Функції Сунни у відношенні Корану

Статті
Друкарня

Коран повідомляє, що основним обов’язком Посланця Аллаха ﷺ було роз’яснення Книги Аллаха:

وَأَنزَلۡنَآ إِلَيۡكَ ٱلذِّكۡرَ لِتُبَيِّنَ لِلنَّاسِ مَا نُزِّلَ إِلَيۡهِمۡ وَلَعَلَّهُمۡ يَتَفَكَّرُونَ

«А тобі Ми ниспослали Нагадування для того, щоб ти роз’яснив людям те, що їм ниспослане, і для того, щоб вони замислились» (16:44).

Хадісів, які підтверджують цей аят, настільки багато, що їх важко порахувати. Усім відомий хадіс:

أَلاَ إِنِّى أُوتِيتُ الْكِتَابَ وَمِثْلَهُ مَعَهُ

«Воістину, мені була дарована Книга (Коран) і дещо подібне разом з нею (Сунна)» («Сунан» Абу Давуда).

Можні резюмувати функціональність Сунни по відношенню до Корану під трьома заголовками:

1. Роз’яснення того, що було стисло викладено (муджмаль) в Корані

Сунна, окрім того, що часто тлумачить не уточнені і закриті (мубхам) питання, також детально описує багато стисло викладених (муджмаль) тем. Наприклад, в Корані є веління

وَأَقِيمُواْ ٱلصَّلَوٰةَ

«Робіть намаз» (2:43; 2:83; 2:110; 4:77; 10:87),

— але не пояснюється, як буде робитись намаз (молитва), а також в який час його треба робити. Роз’яснення усього цього було дано в Сунні Посланця ﷺ. Посланець Аллаха ﷺ був єдиним, хто роз’яснив і навчив питанням, які стосуються намазу, а саме: його фардам, ваджібам, мустахабам, макрухам, муфсідам, поясним (руку) і земним (саджда) поклонам, кираатам, тахійятам і виходу із намазу за допомогою саляму. Тим самим він ﷺ зробив закриту (мубхам) вимогу Аллаха зрозумілою для нас. Посланець Аллаха сказав:

صَلُّوا كَمَا رَأَيْتُمُونِي أُصَلِّي

«Моліться так само, як молюсь я» (Бухари, «Азан»).

Іще один приклад відносно цього: в Корані вказана обов’язковість здійснення хаджу (обряду паломництва), але не згадується про форму даного зобов’язання. Саме Сунна і розкрила цю форму. Щодо цього Посланець Аллаха говорить:

لِتَأْخُذُوا مَنَاسِكَكُمْ

«Беріть від мене свої обряди хаджу» (Муслім).

Таким чином, Сунна детально роз’яснила ці та алогічні стисло викладені (мужмаль) вимоги в Корані.

2. Тахсіс (конкретизація, виняток) того, про що в Корані сказано в загалом

В Корані наводяться деякі загальні питання і положення. Сунна виділяє, виключає дещо із цього загального. Наприклад, Всевишній Аллах повідомив в наступному аяті, що діти повинні успадковувати від своїх отців, ставати спадкоємцями своїх отців:

يُوصِيكُمُ ٱللَّهُ فِيٓ أَوۡلَٰدِكُمۡۖ لِلذَّكَرِ مِثۡلُ حَظِّ ٱلۡأُنثَيَيۡنِۚ

«Аллах заповідає вас відносно ваших дітей: чоловіку дістається частка, яка дорівнює частці двох жінок» (4:11).

Даний хукм відносно того, що кожен батько може залишати спадок. А кожна дитина може бути спадкоємцем, є загальним. Проте наступні слова (Сунна) Посланця Аллаха ﷺ:

إِنَّا مَعْشَرَ اْلأنْبِيَاءِ لاَ نُورَثُ مَا تَرَكْنَاهُ صَدَقَةٌ

«Ми, пророки, не залишаємо у спадок (майно); а те, що залишилось, — це садака», — відокремлює і виділяє (тахсіс) пороків, говорячи, що вони не входять в ряди отців, що залишають після себе спадок.

Знов же, слова Пророка ﷺ:

وَلاَ يَرِثُ الْقَاتِلُ شَيْئاً

«Вбивця нічого не успадковує (не може успадковувати)», — виділили (тахсіс) спадкоємців серед людей, окрім вбивць. Таким чином в даних хадісах є приклад тахсіса того, що повідомлено в загальних аятах.

3. Обмеження (такйід) того, що наводиться в Корані в абсолютній (мутлак) формі

Посланець Аллаха ﷺ обмежує те, що Коран ставить в «абсолютній» (мутлак) формі, або конкретизує питання, де можуть виникнути різноманітні варіанти. Наприклад, Аллах говорить в Корані:

وَٱلسَّارِقُ وَٱلسَّارِقَةُ فَٱقۡطَعُوٓاْ أَيۡدِيَهُمَا

«Крадію і крадійці відсікайте руки» (5:38).

Даний аят є мутлак аятом, який охоплює в абсолютній формі усі випадки крадіжки і кожного крадія. Чи треба відсікати руку при кожному випадку крадіжки, ґрунтуючись на даному аяті?! Сунна Посланця Аллаха ﷺ, повідомивши нам, в яких випадках треба відсікати круку, конкретизує вищенаведений мутлак аят про крадійство. В хадісі, переданому від Аіші (р.а.) і наведеному в збірках Бухарі і Мусліма, Пророк ﷺ говорить наступне:

لَا تُقْطَعُ يَدُ السَّارِقِ إِلَّا فِي رُبْعِ دِينَارٍ فَصَاعِدًا

«Руку крадія відсікайте за чверть динара і більше».

Таким чином, даний хадіс так само обмежує те, що сказано в аяті в абсолютній формі.

Одного разу чоловіку, який заперечував тому, що Сунна є авторитетом в тлумаченні і роз’ясненні Корану, Імран ібн Хусайн відповів наступним чином: «Воістину, ти — глупий чоловік! Як ти можеш шукати усе в Корані? Хіба ти зможеш знайти в Книзі Аллаха згадування про зухр намаз як про намаз в чотири ракяти, в якому кираат (читання сур) робиться не вголос, а пошепки?! Те ж саме і відносно намазу, закяту і тому подібного. Хіба ти зможеш знайти усе це роз’ясненим в Корані? Коран згадав про усе це в закритій формі, а ось вже Сунна роз’яснила їх»1.

 

Із книги Абдуллаха Імамоглу «Сунна як джерело ісламського образу життя»

_________________________

1. Халіт Істанбуллу, «Тлумачення Корану Посланцем Аллаха». Оригінал цієї статті див. www.haznevi.net.