концепції революції. Усе це вказує на фундаментальні змінення, переворот у статусі суспільства і відсутність сталих критеріїв оновлення.
Більша частина заключної заяви була приділена концепції головування (хакімія), за допомогою чого учасники конференції хотіли повністю спустошити її зміст, нападаючи на ісламські групи і описуючи їх як екстремістів лише тому, що вони говорять: «Головування належить Аллаху», — у тому значенні, що лише Аллах має право видавати закони. Ісламські групи опинились під прицілом, оскільки заявляють, що конституція і закони держави повинні виводитись із Священного Корану і Сунни Пророка ﷺ, на що здатні лише муджтахіди, що відповідають умовам іджтіхаду. Але учасники конференції у заключній заяві спробували обдурити людей, заявивши, що хакімія означає «не покладати владу на людей», як нібито Ісламська Держава є божественною і управляється янголами.
Ні, Халіфат — це держава, яка управляється людьми. Але ці люди управляють на основі того, що ниспослав Аллах. Треба розрізняти між тим, що ниспослав Аллах, і між тим, хто править на основі ниспосланого. Шейх аль-Азхара у заключній заяві сказав, що «людське правління, яке контролюється правилами Шаріату, не суперечить головуванню Аллаха, а витікає із нього». Так дайте же нам відповіді на питання: стовпом і опорою якої системи є ви самі? Де та система, яка контролюється правилами Шаріату? Чому не запроваджується вашу розуміння головування Аллаха?
Шейх ат-Тайіб сказав: «Халіфат — це система правління, яку прийняли сподвижники Посланця Аллаха ﷺ і яка відповідала їх часу. За допомогою Халіфату вони вирішували релігійні і мирські справи. У текстах Корану і Сунни немає того, що зобов’язувало б дотримуватись певної системи правління. Шаріат приймає кожну сучасну систему, якщо вона гарантує справедливість, рівноправність, свободу, захист батьківщини, права громадян усіх конфесій і не суперечить сталим константам релігії». Це один із найбільших обманів у відношенні релігії Аллаха. Тут я не стану перераховувати тексти, які спростують цю думку. Немає сумнівів, що шейх аль-Азхара добре ознайомлений з ними. Замість цього я нагадаю позицію аль-Азхара, коли він дійсно був маяком знань і вчених.
Думаю, шейх чудово знає про засідання Ради старших вчених в аль-Азхарі у 1925 році щодо питання руйнування Халіфату. Тоді ісламські вчені роз’яснили значення слова «Халіфат» і прийняли рішення, що його необхідно рятувати, скликавши для обговорення цього питання Міжнародний ісламський конгрес. Усе це відбувалось у часи шейха аль-Азхара аль-Хідра Хусейна. Вчені аль-Азхара сказали: «Халіфат — це фард і необхідна позиція для мусульман як символ їх єдності. Але щоб ця позиція була ефективною, халіф повинен поєднувати релігійну і громадянську владу. Халіфат — це генеральна влада у релігії, заснована на врахуванні інтересів віри і управління Уммою. Імам же — заступник володаря Шаріату ﷺ у релігії та реалізації її положень, а також в управлінні мирськими питаннями людей згідно з вимогами Шаріату».
Так розуміли слово «Халіфат» попередні вчені аль-Азхара. Ми хочемо спитати нинішнього шейха аль-Азхара ат-Тайіба: чи вдалось змінюючим один одного світським режимам у мусульманських країнах забезпечити для мусульман безпеку і благополуччя?! Чи вдалось їм захистити кров і честь мусульман?! Або вони самі забруднились цією кров’ю, коли йшли до своїх тронів по головам віруючих, щоб і надалі піддавати їх приниженню, віддаючи багатства Умми у руки ворогів, які чекали цієї миті довгі сторіччя?! Саме ці вороги почали хрестові походи проти Ісламу і об’явили про їх завершення лише після того, як зруйнували Халіфат, окупували його землі і розірвали його тіло на частини, кожну із яких прозвали «незалежною державою». Проте ці «держави» не мають можливості примати самостійні рішення, вдарити по руці, яка тягнеться до наших країн, захищати честь своїх громадян і територію своєї країни.
Також, шейх, Ви сказали, що джихад в Ісламі — це не синонім слова «битва», і що битва, яку вів Посланець Аллаха ﷺ і його сподвижники, — це лише один із видів джихаду, і він був скерований на відбиття агресії проти мусульман. Це як раз те, чого бажає чути від вас Захід. Він також хоче, щоб Ви ввели це розуміння в учбові програми. Якщо б він міг примусити Вас стерти із Корану аяти про джихад, то обов’язково зробив би це.
Ваше висловлювання про джихад не дивне, оскільки раніше про це вже говорили подібні Вам послідовники Заходу у наших країнах і ті, хто був обдурений його просвітою. Захід у повній мірі усвідомлює, яку загрозу несе в собі ідея джихаду для його існування і інтересів. Саме тому він хоче стерти концепцію джихаду із сердець і розумів мусульман, хоча сам він продовжує воювати з мусульманами у їх же країнах. І він не говорить, що війна по його закону ведеться лише для самозахисту, як стверджуєте Ви.
Тут ми не будемо вдаватись у дискусію щодо спростування брехні про те, що нібито джихад узаконений лише для захисту батьківщини, оскільки це один із Ісламу поглядів, і таку думку не висловлював ніхто із попередніх вчених Умми. Швидше, обмеження джихаду лише захистом батьківщини — це плід ідейного і культурного вторгнення у мусульманські країни за останні два сторіччя. Але ми скажемо шейху: якщо на Вашу думку причиною ісламського джихаду є ворожа агресія, тоді чому Ви не вимагаєте від своїх правителів, яких називаєте валі аль-амр, об’явити джихад для відбиття агресії євреїв проти Палестини і мечеті аль-Акса?!
