Детермінізм. Чи породжують причини наслідки?

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Технології, які змінюються і розвиваються, в нашій країні і в світі, здається, хоча і всупереч нашому бажанню, привнесли в наше життя різноманітні концепції. Ці слабкі і необґрунтовані концепції, на жаль, стали предметом обговорень, в яких мусульмани так само беруть участь і яких марно витрачають час.

Одним із них — і, можливо, одним із основних предметів обговорення багатьох давньогрецьких мислителів, філософів сучасності і вчених каляма — є концепція «детермінізму».

Детермінізм стисло описується наступним чином:

«У Всесвіті усі дії, явища і рухи в межах світопорядку відбуваються у межах причинно-наслідкового зв’язку. Подібно тому, як у кожного наслідку є причина, кожен наслідок так само є причиною нової події, явища або випадку».

Протилежністю цієї концепції, яку стисло можна описати вищенаведеним чином, є концепція «фаталізму», яку також можна зустріти під назвою «кадарія».

А чи насправді кожна подія і явище, які відбуваються, є результатом попередньої події? Чи є кожен результат позитивістської науки про природу, засновану на експериментах і спостереженнях, причиною, що розв’язує наступну за нею таємницю? Чи треба виключити усе,що ми не можемо побачити своїми очима або відчути шляхом експериментів, на тому підґрунті, що це просто ненауково? Де треба розташувати іншу метафізичну дійсність або невидимі істини, які ми можемо відчувати, інтерпретувати і міркувати про них через розум за допомогою наших п’яти органів чуттів?

Щоб відповісти на усі ці виниклі питання в даній статті, ми обговоримо неспроможність цієї концепції після згадування точок зору мислителів і філософів, які першими висунули дану ідею.

По суті, «детермінізм» — це концепція, увінчана і підтверджена світоглядом, що називається матеріалізмом. Оскільки матеріалізм — це назва течії, яка вважає, що лише матерія представляє собою єдину дійсність, тільки вона направляє життя і тільки вона зазнає змінень і метаморфози в ході своєї еволюції, а ідеї і думки виходять так само із цієї матерії. Детермінізм, з іншого боку, приймає існування причинно-наслідкового зв’язку як абсолютну реальність, що робить необхідним ствердження про еволюцію цієї самої матерії (субстанції).

Природа і непослідовність ідеї детермінізму

Якщо припустити, що у кожного наслідку є причина, то чи не повинна перша причина бути унікальною і єдиною? Те, що детермінізм заснований на єдиній причині і упирається в неї, так само підтверджується і розумом людини. Отож, ми хочемо представити слова філософів, які першими висунули дану ідею.

Філософ на ім’я Фалес багато років жив в Мілеті, узбережному місті в Малій Азії. Він стверджував, що «вода» була джерелом життя, оскільки спостерігав як землі Єгипту, де він так само жив, постійно страждали від розливів Нилу. Філософ на ім’я Анаксімен, з іншого боку, стверджував, що причиною походження життя на землі було «повітря».

Ідучи трохи далі, нам зустрічаються більш знайомі імена. Одне із них — це Ньютон. Ньютон, з іншого боку, представив людству зовсім інше ствердження, що Всесвіт складається із матеріальних часток і що найменшим будівельним блоком є «атом». Це ствердження оволоділо розумами людей настільки, що на уроках природознавства в початковій школі нас вчили, що дана матерія була найменшим будівельним блоком. Ньютон був християнською особистістю. Натхненний цим, він сказав, що Творець створив Всесвіт із цих часток, які називаються «атомами», а після створення вирушив відпочивати ; він сказав, що Творець побудував Всесвіт на основі причинно-наслідкового зв’язку, як якщо б він встановлював годинник, а також, що це залишиться незмінним.

Усі ці ствердження показують що ці філософи навіть не намагались виявити і перевірити навіть основну (найпершу) причину. Більше того, один із найважливіших аргументів позитивістських наук полягає в тому, що вони не можуть бути помилковими, а також вони вимірювані і спостерігаємі. Ствердження про те, що джерелом житті була «вода», «повітря» чи «атом», пізніше були спростовані такими ж позитивістськими вченими через гіпотетичні і філософські теорії, названі «Великим вибухом» і «Квантом».

Суть стверджень та їх спростування

Детерміністська ідея, яку ми можемо резюмувати як «кожна подія повинна мати причину», приймає істинною кожну конкретну і незаперечну інформацію, яку ми бачимо на власні очі і яка була доведена за допомогою експериментів. Решту інформації, окрім цієї, детермінізм сприймає як статичну, догматичну і гіпотетичну. Наприклад, він приймає відчутні істини, такі як розум, почуття, творець, відждан, як метафізичні і знання, які не належать перевірці. На їх думку, джерело знань повинно бути тільки матеріальним і відчутним.

