Рубрика «Халіфат в Туреччині з дня його скасування по сьогоднішній день» 4 ч.

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

«Відродження ідеї про Халіфат в Туреччині після 1924 року і реакція на подібні заяви»

Ми публікували третю частину рубрики «Халіфат в Туреччині з дня його скасування по сьогоднішній день», підготовленою Інформаційним відділом «Корінних змінень» («KöklüDeğişim»), де розглядали тему «Процес створення «Партії національного порядку».

В сьогоднішній ж, четвертій частині, ми зачепили тему «Відродження ідеї про Халіфат в Туреччині після 1924 року і реакція на такі заяви». Представляємо вас наш матеріал на дану тему, складений Йилмазом Челіком:

Партія «Хізб ут-Тахрір» після утворення в Палестині в 1953 році за короткий час поширила свою діяльність у багатьох мусульманських країнах, а в кінці 1950-х років принесла ідею Халіфату в Туреччину. Хізб ут-Тахрір почав свою діяльність в Туреччині, особливо в університетах, в політичному оточенні Анкарі і серед громадськості завдяки палестинським студентам, які приїхали для отримання післядипломної освіти в Близькосхідний технічний університет Анкари (Ankara Ortadoğu Teknik Üniversitesi). Як і в усіх багатьох мусульманських країнах, Хізб визначив метою своєї діяльності в Туреччині відновлення держави Праведного Халіфату.

Обговорення Халіфату на порядку денному Туреччини по спливанню 35 років після його скасування природним чином породило шоковий ефект в політичних і інших оточеннях країни. По-перше, з арештами хлопців Хізб ут-Тахрір в 1967 році опинилось на слуху ім’я партії в залах суду. Услід за цим в пресі і засобах масової почали широко висвітлюватись ті, хто хотів повторного встановлення Халіфату. Відродження ідеї Халіфату в Анкарі на тлі того, що ідейний рух, який обертався навколо ідеї «сучасних реформ і відродження», які мали місце в останній період Османського Халіфату і знайшли своє місце в арабському оточенні, але не набули успіху в Туреччині — особливо після періоду пригноблень мусульман через кемалістські реформи, — спричинило шокуючий ефект скеред засновників Турецької Республіки.

Хіба можна було уявити, що по спливанню 35-40 років знов заговорили про Халіфат в Туреччині, незважаючи на те, що із країни викорчували усе, що з ним було пов’язано?! Державне керівництво у той час шукало відповідь на дане питання. Але факт полягає в тому, що сила ідеї не знає перешкод. Хвиля ідеї про Халіфат відродилась і набрала обертів в країні із столиці Анкари, а не Стамбула, де він був скасований.

Пропоную вам ознайомитись з періодом, коли Хізб ут-Тахрір вступив на територію Туреччини з проектом Халіфату, і з внеском Хізба в ісламську політичну думку через доповідь доктора Алев Еркілєти, з якою вона виступила на симпозіумі під назвою «Ідея ісламізму в Туреччині» (2013 р.). Шановна доктор Еркілєт про цей період, перш за усе — по скасування Халіфату і впливі цього скасування на мусульман, говорить наступне: «Скасування Халіфату є одним із найбільш радикальних, руйнівних і жорстоких втручань, скоєних у відношенні ісламського світу. Тому що структура, яка об’єднує ісламський світ один з одним подібно нитці чоток, яка об’єднує намистинки, була розірвана військовим і політичним втручанням, і намистинки цих чоток опинились розкиданими і віддаленими одна від одної».

• «Культуру підходу до справ через призму Ісламу в Туреччину привнесла партія «Хізб ут-Тахрір»

Еркілєт говорить про свою діяльність в Туреччині на початку 1960-х Хізб ут-Тахрір наступне:

«В період з 1963 по 1967 роки Хізб ут-Тахрір поширює серед населення низку листовок, видає проект конституції і розсилає листи правим консервативним правителям того часу, в яких говорить їм: «Ви дійсно здаєтесь релігійними, і вас підтримують ісламісти, тому що ви позиціонуєте себе такими. Але насправді ваші відносини з Ісламом носять інструментальний характер, а не цілеспрямований в ім’я Ісламу». В листі Хізб ут-Тахрір до Сулейману Демірелю говорилось: «Сьогодні Ви проводите церемонію відкриття ліцею імам-хатібів, а завтра — церемонію відкриття пивоварні». Інакше кажучи, використовуючи даний підхід, Хізб ут-Тахрір заявляла консервативному уряду, що їх відносини з релігією — лише в тій достатній мірі, якою необхідно, щоб надихнути консервативні маси».

