Невігластво серед мусульман досягло такої міри, що багато тих, хто вважає себе мусульманським мислителем і навіть називає себе вченим, явно змішують істину з брехнею. Тому, на жаль, ми вимушені відповідати тим, хто висуває ісламські гасла.
На тлі вкоріненого невір’я мусульманин може зрадіти, почувши таке гасло, як «Рішення — в Ісламі». Він подумає: мусульмани, нарешті, усвідомили, що треба повернутись до Аллаху і Його Посланцю ﷺ і що велика Ісламська Умма, незалежно від того, наскільки вона страждає від чуждих ідей, обов’язково повернеться до своєму істинному джерелу — Ісламу.
Почувши про симпозіум, скликаний правлячою партією в Єгипті для обговорення цього гасла, ми зраділи і в той же час здивувались: як єгипетська влада, яка зазвичай придушує думку мусульман і забороняє їм вимагати відновлення Закону Аллаха, дозволила проводити подібний симпозіум?! Але нашому подиву швидко прийшов кінець, коли ми почули дискусії, які піднялись на цьому симпозіумі. Ми знаємо, що влада не допустила би такого симпозіуму, якщо б не була упевнена в тому, що його зміст далекий від Ісламу і від прагнення встановити Закон Аллаха.
Ідеї, які обговорювались на цьому симпозіумі, небезпечні для Ісламу. Тому ми і спостерігали кампанію по рекламі цього симпозіуму з боку урядів усіх мусульманських країн. Питання, які обговорювались на симпозіумі, — це західні ідеї в ісламській обгортці. Представляючи мусульманам реальність цих ідей, ми просимо Аллаха позбавити Умму від таких «мислителів» і «вчених», які запроваджують в голови мусульман чужді Ісламу ідеї.
Гасло «Рішення — в Ісламі» було висунуте під час нещодавньої виборчої кампанії в законодавчі органи Єгипту. Враховуючи різницю між групами, які висунули це гасло, і для визначення пропонуємого рішення єгипетська партія «Тагамму» запросила групу мислителів на симпозіум, щоб обговорити це питання. Серед запрошених були доктор Ахмад Камаль Абу аль-Маджд, Халід Мухаммад Халід, Фахмі Хувайді і шейх Мустафа Амі, голова релігійного секретаріату партії «Тагамму».
Абу аль-Маджд відкрив симпозіум, говорячи, що «Рішення — в Ісламі» — це політичне гасло, яке можна обговорювати, приймати чи відхиляти.
Потім Халід Мухаммад Халід заявив, що «рішення» допомагає групі людей подолати свої проблеми у пошуках кращого і розділити проблему на економічні, соціальні і політичні. Потім він дійшов висновку, що рішення цих проблем знаходиться в Ісламі. Після цього він задався питанням: «Яким повинно бути ісламське рішення?», — і сам же відповів: «Іслам — це акида і Шаріат. Акида — це сокровенне, і там немає місця іджтіхаду. Шаріат ґрунтується на Одкровенні в витоках і на розумі у відгалуженнях». Підбиваючи підсумки, він сказав: «Ось чому за допомогою іджтіхаду ми беремо із Шаріату усе, що хочемо, і додаємо до ньому усе, що хочемо. І це Іслам, який, як ми сподіваємось, надасть рішення».
Халід Мухаммад Халід продовжив: «Правління в Ісламі є демократичним по своїй природі, і кодифікація системи правління є першою ланкою застосування Шаріату». Він закликав до створенню цілісної демократичної системи замість роздробленої, неповної чи зношеної, маючи на увазі існуючу систему в Єгипті. Доктор Халід обґрунтував це тим, що для уникання усіх небезпек, включаючи небезпеку озброєного перевороту, треба зробити демократію політичною релігією країни.
Наступним виступив Фахмі Хувайді, висунувши унікальну пропозицію: «Необов’язково, щоб це рішення або рішення були оговорені в Корані і Сунні. Щоб рішення було ісламським, досить того, щоб воно ставило людей ближче до добру, аніж до злу». Як він заявив: «Не варто шукати рішення проблем тільки в текстах Корану і Сунни. Якщо ми натхнені «цілями Шаріату»,які врешті решт перетікають у сосуд справедливості і рівноправ’я,тоді ми слідуємо основам ісламських рішень».
