Всемогутній Аллах виділив людину від решти творінь інтелектом, наділивши її здатністю мислити. Розум вважається в Ісламі основою правовою підзвітності (такліф): з його наявністю на людину лягає відповідальність перед Ісламом, а з його втратою анулюється відповідальність.
В Благородному Коране є багато аятів, які спонукають людей до міркуванню.
Всемогутній Аллах говорить:
فَلْيَنْظُرِ الْإِنْسَانُ إِلَىٰ طَعَامِهِ ﴿٢٤﴾ أَنَّا صَبَبْنَا الْمَاءَ صَبًّا ﴿٢٥﴾ ثُمَّ شَقَقْنَا الْأَرْضَ شَقًّا ﴿٢٦﴾ فَأَنْبَتْنَا فِيهَا حَبًّا
«Нехай подивиться людина на свою їжу. Ми рясно пролили воду, потім Ми поцяткували землю тріщинами і зростили на ній зерно» (80:24–27).
І Він сказав:
فَلْيَنْظُرِ الْإِنْسَانُ مِمَّ خُلِقَ ﴿٥﴾ خُلِقَ مِنْ مَاءٍ دَافِقٍ ﴿٦﴾ يَخْرُجُ مِنْ بَيْنِ الصُّلْبِ وَالتَّرَائِبِ
«Нехай погляне людина, із чого вона була створена! Вона була створена із бризнувшої води,яка виходить проміж спини і ребер» (86:5–7).
І Він сказав:
أَفَلَمْ يَنْظُرُوا إِلَى السَّمَاءِ فَوْقَهُمْ كَيْفَ بَنَيْنَاهَا وَزَيَّنَّاهَا وَمَا لَهَا مِنْ فُرُوجٍ
«Хіба ви не бачили небо над собою, як Ми воздвигли його і прикрасили, і немає в ньому розривів?» (50:6).
І Він сказав:
أَفَلَا يَنْظُرُونَ إِلَى الْإِبِلِ كَيْفَ خُلِقَتْ ﴿١٧﴾ وَإِلَى السَّمَاءِ كَيْفَ رُفِعَتْ
«Хіба вони не бачать верблюдів, як вони створені? І небо, як воно піднесено?» (88:17,18).
І Він сказав:
قُلْ سِيرُوا فِي الْأَرْضِ فَانْظُرُوا كَيْفَ بَدَأَ الْخَلْقَ ۚ ثُمَّ اللَّهُ يُنْشِئُ النَّشْأَةَ الْآخِرَةَ ۚ إِنَّ اللَّهَ عَلَىٰ كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«Скажи: «Походіть по Землі і подивіться, як утворюються творіння. Потім Аллах утворить Останню обитель». Безперечно, Аллах на усе здатен» (29:20).
І Він сказав:
كَذَٰلِكَ يُبَيِّنُ اللَّهُ لَكُمُ الْآيَاتِ لَعَلَّكُمْ تَتَفَكَّرُونَ
«Аллах роз’яснює вам Знамення, так може, ви замислитесь?» (2:219).
І Він сказав:
أَوَلَمْ يَتَفَكَّرُوا فِي أَنْفُسِهِمْ ۗ مَا خَلَقَ اللَّهُ السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضَ وَمَا بَيْنَهُمَا إِلَّا بِالْحَقِّ وَأَجَلٍ مُسَمًّى ۗ
«Невже вони не перебували в міркуваннях про те, що Аллах створив небеса і Землю, і те, що між ними, тільки заради Воздаяння і на обмежений строк?» (30:8).
І Він сказав:
وَمِنْ آيَاتِهِ أَنْ خَلَقَ لَكُمْ مِنْ أَنْفُسِكُمْ أَزْوَاجًا لِتَسْكُنُوا إِلَيْهَا وَجَعَلَ بَيْنَكُمْ مَوَدَّةً وَرَحْمَةً ۚ إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَاتٍ لِقَوْمٍ يَتَفَكَّرُونَ
«Із Його Знамень — те, що Він створив для вас дружин із вас самих, щоб ви знаходили в них заспокоєння, і помістив між вами любов і співчуття. Безперечно, у цьому містяться Знамення для міркуючих людей» (30:21).