Почнемо з декількох прикладів, які детерміністська ідея не може і має труднощі пояснити.

Вони говорять, що Земля рухається навколо Сонця по еліптичній орбіті на протязі 365 днів, що призводить до зміни пір року. Це правильний приклад і підхід. Але вони не змогли відповісти, хто визначив відстань від Сонця до цієї орбіти, яку вони назвали еліптичною, а також коли і як вона утворилась.

Вони сказали, що день і ніч утворюються завдяки обертанню Землі навколо своєї вісі, і це є результатом (наслідком) причини обертання. Ці ствердження вірні. Проте вони не можуть пояснити, чому Земля обертається навколо своєї вісі з заходу на схід, а не зі сходу на захід. Хоча вони визнають, що це обертання є стихійним (автоматичним), вони не визнають існування сили, яка обертає Землю назад.

В прикладі, наведеному в Корані, Всевишній Аллах згадує суперечку Ібрахіма (а.с.) з Намрудом:

قَالَ إِبۡرَٰهِ‍ۧمُ رَبِّيَ ٱلَّذِي يُحۡيِۦ وَيُمِيتُ

«Ібрахім (Авраам) сказав йому: «Мій Господь — Той, хто дарує життя і умертвляє» (2:258).

Згідно ріваяту, Намруд приводить двох із своїх підданих і вбиває одного із них, а другого звільняє. І тому, стверджуючи, що саме він дарував другому життя, Намруд говорить Ібрахіму:

أَنَا۠ أُحۡيِۦ وَأُمِيتُۖ

«Я дарую життя і умертвляю» (2:258).

Але адже не він — той, хто дарував саме життя тому, кого він відпустив!

Далі іде промова Ібрахіма (а.с.) про обертання Землі навколо своєї вісі, яка спростовує гнилу детерміністську ідею про причинно-наслідковий принцип:

فَإِنَّ ٱللَّهَ يَأۡتِي بِٱلشَّمۡسِ مِنَ ٱلۡمَشۡرِقِ فَأۡتِ بِهَا مِنَ ٱلۡمَغۡرِبِ

«Аллах примушує Сонце сходити на сході.. Примусь же його зійти на заході» (2:258).

Треба знати, що «принцип причинності» є ніщо інше, як підтвердження гіпотетичних передумов науки. Тому що без якої-небудь попередньої інформації про який-небудь результат (наслідок) неможливо сказати: «Саме це і причина!». Адже Всевишній Аллах говорить, що саме Він впливає на багато питань, такі як смерть, різк, када і т.д.

Наприклад, що стосується смерті, то Всевишній Аллах стверджує, що усі причини, які ми бачимо своїми очима, не є головною причиною смерті:

وَٱللَّهُ خَلَقَكُمۡ ثُمَّ يَتَوَفَّىٰكُمۡۚ وَمِنكُم مَّن يُرَدُّ إِلَىٰٓ أَرۡذَلِ ٱلۡعُمُرِ لِكَيۡ لَا يَعۡلَمَ بَعۡدَ عِلۡمٖ شَيۡ‍ًٔاۚ إِنَّ ٱللَّهَ عَلِيمٞ قَدِيرٞ

«Аллах створив вас, а потім Він умертвить вас. Серед вас є такі, які перетворюються в дряхлих старих і забувають усе, що знали. Воістину, Аллах — Знаючий, Могутній» (16:70).

Фактично, будь-який, хто дивиться просвітленим поглядом, побачить, що навіть в катастрофічних і напевно смертельних ситуаціях буває так, що людина не помирає і виходить із них живою. Існують випадки, про які багато хто чув і ставали свідками того, коли люди, яких повинні були відключити від апаратів підтримання життя і які місцями перебували у лікарні в вегетативному стані, не помирали і, більше того, іноді повертались до повноцінного життя. Навіть при падінні з висоти багатьох метрів, дивлячись на очевидні причини, у багатьох випадках можна сказати: «Цей чоловік точно помре», — але в ітозі він не помирає і залишається в живих.

Наш Господь говорить:

أَوَلَمْ يَعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ يَبْسُطُ الرِّزْقَ لِمَنْ يَشَاءُ وَيَقْدِرُ ۚ إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَاتٍ لِقَوْمٍ يُؤْمِنُونَ

«Хіба вони не знають, що Аллах збільшує або обмежує прожиток, кому побажає? Воістину, в цьому — знамення для віруючих людей» (39:52).

В такому випадку, як можна помітити, хоча робота на протязі багатьох років життя повинна стати реальною причиною для набуття прожитку, увесь труд і зусилля можуть перестати грати роль у питанні прожитку людини по якій-небудь простій причині. Ми часто чули про людей, які погашали банківські відсотки за усю свою місячну зарплату; втрачали її, уронивши на дорозі; витрачали місячну зарплату на лікарняні витрати; губили засоби на автомобіль, які вони накопичували роками, через якусь дорожньо-транспортну пригоду; губили своє майно і багатство в результаті стихійного лиха чи повені і т.д.

