Посланець Аллаха Мухаммад ﷺ є зразком для наслідування для усіх мусульман. Насправді, ісламські общини рішуче заявляють, що вони ідуть по стопам Посланця Аллаха ﷺ.
Звичайно, ми не збираємось обговорювати їх ствердження. Швидше, у якості нагадування для усіх тих, хто прийняв метод заклику Посланця Аллаха ﷺ у якості гасла для себе, ми розглянемо зв’язок між методом і спілкуванням, вивчивши, як Посланець Аллаха ﷺ спілкувався з людьми.
Шлях, яким слідував Посланець Аллаха ﷺ для суспільних змін, не був методом проб і помилок. А якщо бути точніше, то це метод, який був переданий йому ﷺ Самим Всевишнім Аллахом. Тому ми усім серцем твердо віримо, що метод Посланця Аллаха ﷺ — це метод, який, поза усіляких сумнівів, веде до успіху. Той, хто правильно розуміє цей метод і безкомпромісно застосовує його, однозначно досягне успіху. Тут ми хотіли б звернути вашу увагу на одну тонку деталь. Якщо ми, слідуючи цьому методу, не уловимо і не зможемо досягти якості спілкування Посланця Аллаха ﷺ з людьми, якщо наші людські відносини будуть далекі від тих, які простежуються у Посланця Аллаха ﷺ, то буде дивно очікувати успіху від цього методу. Якщо ми звузимо рамки божественного послання Всевишнього Аллаха «В Посланці Аллаха був чудовий приклад для вас» (33:21) і візьмемо тільки частину методу, цього буде недосить для успіху. Що слід зробити, так це взяти у якості прикладу для себе разом з методом Посланця Аллаха також його ﷺ людські відносини.
У збірках хадісів є багато ріваятів про людські відносини Посланця Аллаха ﷺ. Важко їх усі класифікувати і перерахувати у рамках даної статті. У зв’язку з цими труднощами ми спробуємо в декількох пунктах трохи вибірково пояснити, як Посланець Аллаха ﷺ спілкувався з людьми. Проте важливо провести основну відмінність на самому початку теми, щоб запобігти можливій плутанині. Тут ми будемо розглядати питання про те, як Посланець Аллаха ﷺ будував свої відносини з мусульманами. Ми залишаємо за рамками нашої теми те, що Посланець Аллаха ﷺ був суворий по відношенню до ворогів Ісламу і невіруючих під час війни. Це пов’язано з тим, що група, до якої ми звертаємось і закликаємо до встановленню держави Халіфат, — це мусульмани, навіть якщо в їх діяннях є деякі недоліки. Саме цей момент ми і візьмемо за основу нашої теми.
1. Бути привітним
Вплив посмішки на людину беззаперечний. Більше того, цей ефект не є однобічним. У той час як людина, як посміхається, відчуває себе щасливою, інша людина так само почуває себе в безпеці. Переконаність в тому, що йому не завдадуть шкоди, починає формуватись з привітної посмішки.
Будь-яка підробка і фальш нічого не варті. Так само — і посмішка. Фальшива посмішка одразу ж дасть про себе знати і буде викрита. Посмішка повинна виходити із серця, щоб вона в ітозі досягла серця людини навпроти. Те, що не виходить із серця, не досягає серця. Тому саме щира посмішка спричиняє вплив на людей і дає їм відчуття спокою, довіри і щастя.
Проте яким чином? Як ми можемо по-справжньому посміхатись, коли нам цього не хочеться? Щодо цього висловлюються різні думки. Одні дослідники говорять, що щоб ви не робили, вимушена посмішка марна, інші стверджують, що штучні посмішки перетворяться у справжні, і радять наспівувати пісні і думати про хороші сторони життя. Усе це може бути правильним, а може бути і неправильним. Адже усе це — лише соціальні експерименти, засновані на здогадках.
Для нас же усе це не є стимулом для щирої посмішки. Нам досить підтримувати зв’язок з нашою акидою, щоб ми могли посміхатись, незважаючи на усі труднощі і негаразди. Особливо після того, як ми чули наступний хадіс від Посланця Аллаха ﷺ:
«Воістину, Аллах любить того, хто кроткий і доброзичливий (привітний, усміхнений)».