І Він сказав:
كَذَٰلِكَ نُفَصِّلُ الْآيَاتِ لِقَوْمٍ يَتَفَكَّرُونَ
«Ось так для міркуючих людей Ми робимо очевидними Знамення» (10:24).
І Він сказав:
إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَاتٍ لِقَوْمٍ يَتَفَكَّرُونَ
«Воістину, в цьому містяться Знамення для міркуючих людей» (45:13).
І Він сказав:
الَّذِينَ يَذْكُرُونَ اللَّهَ قِيَامًا وَقُعُودًا وَعَلَىٰ جُنُوبِهِمْ وَيَتَفَكَّرُونَ فِي خَلْقِ السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ رَبَّنَا مَا خَلَقْتَ هَٰذَا بَاطِلًا سُبْحَانَكَ فَقِنَا عَذَابَ النَّارِ
«Ті, які поминають Аллаха і стоячи, і сидячи, і лежачи на своїх боках, і міркують про створення небес і Землі: «О, наш Господь! Ти не сотворив усе це без задуму! Ти далекий від недоліків, так захисти нас від мук!» (3:191).
І Він сказав:
قُلْ إِنَّمَا أَعِظُكُمْ بِوَاحِدَةٍ ۖ أَنْ تَقُومُوا لِلَّهِ مَثْنَىٰ وَفُرَادَىٰ ثُمَّ تَتَفَكَّرُوا ۚ مَا بِصَاحِبِكُمْ مِنْ جِنَّةٍ ۚ إِنْ هُوَ إِلَّا نَذِيرٌ لَكُمْ بَيْنَ يَدَيْ عَذَابٍ شَدِيدٍ
«Скажи: «Я роблю наставляння вам про одну річ: зберіться заради Аллаха один до одному, або двоє до двох, а потім поміркуйте (про Мухаммада). Немає в вашому супутнику безумства. Він — ніхто інший, як застерігаючий вас перед лицем суворих мук» (34:46).
В цих аятах ми помічаємо, що Всемогутній Аллах спонукає людей поглянути на Його творіння, щоб відкрити для себе факт Його існування. Усе це у цьому Всесвіті є чіткою вказівкою на існування Єдиного, Вічного Бога, чиє неіснування немислиме. Він — Всевишній Аллах. І якщо Аллах вимагає від людини досягти доктрини Єдинобожжя через мислення, то це говорить нам про важливість думки в Ісламі.
Чоловік стає мусульманином, коли прийме серцем і промовить своїм язиком, що «Немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха». Проте яка величезна різниця між тим, хто подражає, і тим, хто приходить до віри в Іслам за допомогою розуму! Чоловік може бути мусульманином, хоча жодного разу у житті не думав про раціональний доказ існування Бога і пророцтва Мухаммада ﷺ.
В іншому випадку мусульманин завдяки здравому мисленню приходить до існування Єдиного Бога і до пророцтву Мухаммада ﷺ через усвідомлення несамодостатності того, що він бачить в створіннях Бога. І Аллах Всевишній вимагає від людей вірити саме на основі ясних доказів, застосовуючи спостереження і обдумування подій у Всесвіті, оскільки в них є ознаки, які розкривають існування Того, Хто ними управляє. Звичайно, переконання — це тверда віра, заснована на безперечності, а безперечність може з’явитись тільки через розум і мислення. Звичайно, віра не принесе своїх плодів, якщо не є результатом спостережень і міркувань. Тільки у цьому випадку людина вибудує усе своє життя згідно з цією вірою, якої вона досягла.
Людина — краще із створінь Бога, і її гідність полягає в її інтелекті. Отож, мислення повинно бути основою життя людини,тобто вона повинна созидати і осмислювати.
Людина розвивається за допомогою мислення про своє буття, а не за допомогою подражання, підкупу чи примушення. І якщо це мислення про буття буде повноцінним, то воно буде продуктивним і визначаючим усе її життя. Якщо відомо, що людина діє згідно зі своїми уявленнями про речі, стає зрозумілим, що людина розвивається за допомогою розуму.
Ця загальна думка про буття формує поняття про конкретні речі в нашому житті, а ці поняття вже направляють людську поведінку.
