Суспільство складається із людей, ідей, почуттів і систем. Якщо почуття і ідеї, які головують над образом життя людей, будуть ісламськими, і запроваджувана над людьми система буде ісламською, то суспільство буде ісламським.
Але якщо над мусульманами будуть головувати неісламські ідеї, почуття і системи, тоді суспільство буде неісламським. І тут не важливо, чи усі члени суспільства є мусульманами, або ж вони складають більшу його частину.
Враховуючи, що суспільство базується на громадських нормах (урф амм), тобто на єдиних ідеях і почуттях, а також на системі, яка регулює образ життя людей і піклується про їх справи на основі поглядів (мафхумів) і переконань, якими задоволені люди, то, відштовхуючись від цього, ми скажемо, що праведність суспільства залежить як від громадських норм, головуючих у суспільстві, так і від запроваджуваної системи.
Для того, щоб суспільство залишалось праведним і здоровим від усілякого роду хвороб, щоб воно зберігало свої складові і стовпи, щоб захистити суспільство від недоліків і відхилень, Іслам приписав вести діяльність веління схвалюваного і утримування від засуджуваного. Отож, обов’язок наказувати схвалюване, в свою чергу, вимагає збереження правильних поглядів і основних мірил, на які опирається суспільство, з якими згодні люди (наприклад, хартія), які сприймаються людьми як правила, що регулюють образ життя, відхилятись від яких неприпустимо.
У свою чергу обов’язок утримування від засуджуваного вимагає протидіяти усьому, що заборонено і суперечить Шаріату, суперечить домінуючим переконанням в суспільстві. Сьогодні психологи називають це «соціальним контролем», що є свого роду вираженням соціальної відповідальності і способом владарювання над суспільством, зберігаючи його від хаосу, розкладу і відхилень.
Достовірний хадіс про корабель вважається одним із кращих прикладів, пояснюючих важливість діяльності аль-амру біль-мааруф ван-нахъю аніль-мункар у суспільстві і роз’яснюючих небезпеку нехтування цією діяльністю. Наводиться від Нумана ібн Башіра: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَثَلُ الْقَائِمِ عَلَى حُدُودِ اللَّهِ وَالْوَاقِعِ فِيهَا كَمَثَلِ قَوْمٍ اسْتَهَمُوا عَلَى سَفِينَةٍ فَأَصَابَ بَعْضُهُمْ أَعْلَاهَا وَبَعْضُهُمْ أَسْفَلَهَا فَكَانَ الَّذِينَ فِى أَسْفَلِهَا إِذَا اسْتَقَوْا مِنَ الْمَاءِ مَرُّوا عَلَى مَنْ فَوْقَهُمْ فَقَالُوا لَوْ أَنَّا خَرَقْنَا فِى نَصِيبِنَا خَرْقًا وَلَمْ نُؤْذِ مَنْ فَوْقَنَا فَإِنْ يَتْرُكُوهُمْ وَمَا أَرَادُوا هَلَكُوا جَمِيعًا وَإِنْ أَخَذُوا عَلَى أَيْدِيهِمْ نَجَوْا وَنَجَوْا جَمِيعًا
«Тих, хто дбає про непорушність кордонів Аллаха і тих, хто перетинає ці кордони, можна уподібнити людям, які тягнули жереб по стрілам, щоб [зайняти місця] на кораблі, в результаті чого одні розташувались в верхній частині [корабля], а інші — в нижній. Коли ті, які опинились внизу, хотіли зачерпнуть води, їм [доводилось] проходити через тих, хто розташувався на палубі, і [врешті решт ] вони сказали: «А чи не зробити нам дірку [в днищі], щоб набирати воду через неї, не турбуючи тих, хто знаходиться наверху?». І якщо вони [хто наверху] нададуть їх самим собі і тому, що вони хочуть зробити, то загинуть усі, якщо ж вони схоплять їх за руки, то врятуються самі і врятують решту інших».1
«Тих, хто дбає про непорушність кордонів Аллаха» — це ті, хто чесно виконуєь накази Аллаха, не порушує заборони Аллаха, хто наказує схвалюване і утримує від засуджуваного; «і тих, хто перетинає ці кордони» — це ті, хто залишив схвалюване і робить засуджуване.