Борючись з труднощами життя іноді, коли мирські проблеми примушують нас відчувати себе пригніченими і деморалізованими, досить згадати цей хадіс, щоб щиро посміхнутись. Думка про те, що Аллах буде любити нас за те,що ми посміхаємось, не докладаючи ніяких зусиль і не сплачуючи ніякої ціни, є для нас головним джерелом мотивації. Абдуллах ібн аль-Харіс розповідає про нрав Посланця Аллаха ﷺ наступне:
«Я не зустрічав нікого, хто посміхався б стільки, скільки Посланець Аллаха».
Аіша (р.анха) розповідала, що один чоловік хотів поговорити з Посланцем Аллаха ﷺ. Коли Посланець Аллаха ﷺ побачив здалеку чоловіка, який наближався, він ﷺ сказав: «Якої відразливої зовнішності чоловік...». Коли чоловік підійшов і сів, Посланець Аллаха ﷺ був добрим до нього і посміхався йому. Коли чоловік пішов, Аіша спитала про причину цього. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «О, Аіша, ти коли-небудь бачила мене грубим? В День воскресіння найпоганішою людиною в очах Всевишнього Аллаха буде той, від кого люди втікають, боячись його зла і неприємностей від нього».
Це життя дано для того, щоб бути в пошуку нагороди в Судний день. Ми повинні найкращим чином використовувати усі можливості, які відкриваються перед нами в цьому пошуку. Ось одна із таких можливостей:
Посланець Аллаха ﷺ сказав:
تَبَسُّمُكَ فِي وَجْهِ أخِيكَ لَكَ صَدَقَةٌ
«Твоя посмішка на адресу твого брата по вірі є садака».
На завершення наведемо останній хадіс. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لاَ تَحْقِرَنَّ مِنْ الْمَعْرُوفِ شَيْئاً ولَوْ أَنْ تَلْقَى أَخَاكَ بِوَجْهٍ طَلِيقٍ
«У жодному разі не нехтуй нічим із схвалюваного (Шаріатом), навіть тим, що слід тобі зустрічати брата свого з приязним обличчям».
2. Говорити добрі слова
В кожному божественному посланні людину вчать доброті і радять говорити добрі слова.
Завіт, укладений з Бану Ісраілом, гласить наступне:
وَإِذۡ أَخَذۡنَا مِيثَٰقَ بَنِيٓ إِسۡرَٰٓءِيلَ لَا تَعۡبُدُونَ إِلَّا ٱللَّهَ وَبِٱلۡوَٰلِدَيۡنِ إِحۡسَانٗا وَذِي ٱلۡقُرۡبَىٰ وَٱلۡيَتَٰمَىٰ وَٱلۡمَسَٰكِينِ وَقُولُواْ لِلنَّاسِ حُسۡنٗا وَأَقِيمُواْ ٱلصَّلَوٰةَ وَءَاتُواْ ٱلزَّكَوٰةَ ثُمَّ تَوَلَّيۡتُمۡ إِلَّا قَلِيلٗا مِّنكُمۡ وَأَنتُم مُّعۡرِضُونَ
«Ось ми уклали з синами Ісраіла завіт про те, що ви не будете поклонятись нікому, окрім Аллаха; будете робити добро батькам, а також родичам, сиротам і біднякам; будете говорити людям прекрасне, робити намаз і виплачувати закят. Але згодом ви відвернулись з огидою, за винятком небагатьох» (2:83).
Таке ж звернення і такий же завіт присутні і в Ісламі. Всевишній Аллах сказав:
۞قَوۡلٞ مَّعۡرُوفٞ وَمَغۡفِرَةٌ خَيۡرٞ مِّن صَدَقَةٖ يَتۡبَعُهَآ أَذٗىۗ وَٱللَّهُ غَنِيٌّ حَلِيمٞ
«Добре слово і прощення краще милостині, за якою слідує образливий докір. Аллах — Багатий (нічого не потребує), Витриманий (кроткий, м’який)» (2:263).
