Важливість місяця Зуль-хіджа полягає в наближенні до Аллаху через хадж, курбан та ібадат

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

وَٱلۡفَجۡرِ ١ وَلَيَالٍ عَشۡرٖ ٢ وَٱلشَّفۡعِ وَٱلۡوَتۡرِ ٣ وَٱلَّيۡلِ إِذَا يَسۡرِ ٤ هَلۡ فِي ذَٰلِكَ قَسَمٞ لِّذِي حِجۡرٍ

«Клянусь зорею! Клянусь десятьма ночами! Клянусь четом і нечетом! Клянусь ніччю, коли вона проходить! Невже цих клятв недосить для володаря розуму?» (89:1–5).

На думку більшості муфассірів (коментаторів) Корану, благословенними ночами, якими клянеться наш Господь, є перші десять ночей місяця Зуль-хіджа. Дванадцятий Місячний місяць Зуль-хіджа є місяцем сприятливих можливостей для мусульман, коли здійснюється один із п’яти стовпів Ісламу — хадж (паломництво до Кааби), і милість Аллаха виливається на нас,Його рабів. Існує величезна кількість хадісів про достоїнства цього місяця.

Ібн Аббас (р.а.) говорить: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:«Аллаху миліше ібадат, який був здійснений у перші десять днів Зуль-хіджа, аніж ібадат, здійснений в будь-які інші місяці». Сподвижники спитали:«О, Посланець Аллаха! Навіть джихад на шляху Аллаха не миліше для Аллаха, аніж ібадат, здійснюваний у перші десять днів Зуль-хіджа?!». Посланець Аллаха відповів: «Так, і навіть він не миліше Аллаху. Проте миліше джихад чоловіка, який вийшов на шляху Аллаха, ризикуючи життям і майном, і не повернувся (став шахідом)» (Бухарі, Тірмізі).

«Пост в день Арафа (в 9-й день місяця Зуль-хіджа) сприяє прощенню гріхів за два роки , минулий і майбутній» (Муслім).

Як і в місяць Рамадан, перші 10 днів Зуль-хіджа — це час можливостей, коли ми повинні проводити в пості, намазі, зікрі , мольбі, роздачі милостині , заклику до Ісламу; а ночі — в поклонінні, читанні і осмисленні Корану. При наявності можливості треба тримати пост на протязі перших 9 днів місяця Зуль-хіджа, або хоча б в дні Арафа і тарвія, оскільки це є Сунною і за цим полягає велика нагорода (тарвія — 8-й день Зуль-хіджа; Арафа — 9-й день Зуль-хіджа).

Мати правовірних Хафса (р.анха), передала, що Посланець Аллаха (с.а.с.) не відмовлявся від наступних чотирьох речей: «Пост в день Ашура, пост на протязі десяти днів Зуль-хіджа, щомісячний триденний пост і два ракяти сунни ранкового (фаджр) намазу» («Рамуз аль-ахадіс»).

У ці перші десять днів Зуль-хіджа мільйони паломників , перебуваючи на благословенній землі, і ті, хто не зміг туди направитись , перебуваючи вдома або на своїх робочих місцях , повторюють слова тальбія:

لبَّيْكَ اللَّهُمَّ لبَّيْكَ ، لبَّيْكَ لاَ شَرِيكَ لَكَ لبَّيْكَ إِنَّ الْحَمْدَ وَالنِّعْمَةَ لَكَ وَالْمُلْكَ ، لاَ شَرِيكَ لَكَ

«Ось я перед тобою, о, Аллах, немає у Тебе співтовариша , ось я перед Тобою;воістину, хвала Тобі, і милість належить Тобі і володарювання, немає у Тебе співтовариша!». Це дні, в яких послух і служіння Господу світів досягають свого апогею, коли мусульмани , дотримуючись таких велінь і заборон Всевишнього, як намаз, пост, закят, хадж, джихад, дават і роздача милостині, говорять: «Ось я перед тобою, о, Аллах».