В іншій версії Бухарі говориться:
مَثَلُ الْمُدْهِنِ فِي حُدُودِ اللَّهِ وَالْوَاقِعِ فِيهَا مَثَلُ قَوْمٍ اسْتَهَمُوا سَفِينَةً فَصَارَ بَعْضُهُمْ فِي أَسْفَلِهَا وَصَارَ بَعْضُهُمْ فِي أَعْلَاهَا فَكَانَ الَّذِي فِي أَسْفَلِهَا يَمُرُّونَ بِالْمَاءِ عَلَى الَّذِينَ فِي أَعْلَاهَا فَتَأَذَّوْا بِهِ فَأَخَذَ فَأْسًا فَجَعَلَ يَنْقُرُ أَسْفَلَ السَّفِينَةِ فَأَتَوْهُ فَقَالُوا مَا لَكَ قَالَ تَأَذَّيْتُمْ بِي وَلَا بُدَّ لِي مِنَ الْمَاءِ فَإِنْ أَخَذُوا عَلَى يَدَيْهِ أَنْجَوْهُ وَنَجَّوْا أَنْفُسَهُمْ وَإِنْ تَرَكُوهُ أَهْلَكُوهُ وَأَهْلَكُوا أَنْفُسَهُمْ
«Лицемірів, які перебувають в кордонах Аллаха, і перетинають ці кордони, можна уподібнити людям, які тягнули жереб по стрілам, щоб [зайняти місця] на кораблі, в результаті чого одні розташувались в верхній частині [корабля], а інші — в нижній. Тим, які опинились внизу, [доводилось] проходити крізь тих, хто розташувався на палубі, щоб [зачерпнути] води, чим завдавалась незручність тим, хто розташувався наверху. [Врешті решт, один із них] взяв сокиру і почав робити дірку в днищі корабля. [Люди з верхньої палуби] підійшли до нього і спитали спросили: «Що ти робиш?», — на що він сказав: «Ви відчуваєте незручність через мене [коли я ходжу за водою], а вона мені потрібна». І якщо вони [хто наверху] схоплять його за руку, то врятують його і себе, але якщо вони дадуть йому спокій, то загинуть усі».2
Під виразом «Лицемірів, які перебувають в кордонах Аллаха» маються на увазі ті, хто лицемірить, порушує права і не виправляє засуджуване.
Зміст хадісів полягає в наступному: якщо люди будуть забороняти грішникам робити гріхи, а несправедливим — коїти несправедливість, тобто будуть перешкоджати усьому засуджуваному, тоді корабель буде врятований від затоплення, а отож, з ім’ям Аллаха він буде пливти і тримати правильний курс. Якщо ж грішникам буде дано спокій, не буде засуджування їх гріхів, або буде дозволено гріхам, гидоті і омані поширюватись в суспільстві, не протидіючи цьому, не роз’яснюючи їх сутність, дозволяючи їм укоренитись в суспільстві, тоді корабель піде на дно. Швидше усього, саме цей зміст закладав Абу Бакр в свої слова:
يَا أَيُّهَا النَّاسُ ائْتَمِرُوا بِالْمَعْرُوفِ وانْتَهُوا عَنِ الْمُنْكَرِ تَعِيشُوا بِخَيْرٍ
«О, люди! Виконуйте схвалюване і утримуйтесь від засуджуваного, і тоді ви будете жити гідно».
Матеріал із книги «Норми Шаріату про діяльність «наказувати схвалюване і утримувати від засуджуваного» (аль-Амру біль мааруф ван-нахъю аніль мункар)»
Ясін ібн Алі
1. Навів Бухарі в «Сахіх».
2. Навів Бухарі в «Сахіх».