Сейід Кутб в книзі «Фі зиляль аль-Куран» («Під затишком Корану») коментує цей аят наступним чином: «Цей аят встановлює той факт, що садака, за якою слідує докір, недійсна, і що добре слово і терпляче почуття набагато краще. Добре слово зцілює рани сердець і наповнює їх почуттями довольства і дружелюбності. Прощення очищає душі від образ і замінює їх. Прощення очищає душу від образ і заміняє їх братством і праведністю. В цьому випадку добре слово і прощення виконують першу задачу садака, яка полягає в очищені душ і зближенні сердець».
وَقُل لِّعِبَادِي يَقُولُواْ ٱلَّتِي هِيَ أَحۡسَنُۚ إِنَّ ٱلشَّيۡطَٰنَ يَنزَغُ بَيۡنَهُمۡۚ إِنَّ ٱلشَّيۡطَٰنَ كَانَ لِلۡإِنسَٰنِ عَدُوّٗا مُّبِينٗا
«Скажи Моїм рабам, щоб вони говорили найкращі слова, адже диявол вносить між ними розлад. Воістину, диявол для людини — явний ворог» (17:53).
Всевишній Аллах, Який створив людину, краще за усіх знає, що їй подобається і не подобається, яка поведінка вплине на неї, а яка — ні. Всевишній Аллах вчить нас, що насправді саме грубі, погані слова і поведінка псують відносини між людьми. Така ситуація є предметом пристрасного бажання сатани. У відповідь на це нам радять вибирати найкрасивіші слова у розмові з людьми.
Бути оціненим і цінним — одне із найсильніших бажань людини. Вона очікує цього в усьому, що робить. Радість і гордість дитини, коли вона чує від батьків: «Молодець», — це те ж почуття, яке відчувають усі люди, коли їх цінують: вони радіють і пишаються собою.
Ефект від використання красивої, приємної, втішної манери мови, а головне — манери мови, яка розуміє іншу людину і зцілює її проблеми, спричиняє величезний вплив на людей і суспільство. Тому що хороші слова пом’якшують серце, у той час як погані слова розбивають і озлобляють серце. Між словом і серцем існує безпосередній зв’язок. Наші слова впливають на наше серце, а наше серце впливає на наші слова.
أنَّ رَجُلاً كَانَ عِنْدَ النَّبيِّ ﷺ فَمَرَّ رَجُلٌ بِهِ، فَقَالَ: يَا رَسُول اللَّه، أنِّي لأُحِبُّ هَذَا، فَقَالَ لَهُ النَّبيّ ﷺ: ﴿أأعْلَمْتَهُ؟﴾ قَالَ: لا. قَالَ: ﴿أعْلِمْهُ﴾ فَلَحِقَهُ، فَقَالَ: إنِّي أُحِبُّكَ في اللَّه، فَقَالَ: أَحَبَّكَ الَّذِي أحْبَبْتَنِي لَهُ
«Одного разу, коли в товаристві Пророка ﷺ знаходився один чоловік, а повз нього пройшов інший, він сказав: «О, Посланець Аллаха, воістину, я люблю цього (чоловіка) заради Аллаха». Пророк ﷺ спитав його: «А чи сказав ти про це йому?». Він відповів: «Ні». (Пророк) сказав: «Так скажи йому!», — і цей чоловік наздогнав його і сказав: «Воістину, я люблю тебе заради Аллаха!», — (на що той) відповів йому (так): «Нехай полюбить тебе Той,заради Якого ти полюбив мене!».
Іслам заохочує добрі слова, визнаючи їх в ролі садака. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
الْكَلِمَةُ الطَّيِّبَةُ صَدَقَةٌ
«Добре слово — це теж милостиня».
Частіше за усе ми позбавляємо оточуючих нас людей добрих слів. Безумовно, грубість і звичка не цінувати людей, які поширились у суспільстві з капіталістичним способом життя, в якійсь мірі поглинули і нас. В цьому житті, побудованому капіталістичною системою, давайте не забувати, що кожне добре слово, сказане нами, щоб показати людям, яка ми ісламська особистість, прирівнюється до садака, наданої нами.