Ці десять днів є днями поминання Аллаха, коли серця знаходять заспокоєння через такі зікри, як «Субханаллах, альхамдуліллях, Аллаху акбар, ля іляхаілляллах». Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав: «В ці дні часто повторюйте тасбіх, тахмід, тахліль і такбір!» (Табарані). Тасбіх — субханаллах; тахмід — альхамдуліллях, тахліль — ля іляхаілляллах; такбір — Аллаху акбар.

Ці десять днів — дні «курба» (наближення до Аллаху) за допомогою уважних, в досконалій формі здійснюваних намазів, уважного дотримання стовпів паломництва і фардів, поставлених мусульманам Всевишнім Аллахом в обов’язок.

В ці десять днів збільшується здійснення додаткових видів поклоніння і росте любов Всевишнього Аллаха до своїх рабів, що виражається словами: «Мій раб стане близький до Мене, здійснюючи додаткові обряди поклоніння і будучи Мені покірним, і Я його полюблю...».

Ці десять дні — дні позбавлення від гріхів, уникання від скоєння несправедливості, віддалення від ширку (многобожжя) і відмови від харамів за допомогою прославлення Всевишнього Аллаха.

Ці десять днів — дні пошуку притулку у Аллаха, починаючи з чистого листа після щирого покаяння в гріхах , скоєних на протязі року, на протязі життя.

У ці десять днів зростає кількість прощених рабів, що виражено в хадісі: «Немає такого дня, в якому Аллах звільняє від вогню рабів більше, аніж в день Арафа».

В ці десять днів чоловіки і жінки, молодь і старі, і навіть ті, хто ледве стоїть на ногах і хворий, появляють сабр (терпіння) і стійкість подібно тим, хто говорить на хаджі: «Ти кликав — ми прийшли, відповіли на Твоє веління, вели нам, Господь».

В ці дні мусульмани проживають наближеність до Всевишньому Аллаху через здійснення обряду курбана (жертвоприношення), про яке говориться в аятах:

فَصَلِّ لِرَبِّكَ وَٱنۡحَرۡ

«Тому роби намаз заради свого Господа і заколюй жертовну тварину» (108:2),

وَفَدَيۡنَٰهُ بِذِبۡحٍ عَظِيمٖ

«Ми викупили його великою жертвою» (37:107).

Ці десять днів — іще одна можливість відчути єдність і братерство Умми подібно тому, як їх проживають на горі Арафат, долині Муздаліфа і Каабі паломники різних груп: багатих і бідних, арабів і неарабів, світло-і темношкірих,людей різноманітних національностей.

В ці десять днів, коли паломники подібно Хаджар зі смиренням і покорою перед Аллахом здійснюють саъй (ходьбу) між пагорбами Сафа і Марва, ми ніби освіжаємо віру в допомогу від Аллаха і в те, що Він не залишить нас одних, якщо ми , доклавши усе від себе залежне, проявимо таваккуль і скажемо: «Досить нам Аллаха!».

В ці десять днів докладаються зусилля в політичній, військовій, економічній, соціальній і у решті інших областей, щоб Ісламська Умма набула єдності , як це відбувається під час хаджу.

Ці десять днів — це дні, коли націоналізм , расизм і патріотизм виявляються викинутими на історичний смітник джахілії (невігластва) мусульманами, які здійснюють обряди хаджу пліч-о-пліч , не розділяючи один одного по кольору шкіри, мові і нації.

Ці десять днів — це час, коли проживається і проголошується факт того, що Ісламська Умма усе іще є єдиною Уммою, що вона поклоняється єдиному Господу, що у неї — єдиний Пророк (с.а.с.) і єдина Божественна Книга, що вона відрізняється від решти усього людства.

