Хоча мислителі і дослідники і розглядають питання акиди та її відгалужень, тому що вона охоплює усі проблеми чоловіка, проте вони не усвідомили необхідність ув’язати акиду з повсякденними кризами чоловіка.
Вони не навчили нинішнє покоління тому, як пов’язати акиду з кризами, що обрушились на чоловіка, щоб той вийшов із них сильним і послідовним, усвідомлював реальність того, що відбувається, і бачив свою мету.
З незапам’ятних часів чоловік вірив в Аллаха — Творця і Создателя. Найбільша і головна проблема полягала не в тому, щоб довести існування Творця, а в тому, що люди визнавали створіння рівними Йому, приписували їм божественні атрибути, імена і діяння. В більшості епох люди визнавали існування Всемогутнього Аллаха як Творця, але поряд з цим вважали, що хтось допомагав Йому, діяв від Його імені і був посередником між Ним і людьми. Аллах говорить:
وَالَّذِينَ اتَّخَذُوا مِنْ دُونِهِ أَوْلِيَاءَ مَا نَعْبُدُهُمْ إِلَّا لِيُقَرِّبُونَا إِلَى اللَّهِ زُلْفَى
«А ті, які взяли собі замість Нього інших покровителів і помічників, говорять: «Ми поклоняємось їм тільки для того, щоб вони наблизили нас до Аллаху якомога ближче» (39:3).
Таким чином, поклоніння, клятви і жертвоприношення людей стали адресовані не до Аллаху. Вони шукали допомоги і притулку не у Аллаха, а потім і зовсім присвятили свою вірність не Аллаху.
Неясність точки зору
Люди втратили усілякий зміст в поклонінні Аллаху, і після цього виникла віра в те, що «Творець створив Всесвіт і більше не втручається в земне життя і ні до чого не зобов’язує». Чоловік же, по їх міркуванням, — одне із створінь, яке діє вільно згідно з тим, до чого направляє його розум.
Частина цього віровчення увійшла у розуми нинішніх поколінь мусульман після того, як концепції ісламського віровчення стали для них бляклими і були оплутані неясністю. Нинішнє і попередні покоління мусульман повернулись до такому стану, в якому втратили ясність бачення і сприйняття життя.
Саме для рішення цієї головної проблеми приходили посланці. Аллах говорить:
أَفَمَن يَمْشِي مُكِبًّا عَلَى وَجْهِهِ أَهْدَى أَمَّن يَمْشِي سَوِيًّا عَلَى صِرَاطٍ مُّسْتَقِيمٍ
«Хто ж слідує більш правильним шляхом: блукаючий з опущеним обличчям чи ідучий по прямому шляху, випрямившись?»,
وَمَا أَرْسَلْنَا مِنْ رَسُولٍ إِلَّا بِلِسَانِ قَوْمِهِ لِيُبَيِّنَ لَهُمْ
«Ми відправляли посланців, які говорили на мові свого народу, щоб вони давали їм роз’яснення» (14:4).
Головна проблема нинішнього чоловіка не полягає в тому, що він не вірить і не усвідомлює, що за цим всесвітом стоїть Творець, Який сотворив і створив.
Нинішня проблема мусульман
Як ми сказали, проблема не полягає в невизнанні Творця. Швидше, мусульманин під тиском західної думки індивідуалізму, незважаючи на віру в Творця, не виділяє Його в поклонінні і підкоренні і не звертається до Ньому за рішенням проблем.
Нинішнє і попередні покоління мусульман повернулись до такому стану, при якому втратили ясність бачення і сприйняття життя. Загальні поняття ісламської акиди не можуть вирішити мусульманські кризи, тому що вони більше не вважаються у мусульман загальними поняттями,а, швидше, вважаються другорядними.
Окрім того, мусульмани почали поклонятися іншим, окрім Аллаха. В Корані говориться:
إِنِّي نُهِيتُ أَنْ أَعْبُدَ الَّذِينَ تَدْعُونَ مِنْ دُونِ اللَّهِ
«Скажи: «Воістину, мені заборонено поклонятись тим, кого ви закликаєте, окрім Аллаха» (40:66).
Також говориться:
قُلْ إِنَّمَا أُمِرْتُ أَنْ أَعْبُدَ اللَّهَ وَلَا أُشْرِكَ بِهِ
«Скажи: «Мені велено лише поклонятись Аллаху і не долучати до Ньому співтоваришів» (13:36).
Мусульмани почали покладатись на інших, окрім Аллаха. В Корані Аллах говорить:
وَلَا تَدْعُ مَعَ اللَّهِ إِلَهًا آَخَرَ لَا إِلَهَ إِلَّا هُوَ كُلُّ شَيْءٍ هَالِكٌ إِلَّا وَجْهَهُ
«Не волай поряд з Аллахом до інших богів. Немає божества, окрім Нього! Усіляка річ загине, окрім Його Ліка» (28:88).
Вони почали брати рішення і законодавства в інших, окрім Аллаха, тоді як Аллах говорить, звертаючись до Своєму Посланцю:
فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤْمِنُونَ حَتَّى يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ
«Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують, поки вони не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними» (4:65).
