В наші дні, коли правда і брехня переплітаються, а пітьма поширюється, найнеобхідніше для мусульман — це висвітлююче шлях світло і розрізняючий фуркан. Кожного разу, коли людина губиться у пітьмі, Всевишній Аллах посилає Свої книги і посланців у якості керівництва, світла і фуркану (розрізнення) для людей. Вони застерігали людей тим, що їм було ниспослано в Одкровенні, і висвітлювали їх шляхи. Після Пророка Мухаммада ﷺ ера нових Божественних книг і посланців закінчилась. Наш Господь захистив Свою останню Книгу (Коран) від спотворень і зробив її світлом, керівництвом і розрізненням аж до Судного дня.
Сторіччями халіфи управляли по Книзі і Сунні, подібно пророкам Бану Ісраїль (синів Ісраїлю, ізраелітів), встановлюючи правління ісламської думки і законів. Вчені Умми у якості спадкоємців пророків старались поширювати керівництво і світло, а також стати гарантами виконання того, що ниспослав Аллах. Проте колосальне дерево, яке проіснувало 14 сторіч, було зруйновано, коли колоніальні невірні створили секулярні, демократичні системи замість Халіфату, і тепер замість законів Аллаха панують закони тагуту, які приносять лише пригноблення, руйнування і приниження, знов прирікаючи людство на густу пітьму.
Так, сьогодні у нас немає халіфа, який правив би тим, що ниспослав Аллах. Але є вчені, які повинні бути подібні зіркам на небі. Адже Пророк Мухаммад ﷺ сказав:
إِنَّ مَثَلَ الْعُلَمَاءِ فِي الْأَرْضِ كَمَثَلِ النُّجُومِ فِي السَّمَاءِ يُهْتَدَى بِهَا فِي ظُلُمَاتِ الْبَرِّ وَالْبَحْرِ فَإِذَا انْطَمَسَتْ النُّجُومُ أَوْشَكَ أَنْ تَضِلَّ الْهُدَاةُ
«Вчені на землі подобні зіркам на небі. По ним люди знаходять шлях у темряві, на суші і в морі, а коли зірки приховаються, люди знов опиняться близькими до омани»1.
Таким чином, вчені подібні зіркам, які дозволяють знайти дорогу у пітьмі. Вони є ватажками на шляху до прямому керівництву, аргументуючими від імені Аллаха на землі. Тільки завдяки їм усуваються ідейні і практичні омани, і тільки вони розсіюють хмари сумнівів, які виникають у серцях. Вони викликають гнів шайтана і є притулком віри і опорою Умми.
Але яким є положення вчених в наші дні? Чи є вони світилами, які дозволяють людям знаходити свій шлях? Чи є вони лідерами, які ідуть попереду Умми? На превеликий жаль, ні! Тому що вони вийшли за межі, встановлені Ісламом для вчених. Вони стоять перед загрозою втрати своєї особистості та ідентичності. На жаль, так само спотворені і поняття Ісламу, і поняття «вчений», і справжніх вчених на сьогоднішній день можна майже по пальцям перерахувати. Основна причина цього полягає в тому, що співвідношення між вченими і політиками були спотворені. Отож, якими ж є співвідношення між вченим і політиком? До взаємовідносин і випробувань сучасних вчених з політикою треба підходити з боку двох аспектів. Перший аспект — втрата вченими своєї політичної особистості та ідентичності. Другий аспект — перетворення на іграшку в руках політичної влади. Давайте більш детально розглянемо ці два важливих аспекти.
Вчений — це політична особистість
Одним із найважливіших обов’язків ісламських вчених є поширення ісламського заклику серед людей і роз’яснення законів Аллаха в усіх сферах життя. Вони також повинні притягувати до відповідальності правителів, контролювати їх діяльність, давати поради і нагадування, закликати до добру і утримувати від зла. Усі ці обов’язки відносяться до політичних дій. Адже ісламська політика — це управління і направляння людей на основі ісламських ідей і переконань. Тому в історії Ісламу ми бачимо, що істинні вчені були політичними особистостями і діячами. Вони були людьми, володіючими широким знанням ісламських наук, які займались політичною діяльністю. В будь-якому оточенні вони закликали до захисту Ісламу і повному втіленню його положень. Найбільш притаманною їх рисою є притягнення правителів до відповідальності згідно з Ісламом. Іноді вони виступають в ролі проповідників і вчених в мечеті, іноді — в ролі наставників в раді Шури, а іноді — в ролі героїчних командирів на полі бою. Тому, як сказав Пророк Мухаммад ﷺ в одному із хадісів, усі небесні і земні істоти, починаючи від янголів і закінчуючи рибою в воді, мурашками в їх мурашниках, моляться про благословення для істинних вчених.