В ці десять днів підносяться слова: «Аллаху акбар, Аллаху акбар. Ля іляхаілляллахуваллахуакбар. Аллаху акбарвалілляхиль-хамд», — які підносились Абдуллахом ібн Умаром, Абу Хурайрою і рештою азанів на вулицях і ринках Мекки.

Ці десять днів — дні, коли мільйони и людей в Каабі демонструють рух до Аллаху, який триває не один день, а усе життя до самої смерті.

Ці десять днів — це дні, коли усі мусульмани, з іхрамом або без, згадують смерть, Судний день і вічне життя, а також заново настроюють баланс між мирським і Вічним життям і вибудовують погляд, зосереджений на Вічному житті.

Ці десять днів — це час, коли мільйони мусульман в білих іхрамах повинні в увесь голос вигукувати правду в обличчя усім пригноблювачам і відмовитись від них усіх в своєму марші до Кааби подібно сподвижникам із Дар уль-Аркама, які вчиняли так, підкоряючись велінню Посланця Аллаха (с.а.с.).

Ці десять днів — це час для того, щоб згадати наших братів і сестер, які стали жертвами невірних і тиранів , це час потурбуватись про них і вжити заходи.

Ці десять днів, в яких Ібліс побивається камінням в Мецці, є часом для того, щоб навчитись помічати, триматись подалі, протистояти і активно боротись проти прислуговуючих Іблісу і протистоячих Аллаху усіх рукотворних систем, тиранів та їх планів (таких як демократія, секуляризм, поміркований Іслам).

Ці дні повинні бути днями заклику до звіту прислуговуючих невірним правителів, які отруїли атмосферу свята мусульманам Іраку, Палестини, Кашміру, Сирії, Східного Туркестану і решти окупованих земель, залишивши дітей сиротами і сестер вдовами, а їх дома перетворивши в руїни.

Ці десять днів є днями, коли видний, коли згадується і коли переймається досвід того, як складно у справжній час вести заклик і боротьбу між правдою і брехнею.

Ці десять днів вчать тому, як необхідно знов досягти того світлого положення, в якому проживали люди у часи Пророка (с.а.с.), сахабів, табіїнів і покоління після них.

Ці десять днів сприяють усвідомленню того, що Іслам став домінувати у світі завдяки заклику і джихаду, а також, що ми повинні іти по життєвим слідам Пророка так само, як по його (с.а.с.) стопам мусульмани здійснюють обряди хаджу.

Ці десять днів — час упорної діяльності заради Праведного Халіфату, який проголосить «Хадж-Акбар», буде закликати людство до Ісламу , призначить аміра хаджу і забезпечить виконання паломницьких робіт. У ці чудові дні, коли заклики до Халіфату підсилюються, час прийняти для себе рішення , сказавши у даному випадку «Ляббайк, о, Аллах, і я тут!».

Цей місяць — місяць розуміння і роз’яснення решті того, що необхідно жити, ставлячи Іслам в центр життя , так само ж, як ми здійснюємо таваф в Мецці, ставлячи в центр Каабу.

Цей місяць — місяць набуття усвідомлення того, що ми є рабами Аллаха, які на шляху Його довольства вірні своєму слову подібно Ібрахіму (а.с.) і проявляють смиренність Його велінням подібно Ісмаїлу (а.с.).

Ці десять днів є благою звісткою того, що життя, принесене в жертву (присвячене) Аллаху, в ітозі завершиться Святом.

Ці десять днів є можливістю , наданої мусульманам подібно місяцю Рамадан. Хіба немає того, хто шукає довольства Аллаха? Хіба немає того, хто хоче бути прощеним? Хіба немає того, хто хоче уберегтись від Вогню Пекла? Хіба немає того, хто бажає поселитись в Садах Рая? Так давайте пам’ятати і розуміти значущість перших десяти днів місяця Зуль-хіджа. Давайте примножувати наші добрі справи, наближатись до Аллаху через нафіля (додаткові) поклоніння і отримувати довольство Всевишнього Аллаха.

 

Муса Байоглу
25.08.2017