Ввічливість — одна із важливих цінностей, яку ми втратили у суспільстві. Грубих і неввічливих людей не люблять і не поважають. Насправді, в хадісі, переданому ат-Тірмізі, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَيْسَ الْمُؤْمِنُ بِالطَّعَّانِ، وَلَا اللَّعَّانُ، وَلَا الْفَاحِشَ، وَلَا الْبَذِيءَ
«Правовірний не повинен порочити чи проклинати людей і не повинен бути грубим і безсоромним».
Бути красивим і виглядати красиво — це в природі людини. Одяг і догляд за собою є одними із елементів, які доповнюють красу. Проте Посланець Аллаха ﷺ показав нам, що таке істинна краса, в наступному хадісі:
«Краса людини криється в її язиці».
3. Тісно взаємодіяти з людьми
У суспільстві, в якому ми живемо, людські відносини деградують і знецінюються з кожним днем. Ми живемо, не знаючи, хто проживає поруч з нами по сусідству. «Чи голодний наш сусід чи ситий?», — ми не знаємо. «Хто проживає в нашому районі?», — ми не знаємо. Ми не знаємо імама мечеті, старосту кварталу, старих, молодь, завсідників парку, володарів магазинів. Ми не знаємо їх імен. Проте Іслам хоче, щоб ми були світлом, щоб освітлювати наше оточення. Єдиний спосіб виконати це — щиро ставитись до людей.
Від Ібн Умара і Аіші (р.анхума) передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَا زَالَ جِبْرِيلُ يُوصِينِي بِالجَارِ حَتَّى ظَنَنْتُ أَنَّهُ سَيُوَرِّثُهُ
«Джибріль так довго давав мені наставляння відносно сусіда, що я навіть подумав, що він включить його в число спадкоємців».
В іншому хадісі Пророк ﷺ сказав:
خَيْرُ الْأَصْحَابِ عِنْدَ اللَّهِ تَعَالَى خَيْرُهُمْ لِصَاحِبِهِ، وَخَيْرُ الْجِيرَانِ عِنْدَ اللَّهِ تَعَالَى خَيْرُهُمْ لِجَارِهِ
«Кращим товаришем перед Аллахом Всевишнім є той, хто краще за усіх (ставиться) до своєму товаришу, а кращим сусідом перед Аллахом Всевишнім є той, хто краще за усіх (ставиться) до своєму сусіду».
Давайте дізнаємось із хадісів, як Іслам, який так високо цінує сусідські відносини і в якому закладено розуміння:
مَا اٰمَنَ بي مَنْ بَاتَ شَبْعَانَ وَجَارُهُ جَائِعٌ إِلٰى جَنْبِهِ وَهُوَ يَعْلَمُ بِهِ
«Не увірує в Мене той, хто провів ніч ситим, знаючи про те, що поруч його сусід голодний»,
— відноситься до родинних відносин:
Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ كَانَ يُؤْمِنُ باللهِ وَاليَومِ الآخِرِ، فَلْيُكْرِمْ ضَيْفَهُ، وَمَنْ كَانَ يُؤْمِنُ باللهِ وَاليَومِ الآخِرِ، فَلْيَصِلْ رَحِمَهُ، وَمَنْ كَانَ يُؤْمِنُ بِاللهِ وَاليَومِ الآخِرِ، فَلْيَقُلْ خَيْراً أَوْ لِيَصْمُتْ
«Нехай той, хто вірує в Аллаха і в Останній день, надає хороший прийом своєму гостю; і нехай той, хто вірує т в Аллаха і в Останній день, підтримує родинні зв’язки; і нехай той, хто вірує в Аллаха і в Останній день, говорить що-небудь благе або мовчить!».
Беззастережно любити і беззастережно віддавати … Таким є резюме в родинних відносинах. Якщо ми на чолі поставимо лише сподівання, що вони завжди будуть виправдовувати наші очікування, то в результаті ми дійдемо до того, що призупинимо родинні відносини, а в такому випадку ми, безперечно, опинимось на боці тих, хто програв, а не тих, хто виграв.