Такі вчені, які володіють політичною ідентичністю, є найбільш благочестивими людьми перед Аллахом, які більше за усіх бояться Аллаха. Вони — надійні стражі Ісламу, подібні вогню, який знищує несправедливість і руйнування. Вони не бояться нікого і не страшаться засудження.
Ось це і є політична ідентичність, яку втратили сучасні вчені. За винятком невеликої кількості, майже усі вони швидше представляють собою статус «духовної особи», який є західним поняттям і особистістю, аніж істинного «вченого», який є ісламським поняттям і особистістю. Як відомо, поняття «духовна особа» — це небезпечне поняття, яке колоніальні невірні спробували поширити через західну просвіту. Адже Захід, відокремивши релігію від життя і держави, створив людей, призначених тільки для управління релігійними справами, обрядами, читанням священних книг і молитов. Їх назвали духовними особами. У духовних осіб немає ніяких функцій в управлінні, політиці, відносинах держави і народу, контролі діяльності правителя. Їх єдина функція пов’язана тільки з богослужінням. І ось це спотворене поняття, яке належить західній культурі, так само проникло до мусульман через освітні і культурні заходи.
Таким чином, в Ісламській Уммі з’явились «улема» (вчені, множина від «алім», часто зустрічається слово «улеми»), які вдаються до Аллаху від політики (!), уходять від політичних справ і активності, ніби втікаючи від диявола (!), займаються тільки молитвами, моральними проповідями і наставляннями. Фактично, виступ вченого з політичними посланнями, висловлювання, які можуть бути сприйняті як втручання в політичні справи правителів, стали засуджуватись як поведінка, яка не личить вченому. Атмосфера, створена в нашій країні, особливо після 15 липня 2016 року2, зробила практично неможливим для людей, які займають положення вчених або громадських лідерів, критикувати діяльність уряду з точки зору Ісламу. Ті, хто спробував це зробити, стикнулись з можливістю публічного приниження. Таким чином, істинне розуміння політичної особистості ісламського вченого знаходиться під загрозою практично повного зникнення. Якщо вчені не будуть пильними відносно цих пасток і не будуть захищати свою політичну ідентичність, то це буде одна із найбільших проблем, яка поставить під загрозу саме існування Ісламської Умми. Адже вчені з політичної ідентичністю подібні пульсу в організмі. Як життєздатність організму можна зрозуміти по пульсу, так і життєздатність Ісламської Умми можна зрозуміти по діяльності істинних вчених з політичною індивідуальністю.
Вчений не є іграшкою політичної влади
В цій статті, в якій ми розглядаємо відносини між вченими і політикою, другим питанням, яке ми обговоримо, є небезпека перетворення вчених в опору та іграшку політичної влади. Якщо вчений не зможе зберегти свою політичну ідентичність, про яку ми говорили вище, і не виконає свій обов’язок по притягненню правителів до відповідальності згідно з Ісламом і заклику людей тільки до релігії і законам Аллаха, то він через деякий час стане опорою правителів. Адже вчені є лідерами думки у суспільстві. Значна частина людей звертається до вчених і рівняється на них. У зв’язку з цим вчені завжди залишалися мішенню для правителів і знаходились в центрі їх уваги. Адже для правителя, який відхилився від істини, найбільшою загрозою є вчені. Якщо вчені будуть піддавати звіту правителів за їх дії, які суперечать Ісламу, то існує ймовірність ослаблення влади правителів. Саме тому двері темниць і в’язниць правителів завжди були відкритими для вчених. Їм потрібні вчені, які будуть мовчати перед владою, не критикувати правителів, не давати порад, не висловлюватись навіть словечком, навіть не поворухнуть губами, щоб заперечити, а будуть спокійного погоджуватись з усіма діями, знаходити виправдання для того, що роблять правителі, тлумачити аят і хадіс згідно з кон’юнктурою, словом, підтримувати політичну владу завжди і в усьому. В такому випадку такі вчені завжди будуть на висоті, будуть супроводжувати правителів скрізь, будуть винагороджені за свої дії, і вони або їх близькі будуть призначені на найвищі посади.
