Мусаб повернувся у Мекку. Деякі ансари-мусульмани виступили в сезон паломництва разом з рештою паломників-многобожників, щоб зустрітись з Посланцем Аллаха ﷺ біля пагорбу Акаба в дні ташріка (святкові дні у арабів).
Посланець Аллаха ﷺ зустрівся з представниками Медини, яких було 73 чоловіка і 2 жінки. Разом з Пророком ﷺ на зустріч прийшов його дядько аль-Аббас. Як повідомив Асад ібн Зурара, Аббас заговорив першим: «О, хазраджити! Ви кличете Мухаммада до себе. Він займає особливе місце в своїй родині. Клянусь Аллахом, деякі із нас захищають його, стримавши дане йому слово, інші ж — по зову честі і гідності. Серед усіх людей Мухаммад вибрав саме вас. Якщо ви сильний, стійкий і войовничий народ і якщо ви самостійно зможете протистояти усім арабам, які виступлять проти вас однією силою, тоді виконуйте угоду і закликайте до цього один одного. Нехай ніхто не порушує її. Воістину, кращі слова — найбільш правдиві».
Вони на це відповіли: «Ми чули те, що ти сказав. Тепер говори ти, о, Посланець Аллаха, і бери з нас для себе і для твого Господа будь-які клятви, які захочеш!».
Тоді Посланець Аллаха ﷺ почав говорити, читати Коран, закликати людей до Аллаха і спонукати їх до Ісламу, а потім сказав: «Я хочу укласти з вами угоду про те, щоб ви захищали мене так само, як захищаєте своїх дружин і дітей» («Сіра» Ібн Хішама). Тоді аль-Бара ібн Марур взяв його за руку і сказав: «Так, клянусь Тим, Хто послав тебе з істиною як Пророка, ми неодмінно будемо захищати тебе як захищаємо найдорожче для нас, прийми ж від нас клятву, о, Посланець Аллаха! Клянусь Аллахом, ми — природжені воїни і надійні люди, і це передається у нас із покоління в покоління!».
Тут Абу аль-Хайсам ібн ат-Тайхан перебив аль-Бару, який говорив з Посланцем Аллаха ﷺ, і сказав: «О, Посланець Аллаха, воістину, нас пов’язують з цими людьми (з євреями) певні узи, які нам доведеться розірвати, але чи не вийде так, що якщо ми зробимо це, а потім Аллах допоможе тобі, ти повернешся до своїх одноплемінників, а нас покинеш?». Тоді Посланець Аллаха ﷺ посміхнувся і сказав: «Навпаки, ваша кров — моя кров, ваші страждання — мої страждання. Я з вами, а ви зі мною. Я буду воювати з тими, з ким воюєте ви, і буду миритись з тим, з ким миритесь ви»(«Сіра» Ібн Хішама).
Вони сказали: «Ми присягнемо тобі, навіть якщо позбавимось майна, а нашу знать переб’ють!». Потім аль-Бара сказав: «Простягни свою руку, о, Посланець Аллаха!». Він ﷺ простягнув руку, і кожен присягнув йому. Коли угода була укладена і люди були готові розійтись, шайтан піднявся на височину біля Акаби і закричав в увесь голос: «О, люди осілі! Ось Мухаммад і сабейці разом з ним (тобто мусульмани) зібрались, щоб воювати з вами!». Після цього Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Виберіть для мене дванадцять старійшин, щоб вони представляли свій народ так само, як апостоли представляли свій народ перед Ісою ібн Марьям, а я буду представником свого народу». В такій чистій атмосфері віри пройшла друга присяга у Акаби. Аббас ібн Убада сказав Посланцю Аллаха ﷺ: «Клянусь Аллахом, Який послав тебе з істиною, якщо хочеш, ми завтра ж об’явимо про це людям, які зібрались у Міні, тримаючи у руках мечі!». На що Посланець Аллаха ﷺ відповів: «Ми такого наказу іще не отримували. Поки поверніться до своїх одноплемінників!» («Сіра» Ібн Хішама).
Так закінчився сезон паломництва, і люди, які присягнули Посланцю Аллаха ﷺ, покинули Мекку, куди тільки дісталась звістка про те, що трапилось. Ібн Саад наводить у збірці «Ат-Табакат» від Урви, а той повідомляє від Аіші (р.а.): «Сімдесят людей розійшлись, а Посланець Аллаха ﷺ був задоволений зібранням, оскільки Аллах дарував йому силу і підтримав хоробрим, войовничим і численним народом. Після укладання угоди мусульмани опинились у більш складному становищі. Сподвижники почали просити дозволу для здійснення хіджри. Посланець Аллаха ﷺ повідомив їм, що отримав звістку про місце, куди треба здійснити хіджру, і це Ясріб. Хто побажає переселитись, нехай виступає туди. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
رَأَيْتُ فِي المَنَامِ أَنِّي أُهَاجِرُ مِنْ مَكَّةَ إِلَى أَرْضٍ بِهَا نَخْلٌ فَذَهَبَ وَهَلِي إِلَى أَنَّهَا اليَمَامَةُ أَوْ هَجَرُ فَإِذَا هِيَ المَدِينَةُ يَثْرِبُ
«Я бачив уві сні, що переселяюсь із Мекки в землі, на яких ростуть пальми. Мені подумалось, що це землі Ямами чи Хаджара, але виявляється, що це Ясріб»(Бухарі, Муслім)».
Пошук допомоги і підтримки у арабських племен, а також перша і друга присяги у Акаби — усе це вказує на те, що Посланець ﷺ прагнув знайти тих, хто володіє силою і впливом, щоб вони захистили релігію. Справа не обмежувалась закликом і терпінням на цьому шляху, а йшла до того, щоб у мусульман з’явилась сила, здатна захистити їх. Більше того,ця сила повинна була утворити ядро, яке стало б наріжними каменем і першою опорою у створенні держави Ісламу для застосування Шаріату у суспільстві і подальшого поширення релігії по усьому світу. Поряд з цим, ядро повинно було мати силу, здатну захистити справу і усунути будь-яку перешкоду на шляху поширення Слова Аллаха. Тому і відбулась хіджра, у ході якої мусульмани залишили своє майно, батьківщину, дружин і дітей. Хіджра в Медину кардинально відрізнялась від хіджри в Ефіопію.
Хіджру в Ефіопію здійснили окремі особи, які боялись втратити свою релігію через утискання. Аллах відкрив для переслідуємих мусульман Мекки отвір, який дав їм змогу змінити місце виконання своєї релігії, щоб вони не залишалися під гнітом. На новому місці мусульмани, які втекли, отримали можливість знов набратись сил і підготуватись до заклику з новою силою. Переселення в Ефіопію не було навмисним кроком, щоб мусульмани, які втекли, працювали з-за кордону у співпраці з іншими правителями з метою захвату влади у своїй країні.