Чи Ви не вважаєте їх агресорами, а вважаєте тими, хто має право на палестинські землі і заслуговує дружніх добросусідських відносин?! Або Ви вважаєте, що народ Єгипту не має нічого спільного з тим, що відбувається з народом Палестини?!Хіба те, що робить Америка в Іраку і Шамі, не є агресією, яку треба відбити?! Чи Ви не бачите дітей, жінок і старих, яких вбиває Америка зі своїм проклятим альянсом?!
Джихад, згідно визначенню факіхів, полягає у тому, щоб докладати зусилля безпосередньо у битві на шляху в Аллаха або підтримати битву майном, думкою, збільшенням чисельності військ і т.д. Битва заради звеличення слова Аллаха — це і є джихад. Наступальний джихад є фардом кіфая (колективним обов’язком), але при нападі ворогів джихад стає фардом айн (індивідуальним обов’язком). Те, що наступальний джихад є фардом кіфая, означає, що мусульмани повинні почати битву, навіть якщо вороги її не почали. Якщо у які-небудь часи мусульмани не ведуть наступальний джихад, тоді кожен мусульманин того часу візьме на себе гріх за відмову від джихаду.
Докази джихаду є загальними (амм) і абсолютними (мутлак). В них іде мова про оборонну битву, ініціювання битви зі супротивником, локальну, обмежену, превентивну війну і т.д. Докази включають в себе усі види битв з ворогом, оскільки є загальними і абсолютними. Якщо хтось конкретизує (тахсіс) термін «джихад», говорячи, що мається на увазі лише оборонна війна, або обмежує (такйід) джихад оборонними діями, виключаючи наступальні, як говориться у заключній заяві конференції, тоді необхідно привести відповідні шаріатські докази. Проте ані у Корані, ані у Сунні немає текстів, які конкретизують чи обмежують джихад. Отож, джихад включає в себе усі види війн і битв з ворогом.
Сьогодні у ісламської Умми немає своєї держави, яка втілювала б Іслам всередині кордонів і несла б послання Ісламу за межами своїх кордонів за допомогою давату і джихаду. З того часу, як ворог зруйнував Ісламську державу Халіфат у 1924 р. і поділив її на слабкі утворення, джихад був зупинений, і мусульмани перестали закликати людей до Ісламу за допомогою військових дій. Країни мусульман перестали вести джихад навіть для захисту і звільнення своїх територій від ворога. І ми бачимо, як сьогодні країни мусульман відмовляються від джихаду, оскільки Америка наказує підкоритись і прийняти факт, який здійснився. Чи об’явив Пакистан джихад для звільнення Кашміру, окупованого Індією? Чи об’явила хоча б одна мусульманська країна джихад для звільнення окупованого Америкою Іраку?
Палестина як і раніше окупована євреями, а мусульманські правителі здали усі свої трофеї окупантам, щоб догодити своїм хазяям на Заході. Вони залишили справу джихаду на окремих людей та організації, які навів при бажанні не можуть вигнати ворога і відбити агресію. Вони слабкі, а їх можливості обмежені. Окрім того, мусульманські країни нав’язують цим людям і організаціям свою волю і свої рішення в обмін на надання грошей і зброю. Отож, джихад, як оборонний, так і наступальний, сьогодні відсутній, і для його запуску необхідно наявність сильної держави, як Праведний Халіфат, який буде вести ефективну війну проти ворогів Ісламу. Необхідно об’єднати зусилля для встановлення цієї держави шаріатським шляхом, виведеним із методу Пророка ﷺ, який вів ідейну і політичну боротьбу, а також просив надання допомоги Ісламу (талаб ан-нусра).
Іслам більш могутній, аніж усі ці зрадники, а разом з ними — і усі дияволи цього світу із числа людей і джинів. Тому усім їх змовам не вдасться підірвати велич нашої релігії і прихильність Умми своєму світогляду. У цьому їм не допоможе навіть те, що вони довгі роки сидять на шиях мусульман, змінюють учбові програми, намагаються ввести Умму в оману і відірвати від ісламської культури. Вони витрачають мільярди доларів на те, щоб відвернути людей від шляху Аллаха. Але вони неодмінно опиняться у числі тих, хто зазнав збитку, адже скоро вірні раби Аллаха отримають перемогу. Умма знов візьме у свої руки відповідальність за власну долю і твердо вирішить застосувати Іслам на практиці, щоб розбити усі плани зрадників і тих, хто стоїть за ними.
وَٱلَّذِينَ يَمۡكُرُونَ ٱلسَّئَِّاتِ لَهُمۡ عَذَابٞ شَدِيدٞۖ وَمَكۡرُ أُوْلَٰٓئِكَ هُوَ يَبُورُ ١٠
«А тим, які замислюють злодіяння, уготовані тяжкі муки, і їх задуми виявляться безуспішними» (35:10).
Майбутнє, поза сумнівів, — за великою релігією Аллаха. Іслам — єдиний притулок для усіх пригноблених у світі, над шиями яких навис меч жадібного капіталізму, який примушує їх працювати у своїй адській машині, виснажуючи їх сили в інтересах лише невеликої групи експлуататорів, найманців і капіталістів. У найближчий час світ побачить світанок Халіфату, який наповнить усю землю справедливістю замість того зла, яке панує у світі сьогодні.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ха́мід Абдульазіз, член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Єгипті
8 Джумада ас-сані 1441 р.х.
02.02.2020 р.
