Пророк Мухаммад ﷺ показав нам, як Ісламська Держава може спричиняти вплив на міжнародне положення і формувати громадську думку, щоб заклик до Ісламу поширювався, а слово Аллаха підносилось. Вплив Ісламської Держави будується на двох основах: утвердження його престижу в серцях людей і підтвердження його правдивості і вірності своїм обіцянкам. Якщо ці дві умови дотримані, то ісламський заклик стає іще більш сильним і дієвим.
В попередньому випуску ми розповідали про те, як Посланець Аллаха ﷺ дізнався про змову мекканців з іудеями Хайбару з ціллю напасти на Медину і знищити Іслам. Ми також роз’яснили, як Пророк ﷺ разом з мусульманами вирушив у дорогу, маючи намір здійснити Умру, що в ітозі привело до укладання перемир’я з курайшитами. Сам вихід Пророка ﷺ з мусульманами в паломництво, об’єднання арабів навколо себе, входження в іхрам в Медині і переговори з курайшитами — усе це вказувало на те, що початковою ціллю Пророка ﷺ було укладання перемир’я з мекканцями, щоб Хайбар залишився один на один з Пророком.
В попередньому номері ми також зазначили, що це була політика заклику до Ісламу. З дозволу Аллаха в даній статті, опираючись на приклад Пророка ﷺ, ми розглянемо, як саме повинна виглядати така політика.
Обман і хитрість!
Деякі можуть заперечити проти використання терміну «політика», оскільки, на їх думку, політика у сучасному розумінні — це обман, брехня і маніпуляції, які відбуваються як на Заході, так і серед їх агентів і приспішників на Сході. В такій політиці особисті інтереси превалюють над громадським благом, а моральні цінності і зобов’язання не мають ніякої ваги. Правитель вважається майстерним, якщо він обманює свій народ, даючи обіцянки, які не збирається виконувати. Сьогодні слово «політика» стало синонімом брехні, зрадництва і лицемірства,через що дехто висловлюються про її заборонність в Ісламі або стверджують, що розмови про політику псують омовіння! Проте вони мають на увазі західну політику, засновану на брехні.
Ми не будемо зараз обговорювати подібні думки,але хочемо підкреслити, що у загальному змісті політика — це управління справами людей. В арабській мові слово «ساس» (управляв) і його похідні означають «управляти справами народу».
Істинна політика
Іслам охоплює усі сфери життя, включаючи управління громадськими справами. Тому Іслам вчить нас, як правильно дбати про людей, вирішувати їх проблеми, досягати поставлених цілей і упорядковувати справи суспільства. Інакше кажучи, Іслам показує нам те, як вести істинну політику.
Пророк ﷺ з самого початку своєї місії в Мецці критикував існуючий громадський устрій, а ниспослані йому аяти засуджували пануючі на той час норми. Коли він закликав вождів курайшитів і арабських племен увірувати в Іслам, захистити його і надати йому підтримку у поширенні, він фактично здійснював політичну діяльність, скеровану на зміну діючої системи і встановлення порядку, заснованого на Шаріаті Аллаха.
Коли ж Пророк ﷺ став правителем в Медині, він управляв державою, укладав договори, створював армію, вів війни і завойовував землі —і усе це було політичною діяльністю. Коли він вийшов із Медини, щоб показати оточуючим народам яскраву постать Ісламу, щоб заручитись їх підтримкою і добитись перемир’я з курайшитами, це так само було політичною діяльністю.
Тому, ми лише вчимось у Пророка ﷺ мистецтву управління справами людей у здійсненні їх інтересів.
Сила і велич
Ціллю Ісламської Держава є запровадження законів Аллаха і звеличення Його слова. Саме тому зовнішня політика Ісламської Держави ясно і однозначно є закликом до Ісламу. Кінцева ціль цього заклику є відомою — включення земель до складу Ісламської Держави, щоб над ними запроваджувався Шаріат і домінувало слово Аллаха.
Ісламська Держава вживає усіх можливих заходів, щоб представити світу піднесену постать Ісламу і його заклику. Цей заклик не є колоніальним, навпаки, він несе в собі добро і прагне до утвердження слова Аллаха. Також держава вживає усе необхідне для збереження своєї міці і величі, щоб ніхто не наважився зазіхнути на неї.
Коли ці дві умови — сила і велич — дотримуються, а Іслам представляється у своєму піднесеному виді, тоді, з дозволу Аллаха, заклик до Ісламу поширюється серед народів.
