Насіхат1 — це шаріатська вимога, в основі якої лежать слова Пророка ﷺ:
اَلدِّينُ النَّصِيحَةُ قُلْنَا لِمَنْ قَالَ لِلَّهِ وَلِكِتَابِهِ وَلِرَسُولِهِ وَلِأَئِمَّةِ الْمُسْلِمِينَ وَعَامَّتِهِمْ
«Релігія — це насіхат». Ми спитали: «По відношенню до кому?», — на що він ﷺ сказав: «По відношенню до Аллаху, Його Книзі, Його Посланцю, правителям мусульман і простим мусульманам»2. Передається від Джаріра ібн Абдуллаха:
بَايَعْتُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَلَى إِقَامِ الصَّلَاةِ وَإِيتَاءِ الزَّكَاةِ وَالنُّصْحِ لِكُلِّ مُسْلِمٍ
«Я присягнув Посланцю Аллаха ﷺ, що буду робити намази, виплачувати закят, і проявляти насіхат до кожному мусульманину»3.
«Слово «насіхат» є лаконічним словом, яке несе в собі наступне значення: бажання блага тому, кому адресований насіхат. Деякі сказали, що насіхат відноситься до стислим реченням і скороченої мови. В арабській мові немає іншого такого слова, яке б було рівне по змістовності цьому слову, тобто насіхату. Подібне також говориться про слово «аль-фалах» («успіх»), у якого немає еквіваленту в арабській мові, яке б так само вичерпно відобразило блага цього і Наступного життя»4.
Абу Сулейман аль-Хаттабі сказав: «Насіхат — це слово, яким виражають ціле речення, зміст якого полягає у наступному: побажання добра тому, кому адресований насіхат <…> В основі слово «ан-нусх» означає чистоту. Араби говорять: «Насахту аль-асаля» (نَصَحْتُ الْعَسَلَ), — що означає: «Я очистив мед від воску»5.
Абу Амр ібн ас-Салях сказав: «Насіхат є лаконічним словом, яке має на увазі, що звернення з насіхатом відбувається через різні форми вираження благого як в намірі, так і фактично. Насіхат по відношенню до Аллаху полягає в Його єдиності як Бога, в описі Аллаха досконалими і повноцінними якостями, в очищенні Його від різного роду приписуваних Йому неповноцінних якостей і атрибутів, в утриманні від непослуху Йому, в підкоренні Йому, в щирій любові до Нього, в любові і ненависті заради Нього, в здійсненні джихаду з тими, хто не вірить в Нього, в заклику і спонуканні людей робити добро.
Насіхат по відношенню до Корану полягає в імані в нього, в його звеличуванні, очищенні від різного роду намовлянь, читанні його належним чином, в тому, щоб бути з його наказами і заборонами, в розумінні його науки, в міркуванні над його аятами, в захисті його від наклепу і спотворень з боку фанатиків і атеїстів. Насіхат по відношенню до Посланцю ﷺ полягає в імані в нього і в те, що він приніс, в вшануванні і повазі до нього, в підкоренні йому, в відродженні його сунни, в вимозі поширення його знань і поширення їх самому, в прояві ворожості до тих, хто проявляє ворожість до ньому, в тому, щоб бути дружелюбним до тому, хто проявляє до ньому дружелюбність, в перейнятті його нравів і хороших манер, в любові до його роду і сподвижникам і т.д.
Насіхат по відношенню до правителів полягає в наданні їм допомоги у питаннях істини і підкоренні їм, в нагадуванні їм про істину, в притягненні їх уваги до доброти і м’якості, в униканні нападок на них, в дуа про сприяння і допомозі від Аллаха для них і в спонуканні до цьому інших. Насіхат по відношенню до простих мусульман полягає в тому, щоб звернути увагу мусульман на їх же інтереси, навчити їх релігії і мирським речам, приховати їх недоліки, надати їм допомогу в боротьбі з ворогами, уникати обману і заздрощів, бажати їм того, чого бажаєш собі, не бажати їм того, чого не бажаєш собі, і т.д.»6.
Ось в цьому і полягає значення насіхату. Із цього стає зрозумілим, що значення насіхату ширше, аніж значення аль-амру біль-мааруф ван-нахъю аніль-мункар. Насіхат охоплює не тільки вимогу виконати ваджиб і залишити харам, але він також виходить за межі відносин людини з людиною, мусульманина с мусульманином, роз’яснюючи тим відносини мусульманина зі своїм Господом, Кораном і Його Посланцем ﷺ. Насіхат включає в себе висловлювання думок про мирські і житейські справи, включає вказівку на те, в чому є благо і праведність, навіть якщо мова йде про мандуб чи мубах.
Можливо, ми зможемо прояснити різницю між аль-амру біль-мааруф ван-нахъю аніль-мункар і насіхатом за допомогою наступного прикладу:
Якщо торговець обмане нас в торгівлі, розбавивши молоко водою, то ми скажемо йому: «Побійся Аллаха і припини шахраювати!», — оскільки це харам, а отож, Аллах покарає його за це. Адже Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ غَشَّ فَلَيْسَ مِنَّا
«Хто шахраює, той не із нас»7. Це одночасно буде насіхатом і аль-амру біль-мааруф ван-нахъю аніль-мункар по відношенню до торговцю.
Але якщо я скажу йому: «Ти призначив високу ціну, якщо б ти зробив трохи дешевше, то люди б стали купувати у тебе», — то таке звернення буде тільки насіхатом, але ніяк не аль-амру біль-мааруф ван-нахъю аніль-мункар.
Матеріал із книги:
«Норми Шаріату про діяльність наказувати схвалюване і утримувати від засуджуваного»
Аль-Амру біль мааруф ван-нахъю аніль мункар
Ясін ібн Алі
___________________________
1. Щира порада, щире ставлення — прим. пер.
2. Навів Муслім в «Сахіх» від Таміма ад-Дарі.
3. Навели Бухарі в «Сахіх» і Муслім в «Сахіх».
4. Книга «Аль-Кулліят».
5. Книга «Джаміу аль-улюм ва аль-хікам», автор Ібн Раджаб аль-Ханбалі.
6. Книга «Джаміу аль-улюм ва аль-хікам», автор Ібн Раджаб аль-Ханбалі.
7. Навів Муслім в «Сахіх» від Абу Хурайри.