Схожа ситуація розповідається в Корані у розповіді про Мусу (а.с.) і про праведного раба. В даній історії супутник Муси (а.с.), праведний раб, робить певні дії, заздалегідь взявши з Муси обіцянку, що той не стане виступати проти нього в якій-небудь справі (18:69). Він взяв з нього слово не звертати уваги на очевидні причини в жодній справі:

فَلَا تَسْأَلْنِي عَنْ شَيْءٍ حَتَّىٰ أُحْدِثَ لَكَ مِنْهُ ذِكْرًا

«Не питай мене ні про що, поки я сам не розповім тобі про це» (18:70).

Але коли цей праведний раб зіпсував корабель, на якому вони переправлялись в дорозі, вбив дитину, з якою вони зустрілись, і відремонтував зруйновану стіну в селищі, в якому їм не запропонувати випити навіть ковток води, Муса (а.с.) відреагував на кожну його дію, ґрунтуючись на очевидних результатах (наслідках).

Відносно людей на кораблі Муса, зосередившись на очевидних причинах, сказав:

أَخَرَقْتَهَا لِتُغْرِقَ أَهْلَهَا لَقَدْ جِئْتَ شَيْئًا إِمْرًا

«Ти зробив пробоїну, щоб потопити людей на ньому? Ти скоїв тяжкий вчинок!» (18:71).

У відношенні є вбитої дитини Муса (а.с.) так само сконцентрувався на причинно-наслідковому зв’язку, сказавши:

أَقَتَلْتَ نَفْسًا زَكِيَّةً بِغَيْرِ نَفْسٍ لَقَدْ جِئْتَ شَيْئًا نُكْرًا

«Невже ти вбив невинну людину, яка нікого не вбивала?! Ти скоїв засуджуваний вчинок!» (18:74).

В третьому випадку Муса (а.с.), орієнтуючись на результат, сказав, що повинна бути плата за справу, як це повинно відбуватись в обмін на корисні дії:

لَوْ شِئْتَ لَاتَّخَذْتَ عَلَيْهِ أَجْرًا

«При бажанні ти отримав би за це винагороду» (18:77).

Потім він осмислив існування «Мусаббіб уль-асбаба» (Аллаха), вийшовши за межі причин, заявлених детерміністами. Той праведний раб пояснив справжню причину, сказавши, що корабель належав біднякам, які працювали на ньому, і що він завадив королю-тирану відібрати його, привівши корабель в несправний стан (Сура 18, аят 79). Він сказав, що вбив дитину, тому що її батьки були віруючими, і тому, що побоювався, що та буде утискати їх з причини свого беззаконня і невір’я (Сура 18, аят 80). В останньому випадку він сказав, що під стіною, яку вони відремонтували, знаходився скарб, який належав двом осиротілим хлопчикам, і що він відремонтував стіну, щоб ті могли вилучити свій скарб, коли досягнуть зрілого віку (Сура 18, аят 82).

Цей та усі подібні випадки показують, що причини, які уявляються у якості істини, насправді формуються божественною силою.

У звичайних умовах зрощувана культура потребує добрив, насіння, Сонця, води і ґрунту. Але це очевидні причини. Очікується, що на висадженому полі неодмінно буде врожай. Коли усі умови дотримані, для більшості людей немає більше місця додатковим виправданням чи поясненням. Проте те, яка конкретна причина, на вашу думку, може вплинути на той факт, що врожай, зібраний на іншій ділянці, про який відомо, що він має аналогічні умови, виявився більше чи менше вашого? Істинна причина великого врожаю, яка не визнається детерміністами, може бути в тому, щоб пригощати бідних, витрачати на Аллаха, проявляти вдячність, молитись Творцю, Який дарує справжнє благословення. Ми читаємо, що два володаря саду, згадані в 17–33 аятах сури «Аль-Калям», раптово втратили важливість і значущість усіх очевидних причин, і їх сади стали чорними і безплідними, оскільки ці володарі не проявляли турботи про бідних. Наш Господь сказав в одному із аятів Корану:

لَئِنْ شَكَرْتُمْ لَأَزِيدَنَّكُمْ ۖ وَلَئِنْ كَفَرْتُمْ إِنَّ عَذَابِي لَشَدِيدٌ

«Якщо ви будете вдячні, то Я обдарую вас іще більшим. А якщо ви будете невдячні, то адже муки від мене тяжкі» (14:7).

Врешті решт, після усього перерахованого ми можемо задати набагато більше питань, на які детерміністи не зможуть знати відповідей.