Авторитет держави
Ці два принципи — сила і велич — ми бачимо на прикладі Пророка ﷺ. В своїх відносинах з арабами він завжди дбав про те, щоб держава зберігала свою грізну репутацію, щоб ніхто не наважився зазіхнути на неї.
З першого ж року переселення до Медини Посланець Аллаха ﷺ відправляв військові загони по різним напрямкам, брав участь у битвах і проводив як внутрішні, так і зовнішні заходи залякування, щоб закріпити грізний авторитет держави в серцях людей. Коли після битви при Ухуді Ісламська Держава частково втратила свій авторитет, Пророк ﷺ тут же вжив низку військових і політичних заходів, що відновити її колишню велич.
Щоб краще зрозуміти важливість цієї миті, слід звернути увагу на тактику Пророка ﷺ при укладанні перемир’я з курайшитами. Коли він мав намір досягти угоди з ними, він не відправив послів з проханням про мир і не вжив ніяких кроків, які могли б виставити Ісламську Державу в слабкому світлі.
Навпаки, він вибрав наймудріший спосіб досягти своєї цілі, не завдаючи збитку авторитету держави, і цим способом стало здійснення паломництва до Священної Кааби.
Вирушивши із Медини для відвідування Дома Аллаха, Пророк ﷺ вимусив арабські племена спричинити тиск на курайшитів і примусити їх піти на перемир’я, виставивши курайшитів перед усіма агресорами і надто вимогливими.
Правдивість і вірність договорам
Пророк ﷺ майстерно використав громадську думку, щоб створити позитивну постать ісламського заклику і релігії Іслам. Він продемонстрував, що не прагне до війни, а лише бажає здійснити Умру. Для цього він зробив необхідне:
— Вийшов з мусульманами, увібравшись в іхрам і об’явив про намір здійснити паломництво;
— Закликав арабів послідувати за ним в Умрі;
— Пройшов повз язичницького війська в Дзу Тува;
— Звільнив полонених, тим самим проявивши великодушність.
Усі ці кроки спричинили глибокий вплив на серця арабів і сформували позитивне ставлення до Ісламу.
Коли курайшити уперто наполягали на війні і відмовлялись від мирної угоди, арабські племена втрутились і вимусили їх піти на перемир’я. В результаті Пророк ﷺ добився двох ключових цілей:
1. Перемир’я з курайшитами, з самого початку задумане Пророком ﷺ, щоб зосередитись на боротьбі з іудеями Хайбару. І дійсно, після підписання договору він негайно організував похід на Хайбар і отримав перемогу;
2. Завоювання громадської думки. Пророк ﷺ повернувся із Худайбії, отримавши підтримку арабів. Люди відвернулись від курайшитів, засудивши їх упертість і агресію.
Особливий вплив спричинила вірність Пророка ﷺ укладеному договору, незважаючи на те, що ситуація дозволяла б йому порушити його. Він повертав до Мекки кожного мусульманина, який втікав до нього, не порушуючи умов угоди.
Ця правдивість і прихильність договорам сформували світлу постать Ісламу в очах арабів, зробивши їх більш сприйнятливими до його заклику. Незважаючи на те, що Ісламська Держава взаємодіяла з невірними, які не дотримуються договорів, вона сама ніколи не порушували своїх домовленостей.
В результаті, після Худайбійської угоди, як зазначають історики, не було людини, якій би розповідали про Іслам, і вона не приймала його. Люди масово обертались в Іслам, навіть в самій Мецці.
Вплив на реальність
Подібна політика не є обманом, хитрістю чи маніпуляцією. Це ефективний вплив на реальність, скерований на її зміну на користь Ісламу і заклику до нього. Такий вплив є необхідним як для мусульман, так і для Ісламської Держави, який необхідно здійснювати з повною правдивістю і вірністю договорам.
Це лише деякі риси ісламської політики. Як може помітити читач, ми не поглиблювались у детальне дослідження цієї теми, оскільки ціль статті — лише висвітлити деякі аспекти ісламського життя, які проживала Умма протягом історії.
Можливо, незабаром на сторінках цього благородного журналу ми продовжимо обговорювати, як виглядає ісламська політика — це піднесена система, яка закликає увесь світ слідувати релігії Аллаха.
Хайтам Бакр
Із журналу «аль-Вай» №7, 1987р.
