До виконання дій чоловіка мотивують внутрішні сили. Отож, необхідно з’ясувати природу цих сил і дізнатись ступінь їх впливу. Чому вчинки різних людей відрізняються? Чому деякі люди здатні робити великі справи, у той час як інші нездатні?
Як ми сказали, до дій чоловіка штовхають внутрішні сили. І чим більше у нього сил, тим більше вони штовхають його діяти. Обсяг роботи, яку виконує чоловік, пропорційний тій силі, яка є у нього. Проте ці сили від чоловіка до чоловіка відрізняються. У когось є фізична сила, яка виражається в його тілі і засобах, які він використовує для вдоволення своїх потреб. Інші мотивуються моральними силами, які виливаються у деякі якості. Іще одні рухаються за рахунок духовних сил, представлених у свідомості чоловіком свого зв’язку з Творцем чи відчуттям Його існування, або і те і інше одночасно. Кожна із цих трьох сил по-різному впливає на активність чоловіка. Фізична сила спричиняє найслабкіший вплив, а моральна сила більш впливова, аніж фізична. Що стосується духовної сили, то вона — найбільш впливова і ефективна.
Фізична сила, як тіло чи матеріальні засоби, мотивує чоловіка докладати лише стільки сил, скільки необхідно для вдоволення бажань. Вона не примушує його докладати максимум зусиль, тому що він не бачить в цьому нужди. Тому і вважається, що вплив фізичної сили обмежений, а її наявність сама по собі штовхає до дії. Коли чоловік хоче вступити в бій з ворогом, він оцінює свої фізичні сили і шукає матеріальні засоби. Якщо він знаходить досить сил і засобів, він вступає в бій, в протилежному випадку — відступає.
Іноді він може виявити, що його сил досить для розбиття ворога, але у той же час може подумати, що слабкий час від часу перемагає більш сильного, і це викликає у нього побоювання. Або він може подумати, що свої сили треба витрачати тільки на власне благополуччя або підвищення рівня життя, і тоді він теж відмовиться від вступу у бій. Боротьба з ворогом — це те, чого зазвичай чоловік уникає. Але якщо він покладається у цьому лише на свої фізичні і матеріальні сили, його мотивація набуває слабкого характеру. Він коливається перед виконанням дії, хоча у нього є можливість для перемоги над ворогом. Проте деякі причини викликають у нього боягузтво чи бездіяльність.
Що стосується моральної сили, вона спочатку збуджує в душі чоловіка потік бажання до виконання дії, а потім примушує набувати сил, достатніх для виконання дії, не зупиняючи його на вже існуючих силах. Іноді вона може підштовхнути чоловіка виконати дію з великим завзяттям, аніж у нього є фізичної сили. А іноді примушує його зупинитись на тих силах, що є. У будь-якому випадку, вона мотивує більше, аніж фізичні і матеріальні можливості. Це схоже на чоловіка, який хоче битись зі своїм ворогом. Щоб звільнитись від його панування, або помститись, або прославитись, або захистити слабких.
У такому випадку він більш мотивований, аніж той, хто веде битву заради здобичі, або колонізації, або просто заради панування. Причина цього полягає в тому, що моральна сила — це мотив, пов’язаний з більш високими концепціями, аніж інстинкти, і вони вимагають певного вдоволення. Моральні мотиви штовхають знайти досить засобів для отримання великих можливостей. Тому моральна сила бере верхи над інстинктами і матеріальними силами. Тобто, моральна сила перевершує фізичну.
Кожна крана у світі прагне утворити моральні сили в своїх арміях поряд з поповненням матеріальних сил.
Що стосується духовної сили, то вона спричиняє більш сильний вплив на чоловіка, аніж моральна і матеріальна сила, тому що виходить із усвідомлення чоловіком свого зв’язку з Творцем усього сущого Творцем усіх сил. Ментальне усвідомлення, відчуття і емоційний зв’язок з Аллахом примушує чоловіка прагнути до виконання дії з такою силою, з якою вимагає Творець, а не згідно з наявною силою або згідно з тією силою, яку він може набути. І тут немає різниці в тому, що це за вимога, чи находиться вона нарівні з його силами, перевершує їх чи ні. Вимога Творця може вести чоловіка до втрати життя. Але чоловік усе одно виконує дію, навіть якщо доведеться докласти більше сил, аніж у нього є, або більше сил, аніж він у змозі набути. Отож, духовна сила більш впливова, аніж інші види сил.
Проте якщо ця духовна сила є результатом тільки почуттів і емоцій, тоді є побоювання, що вона ослабне і зміниться у випадку переважання над чоловіком інших почуттів і емоцій, або людина може помилково виконувати інші дії, відмінні від тих, до яких його штовхає духовна сила. Тому необхідно, щоб духовна сила була результатом усвідомлення і відчуття зв’язку чоловіка з Творцем. І тоді ця сила стане міцною, і вона буде штовхати чоловіка до виконання дії, наскільки це вимагається. Коли з’явиться духовна сила, то від моральної сили не залишиться і сліду, тому що чоловік буде мотивуватись тільки духовною силою. Він буде боротись з ворогом не заради здобичі і не із гордості від перемоги, а тільки тому, що Аллах вимагає цього. І тут немає різниці, отримає він здобич чи ні, пізнає гордість від перемоги чи ні. Що стосується фізичної і матеріальної сили, то вони стають лише засобом, а не рушійною силою.
Іслам створює у мусульманина духовні сили, навіть якщо їх прояви будуть матеріальними або моральними, оскільки в цій релігії дух вважається основою усього життя. Ісламська акида є основою життя мусульманина, халял і харам — мірилом його дій, а прагнення до довольству Аллаха — головною метою. Мусульманин повинен виконувати усі свої дії, малі і великі, згідно з наказами і заборонами Аллаха, усвідомлюючи свій зв’язок з Ним. Усвідомлення і відчуття зв’язку з Аллахом — це фундамент, на якому засноване життя мусульманина. Це та сила, яка мотивує його виконувати будь-яку дію, маленьку чи велику, і це дух, кий присутній в усіх його справах. Ступінь духовної сили прямо пропорційний ступеню усвідомлення і відчуття зв’язку з Аллахом. Отож, мусульманин повинен мотивуватись тільки духовною силою, оскільки це — невичерпний скарб, секрет успіху і перемоги.
Ахмад ат-Тараблусі
Журнал «Аль-Ваъй», №4
23.09.1987