Іслам дав поради і рекомендації для зміцнення взаємовідносин між родичами, сусідами і навіть усіма мусульманами, а деякі із них навіть є обов’язковими. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
حَقُّ المُسْلِم عَلَى المُسْلِم خَمْسٌ: رَدُّ السَّلامِ، وَعِيَادَةُ المَريض، وَاتِّبَاعُ الجَنَائِزِ، وَإجَابَةُ الدَّعْوَة، وتَشْميتُ العَاطِسِ
«П’ять речей входять в число обов’язків мусульман по відношенню один до одного: відповідати на привітання, відвідувати хворого, проводжати поховальні носилки, приймати запрошення і бажати блага тому, хто чхнув».
Виконання п’яти речей, згаданих в хадісі, зміцнить узи братства і поваги між мусульманами і забезпечить їх єдність.
Відвідування хворих, участь в похованнях, вдоволення потреб людей, частування і уважна турбота про них відносяться до числу сунн Посланця Аллаха ﷺ, від яких він ﷺ ніколи не відмовлявся і не залишав їх. Загальновідомий випадок, коли Пророк ﷺ відвідав трьох-чи п’ятирічного Зейда вдома, щоб втішити того, коли у нього помер його улюблений птах.
Алі (р.а.), описуючи діалог Посланця Аллаха ﷺ з людьми, сказав: «Посланець Аллаха ﷺ проявляв пильний інтерес до людей, з якими він сидів, робив кожному із них необхідні компліменти і приділяв увагу настільки, що кожен із них думав, що він — найулюбленіша людина Посланця Аллаха ﷺ, і не думав, що за його присутністю може бути хтось більш цінний, аніж він сам».
Давайте не будемо забувати, що головний критерій, якого ми повинні будемо дотримуватись в міжлюдських відносинах, — це критерій зразкового мусульманина. Зразковий мусульманин — це мусульманин, небайдужий до тому, що відбувається навколо нього і оточуючих його людей; це мусульманин, якому довіряють і якого поважають.
4. Бути хорошим слухачем
Якщо є «мистецтво красномовності», то є і мистецтво слухати і розуміти. Чи можемо ми примусити співрозмовника слухати нас, не вміючи слухати? Звичайно, ні! В такому випадку вміння добре слухати — це основна риса хорошого оратора, хорошого співрозмовника. Тому що спілкування — не однобічна, а взаємна дія. Слухання, яке не дає співрозмовнику можливості висловитись і заважає йому донести свої думки і погляди, — це тип слухання, який не досягає свої цілі. Тому від нього слід відмовитись.
Частіше за усе ми слухаємо співрозмовника, подумки продумуючи відповіді, які ми дамо, щоб знайти його помилки. Проте це неправильно. Ефективне слухання можна реалізувати не очікуванням того, в якому порядку буде дана відповідь, а розумінням того, що говорить співрозмовник.
Люди, яких хвилюють тільки власні думки і почуття і яким не цікаво, що говорять інші, не є хорошими слухачами. Вміння бути допитливим слухачем зацікавлює другу сторону і надає глибини відносинам.
Такий рівень уваги, тобто знання того, що інша людина дійсно слухає вас, примушує вас відчувати себе цінним. Ви відчуваєте, що хтось дійсно розуміє вас, і ви відчуваєте себе по-справжньому важливим. Хусейн (р.а.), описуючи шамаіль [1] Посланця Аллаха ﷺ, згадує наступне:
«Він слухав того, хто говорив в його присутності, поки той чоловік не закінчував свою промову. Щоб доставити задоволення своїм сподвижникам, Посланець Аллаха сміявся над тим, над чим вони сміялись, і дивувався тому, чому вони дивувались. Він був терплячим до грубої і невігласної промови незнайомців, які не знали етикету розмови в його ﷺ присутності. Він приймав похвалу того, кому він раніше надав послугу, але не дозволяв цього тим, хто намагався хвалити його надмірно. Він не перебивав чоловіка, якщо тільки той не говорив щось недоречне. Якщо ж хтось говорив в негожій манері, він ﷺ або переривав його попередженням, або вставав і уходив».