В своїй промові на симпозіумі Алев Еркілєт сказала, що саме партія «Хізб ут-Тахрір» підвела консервативних і навіть ісламістських політиків Туреччини того періоду до концепції підходу до справ через призму ісламських цінностей і норм. І Хізб прищепив цю думку, незважаючи на те, яка партія чи прибічники якого руху знаходяться перед ним.

Саме завдяки зусиллям Хізб ут-Тахрір в ті роки ідея Халіфату, скасованого в 1924 році, знов ожила в очах мусульман. З тих пір в суспільстві всерйоз заговорили про Халіфат. З іншого ж боку, режим, спокій якого був порушений даним положенням, почав підсилювати тиск на членів Хізб ут-Тахрір.

Внаслідок цього тиску перші арешти Хізб ут-Тахрір трапились в 1967 році. Арешті більше 10 важливих представників Хізб ут-Тахрір, в тому числі — Ерджюмента Озькана, в той час широко висвітлювався в печатних ЗМІ. Цей процес,тобто затримання і арешти, тривав до такої міри, що члени Хізб ут-Тахрір практично обоснувались в поліцейському управлінні і залах суду. Їх постійно допитували і (або) арештовували. Скільки б дані арешти не ставали перешкодою діяльності Хізб ут-Тахрір, вони також сприяли тому, що Халіфат залишався на слуху у людей і укорінився у громадській думці. До того ж, кількість членів Хізб ут-Тахрір і їх зусилля збільшувались і підсилювались з кожним новим затриманням і арештом.

Керівники, губернатори, співробітники правоохоронних органів і судді будували плани і втілювали їх в життя, незважаючи на серйозні і рішучу позицію Хізб ут-Тахрір. Вони виробляли усе нові стратегії проти Хізб ут-Тахрір, який вбачав в встановленні держави Халіфат «питання життя і смерті». Влада з усіх сил намагалась не допустити, щоб діяльність Хізба осіла в громадській думці населення,тому що внаслідок подібної громадської думки міг бути заново встановлений Халіфат. Керівники Туреччини це добре усвідомлювали і вживали вкрай рішучих заходів у цьому напрямку.

• «Хізб ут-Тахрір становить більше небезпеки, аніж комуністичні групи»

В 1984 році політичний щотижневий журнал «Точка» (тур.Nokta) опублікував деякі фрагменти документа, складеного генералами, які здійснили переворот 1971 року, в якому говорилось:«Хізб ут-Тахрір становить більше небезпеки, аніж комуністичні групи і інші ісламські угрупування, оскільки Хізб ут-Тахрір хоче знов встановити Халіфат, а у в інших такої мети немає».

Зейнель Аджар, який застав 1970-1980-ті роки і пережив труднощі того періоду, наступним чином описує діяльність партії «Хізб ут-Тахрір» і реакцію, з якою стикнулась партія:

«Діяльність «Хізб ут-Тахрір» була на порядку денному дня Великого національного зібрання Туреччини в ці роки, і члени парламенту почали усвідомлювати серйозність ситуації. Вони говорили промови за нейтралізацію ідеї Халіфату і діяльності навколо неї.

Голова «Народно-республіканської партії»1Ісмет Іньоню, демонструючи з трибуни книгу Хізб ут-Тахрір «Система Ісламу», сказав: «Необхідно запобігти збільшенню числа тієї молоді, яка буде вивчати цю книгу і виховуватись нею». В ті ж дні міністр внутрішніх справ намагався розібратись в характері діяльності Хізба, зустрічаючись з членами партії «Хізб ут-Тахрір», які перебували під вартою в поліції. Уряд і демократичні політичні партії, представлені у той час в парламенті, домовились про заходи, які будуть вжиті проти Хізб ут-Тахрір».

