Всевишній Аллах говорить:
أَفَمَنِ اتَّبَعَ رِضْوَانَ اللَّهِ كَمَنْ بَاءَ بِسَخَطٍ مِنَ اللَّهِ وَمَأْوَاهُ جَهَنَّمُ وَبِئْسَ الْمَصِيرُ
«Невже той, хто йшов за благоволінням Аллаха, схожий на того, хто накликав на себе гнів Аллаха та чиїм притулком буде геєна? Мерзотне ж це місце для повернення!» (3:162).
Хто прагне до встановленню Шаріату Аллаха, запровадженню його велінь, відчуває відразу до розпусти і непослуху, наказує схвалюване (Іслам) і забороняє засуджуване (усе, що окрім Ісламу) — той прагне до благовоління Аллаха, нагороді від Нього і сподівається на захист від покарання. Треба прагнути до благовоління Аллаха, а не до задоволенням самим собою. Задоволення самим собою відбувається тільки в тому випадку, коли з’являється надія на благовоління Аллаха і відбувається щире підкорення Йому. Тому, хто послідував за благоволінням Аллаха, не подібний тому, хто попав під Його гнів за своє непідкорення, порочні вчинки, невір’я, гріхи, заборонені Аллахом слова і дії, і хто заслуговує на те, щоб його притулком було Пекло. Це схоже на значення аяту:
أَفَمَنْ كَانَ مُؤْمِناً كَمَنْ كَانَ فَاسِقاً لَا يَسْتَوُونَ
«Невже віруючий подібний нечестивцю? Не рівні вони!» (32:18).
Всевишній Аллах говорить:
وَمَا خَلَقْنَا السَّمَاءَ وَالْأَرْضَ وَمَا بَيْنَهُمَا بَاطِلاً ذَلِكَ ظَنُّ الَّذِينَ كَفَرُوا فَوَيْلٌ لِلَّذِينَ كَفَرُوا مِنَ النَّارِ ، أَمْ نَجْعَلُ الَّذِينَ آمَنُوا وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ كَالْمُفْسِدِينَ فِي الْأَرْضِ أَمْ نَجْعَلُ الْمُتَّقِينَ كَالْفُجَّار ، كِتَابٌ أَنْزَلْنَاهُ إِلَيْكَ مُبَارَكٌ لِيَدَّبَّرُوا آيَاتِهِ وَلِيَتَذَكَّرَ أُولُو الْأَلْبَابِ
«Ми не створили небо і землю і те, що між ними, марно. Так думають тільки ті, які не вірують. Горе ж тим, які не вірують, від Вогню! Невже Ми прирівняємо тих, хто увірував і робив праведні діяння, до тих, хто поширював нечестя на землі? Або ж Ми прирівняємо богобоязливих до грішникам? Це — благословенне Писання, яке Ми ниспослали тобі, щоб вони міркували над його аятами і щоб володарі розумом пом’янули назидання» (38:27–29).
Створення небес, землі і того, що між ними, не було марним, навпаки, в цьому є величезна значущість. Тому, як результат, правильність полягає в тому, щоб люди вибудовували своє життя, як особисте, так і в суспільстві, на основі того, що ниспослав Аллах своєму Посланцю ﷺ. Щоб погляди, концепції, системи і закони були засновані на Ісламі. Тоді не буде виникати протиріч між системою, яка організовує життя суспільства, і особистим життям кожної людини окремо, а почуття, дії і поведінка людей будуть відповідати їх поглядам на життя, акиді і витікаючим із неї ідеям і переконанням. Ті, хто увірував, робив праведні діяння, був вірним Аллаху і Його Посланцю ﷺ, виконував накази Аллаха і стерігся Його заборон, не будуть рівні з тими, хто поширював нечестя на землі, долучав Аллаху співтоваришів, ослухався і суперечив Його велінням і збивав інших з Його шляху. Ніколи не будуть рівні богобоязливі і грішники!
Це істина, яка повідомлена в благословенному Писанні від Аллаха, щоб люди міркували над його аятами і щоб володарі розумом пом’янули те назидання, на яке не здатні звернути увагу невірні, оскільки їх єство зіпсовано, думка про Господа спотворилась, і вони не розуміють ані слова із істини.