Температура кипіння води складає 100 градусів по Цельсію, а точка замерзання — 0. Хто визначив градуси і точки закипання і замерзання?

Що примушує Землю обертатись навколо Сонця?Що це за розум, який зв’язує Сонце і землю силами тяжіння через космічну порожнечу? Який інтелект знаходиться в насінні рослин, які знають, що їм потрібні вода, повітря, добрива і сонце і в якій пропорції саме?

Чи знає вода, яка надходить в рослину, про переваги, якими вона забезпечує рослину для її росту?

Тварини, які не обдаровані розумом подібно нам, роблять величезні справи, які неможна пояснити причинно-наслідковим зв’язком. Вівця і корова дають біле молоко, хоча їдять зелену траву. Який детермініст зможе дати цьому розумне пояснення?

Вода складається із двох елементів. Один із них — водень, і він легко запалюється. Інший — кисень, і він їдкий. Коли ці два елементи об’єднуються, утворюється вода (H2O). Так чому вода має властивість тушити вогонь?

Чи є дійсно переконливі відповіді на ці питання? Ми також можемо задати питання в зворотному порядку. Чи можна знайти відповіді на ці питання шляхом експериментів і спостережень? Звичайно ж, ні!

Девід Юм, батько детерміністів, визнає власними вустами, що: «Спостерігаючи за подіями, ми зв’язуємо їх між собою як причину чи наслідок. Те, що називається «необхідністю», насправді є результатом наших звичок думки...».

У Ньютона, мабуть, виникли проблеми з поясненням і роз’ясненням сили земного тяжіння, оскільки він говорив: «Я не знаю, що таке гравітація. Я лише підрахував величину цієї гравітаційної сили».

В результаті життя, зосереджене на причинах, робить людину безпорадною, безсильною і безнадійною. Наші думки про сотні причин зроблять життя нестерпним для нас, наприклад, «якщо закінчиться вода», «якщо у мене не залишиться грошей в кишені», «якщо я не буду працювати», «якщо я захворію», «якщо не буде врожаю в цьому році» і т.д., в той час як наш Господь сказав:

الَّذِي لَهُ مُلْكُ السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ ۖ لَا إِلَٰهَ إِلَّا هُوَ يُحْيِي وَيُمِيتُ ۖ

«Йому (Аллаху) належить влада над небесами і землею. Немає божества, окрім Нього. Він воскрешає і умертвляє» (7:158).

Як сказав Саід Нурсі: «Віра — це одночасно світло і сила. Людина, яка має істинну віру, може кинути виклик Всесвіту» (Саід Нурсі, книга «Слова», «23-е слово»).

На завершення про детермінізм

Детермінізм є незамінним елементом наукового методу. Результати, які знаходить один вчений, є наслідком попередньої інформації чи причини. Він діє, приймаючи попередню інформацію за правильну, про яку раніше інший вчений сказав: «Це найточніший результат!». Проте в історичному процесі багато наукових відкриттів пізніше виявлялись помилковими і втрачали свою актуальність. Такиюддін Набхані говорить щодо цього наступне: «Таким чином, науковий метод призначений (придатний) тільки для експериментальних наук. Цей метод непридатний і не сприяє формуванню ідей (афкярів)» (Такиюддін Набхані, «Мислення», тема «Науковий метод»).

Науковий метод — це дна із гілок раціонального методу. Його не треба долучати у такі області,як історія, фікх, політика, логіка, які не є видимими, матеріальними і не фіксуються дослідним шляхом. Даний метод не повинен виражати своєї думки щодо гайбі питань, які не знаходяться у сфері наших відчуттів. Існування Всевишнього і Всемогутнього Творця, в наявності якого ми розумно переконуємось по Його справам і слідам, які відображаються в його створіннях, було доведено розумним методом, а не через експерименти і спостереження. Отож, використовуючи науковий метод, неможливо пізнати істини потойбічного світу, такі як Рай, Пекло, джини і янголи, повідомлені нам нашим Творцем, в Якого ми віримо розумно. А причиною цього є те, що вони не можуть бути предметом експериментального розгляду.

Ми також говоримо: «Давайте послухаємо, як наш Господь описує людину, життя і всесвіт, і нехай Одкровення Аллаха визначає наші принципи віри, а не наукові відкриття»:

وَمَنْ يُسْلِمْ وَجْهَهُ إِلَى اللَّهِ وَهُوَ مُحْسِنٌ فَقَدِ اسْتَمْسَكَ بِالْعُرْوَةِ الْوُثْقَىٰ ۗ وَإِلَى اللَّهِ عَاقِبَةُ الْأُمُورِ

«Хто підкорив свій лік Аллаху, будучи творячим добро, той ухопився за надійну рукоять, а рішення усіх справ — за Аллахом» (31:22).

 

Джахіт Топрак