Відповідаючи на ствердження Абу аль-Маджда, ми скажемо, що «Рішення — в Ісламі» — це не порожнє гасло, як його використовують деякі групи для досягнення злободенної цілі, а реальність, з якою ми стикаємось кожного дня і кожну годину. Усі проблеми мусульман пов’язані з їх відмовою від Ісламу як образу життя. Причина нинішнього занепаду мусульман, відставання від інших націй і належності від Заходу полягає у тому, що вони відмовились діяти згідно Ісламу і перестали нести народам послання Аллаха.
Пророк Аллаха ﷺ сказав:
لَقَدْ تَرَكْتُ فِيكُمْ شَيْئَيْنِ، مَا إِنْ تَمَسَّكْتُمْ بِهِمَا لَنْ تَضِلُّوا أَبَدَاً: كِتَابَ اللَّهِ وَسُنَّتِي
«Я залишив вам дві речі, дотримуючись яких ви не заблукаєте ніколи: Книгу Аллаха і мою Сунну».
Ось ми залишили Іслам, і Аллах ввів нас в оману.
Іслам певно є рішенням, і це не підлягає обговоренню, прийняттю чи відхиленню. Аллах велів нам слідувати законам Шаріату в усіх своїх справах. В Корані говориться:
وَأَنِ احْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَن يَفْتِنُوكَ عَن بَعْضِ مَا أَنزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49).
Звернення до Посланцю Аллаха ﷺ — це звернення до усієї Умми. Аллах говорить:
فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤْمِنُونَ حَتَّى يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لَا يَجِدُوا فِي أَنفُسِهِمْ حَرَجًا مِّمَّا قَضَيْتَ وَيُسَلِّمُوا تَسْلِيمًا
«Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують, поки не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати в душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю» (4:65).
Також Іслам застосовуваний у будь-які часи і у будь-яких місцях. Якщо доктор Абу аль-Маджд ставить під сумнів придатність Ісламу в правлінні, нехай тоді читає аят:
وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ فَأُولَئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах,є невіруючими» (5:44).
Ісламські правознавці (фукаха) говорять, що цей аят відноситься до тих людей, які не правлять по Шаріату Аллаха, сумніваючись в його придатності.
Думаючи добре про мусульманах, припустимо, що Абу аль-Маджд хотів сказати, що правлячий режим в Єгипті або деякі єгипетські групи обговорюють придатність Ісламу. Але ми відповімо тим, хто обговорює придатність Ісламу: Іслам — краща система для застосування, тому що це Одкровення від Всемогутнього Аллаха. Що стосується правителів Єгипту, то вони відкидають Іслам, тому що релігія Аллаха до підґрунтя зруйнує їх владу.
Здається, доктор Абу аль-Маджд пропонує не тільки Іслам, хоча і віддає йому пріоритет. Він говорить: «Я переконаний, що існує об’єктивна глобальна потреба в релігіях, і в Ісламі — зокрема. Через вплив, який промислова революція спричинила на людей». Ми часто чуємо, як Іслам представляється священицькою релігією поруч з іншими релігіями і як людей просять повернутись до релігії перед лицем так званого «матеріалістичного суспільства». Таке розуміння повністю суперечить Ісламу. Аллах говорить:
وَمَن يَبْتَغِ غَيْرَ الْإِسْلَامِ دِينًا فَلَن يُقْبَلَ مِنْهُ
«Від того, хто шукає іншу релігію окрім Ісламу, це ніколи не буде прийнято» (3:85).
Мусульманин повинен закликати усіх немусульман залишити свої релігії і прийняти Іслам.
Що стосується доктора Халіда Мухаммада Халіда, то його слова явно вказують на те, що він хоче брати рішення не в Ісламі, а в демократії. Він думає вирішити проблеми згідно з тим, що диктує його розум, а потім назвати це Шаріатом і Ісламом.
Такий підхід не має нічого спільного з Ісламом.
Іслам — це Одкровення від Аллаха, і усілякий, хто вірить в нього, повинен приймати релігію на цьому підгорнуті, а не по якій-небудь іншій причині. Ісламська Умма приймає закони Ісламу як систему не тому, що вони підходять масам, а швидше, із послуху Аллаху. В Корані говориться:
وَأَنِ احْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах» (5:49),
وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ فَأُولَئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є невіруючими» (5:44).