Одного разу Утба ібн Рабіа прийшов до Посланця Аллаха ﷺ і сказав: «О, син мого брата! Ти знаєш, що серед курайшитів ти перевершуєш нас по родословній, честі і репутації. Але ти накликав на свій народ велике лихо! Ти порушив його єдність. Ти порахував його мудрість дурістю. Ти знехтував його богами і релігією...», — і продовжив говорити довгу промову. Утба висловив усе, що хотів сказати, і Посланець Аллаха ﷺ мовчки вислухав його. Посланець Аллаха ﷺ спитав: «О, батько Валіда! Чи ізлив ти своє серце, чи закінчив ти те, що хотів сказати?». Коли Утба відповів: «Так», — Пророк ﷺ сказав: «Тепер послухай мене!». Утба сказав: «Я слухаю». Посланець Аллаха ﷺ, зачитав басмала [2], почав повільно читати суру «Фуссілят».
Ми бачимо, що Посланець Аллаха ﷺ слухав навіть тих, хто використовував проти нього погані слова, і терпляче чекав своєї черги в діалозі. Таким чином, головна характеристика хорошого слухача — слухати те, що хоче сказати інша людина, і не перебивати її.
5. Зачіпати в розмові теми, які хвилюють людей
Як гласить притча, одного разу рибалку спитали: «Усі приходять сюди ловити рибу, але повертаються з порожніми руками. Ти — єдиний, хто може піймати тут рибу. В чому твій секрет?». Рибалка відповів: «Я знаю, яка наживка подобається рибам, і насаджую на гачок вудки ту наживку, яка їм подобається».
Люди подібні цьому. Вони схиляються до тому, що їм треба, що їм подобається. Те, що їм не треба, їх не приваблює. Коли ми уважно слухаємо людей, з якими вступаємо в контакт, коли ми співчуваємо їм, ми дійсно дізнаємось, що їм потрібно. Ми знаємо, на яку тему і як нам треба говорити, і реалізуємо ефективний контакт. В іншому випадку ми тільки втомимо і розчаруємо співрозмовника.
В хадісі, переданому Абу Давудом, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
«Говоріть з кожним на тій мові, яку він розуміє, і згідно з його особистістю».
Насправді, Посланець Аллаха ﷺ мав звичку давати різні відповіді на одні і ті ж питання від різних сподвижників, беручи до уваги положення питаючого. Абдуллаху ібн Масуду, який спитав: «Що є найчудовішим діянням?», — він відповів: «Намаз, зроблений вчасно», — а Абу Зарру: «Віра в Аллаха і джихад на Його шляху». Таким же чином, чоловіку, який питав поради у Пророка, він ﷺ говорив: «Скажи: «Я увірував в Аллаха», — а потім слідуй прямому шляху!», — а іншому сподвижнику, враховуючи його нервозність і нестриманість, він ﷺ сказав лише: «Не гнівайся!».
Передається, що Алі (р.а.) сказав:
«Говоріть людям те, що вони можуть зрозуміти. Хіба ви хочете, щоб Аллах і Його Посланець були відкинуті?!».
Отож, що нам треба зробити для ефективного контакту, так це визначити зміст промови, враховуючи те, що треба другій стороні, а також беручи до уваги здатність другої сторони до розумінню.
6. Починати розмову зі спільних знаменників
Позитивний початок майже напевно приведе до позитивних результатів. Негативний початок навряд чи приведе до позитивних результатів. «Так» і «ні» не треба сприймати як просто слова. Насправді, обидва вони виражають позицію. «Так» означає: «Я не заперечую проти того, що ви говорите». «Ні» — це прямий знак заперечення. Людина, яка говорить «ні» на ваші слова на самому початку розмови, робить це своєю позицією і чинить опір вам, не сприймає вас. У розмові, яка починається з «ні», перехід другої сторони до «так» сприймається як поразка, а ніхто не любить поразок. Щоб не бути переможеним, вони укриваються у виправданнях, незалежно від правдивості ваших слів. В результаті вам стає важко досягти позитивного результату від цієї розмови.