Ось тут і відбувається розділення шляху для сучасних вчених. Або вони стануть опорою та іграшкою в руках влади, щоб отримати похвалу і нагороду від правителів і зайняти місце в протоколі на бенкетах, або ж вони не нададуть ані найменшої поступки у питаннях Ісламу і не підуть на компроміс, навіть ціною потрапляння у в’язницю. Якщо вони виберуть перший шлях, можливо, що тимчасово вдовольнять своє его мирськими бажаннями і амбіціями. Проте, як погані вчені і розпалювачі розбратів, які підтримують брехню правителів, допомагають їм у несправедливості, підкорившись своїм егоїстичним бажанням і виправдовуючи їх поступки, вони стикнуться з такою ж участю, про яку говорив Пророк Мухаммад ﷺ. Він ﷺ сказав:
سَتَكُونُ أُمَرَاءُ مَنْ دَخَلَ عَلَيْهِمْ فَأَعَانَهُمْ عَلَى ظُلْمِهِمْ وَصَدَّقَهُمْ بِكَذِبِهِمْ فَلَيْسَ مِنِّي وَلَسْتُ مِنْهُ وَلَنْ يَرِدَ عَلَيَّ الْحَوْضَ وَمَنْ لَمْ يَدْخُلْ عَلَيْهِمْ وَلَمْ يُعِنْهُمْ عَلَى ظُلْمِهِمْ وَلَمْ يُصَدِّقْهُمْ بِكَذِبِهِمْ فَهُوَ مِنِّي وَأَنَا مِنْهُ وَسَيَرِدُ عَلَيَّ الْحَوْضَ
«Після мене з’являться (брехливі і жорстокі) правителі. Хто допомагає їм у їх брехні і допомагає їм у їх утисканнях, той не має до мене відношення, і я не має відношення до них. Вони ніколи не зможуть прийти до мене у хавза в Раю...»3.
В іншому своєму вислові Посланець Аллаха ﷺ сказав:
«Я не боюсь ані віруючого, ані многобожника відносно моєї Умми. Віруючий захищений своєю вірою (від скоєння зла). Для многобожника досить його невір’я. Але я боюсь лицеміра, який знає, як говорити з моєю Уммою. Вони говорять те, чого не знають, і роблять те, що їм заборонено»4.
На жаль, в нашій країні існує багато прикладів вчених, які перетворились в опору та іграшку в руках влади. Існує широкий спектр вчених, починаючи з тих, хто намагається представити ідеї куфру, такі як демократія, секуляризм, республіка, націоналізм та інші, як ісламські, і закінчуючи тими, хто підтримує дій правителів, які включають гріх і пригноблення, як «мудрі» вчинки. Ці люди, не відпускаючи чарівної палички на кшталт «менше із двох зол» і «змінення часу означає змінення хукмів», вміло перетворює будь-який вид неправильної поведінки в норму. Присутність таких вчених тільки підбадьорює правителів. Адже вони знають, що є люди, які завжди готові виправдати вчинки і слова влади. Принаймні, їм не доведеться стикатись з критикою. Деякі із них в своїх проповідях перед народом можуть суворо засуджувати людей за залишення мандубу або здійснення макрух вчинку, але при цьому не промовляють ані слова проти крупних гріхів і запровадження законів тагуту правителями.
Ось приклади, які ми часто бачимо, і, на жаль, вони є прикладами вчених, які стали опорою і іграшкою в руках влади. Якщо вчений, коли це необхідно, мовчить, не пояснює істину Ісламу, не розкриває хукм Шаріату відносно дій правителів, не вступає в боротьбу за справедливість, не звертає уваги на протиріччя правителів і не реагує на скоєння кимось заборонених вчинків або на пригноблення і несправедливість відносно Умми, то його знання принесуть йому тільки приниження в цьому житті і тяжкі муки в Подальшому.
كَلاَّ، وَاللَّه لَتَأْمُرُنَّ بالْمعْرُوفِ، وَلَتَنْهوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ، ولَتَأْخُذُنَّ عَلَى يَدِ الظَّالِمِ، ولَتَأْطِرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ أَطْراً، ولَتقْصُرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ قَصْراً، أَوْ لَيَضْرِبَنَّ اللَّه بقُلُوبِ بَعْضِكُمْ عَلَى بَعْضٍ، ثُمَّ لَيَلْعَنكُمْ كَمَا لَعَنَهُمْ
«Ні!! Або ви наказуєте добро і забороняєте зло, і утримуєте злодія від його проступків, і обертаєте його до істини, і робите його твердим на істині, або Аллах налаштує ваші серця один проти одного. Тоді Він прокляне вас, як прокляв їх (Бану Ісраїль)»5.
Köklü Değişim Dergisi
Сердар Йилмаз
2. Спроба військового перевороту в Туреччині в 2016 році, також відома як Турецький військовий путч (тур. 2016 Türkiye askerî darbe girişimi) — події, які відбулись з вечора 15 по ранок 16 липня 2016 року в Туреччині, коли частина турецьких військових зробила спробу здійснити військовий переворот в країні, взявши під свій контроль низку стратегічно важливих об’єктів в Анкарі, Стамбулі, Коньї, Мармарісі, Малатьї і Карсі. Ця спроба обернулась невдачею.