Шаріат Аллаха був ниспосланий для правління над людьми, організації їх справ і турботи про їх інтереси найкращим чином. Ниспосланна Книга — це роз’яснення істини, на якій повинно будуватись життя суспільства. Справедливість, вимагаєма в правлінні над людьми, здійснювана тільки в затишку законів Шаріату. Відхилення від Шаріату Аллаха — це відхилення від істини, на якій тримаються небеса і земля. Це велике зло, якому необхідно покласти край. Тиран, який відхилився від шляху Аллаха, не може з усією своєю скудною силою протистояти істині. Над цим повинні замислюватись розсудливі.
Хто закликає до згоди з обстановкою, яка склалась, де Шаріат відсутній у владі, не організовує справедливо справи людей і не піклується про їх інтереси, встановлюючи істину серед людей, той закликає до підкоренню, приниженню, згодою з жалюгідним життям і до покори тиранам.
Повідомляється від аль-Аббаса ібн Абдульмутталіба, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
ذَاقَ طَعْمَ الْإِيمَانِ مَنْ رَضِيَ بِاللهِ رَبّاً، وَبِالْإِسْلَامِ دِيناً، وَبِمُحَمَّدٍ رَسُولاً
«Смак віри відчує той, хто задоволений Аллахом як Господом, Ісламом як релігією і Мухаммадом як Посланцем» (Муслім).
Імам ан-Нававі щодо цього хадісу сказав: «Коли погоджуєшся з чим-небудь, вдовольняєшся цим і не вимагаєш більшого».
Благовоління Аллахом — це віра в Нього, звернення до Нього, щире поклоніння. Виконання Його приписів, страх перед Його покаранням, надія на Його милосердя, прохання Його милості і довольства, виконання наказів і відсторонення від заборон, допомога Його релігії, запровадження Шаріату, прагнення поклонятись Йому і поширювати Його релігію . незважаючи на тих, хто ослухається і збиває з істинного шляху, а також це джихад на шляху Аллаха.
Те, що суперечить благоволінням Аллахом як Господом — це поклоніння іншому, звернення до іншому джерелу законів аніж Шаріату, боротьба з релігією Аллаха під націоналістичними, патріотичними, племінними або клановими гаслами, пошук захисту в іншого, звернення з мольбою до іншому, або навіть думка про те, що хтось окрім Аллаха може принести користь чи нашкодити.
Задоволення Ісламом як релігією вимагає життя відповідним чином, виключно по Ісламу, запроваджувати його закони, поширювати його акиду і погляди, прагнути до відновленню ісламського образу життя, а своє серце і розум підкоряти його законам, щоб він контролював поведінку і думки. Також це вимагає діяльності для запровадження Ісламу, встановлення Ісламської Держави, яку встановив Посланець Аллаха ﷺ в Медині, і поширювати Іслам і його владу по усьому світу, підносячи його положення і об’єднуючи і захищаючи його послідовників.
Те, що суперечить задоволенням Ісламом — це пошук істини в іншій релігії, прийняття інших законів окрім Шаріату, підбурювання людей проти мусульман, допомога ворогам Ісламу, віра в те, що Іслам застарів, залишення чи заклик до залишенню Ісламу або нехтування цією релігією.
Задоволення Мухаммадом ﷺ як пророком і посланцем — це віра в нього, любов до нього більше, аніж до самому себе, своєму майну, своїй родині. Це послух його велінням, слідування його шляху, прагнення до запровадженню Ісламського Шаріату, захист мусульман, їх крові, честі, землі, майна, не приймаючи в покровителі нікого, окрім мусульман, поблажливість до слабких, повага до старших і спілкування з самотніми, збереження в Уммі любові до нього.
Те, що суперечить любові до Посланцю Аллаха — це невір’я в нього і те, з чим він прийшов, нехтування його наказами, заповітами і вимогами, допомога ворогам мусульман, виявлення для ворогів пороків і слабких місць мусульман, відмова від запровадження Шаріату, заклик до протистоянню з мусульманами і відвернення інших з істинного шляху.
Прийняття, задоволення і спокій здійснювані лише за допомогою щирого підкорення Аллаху, прагнення до Його благовоління, а це вимагає докладати зусиль по відновленню ісламського образу життя, який Аллах вибрав для нас, щоб ми жили згідно Шаріату і під його стягом, як жили Посланець Аллаха ﷺ, його сподвижники та їх послідовники. Так прагніть же до підкоренню Аллаху і Його посланцю, який повинен стати прикладом для нас і вказуючим праведний шлях!
وَاللهُ غَالِبٌ عَلَى أَمْرِهِ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُونَ
«Аллах владний вершити свої справи, проте більшість людей не відає про це» (12:21).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ібрахім Саляма
15 Рабі ус-сані 1440 р.х.
22.12.2018 р.