Але якщо ви встановлюєте власні закони і вирішуєте проблеми людей, покладаючись на свій досвід, а потім приписуєте це до Шаріату, то який же це Іслам?! Господа мислителі, ви робите себе законодавцями, а потім зводите на Шаріат і на Аллаха брехню. Говорячи, що ваша думка виходить із Ісламу, Ви стали подібні тим, про яких сказано в Корані:
فَوَيْلٌ لِّلَّذِينَ يَكْتُبُونَ الْكِتَابَ بِأَيْدِيهِمْ ثُمَّ يَقُولُونَ هَذَا مِنْ عِندِ اللَّهِ
«Горе тим, які пишуть Писання власними руками, а потім говорять: «Це — від Аллаха» (2:79).
Як можна стверджувати, що Шаріат ґрунтується на розумі, будь то в відгалуженнях чи в джерелах ? Швидше, акида мусульманина доведена розумом або виходить із джерела, який доведений розумом. Що стосується Шаріату, то мусульманин повинен беззаперечно прийняти його. В законодавстві розуму не відведена ніяка роль, за винятком того ступеня, в якому необхідно розуміти тексти і виводити із них рішення. Таким є веління Аллаха відносно усього, що зустрічається людині у світі. Доказом тому служить те, що Аллах велів звертатись до Шаріату в усіх своїх життєвих справах.
Ви не сподіваєтесь знайти рішення в Ісламі. Ваше рішення вже готове, і ви лише хочете надати своєму рішенню ісламського забарвлення. Але це не вважається зверненням до Аллаху і Його Посланцю ﷺ.
Те, що заборонив Мухаммад ﷺ, залишиться забороненим до Судного дня, а що дозволив, залишиться дозволеним до Судного дня. Ніхто не має права ані прибавляти до Шаріату те, що хоче, ані убавляти із нього те, що хоче. Як можна називати Шаріатом Аллаха те, що люди змінили і спотворили?!
Пропозиція Халіда Мухаммада Халіда не має відношення до Ісламу і веде до руйнуванню релігії, тому що вона дозволить кожному змінювати і заміняти Шаріат.
Його висловлювання про те, що «ісламське правління по своїй природі є демократичним», викликає подив. Як можна плутати одне з іншим?! Іслам і його система правління виходять від Аллаха, а демократія вигадана людиною. Як ти можеш стверджувати, що Шаріат Аллаха є «демократичним по своїй природі»?! Це висловлювання не дозволив би собі ніякий чоловік зі здоровим глуздом, не говорячи вже про мислителя. Ти просто зачарований західною системою і не хочеш визнати очевидне! І навіть про Шаріат Аллаха ти говориш: «Демократичний по своїй природі». Ти хоч розумієш, що означає демократія?! Демократія — це влада і управління народу над самим собою, і там немає місця Ісламу. Що ти скажеш, якщо більшість людей побажає жити згідно невір’ю, а не Ісламу?!
Перші мусульмани несли Іслам не тому, що цього вимагали люди, а тому, що Аллах поклав на Ісламську Умму нести цю релігію і слідувати їй. Тому Абу Бакр об’явив війну тим, хто відступив від Ісламу, хоча вони відступали від релігії Аллаха цілими народами. І тому мусульмани несли стяг джихаду, правлячи країнами, які вони завоювали, законами Ісламу.
І все ж таки Халід Мухаммад Халід згадав мету своїх висловлювань на симпозіумі — він закликає до зміцненню існуючої системи в Єгипті заради уникнення ризику озброєного перевороту. Щоб уникнути цієї небезпеки, мислитель намагається увібрати так звану «демократичну» систему, у той час як вона далека від демократії, в одяг Ісламу. Аллах говорить:
يُرِيدُونَ أَن يَتَحَاكَمُوا إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُوا أَن يَكْفُرُوا بِهِ وَيُرِيدُ الشَّيْطَانُ أَن يُضِلَّهُمْ ضَلَالًا بَعِيدًا
«Але хочуть звертатись на суд до тагуту, хоча їм наказано не вірувати в нього ? Диявол бажає ввести їх в глибоку оману» (4:60).