• Відновлення «національної боротьби»

Той факт, що проект Хізб ут-Тахрір про Халіфат був настільки ефективним, а стратегія боротьби держави не приносила ніяких плодів, звичайно ж, привів до різноманітних вивертівм. Зейнель Аджар описує цей процес наступними словами:

«Для цього, вони порахувати доцільним створити організацію, подібну Хізбу, і діяти серед мусульман, щоб завадити мусульманам об’єднуватись навколо Хізб ут-Тахрір. Так «Асоціація національної боротьби» була створена саме з цією метою. Ця асоціація почала вести діяльність навколо Ісламської Держави в стилі Хізб ут-Тахрір. Вони навіть вели бесіди навколо книги Хізб ут-Тахрір «Система Ісламу». За допомогою цього їм вдалось зібрати навколо себе тисячі прибічників, серед яких було багато студентів університетів. Це об’єднання, засноване волею держави, розрослось настільки, що стало неконтрольованим. І, врешті решт, коли почались внутрішні протиріччя і розколи, довелось розпустити дану асоціацію. Серед молоді почали з’являтись неконтрольовані маси. Щоб приборкати молодь, була створена вірна Турецькій Республіці партія під керівництвом Айкута Едібалі. Це була нова партія, яка об’єднала навколо себе молодь. Отож, у цьому положенні не було постійного плану боротьби з Хізб ут-Тахрір».

• Хізб ут-Тахрір в період державного перевороту 1980 року

В період переворотів в Туреччині члени Хізб ут-Тахрір, як і багато лідерів інших політичних партій, були затримані і кинуті у в’язниці. Хізб ут-Тахрір, який розкритикував конституцію 1982 року, підготовлену після перевороту, і опублікував прес-реліз щодо цього, знов зробив свою пропозицію по проекту ісламської конституції.

Погляньте, як Зейнель Аджар, затриманий і засуджений до тюремному ув’язненню у ті самі часи, описує роки ув’язнення:«В 1980 році були заарештовані члени партії «Хізб ут-Тахрір», і я був в їх числі. Нас відправили в Мамакську військову в’язницю в Анкарі. Ми перебували у в’язниці разом з багатьма політиками, такими як Яшар Окуян, Догу Перінчек і Кемаль Зейбек. У в’язниці ми перетинались з націоналістичною молоддю, яка залишалась під враженням від наших ідей. Проте ми ставали свідками наклепу їх лідерів, які говорили їм: «Не вірте їм, вони — зелені комуністи. Так вони намагались опорочити нас, але у них нічого не вийшло. Цією чорною пропагандою вони не могли нашкодити справі Хізба. Після кожної операції, кожного арешту, кожної чорної пропаганди Хізб ут-Тахрір усе більше розростався і отримував усе більшу прихильність серед мусульман».

• Вони прикрили свою репресивну практику медичними висновками про безумство членів Хізба

Одна із речей, які світський кемалістичний режим робить краще за усе, — це зображення тих, хто не розділяє його думки, маргіналами чи божевільними. Проте насправді представники турецького режиму самі позбавлені розсудливості і є маргіналами, які борються проти цінностей цього мусульманського суспільства.

У якості приклада наведемо Мехмета Алі Кедіджіоглу, який був засуджений за спільну діяльність з Хізб ут-Тахрір. Зейнель Аджар розповідає наступне:

«В 1985році нас затримали і арештували у ході чергової операції. Коли брата Мехмета Алі посадили у в’язницю, він відреагував на це зачитуванням аятів Корану. Негайно втрутились поліцейські. Цей інцидент описаний в газеті «Хюррієт» (тур.Hürriyet) під заголовком «Вони зачитали аяти». Вони випустили новину, об’явивши публіці, що навіть зачитування атів є великим злочином (!). Знов же, в ті самі часи ми з Мехметом Алі Кедіджіоглу поїхали в гості до Мусліху Гьоренташу. Ми зробили йому наставляння відносно важливості встановлення держави Халіфат і обов’язковості вести діяльність заради цього. І тоді Гьоренташ з добрими намірами сказав: «Якщо прибуде Халіфат, усі будуть врятовані».

Ми зробимо акцент на визнанні Мехмета Алі Кедіджіоглу неосудним. Кедіджіоглу описує ті дні і свої переживання наступним чином:

«В 1966 році я менше року як був вчителем-стажером. Коли я заявив, що не зможу покласти вінок до статуї Ататюрка під час церемонії 23 квітня, мене відсторонили від викладання. Проте через це на мене також було подано позов. Що іще більш сумно, так це те, що згідно звіту делегації, який був підготовлений після мого перебування в психіатричній лікарні Маніси на протязі місяця по розпорядженню губернатора через даний інцидент, я більше не можу викладати. Фраза «в запасі» була використана у звіті з метою запобігти моєму спілкуванню з молоддю. На протязі досить тривалого часу влада намагалась демонструвати суспільству, що критикувати секуляризм і республіку може тільки безумець, позбавлений здорового глузду. Після прийняття звіту я спитав у лікаря, який займався моїм оглядом: «Як Ви могли скласти такий звіт? Що трапилось з Вашою клятвою Гіппократа?», — на що він відповів: «Мені надійшов наказ від губернатора».