І навпаки, ви з більшою ймовірністю отримаєте позитивні результати від розмов, які починаюся зі слова «так». Складайте такі речення, щоб співрозмовник не міг сказати «ні», примушуйте його говорити «так». Задавайте питання, відповіддю на які буде «так». Примусьте співрозмовника підтверджувати правдивість ваших слів. Таким чином, людина, з якою ви ведете бесіду, підкориться вам.
Це універсальний ораторський стиль — починати розмову з істин, від яких співрозмовник не можу відмовитись. Якщо порівняти техніку трьох «так» Сократа зі зверненням Посланця Аллаха ﷺ до людей, то можна побачити, що тут використовується один і той же стиль.
Посланець Аллаха ﷺ зібрав плем’я курайшитів на пагорбі Ас-Сафа після того, як закликав своїх родичів в Іслам. Він ﷺ піднявся на верхівку високої скелі і звернувся до них наступним чином:
«Ви повірите мені, якщо я скажу, що ось за цим пагорбом знаходиться армія супротивника?». І вони, не замислюючись, сказали: «Так, повіримо, тому що ми ніколи не чули, щоб ти збрехав!». Отримавши від присутніх відповідь «так», Посланець Аллаха ﷺ передав їм своє істинне послання і сказав:
«Зараз я повідомлю вам, що попереду на вас чекає День суворого покарання і що ті, хто не вірує в Аллаха, понесуть це суворе покарання. Я посланий, щоб застерегти вас від цього суворого покарання».
Посланець Аллаха ﷺ спочатку об’явив істину, яку курайшити не могли заперечити. Він ﷺ їх же вустами підтвердив, що він ﷺ не є брехуном. Він ﷺ сам міг би заявити, що ніколи не говорив брехні і щось, що він коли-небудь говорив, не було брехнею. Він ﷺ міг спочатку нагадати їм про цю істину, а потім сказати, що він є Посланцем Аллаха. І те, і інше було правдою. В обох випадках він ﷺ сказав би одне і те. Проте очевидно, що підтвердження курайшитами того, що він ﷺ не збреше, зробило його слова більш дієвими. Можливо, ці слова не були одразу ж почуті, але з часом ефект від них був відчутний, і багато людей із Курайша стали мусульманами.
Давайте повторимо те, що ми сказали на початку … Посланець Аллаха ﷺ є для нас прикладом в усіх областях. Неможливо, щоб справа, яка несе в собі його ﷺ приклад, зазнала поразки. Отож, в цьому житті, де соціальна чуттєвість зникла, ввічливість забута, а відносини засновані на інтересі, давайте покажемо хороший приклад мусульман, які несуть справу Ісламу. Слідуючи по стопам Посланця Аллаха ﷺ, давайте переглянемо наші людські відносини. Давайте візьмемо метод і людські відносини Посланця Аллаха ﷺ у якості прикладу для себе. Секрет успіху криється саме тут...
Сулейман Угурлу
Köklü Değişim Dergisi
1. Слово «шамаіль», яке в словнику означає «темперамент, природа, характер, нрав», використовується як термін, який виражає зовнішність, особисте життя нрав Посланця Аллаха ﷺ.
2. Басмала (араб. بسملة), тасмія (تسمية), бісміллях (بِسۡمِ ٱللَّهِ — «з іменем Аллаха, в ім’я Аллаха») — ісламский термин дл позначення фрази, з якої починається кожна сура Корану (окрцм 9-ї сури «Ат-Тауба»): «В ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного» (بِسۡمِ ٱللَّهِ ٱلرَّحۡمَـٰنِ ٱلرَّحِيمِ — бісмилляхі р-рахмані р-рахім). Її промовляють в кожній молитві перед початком будь-якої важливої справи, з неї зазвичай починають багато важливих документів, які складаються мусульманами (листи, договори, звернення, заповіти).