Той, хто дивиться на буття як на творіння Всемогутнього Бога і як на випробувальну стадію на шляху до Вічному життю, той сформує свої уявлення про життя на цій основі. Такий чоловік, наприклад, розуміє жінок як честь, яку необхідно оберігати, а суспільство — як взаємну відповідальність і солідарність, і буде мати також інші уявлення про речі, які витікають із цієї думки про буття. Ці поняття стають принципами і визначають поведінку чоловіка по відношенню і до жінок,, і до суспільству, і до решти іншого в житті, і він стає таким, що долає, а не адаптується, стає активним, а не апатичним.
Що стосується того, хто розглядає своє буття як одноразове життя, що воно безглузде і не має ані замислу, ані наслідків, — він формує на цій основі зовсім інші уявлення про речі. Якщо це життя одноразове і безповоротне, то не мають змісту ані цінності, ані принципи, а людина повинна за будь-яку ціну урвати якомога більше матеріальних насолод. Тому поняття жінки, наприклад, для такого чоловіка зводиться до того, щоб розглядати її як засіб задоволення, а поняття суспільства буде відображати егоїзм і виражатись у погляді на нього як на групу індивідів без якого-небудь іншого зв’язку між людьми, окрім особистих інтересів. Якщо чоловік будує свою поведінку на цій основі, він приходить в занепад.
Ця думка про буття так само, як вона розвиває окремого індивіда, розвиває і усіх індивідів. Людське суспільство зв’язане почуттями, воно перебуває під владою ідей і управляється системами. І це суспільство ідентичне окремій людині з точки зору підкорення поведінки своїм уявленням про речі, які вона формує.
Ці поняття в суспільстві будуть або сформовані колективним мисленням, або засновані на його інстинктах і потребах.
Ісламське суспільство, яке управляється законами Аллаха і в якому переважають ідеї Ісламу, усвідомлює, що у нього є життєва місія — звеличувати слово Аллаха. І його поведінка в житі, яка появляється в його системах і в його колективних діях, повинна базуватись на основі Ісламу.
Що стосується суспільства, об’єднаного вдоволенням потреб і інстинктів, то воно не гідно бути нацією. Таке суспільство формує свої уявлення про речі на основі інтересу і вигоди. Таким чином, воно приходить до виродженню в усьому, і усі народи накидаються на нього, а само воно втрачає свою гідність і честь.
Щоб зрозуміти ступінь відсталості і прогресу між цими двома суспільствами, ми наведемо приклад ідеї колоніалізму і позиції кожного із цих двох суспільств по відношенню до пануванню іншої нації.
У минулому ісламська нація управлялась законами Ісламу, її життя і відносини визначались ними згідно з тим, що ниспосилав Всемогутній Аллах. Тому нація вважала своєю життєвою місією поширення Ісламу і піднесення слова Аллаха, усуваючи фізичні перешкоди, які цьому заважають. Умма отримала від Всемогутнього Аллаха повеління вести джихад, щоб виконати закон Аллаха на землі:
وَقَاتِلُوهُمْ حَتَّىٰ لَا تَكُونَ فِتْنَةٌ وَيَكُونَ الدِّينُ كُلُّهُ لِلَّهِ ۚ
«І бийтесь з ними, поки існує смута, і поки уся релігія не буде належати Аллаху» (8:39).
Умма піднялась на джихад так, що ніяка справа не могла відволікти її від битви з ворогами Аллаха, поки Слово Аллаха не піднеслось навіть у найвіддаленіших куточках Землі. У той час Укба ібн Нафі встав на своєму коні на березі моря і сказав: «Клянусь Аллахом, якщо б я знав, що за цим морем є люди, які не поклоняються Тобі, я б пересік його, поки не воював би з ними». На протязі якихось ста років мусульмани досягли Китаю і Франції. У той час вони набули слави серед народів і були найбільш провідною державою у світі.
Що стосується сьогоднішнього дня, наша Ісламська Умма виродилась, а разом з нею погіршилась і наша поведінка і наш розум, поки ми не дійшли до того, що бачимо серед біла дня істину брехнею, а брехню — істиною.
Ми потрапили під вплив думок невір’я, які вторглись в наше оточення і виконують свою шкідливу роботу, руйнуючи і розділяючи Умму, поки ми не зруйнували власними руками символ нашої гордості, секрет нашої енергії і джерело нашої гідності — державу Ісламу, наш рай на Землі і носій нашого стягу. І ми, як і раніше, підкоряємось владі Заходу, навіть у думках, ми оспівуємо життя на Заході і з захопленням дивимось на його держави, як нібито вони є киблою для наших очей. Деякі говорять про патріотизм, інші — про світськість, а треті залишають Іслам і свою Умму, приймаючи комунізм.