Саме в такому положенні знаходиться нинішнє покоління мусульман, не слідуючи істині в переконаннях, що веде до втрати правильного шляху у вчинках.
Проблема виникла «в результаті серйозної слабкості, яка виникла в нашій свідомості відносно розуміння Ісламу». Це призвело до послабленню довіри мусульман до Ісламу. І, перебуваючи в цьому стані, вони прийняли західні цінності і концепції. За рахунок цього мусульмани хотіли піднятись і пробудитись, але це слідування за Заходом лише збільшило їх слабкість. Аллах говорить в Коране відносно тих, хто послідував за невірними і підкорився їх волі:
قَالُوا فِيمَ كُنتُمْ قَالُوا كُنَّا مُسْتَضْعَفِينَ فِي الْأَرْضِ قَالُوا أَلَمْ تَكُنْ أَرْضُ اللَّهِ وَاسِعَةً فَتُهَاجِرُوا فِيهَا
«Скажуть: «В якому положенні ви знаходились?». Вони скажуть: «Ми були слабкі і утиснуті на землі». Вони скажуть: «Хіба земля Аллаха не була широкою для того, щоб ви переселились на ній» (4:97).
В цьому аяті Аллах велить переселитись від невірних і не залишатись під їх владою. В той же час це означає, що неможна приймати їх ідеї, вірування і цінності. Тому бажаючі розвитку Умми повинні працювати над відновленням довіри мусульман до Ісламу і Шаріату.
Підйом суспільства
Підйом буде досягнутий тільки після відновлення довіри до Аллаху, після виділення Його як Єдиного об’єкту поклоніння і визнання Його божественних якостей, а також після визнання Його законодавства і слідування за Його Посланцем ﷺ. Усе це можна виразити в трьох пунктах:
1. Визнання Аллаха як Єдиного Гідного поклоніння (убудія).
2. Визнання Аллаха як Єдиного Володаря божественних якостей (улюхія).
3. Підкорення тільки Аллаху і визнання Його права на головування в законодавстві (хакімія), включаючи слідування і подражання тільки Його Посланцю ﷺ.
Ці питання мають свій вплив на Умму через проповідників і рухи, і вони, безперечно, призведуть до відродженню. Що стосується індивідів, то для повернення їх довіри до Аллаху треба пролити світло на важливі аспекти їх життя, міцно пов’язані з їх акидою.
Реальність чоловіка
Необхідно знати реальність чоловіка, щоб продовжити наше дослідження. Чоловік живе згідно поняттям, які набув, і будує свою поведінку згідно переконанням, які прийняв. Отож, ми знаходимо, що коли концепції акиди слабшають в ньому, а обставини і умови тиснуть на нього, в його серце проникають уявлення, що є результатом впливу оточуючого середовища. Потім інстинкти і бажання переповнюють людські почуття і переживання, і він втрачає зв’язок з положеннями акиди. Як наслідок, він починає іти за уявленнями і припущеннями, вважаючи їх істиною.
Особистість мусульманина і його кризи
Сьогоднішнього мусульманина, якого ми прагнемо зробити ісламською особистістю, що несе послання світу, ми повинні привести до рішенню головної проблеми крізь призму громадського сприйняття ісламських норм, а звідти вже перейти до його індивідуального життя. Нам не варто обмежуватись просто висновком про те, що «за цим Всесвітом, людиною і життям стоїть Творець, який сотворив і створив усе із небуття», нам треба визнати Аллаха як Єдиного Гідного поклоніння і як Єдиного Володаря божественних якостей, а також підкоритись лише Аллаху Єдиному і визнати Його право на головування в законодавчій сфері.
Безперечно, в рішенні складної проблеми у розглядаємого нами мусульманина ми звернемо увагу на його приватне життя, на його індивідуальне питання. Це відбувається в силу того, що чоловік в багатьох своїх життєвих ситуаціях, щоб вирішити сугубо особисту проблему, не дивиться на загальні рішення для громадських проблем, хоча приватні питання в основному є відгалуженнями від загальних, хоча і потребують окремого прояснення.
Чоловік повинен усвідомити вплив Творця на світ. І упевненість в цьому принесе йому справжнє життя згідно з концепціями акиди, а сама акида захистить його від осічок і запобіжить відхиленню від правильного шляху.
Ці кризи часто приводять до руйнуванню чоловіка і до повному зміненню його життєвого шляху, а прикладів і свідчень тому безмежно. Серед цих криз можна виділити і те, що не є наслідком поганого поклоніння чи невизнання головування Аллаха, або що взагалі не має ніякого відношення до релігійності і не вважається відсутністю переконаності в правильності божественного законодавства. Більше того, ця криза проявляється навіть тоді, коли чоловік повний переконаності.
Інший вид криз
Індивід часто переживає кризи іншого роду. Його хвилює небезпека смерті, хвороб і старості, і він боїться втратити засоби до існуванню. Його оточують страхи і почуття незахищеності. Він боїться стати жертвою бідності, хвороб, тюремного ув’язнення, залишитись без даху над головою. Ці страхи відносяться до гострих криз. І відсутність рішення віддаляє чоловіка від щастя. У той же час ця криза не виникає через те, що він не поклоняється Єдиному Аллаху або через те, що не вірить в правильність Його законодавства.