Багато мусульман перебувають в очікуванні того, що їх правителі роз’яснять свою думку про демократичну систему і заявлять, що не приймають нічого, окрім Ісламу як релігії, закону і методу. Тоді і зникнуть усі подібні пропозиції і гасла, і залишиться тільки Іслам. Халід Мухаммад Халід захищає демократію як політичну релігію для Єгипту. Проте Аллах говорить:
وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ فَأُولَئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є невіруючими» (5:44).
Отож, доктор Халід як нібито хоче сказати, що Іслам є рішенням.
Фахмі Хувайді взагалі усіх перевершив своєю унікальною пропозицію. І нам не зовсім зрозуміло, звідки у нього таке розуміння. Він сказав: «Щоб рішення було ісламським, досить того, щоб воно ставило людей ближче до добру, аніж до злу». Хто ж, як не Іслам розділяє добро і зло?! Звідки тобі знати, що таке добро і зло, щоб заявляти подібне?!
Захід називає особисту свободу добром і не вважає злом. Чи називаємо ми особисту свободу та її аморальні наслідки Ісламом?!
Більше того, у чоловіка — обмежений розум, і він не може осягнути суть справи, поки для нього не стане ясним добро і зло. Тому Аллах відправив Шаріат, роз’яснив людям добро і зло і велів дотримуватись цього Шаріату.
Ти ж, так званий «мислитель», віддаляєш людей від Корану і Сунни під тим приводом, що знаєш «цілі Шаріату» і можеш на основі цих цілей проводити аналогію (кияс). І якщо, як ти пропонуєш, прийняти «цілі Шаріату», тоді що нам робити з самим Шаріатом, який є всеохоплюючим і відповідає на усі основні і другорядні питання, роз’яснює як систему управління, так і усі життєві справи?! Чи повинні ми віддалятись від самого Шаріату, щоб прийняти концепцію «цілей Шаріату»?! Чи так ми розуміємо заповіт Посланця Аллаха ﷺ:
لَقَدْ تَرَكْتُ فِيكُمْ شَيْئَيْنِ، مَا إِنْ تَمَسَّكْتُمْ بِهِمَا لَنْ تَضِلُّوا أَبَدَاً: كِتَابَ اللَّهِ وَسُنَّتِي
«Я залишив вам дві речі, дотримуючись яких ви не заблукаєте ніколи: Книгу Аллаха і мою Сунну»?
І так ми розуміємо слова Аллаха:
فَإِن تَنَازَعْتُمْ فِي شَيْءٍ فَرُدُّوهُ إِلَى اللَّهِ وَالرَّسُولِ
«Якщо ж ви будете сперечатись про що-небудь, то зверніться з цим до Аллаху і Посланцю» (4:59)?
Слова Хувайді можна розтлумачити так, що правитель як нібито може говорити: «Справедливість і рівноправ’я — це мета Шаріату, і я переслідую справедливість і рівноправ’я. Хто хоче не вірити в Аллаха, має на це право, так само як мусульманин має право вірити». Отож, такий підхід призведе до порушенню і скасуванню велінь Аллаха під приводом того, що в цьому були побачені «цілі Шаріату». До того ж, хто із правителів не стверджує, що його система заснована на справедливості і рівноправ’ї?!
Єгипетська партія «Тагамму» хотіла використати гасло «Рішення — в Ісламі», намагаючись увібрати невір’я в одяг Ісламу, принижуючи Шаріат, релігію Аллаха і Умму. Ми в редакції журналу «Аль-Ваъй» упевнені, що Умма усвідомлює брехливість цього симпозіуму, і упевнені, що вона не буде податливою по відношенню до тих, хто хоче ввести її в оману. Аллах говорить:
فَمَنْ أَظْلَمُ مِمَّنِ افْتَرَى عَلَى اللَّهِ كَذِبًا لِّيُضِلَّ النَّاسَ بِغَيْرِ عِلْمٍ إِنَّ اللَّهَ لَا يَهْدِي الْقَوْمَ الظَّالِمِينَ
«Хто ж більше несправедливий того, хто зводить на Аллаха наклеп, щоб ввести людей в оману без усілякого знання? Воістину, Аллах не веде прямим шляхом беззаконників» (6:144).
Амін аль-Халілі
Журнал «Аль-Ваъй», №4
1987 рік