Брати, наш занепад досяг тієї точки, коли ми бачимо, як колоніалізм західних країн в наших землях висмоктує нашу кров і віднімає у нас наші блага, примушуючи нас вкушати приниження і зневагу, наносячи удари і розділяючи нас, а ми у той же час дивимось на нього як на межу своїх бажань. Хіба не так? Ми сьогодні сподіваємось бути під головуванням передового Заходу і обертатись разом з ним там, де він обертається, хоча він поневолює нас. Нав’язує нам закони невір’я і дарує найбільш священну часину нашої землі нашим найзлішим ворогам — сіоністам-авантюристам. Після цього ми просимо країни Сходу і Заходу вирішити наші проблеми, які вони ж власноруч і створили, обманюючи нас і принижуючи нашу гідність!
О, мусульмани, вже давно була ниспослана заповідь Всемогутнього Аллаха:
وَقَاتِلُوهُمْ حَتَّىٰ لَا تَكُونَ فِتْنَةٌ وَيَكُونَ الدِّينُ كُلُّهُ لِلَّهِ ۚ
«І бийтесь з ними, поки існує смута, і поки уся релігія не буде належати Аллаху» (8:39).
Ми у минулому були свідками ганебної окупації невірних у відношенні нас, яка вдарила нас брудом в обличчя і зробила смерть більш легкою, аніж ця ганьба. Тоді ми відгукнулись на повеління Всемогутнього Аллаха і піднялись, щоб захищати постанови Ісламу і землі Ісламу. Ми усвідомили, що комфортне життя без наявності Ісламської Держави і стягу Ісламу — дешевка. Таким чином ми обернули хрестоносців назад, коли вони прийшли до нас с завоюванням, ми відбили монголів і перетворили їх із невірних в муджахідів на шляху Аллаха.
Сьогодні ж ми бачимо, що колоніалізм адаптує нас під Захід, ми бачимо, як Захід привабив на себе фокус нашої уваги і перетворився на зразок нашого мислення, а також на предмет нашої поваги і прихильності до такої міри, що ми сподіваємось на західну міць, яка повинна захистити нас і вирішити наші проблеми, при цьому знаючи, що саме Захід і створив ці проблеми, щоб це служило мостом для повернення в наші країни у випадку, якщо він помітить ознаки нашого відродження. Більше того, ми вчиняємо таким чином, незважаючи на те, що читаємо в Книзі Аллаха:
وَلَا تَرْكَنُوا إِلَى الَّذِينَ ظَلَمُوا فَتَمَسَّكُمُ النَّارُ وَمَا لَكُمْ مِنْ دُونِ اللَّهِ مِنْ أَوْلِيَاءَ ثُمَّ لَا تُنْصَرُونَ
«І не схиляйтесь на бік несправедливих, інакше вас охопить Вогонь, і не виявиться у вас тоді окрім Аллаха покровителів, і не бачити вам тоді допомоги» (11:113).
О, мусульмани! Воістину, мислення — це те, що пробудить нас. І якщо Заходу у свій час вдалось взяти над нами верх, то це трапилось тільки з причини деградації нашого мислення, через наше невігластво і наше неправильне розуміння ідей Ісламу. Захід зміг ввести нас в оману і атакувати нас спочатку своєю думкою, а потім вже і фізично. Ми, вже усвідомивши, що в нашому поверненні до Ісламу і до його ідей полягає наша слава і наше звільнення від іга колоніалізму, з Божою допомогою повернемось до прямому керівництву і відповімо на заклик нашого Господа:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اسْتَجِيبُوا لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمْ لِمَا يُحْيِيكُمْ ۖ وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ يَحُولُ بَيْنَ الْمَرْءِ وَقَلْبِهِ وَأَنَّهُ إِلَيْهِ تُحْشَرُونَ
«О, ті, які увірували ! Відповідайте Аллаху і Посланцю, коли вони закликають вас до того, що оживляє вас. І знайте, що Аллах знаходиться між людиною та її серцем, і що до Нього ви будете зібрані» (8:24).
Хайсам Бакр
Журнал «Аль-Ваъй»
19.09.1987