• Хізб ут-Тахрір на порядку денному державних і політичних діячів

В 1970-х і 1980-х роках в Анкарі, Стамбулі та інших крупних містах члени Хізб ут-Тахрір відвідували багато закладів, організацій, міністерств, парламент і різноманітні місця і озвучували там ідею Халіфату. Іноді їм вдавалось зустрічатись з міністрами, заступниками, керівниками асоціацій і вченими. Одним із хлопців, які влаштовували подібні зустрічі, був Бекір Єткінбал. Єткінбал, який часто ввів заклик через подібні зустрічі, розповідає про ті дні наступне:«Колишній міністр іноземних справ часів Еджевіта, господин Гюндюз Окчюн, з яким ми були особисто знайомі і періодично зустрічались, постійно виступав проти наших ідей, наполягав на секуляризмі, але завжди цінував нашу думку про політичні події, міждержавну ситуацію і міждержавні відносини і говорив: «Це чудово, що ви так добре володієте інформацією про події у світі». Ми давали йому багато різних книжок, особливо книгу, видану Хізб ут-Тахрір — «Як був зруйнований Халіфат».

«Айдин Мендерес на зустрічах, проводимих з ним десятки разів, прояві величезну повагу як до нашої ідеї, так і до наших аналізів політичних подій. Я думаю, що Айдин Мендерес був чоловіком, який краще усіх розумів і цінував нашу присутність в Туреччині. При його житті не було жодного прес-релізу чи книги, яку б він не прочитав».

• Ті дорогоцінні дні, сповнені труднощами і тяготами, були чудовими

Давайте закінчимо нашу статтю-доповідь тим, як Мехмет Алі Кедіджіоглу відгукувався про чудові дорогоцінні дні, які пройшли через тяготи і негаразди:

«Коли на моїй викладацькій діяльності поставили крапку і на мене навісили фальшивий ярлик безумця, я поселився в батьківському домі в Сунгурлу з дитиною і дружиною. У мене не було джерела прибутку. Іноді я шив одяг в майстерні дядька,іноді давав приватні уроки. Торгова палата Сунгурлу виділила мені кабінет, де стояв письмовий стіл і дошка. Там я читав додаткові курси школярам за плату. Я не наймав адвоката для поточної справи. Один адвокат, який відносився до нурджамаату, хотів мені допомогти, але я не погодився. В дні суду я самостійно вивчав справу і йшов до суду. З такими прибутками я оплачував прибутки на утримання родини і свої подорожі. Я заводив свідомі (навмисні) контакти. Це також принесло свої плоди. Я відвідав и прокурора Вищого кримінального суду міста і дав йому дві прокламації Хізб ут-Тахрір, які в ті часи вважались доказом по кримінальним справам Прокурор сказав мені, що покладе ці прокламації,які називались «Питання життя і смерті мусульман» і «Проект конституції» в самій видній частині своєї бібліотеки. Це були дуже важкі і тривожні дні, але, альхамдуліллях, чудові. Я вважаю, що це — велика милість Аллаха дійти до нинішніх днів із часу, коли боялись навіть словесно згадувати поняття «Шаріат» або «Халіфат» в газетах новин і статтях».

Ми спробували стисло розповісти вам історію Хізб ут-Тахрір в Туреччині з миті початку діяльності в країні і по сьогоднішній день, проте неможливо вмістити її усю в одну статтю. Ми знаємо, що залишилось багато нерозказаного про численну кількість пережитих спогадів в залах судових засідань, площах, маршах, конференц-залах. Ми знаємо, що ця боротьба — боротьба між правдою і брехнею, Ісламом і куфром. Було і буде багато неприємностей, які були пережиті і які доведеться пережити. Ця боротьба буде тривати до Судного дня. І воля Всевишнього Аллаха неодмінно здолає!

 

Йилмаз Челік
Інформаційний відділ «Корінних змінень» («KöklüDeğişim»)
19.03.2021

1. «Народно-республіканська партія» (тур.CumhuriyetHalkPartisi).