Чоловіку в таких кризових ситуаціях необхідно усвідомити те, що Творець знає усе і може позбавити від усіх проблем. Аллах дає рішення тоді, коли чоловік щиро звернувся до Ньому і скинув з себе приховане многобожжя.
Аллах говорить:
اللَّهُ وَلِيُّ الَّذِينَ آمَنُوا يُخْرِجُهُم مِّنَ الظُّلُمَاتِ إِلَى النُّورِ
«Аллах — Покровитель тих, які увірували. Він виводить їх із мороків до світла» (2:257),
قُلْ مَن يُنَجِّيكُم مِّن ظُلُمَاتِ الْبَرِّ وَالْبَحْرِ تَدْعُونَهُ تَضَرُّعًا وَخُفْيَةً
«Скажи: «Хто рятує вас від мороків на суші і на морі, коли ви волаєте до Нього смиренно і таємно» (6:63).
В Корані Аллах підтверджує, що прожиток (різк) знаходиться в Його руках:
لَا نَسْأَلُكَ رِزْقًا نَّحْنُ نَرْزُقُكَ وَالْعَاقِبَةُ لِلتَّقْوَى
«Ми не просимо у тебе прожитку, адже Ми Самі наділяємо тебе прожитком. А добрий ісход — за богобоязливістю» (20:132),
وَفِي السَّمَاءِ رِزْقُكُمْ وَمَا تُوعَدُونَ
«На небі знаходиться ваш прожиток і те, що вам обіцяно» (51:22).
Потім Аллах говорить:
وَإِذَا مَرِضْتُ فَهُوَ يَشْفِينِ
«Який зцілює мене, коли я занедужую» (26:80).
Відносно почуття безпеки Аллах говорить:
وَإِذَا جَاءَهُمْ أَمْرٌ مِّنَ الْأَمْنِ أَوِ الْخَوْفِ أَذَاعُوا بِهِ
«Коли до них доходить звістка про безпеку чи небезпеку, вони розголошують її» (4:83).
Потім говорить:
فَأَيُّ الْفَرِيقَيْنِ أَحَقُّ بِالْأَمْنِ إِن كُنتُمْ تَعْلَمُونَ، الَّذِينَ آمَنُوا وَلَمْ يَلْبِسُوا إِيمَانَهُم بِظُلْمٍ أُولَئِكَ لَهُمُ الْأَمْنُ
«Яка ж із двох груп має більше підґрунть відчувати себе в безпеці, якщо ви тільки знаєте? Ті, які увірвали і не облекли свою віру в несправедливість, перебувають у безпеці» (6:81,82).
Не буде перебільшенням сказати, що чоловік може і пізнати свого Творця в цих кризах. Такі кризи спричиняють вплив на рішення головної проблеми людини, а також пов’язаних з нею складностей. Або чоловік виходить із своїх криз сильним і послідовним, усвідомлюючи реальність свого життя і бачачи в ній мету, або ці кризи і труднощі перетворять його в зломлену істоту, яка нічого не може вдіяти.
Вплив акиди:
Говорячи стисло, чоловік повинен усвідомити вплив Творця на його життя. Упевненість в цьому подарує йому справжнє життя з концепціями акиди. Це не дасть йому згаснути. До того ж, акида захистить його від осічок і запобіжить відхиленню.
Коли мусульманин переконається, що прожиток (різк) знаходиться в руках Аллаха і залежить тільки від Нього, він більше не буде пов’язувати свій прожиток з однією із земних причин. Прагнення до збільшенню багатства може примусити чоловіка відмовитись від прив’язаності до Наділяючому прожитком.
Коли мусульманин переконався, що єдиний хранитель — це Всемогутній Аллах, він більше не буде пов’язувати свою безпеку з тим, з чим пов’язують інші люди, і він цілком прийме концепцію: «Немає бога, окрім Аллаха, і Він — кращий Хранитель».
Коли мусульманин живе в найтяжчих умовах хвороби і разом з цим усвідомлює, що хвороба і зцілення — від Аллаха, що Він зцілює, кого побажає і що за терпіння належить велика нагорода в Майбутньому житті, тоді він не думає про свою слабкість, і хвороба ніяк не впливає на його психологічний стан.
Вищеописані проблеми життя впливають на поведінку людини. Відсутність вивчення питання, пошуку рішень і нездатність представити концепції ісламської акиди, пов’язані з цими проблемами, часто приводять до створенню пробілів в поведінці навіть серед найосвіченіших і знаючих людей в області фікха і усуля.
Сподіваюсь, що мій маленький розгляд теми проллє світло на деякі недоліки в зачеплених питаннях. Можливо, це стане поштовхом для тих, хто більш проникливий і хто більш здатен в розумінні предмету дослідження. І, можливо, вони висловлять свою думку і зроблять свій внесок пером в розгляд деяких деталей цієї теми, які я вважаю пріоритетними і які необхідно розвивати на сторінках журналів і газет.
